Рішення № 10627175, 01.06.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

01 червня 2010 року справа № 5020-9/029 За позовом Державного підприємства "Придніпровська залізниця" (49600, м. Дніпропетровськ, пр. К.Маркса, 108)

до Приватного акціонерного товариства “Балаклавське рудоуправління ім. А.М. Горького” (99042, м. Севастополь, вул. Новікова, 11)

про стягнення штрафу у розмірі 11120,00 грн.,

суддя Рибіна С. А.

За участю представників:

позивача - Коваленко Юрій Миколайович, довіреність №40 від 01.01.2010;

відповідача - Мартинюк Олена Олександрівна , доручення №2/1826 від 21.04.2010.

Встановив: Державне підприємство "Придніпровська залізниця" (ДП „Придніпровська залізниця”) звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Відкритого акціонерного товариства “Балаклавське рудоуправління ім. А.М. Горького” (ВАТ „БРУ ім. А.М. Горького”) про стягнення штрафу у розмірі 11120,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на статті 24,118,122 Статуту залізниць, а саме тим, що під час контрольного переважування на станції призначення встановлена невідповідність фактичної маси вантажу даним, зазначеним у перевізних документах.

Відповідач не визнав позовні вимоги, посилаючись на те, що при зважуванні вантажу та складенні комерційного акту позивачем не дотримані норми діючого законодавства України, внаслідок чого комерційний акт АА № 016210/344 від 28.08.2009 не має юридичної сили. Зокрема, відповідач зазначає, що перевірка маси вантажу, який прибув у вагонах навалом і насипом без ознак утрати, здійснюється на підставі договору між залізницею і вантажоодержувачем за вимогою одержувача. Оскільки позивачем такого договору не надано, переважування вантажу є безпідставним. Також відповідач вказує на те, що згідно з накладної № 46117607 від 26.08.2009 вантаж прибув на станцію Запоріжжя Ліве, а перевірка вантажу здійснювалась на вагонних вагах, які, згідно з технічним паспортом, знаходяться на станції Запоріжжя «Восточная»парк «Б». Відповідач також вказує, що відповідно до пункту 28 Правил приймання вантажів до перевезення станція відправлення прийняла вантаж у вагоні № 90683822 шляхом його візуального огляду, та зауважень до загрузки вантажу не надходило. Вантаж був прийнятий до перевезення.

Ухвалою суду від 02.03.2010 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 5020-9/029.

Ухвалою суду від 21.04.2010 в порядку статей 25 Господарського процесуального кодексу України замінено первісного відповідача Відкрите акціонерне товариство “Балаклавське рудоуправління ім. А.М. Горького” на його правонаступника - Приватне акціонерне товариство „Балаклавське рудоуправління ім. А.М. Горького”.

За клопотанням представника позивача, відповідно до статті 10 Конституції України, статті 10 Закону України “Про судоустрій України”, пояснення та клопотання по справі надавалися ним російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

26.08.2009 зі станції відправлення Інкерман –2 Придніпровської залізниці на адресу одержувача ВАТ «Запоріжсталь»відповідач направив вантаж: флюси ф-05, що не пойменовані у алфавіті. При оформлені перевізних документів відповідачем було зазначено масу вантажу у накладній № 46117607: у вагоні № 90683822 –63 900 кг.(а.с.8-9).

Під час контрольного переважування на станції призначення «Запоріжжя –Ліве »на вимогу вантажоодержувача було встановлено, що маса вантажу не відповідає даним зазначеним у перевізних документах, а саме: у вагоні № 90683822 –36 700 кг. Факт невірно зазначеної маси вантажу позивачем зафіксовано в комерційному акті АА № 016210/344 від 28.08.2009 р. (а.с.10).

Згідно із статтями 118,122 Статуту залізниць України позивач нарахував відповідачеві штраф у сумі 11120,0 грн. виходячи з 5-кратної вартості провізної плати за всю відстань перевезення.

Вищевикладене стало підставою для звернення позивача в суд із даним позовом.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до статей 908 Цивільного кодексу України, 306, 307 Господарського кодексу України загальні умови перевезення вантажів визначаються цими кодексами, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно –правовими актами и правилами, що видаються у встановленому порядку.

Статтею 5 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. № 457 (далі –Статут залізниць), на Міністерство транспорту та зв’язку України покладено затвердження Правил перевезень вантажів, а також інших нормативних документів, які є обов’язковими для всіх юридичних та фізичних осіб на території України.

Статтею 37 Статуту залізниць передбачено, що під час здавання вантажів для перевезення відправник повинен зазначити їх масу у накладній –основному перевізному документі, який підтверджує укладення договору перевезення вантажу. Згідно зі статтею 24 Статуту залізниць, залізниці надано право періодично перевіряти кількість та масу вантажу, зазначених вантажовідправником у накладній. Вимогами статті 122 Статуту залізниць передбачена відповідальність вантажовідправника у вигляді штрафу за неправильне зазначення в накладній маси вантажу.

Відповідно до вимог статті 129 Статуту залізниць обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, складеними станціями залізниць. Комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу з даними, зазначеними у транспортних документах. Аналогічну позицію викладає Президія Вищого господарського суду України у роз’ясненні від 29.05.2002 р. № 04-5/601 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею»(п. 3.2).

Згідно зі статтею 52 Статуту залізниць на станціях призначення залізниця зобов’язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу у разі прибуття вантажів у вагонах навалом і насипом за вимогою одержувача у розмірах, передбачених Правилами.

У судовому засіданні представником позивача були надані договір №ПР/ДН-3-05-83/251/НЮ/__/20/2005/1674, укладений 01.06.2005 між ВАТ «Запоріжсталь»та ДП «Придніпровська залізниця», «Про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги»з Додатком №1 до Договору, та заявка Вантажоодержувача № 1917 від 27.08.2009, згідно яких залізницею проводилась перевірка маси вантажу у вагоні №90683822.

Дослідивши ці документи, суд дійшов висновку про безпідставність заперечення відповідача щодо правомірності здійснення переважування вантажу позивачем.

Згідно пунктів 2.1, 2.2, 2.4 Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті, затвердженою наказом Міністерства транспорту України від 05.04.2004 р. № 279 (далі –Інструкція), засоби ваговимірювальної техніки (ЗВВТ), призначені для зважування вантажів, яки перевозяться залізничним транспортом, підлягають обліку залізницями.

Взяття на облік ЗВВТ, на яких визначається маса вантажів, що перевозяться залізницями, здійснюються за письмовою заявою власника ЗВВТ до начальника дирекції з наданням експлуатаційної документації підприємства-виробника ЗВВТ ті свідоцтва про повірку ЗВВТ згідно з ДСТУ 2708. Якщо ЗВВТ відповідають вимогам нормативно-правових та нормативно-технічних актів з питань метрології, вони беруться до обліку працівником вагового господарства дирекції, який оформляє технічний паспорт ваг установленої форми (додаток), де робиться запис про виконану повірку згідно з представленим свідоцтвом про повірку та придатність ЗВВТ для зважування вантажів.

Записи в технічному паспорті ЗВВТ про повірку, контроль придатності ЗВВТ для зважування вантажів, профілактичне обслуговування, перевірки, несправності ЗВВТ, вагових і підхідних колій, фундаментів і вагових приміщень, ремонти, відхилення в експлуатації ЗВВТ та усунення недоліків здійснюються керівниками вагових бригад, ревізорами та майстрами вагового господарства , керівниками служб і відділів комерційної роботи та маркетингу залізниць і дирекцій, представниками Укрзалізниці, Держспоживстандарту і його територіальних органів.

Відповідно до пункту 1.2 Інструкції повірка ЗВВТ –це встановлення придатності ЗВВТ, на які поширюється державний метрологічний нагляд, до застосування на підставі результатів контролю їхніх метрологічних характеристик.

Згідно пункту 3.2 Інструкції, повірка ЗВВТ, призначених для зважування решти вантажів, окрім сільськогосподарських та харчових, здійснюється з інтервалом 12 місяців.

Відповідно до пункту 4.14 Інструкції, контроль придатності ЗВВТ, призначених для зважування інших вантажів, ніж сільськогосподарських та харчових, здійснюється з інтервалом 3 місяці.

Згідно з комерційним актом АА № 016210/344 від 28.08.2009 переважування вагону №№ 90683822 здійснювалось на вагонних вагах № 39/2Е, які належать ВАТ «Запоріжсталь».

Відповідно до технічного паспорта ваг № 39/2Е, копія якого надана 18.05.2010 позивачем, ваги внесені до Державного реєстру ЗВТ України під № У 916-98, взяті на облік залізницею, повірені держповірителем 09.10.2008 та 08.10.2009, про що є записи у паспорті; контроль придатності ваг проводився з 06.07.2009 по 14.07.2009, про ще складений акт №1706. Вищевказані факти свідчать про те, що ваги № 39/2Е повірені належним чином, використовуються позивачем для переваження вантажу на підставі договору №№ПР/ДН-3-05-83/251/НЮ/__/20/2005/1674 від 01.06.2005, пройшли контроль придатності у строки, яки передбачені Інструкції.

Крім того, згідно умов договору № ПР/мч-3-08541/НЮдч/11(20/2009/110), укладеного 25.12.2008 р. між ВАТ «Запоріжсталь»та ДП «Придніпровська залізниця», «Про прийняття на технічне обслуговування ваговимірювальних приладів по ст.. Запоріжжя Ліве», ваги № 39/2Е прийняті залізницею на обслуговування под. № 88. Згідно з Протоколом коректування Единого технологічного процесу роботи під’їзній колії ВАТ «Запоріжсталь»вищевказані ваги знаходяться на під’їзній колії станції Восточная.

Таким чином, доводи відповідача про неправомірність застосування позивачем вагив №39/2Е визнаються судом безпідставними.

Відповідно до частини першої пункту 22 Правил видачі вантажів, перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення.

Частиною другою даного пункту передбачає, що зважування вантажів на вагонних вагах провадиться в порядку, передбаченому Правилами приймання вантажів до перевезення.

Відповідно до п.5 «Правил приймання вантажів до перевезення», затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 року, загальна маса вантажу визначається зважуванням (на вагонних, вантажних, елеваторних та інших вагах) або іншим способом. Тип ваг указується в перевізних документах. Маса вантажу визначається відправником. Про спосіб визначення маси вантажу відправник зобов’язаний зазначити в накладній.

З пункту 5.9. Правил приймання вантажів до перевезення , вбачається, що під способом визначення маси вантажу мається на увазі зважування на вагонних, вантажних,елеваторних, товарних вагах або за стандартами чи заміром. Як вбачається з залізничної накладної, маса вантажу визначена відправником на вагонних вагах. На станції призначення маса вантажу також визначалась на вагонних вагах. Тому в даному випадку відповідач безпідставно посилається на порушення залізницею п.22 Правил видачі вантажів.

Відносно відсутності зауважень з боку станції відправлення Інкерман –2 при прийомі вантажу до перевезення, як вказує відповідач, слід зазначити, що пункт 28 Правил приймання вантажів до перевезення передбачено, що вантажі, завантажені відправниками у вагоні відкритого типу (платформи, на піввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу. Залізнична накладна взагалі та накладна - №46117607 від 26.08.2009 не містять будь-яких зазначень про маркування та висоту навантаження вантажу.

Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України залізниця має право перевірити правомірність відомостей про вантаж зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

Згідно пункту 10 Правил складання актів, комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи, старший прийомоздавальник) і прийомоздавальник станції, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці. У зв’язку з цим, доводи відповідача про те, що в комерційному акті відсутні підписи начальника вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи, старший прийомоздавальник) не відповідає нормам пункту 10 Правил складання актів.

Відповідно до пункту 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 р. № 644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати граничного розходження у визначенні маси нетто.

Частиною другою пункту 27 Правил видачі вантажів, встановлені норми недостач при видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто). Згідно даного пункту, вапняк відноситься до інших вантажів, і для нього встановлено норму недостачі при видачі вантажів в розмірі 0,5 % маси. При цьому, норми недостачі або надлишку маси для вантажів, які перевозяться без тари й упаковки розраховуються від маси нетто.

Як вбачається з залізничної накладної № 46117607, маса нетто становить 63900 кг. Таким чином норма недостачі для вапняка для флюсування в вагоні № 90683822 становить 319,5 кг.

Згідно комерційного акту АА № 016210/344 від 28.08.2009 року, в вагоні №90683822 при видачі різниця між фактичною масою вантажу при видачі та масою вантажу, яка зазначена в перевізному документі, становить 27200 кг, що на 26880,5 кг перевищує норму природної втрати.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку, що позивачем не порушені норми чинного законодавства при перевірці маси вантажу, в зв’язку з чим комерційний акт АА №016210/344 від 28.08.2009 має доказове значення і є підставою для нарахування штрафних санкцій.

Згідно статті 129 Статуту залізниць України за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Статтею 118 Статуту залізниць України передбачає, що за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Підставою для покладання на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відомостей про масу вантажу є комерційний акт, складений у випадках передбачених статтею129 Статуту.

Суд перевірив розрахунок штрафу, який здійснений позивачем, та визнав уого правомірним.

На підставі викладеного вище суд визнає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Балаклавське рудоуправління ім. А.М. Горького” (99042, м. Севастополь, вул. Новікова, 11, ідентифікаційний код 00191906, р/р 26003301336112 в філії „Відділення Промінвестбанку”, МФО 324515) на користь Державного підприємства "Придніпровська залізниця" (49600, м. Дніпропетровськ, пр. К.Маркса, 108, ідентифікаційний код 01073828, п/р 26007000215001 в ДФ АБ „Експрес-Банк”, МФО 306964) 11467,20 грн., з яких: штраф –11120,00 грн., витрати по сплаті державного мита - 111,20 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя           підпис С.А. Рибіна

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського

процесуального кодексу України і підписано 07.06.2010