Рішення № 10627154, 01.06.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

01 червня 2010 року справа № 5020-11/243 За позовом:           Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями „Дікергофф/Україна/”

(03083, м.Київ, вул.Червонопрапорна, 26)

до           Приватного підприємства „Крим-Ліспром”

(99000, м.Севастополь, вул.Хрустальова, 76-Б)

про           стягнення заборгованості у розмірі 258400,15 грн.,

Суддя Дмитрієв В.Є.

За участю представників:

позивача - Пляс С.А., довіреність від 20.01.2010, ТОВ "Дікергофф-Україна";

відповідача –не з’явився, ПП "Крим Ліспром".

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями „Дікергофф/Україна/” (далі - позивач) звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом до приватного підприємства „Крим-Ліспром” (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 258400,15 грн., з яких основна заборгованість –212855,01 грн., пеня –31697,90 грн., збитки від інфляції –9578,48 грн., 3% річних –4268,76 грн.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідачем належним чином не виконувались обов’язки щодо оплати отриманого за договором № 39-СФ від 01.01.2007 товару.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 11.11.2009 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 5020-11/243.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 Господарського процесуального кодексу України: не надав господарському суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову; явку повноважних представників в судове засідання не забезпечив, про дату, час і місце судового засідання повідомлений своєчасно та належним чином.

Враховуючі те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Представникам сторін у судовому засіданні роз'яснені його процесуальні права і обов'язки, передбачені статтями 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

01.01.2007 між товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями „Дікергофф/Україна/” (Постачальник) та приватним підприємством „Крим-Ліспром” (Покупець) було укладено договір поставки № 39-СФ (далі –Договір) (а.с. 12-16).

Відповідно до розділу 1 Договору постачальник зобов’язується передавати у власність (поставити) покупцю бетон товарний (надалі - Бетон) в кількості та на умовах, зазначених у цьому Договорі, а покупець зобов’язується прийняти Бетон і оплатити його вартість на умовах цього Договору.

Згідно з пунктом 5.1 Договору ціна Бетону, який постачається Постачальником у власність Покупця відповідно до умов цього Договору визначена сторонами у додатку №2 до цього Договору, який складає його невід’ємну частину.

Пунктом 5.3 Договору встановлено, що в ціну Бетону, зазначену у Додатку №2, може бути не включено вартість його транспортування до місця призначення. Вартість транспортування Бетону визначається сторонами залежно від об’єкта Покупця. Ціна транспортування Бетону визначена Сторонами в Додатках до цього Договору, які є його невід’ємними частинами.

Відповідно до пункту 8.2 Договору він є чинним до 31.12.2007. Якщо за 30 календарних днів до закінчення строку дії Договору жодна зі сторін не заявить про свій намір не продовжувати його дію, строк дії цього Договору вважається продовженим на наступний календарний рік.

На виконання умов Договору позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 3391133,37 грн., що підтверджується копіями накладних, які долучені до матеріалів справи (том справи №1, а.с. 26-98).

Вказані накладні підписані представниками відповідача за довіреностями, копії яких також долучені до матеріалів справи (а.с. 99-123).

За твердженням позивача, зобов’язання з постачання товару виконувались ним належним чином та своєчасно, але оплата за отриманий товар відповідачем здійснювалась несвоєчасно та не у повному обсязі, у зв’язку з чим заборгованість останнього перед позивачем станом на момент вирішення спору склала 212855,01 грн.

Зазначене стало підставою для звернення позивача до суду із даним позовом.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, з наступних підстав.

Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до пункту 5.2 Договору у редакції додаткової угоди від 01.01.2007 (том справи №1, а.с. 25) оплата за поставлений протягом місяця товар (Бетон) здійснюється Покупцем на розрахунковий рахунок Постачальника до 7-го числа місяця, наступного за місяцем поставки.

На підставі зазначеного позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за товар, отриманий останнім у період з 30.04.2007 по 10.02.2009, у розмірі 212855,01 грн.

Станом на момент вирішення спору докази погашення відповідачем заборгованості у розмірі 212855,01 грн. відсутні.

З урахуванням викладеного, суд вважає вимоги про стягнення вказаної суми обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, зобов’язаний сплатити кредитору суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

На підставі викладеного позивач просить стягнути з 3% річних у розмірі 4268,76 грн. та збитки від інфляції у розмірі 9578,48 грн. за період з 08.03.2009 по 06.11.2009.

Перевіривши розрахунки збитків від інфляції та 3% річних, суд вважає, що вказані розрахунки здійснені з урахуванням вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно зі статтею 230 Господарського кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до пункту 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно зі статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

На підставі зазначеного позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 31697,90 грн. за період з 08.03.2009 по 06.11.2009.

Відповідно до пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Проте, відповідно до пункту 6.1 Договору за прострочення терміну оплати кожної отриманої партії Бетону, покупець сплачує Постачальнику пеню за кожний день прострочення оплати, виходячи з подвійного розміру облікової ставки Національного банку України, яка діяла підчас прострочення оплати. Пеня нараховується на розмір несплачених Покупцем грошових сум з першого дня прострочення оплати. Нарахування пені здійснюється до моменту повного виконання Покупцем своїх зобов’язань щодо оплати поставленого Бетону.

Таким чином, сторонами у Договорі передбачений інший період нарахування пені, ніж встановлений пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Перевіривши розрахунок пені, суд вважає, що вказаний розрахунок здійснений з урахуванням вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно зі статтями 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача на сплату державного мита пропорційно сумі заборгованості на момент звернення позивача до суду із даним позовом та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 44, 49, 82, 84-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Приватного підприємства „Крим-Ліспром” (99000, м.Севастополь, вул.Хрустальова, 76-Б, код ЄДРПОУ 31734933, відомості про рахунки в установах банків відсутні) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями „Дікергофф/Україна/” (03083, м.Київ, вул.Червонопрапорна, 26, код ЄДРПОУ 31029255, відомості про рахунки в установах банків відсутні) основну заборгованість у розмірі 212855,01 грн., пеню у розмірі 31697,90 грн., збитки від інфляції у розмірі 9578,48 грн., 3% річних у розмірі 4268,76 грн., витрати по сплаті державного мита у розмірі 2584,00 грн. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                   В.Є. Дмитрієв

Рішення оформлено відповідно до

вимог статті 84 Господарського

процесуального кодексу України

і підписано 03.06.2010