Рішення № 10627150, 03.06.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

03 червня 2010 року справа № 5020-4/047 За позовом Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011, місто Севастополь, вулиця Луначарського 5)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (98433, Автономна АДРЕСА_1); (99045, АДРЕСА_2)

за участю у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Комунального підприємства Севастопольської міської Ради “Аррікон” (99011, м. Севастополь, вул. Адм. Октябрьського, буд. 8, кв. 2)

про стягнення 21463,08 грн., розірвання договору оренди та звільнення приміщення,

за зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради

за участю у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Комунального підприємства Севастопольської міської Ради “Аррікон”

про визнання недійсними: розділів 1.1, 1.2, 3.1, 3.2, 8.7 договору оренди №75 від 03.09.2009, акту приймання передачі орендованого майна від 03.09.2009, розрахунку орендної плати від 03.09.2009, висновку про вартість майна від 12.01.2008; а також про зобовязання відповідача виконати певні дії, а саме: підписати угоду про зупинення дії договору оренди №75-09 від 03.09.2009 з 01.12.2009 по 02.03.2010, підписати угоду про зміну цільового призначення згідно з Рішенням міської комісії з оренди комунального майна від 02.03.2010 та розрахунок орендної плати за новим цільовим призначенням та зобовязання відповідача передати обєкт оренди

Суддя Погребняк О.С.

За участю представників:

Позивача за первісним позовом (Фонд комунального майна Севастопольської міської ради) Ігнатенко В.В., представник, довіреність від 11.01.2010;

Відповідача за первісним позовом (Фізична особа-підприємець ОСОБА_2) -ОСОБА_5, представник, довіреність б/н від 23.01.2010;

Третьої особи (КП Севастопольської міської ради "Аррікон") Ткаченко А.С., представник, довіреність № 361 від 05.05.2010

Суть спору:

Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради звернувся до господарського суду м.Севастополя з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 21463,08 грн., до складу яких входить заборгованість по орендній платі, пеня, фінансова санкція в розмірі 30 %, а також штраф в сумі, яка дорівняється трикратному розміру орендної плати; розірвання договору оренди та звільнення вбудованих нежитлових приміщень загальною площею 16,4 кв.м, розташованих на першому поверсі житлового девятиповерхового будинку за адресою: м. Севастополь, вул. Фадеєва, 13а.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 03.09.2009 між сторонами у справі було укладено договір № 75-09 оренди нерухомого майна, однак Фізична особа-підприємець ОСОБА_2, в порушення вимог Закону України «Про оренду державного та комунального майна», Цивільного кодексу України не сплачує орендну плату. Несплата орендарем орендної плати за період з 01 листопада 2009 року по 28 лютого 2010 року Фонд комунального майна вважає суттєвим порушенням умов договру, що, на його думку, надає право в силу статті 651 Цивільного кодексу України, статей 10, 26, 27 Закону України «Про оренду державного та комунального»вимагати розірвання договору оренди та повернення обєкту оренди орендодавцеві.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 11.03.2010 порушено провадження у справі, розгляд справи призначений на 23.03.2010.

Ухвалою суду від 23.03.2010 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача залучено Комунальне підприємство Севастопольської міської Ради “Аррікон”.

06.05.2010 Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 в рамках справи № 5020-4/047 звернулась до Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради із зустрічним позовом, в якому просить суд визнати недійсними розділи 1.1, 1.2, 3.1, 3.2, 8.7 договору оренди № 75 від 03.09.2009, визнати недійсними акт приймання передачі орендованого майна від 03.09.2009, розрахунок орендної плати від 03.09.2009, висновок про вартість майна від 12.01.2008; а також просить суд зобовязати Фонд комунального майна підписати угоду про зупинення дії договору оренди № 75-09 від 03.09.2009 з 01.12.2009 по 02.03.2010, підписати угоду про зміну цільового призначення орендованого майна згідно з Рішенням міської комісії з оренди комунального майна від 02.03.2010 та розрахунок орендної плати за новим цільовим призначенням, а також зобовязати Фонд комунального майна визначити своїх представників для передачі об`єкта оренди і передати обєкт оренди орендодавцю (том 2 а.с.2-4).

Доводи зустрічного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, а також її заперечення проти задоволення первісного позову Фонду комунального майна полягають у тому, що фактична передача предмету договору оренди не відбувалась, акт прийому-передачі орендованого приміщення від 03.09.2009 збоку балансоутримувача підписано не уповноваженою особою, майно, яке передбачалось передати в оренду, не індивідуалізоване, а оцінка майна не відповідає вимогам чинного законодавства. З підстав відсутності фактичної передачі майна Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 вважає безпідставиними вимоги первісного позову Фонду комунального майна про повернення орендованого майна.

Вимоги Фонду комунального майна про нарахування штрафу в сумі, яка дорівняється трикратному розміру орендної плати, позивач за зустрічним позовом (відповідач за первісним) також вважає безпідставними з мотивів невідповідності пункту 8.7 Договору оренди, яким передбачена можливість стягнення такого штрафу, вимогам, які ставляться до типової форми договору. На думку представника Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 типова форма договору оренди комунального майна закріплена Наказом Фонду державного майна України № 1329 від 09.08.2007.

25.05.2010 представником фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 було заявло клопотання про виклик у судове засідання для надання пояснень посадових осіб: директора КМ СМР «Аррікон»Колесникової В.Г. та голови Фонду комунального майна Фролова С.А. (том 2 а.с.54-56, 60-61).

Суд відмовив у задоволенні заявлених клопотань виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються, зокрема, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Стаття 38 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд зобов'язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.

Судом за наслідками дослідження матеріалів справи зроблено висновок про те, що наявні у справі документи повною мірою харакреризують стан взаємовідносин сторін у даній справі. Крім того, представник фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 в обгрунтування заявлених клопотань не зазначив яким чином пояснення вказаних посадових осіб будуть впливати на розгляд спору у даній справі.

01.06.2010 від Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 надійшли заяви про зміну положень зустрічного позову щодо визнання недійсними пунктів 1.1 та 1.2 Договору оренди № 75-09 від 03.09.2009. Відповідно до вказаних заяв Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 просить суд внести зміни в пункт 1.1 договору оренди, замінивши в ньому формулювання «вбудовані нежитлові приміщення площею 16.4 кв.м.»формулюванням «приміщення кабінету площею 13 кв.м.», а також внести зміни в пункт 1.2 договору оренди, виклавши його в наступній редакції: «Об`єкт оренди буде використовуватись для розміщення торговельного обєкту з продажу продуктів харчування пільговим категоріям громадян»(том 2 а.с.100-101, 108).

Однак, суд відмовляє у прийнятті змін до позовної заяви з огляду на частину 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Дослідивши зміст поданих позивачем змін до позовної заяви судом встановлено, що позивач змінив одночасно як підстави, так і предмет позову, заявивши вимоги, які взагалі не являлись предметом зустрічної позовної заяви та навівши правові підстави, які в самому зустрічному позові не наводились.

Таким чином, зміни позивача до зустрічної позовної заяви за своєю правовою природою є новими позовними вимогами, які можуть бути заявлені лише в порядку статей 54-58 Господарського процесуального кодексу України. На підставі викладеного, суд вирішує спір у даній справі по суті зустрічних позовних вимог, викладених в позовній заяві від 06.05.2010.

Представникам сторін у судових засіданнях були розяснені їх процесуальні права, передбачені статтями 22, 78 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, та третьої особи суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення як первісних, так і зустрічних позовних вимог виходячи з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 1 статті 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»встановлено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

03.09.2009 між Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради Орендодавець, та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 Орендар, було укладено договір оренди нерухомого майна № 75-09, відповідно до пункту 1.1. якого, з метою ефективного використання комунального мана і досягнення найвищих результатів господарської діяльності Орендодавець (позивач) передає, а Орендар (відповідач) приймає в оренду нерухоме майно вбудоване нежитлове приміщення загальною площею 16,4 кв. м, розташованого на першому поверсі житлового дев`ятиповерхового будинку за адресою: м. Севастополь, вул. Адм.Фадеєва, 13а, яке перебуває на балансі РЕП-6, вартість якого складає, згідно незалежної оцінки станом на 30.11.2008 складає 42760,00 грн. (а.с.9-10) (том 1 а.с.10-11).

Пунктом 1.2 Договору визначена, що обєкт буду використовуватись під розміщення ветеринарного пункту.

Згідно з пунктом 7.1., договір діє з моменту підписання і до 19.08.2010 року.

Згідно з пунктом 3.2. договору, орендна плата складає 600,80 грн. за перший місяць оренди і мала перераховуватись орендарем орендодавцю не пізніше 20 числа поточного місяця.

З матеріалів справи вбачається, що після укладення договору оренди, збоку ОСОБА_2 на адресу Фонду комунального майна, членів міської комісії по оренді комунального майна було подано заяву про продовження строку оренди на 5 років та зниження орендної плати за орендоване нежитлове приміщення по вул. Фадеєва, 13а у зв`язку із значними витратами на проведення реконструкції і підключення до електромережі, а також призначення представників в комісію по прийомці-передачі об`єкта оренди згідно договору № 75-09.

Із змісту виписки з Протоколу засідання міської комісії по оренді комунального майна № 15(13)-09 від 27.10.2009 вбачається встановлення членами комісії наступних обставин.

ОСОБА_2 03.09.2009 у Фонді комунального майна було представлено для підписання проект договору оренди з додатком, а саме розрахунком орендної плати та актом прийому-передачі. При цьому, акт було підписано представником КП СМР «Аррікон»(відповідального за складання акту) та балансоутримувача - РЕП-6 (який здійснює балансовий облік житлового будинку в цілому, в т.ч. вказаного приміщення і забезпечуючого безпосередній доступ в приміщення), що свідчить про те, що фактична передача об`єкта відбулась. При чому, договір оренди з актом та розрахунком в КП СМР «Аррікон»01.09.2009 отримував представник ОСОБА_2 ОСОБА_5, діючий на підставі довіреності від 23.01.2009, він же підписував акт (до підписання договору оренди) в РЕП-6, з яким мав вирішувати виникаючі питання (по складанню акту, доступу в прміщення) (том 1 а.с.34-35).

Надаючи оцінку доводам Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про те, що фактична передача предмету договору оренди не відбувалась, акт прийому-передачі орендованого приміщення від 03.09.2009 підписано не уповноваженими особами, майно, яке передбачалось передати в оренду, не індивідуалізоване, а оцінка майна не відповідає вимогам чинного законодавства суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини 1 статті 13 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», передача об'єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди.

Пунктом 2.3 Договору оренди № 75-09 від 03.09.2009 встановлено, що прийом-передача об`єкта в оренду відбувається комісією, яка складається з представників Орендодавця, Орендаря та балансоутримувача. Сторони зобов`язані визначити своїх представників в комісію по прийому-передачі об`єкта оренди та приступити до передачі обєкту оренди протягом трьох днів з моменту підписання даного договору. Об`єкт оренди має бути переданий Орендодавцем та прийнятий Орендарем протягом трьох календарних днів з моменту початку роботи комісії.

Так, в матеріалах справи є наявним Акт прийому-передачі орендованого майна від 03.09.2009, із змісту якого вбачається факт передачі предмета оренди за договором оренди № 75-09 від 03.09.2009. Із змісту вказаного акту суд вбачає підписи членів комісії: представника орендаря ОСОБА_2, представника орендодавця начальника відділу оренди Фонду комунального майна Фокіної Л.М., представника КП СМР «Аррікон»- директора Колесникової В.Г. та представника балансоутримувача директора РЕП-6 Гац І.Р. (том 1 а.с.12).

Згідно з частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частини 1, 2 статті 207 Цивільного кодексу України встановлюють, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Приймаючи до уваги наявний в матеріалах справи та підписаний членами комісії Акт прийому-передачі від 03.019.2009 суд приходить до висновку про фактичну передачу орендованого майна.

Що стосується посилань відповідача за первісним позовом на відсутність у осіб, які підписували Акт прийому-передачі від 03.09.2009 повноважень на його підписання, то суд звертає увагу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на статтю 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

В даному випадку, представник Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 не надав суду жодних доказів у підтвердження власних доводів.

В той же час, суд вважає за необхідне звернути увагу на наявну в матеріалах справи постанову від 22.03.2010 старшого слідчого прокуратури Ленінського району м.Севастополя про відмову в порушенні кримінальної справи, а також пояснення інженера РЕП-6 Овчаренко В.Г. (том 1 а.с.141, 144).

Зазначеними постановою та поясненнями встановлено, що Овчаренко В.Г. працює інженером РЕП-6, в її обов`язки входить облік житлового фонду, підзвітного РЕП-6 району, складання характеристик житлового фонду, оформлення актів прийому-передачі.

Що стосується доводів відповідача за первісним позовом про те, що майно, яке передбачалось передати в оренду, не індивідуалізоване, то суд вважає такі доводи безпідставними виходячи з наступного.

Стаття 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»в якості обєкта оренди визначає нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення) та інше окреме індивідуально визначене майно підприємств.

Частина 1 статті 184 Цивільного кодексу України встановлює, що річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її.

Суд вважає, що в даному випадку Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 було передано індивідуально визначену річ - вбудоване нежитлове приміщення загальною площею 16,4 кв. м, розташоване на першому поверсі житлового дев`ятиповерхового будинку за адресою: м. Севастополь, вул. Адм.Фадеєва, 13а. При цьому, Висновок про вартість майна, затверджений головою Фонду комунального майна 01.12.2008, робить детальний опис спірного приміщення: вхід в приміщення збоку під`їздів житлового будинку, приміщення не мають віконних пройомів, стелі відштукатурені, стіни шпалери. Підлоги бетонні. Інженерне забезпечення оцінюваних приміщень: електрообладання (не працює). Сліди зносу: відслоювання накривочного слою штукатурки, відставання та забруднення шпалер, стирання поверхні стель, вибоїни, відсутність частини електроприборів (том 1 а.с.29).

Аналогічний опис орендованого приміщення міститься також в підписаному представником відповідача Акті прийому-передачі від 03.09.2009 з висновком комісії: «технічний стан задовільний».

Суд також вважає за необхідне вернути увагу на пункт 2.4 Договору оренди № 75-09, яким встановлено, що підписанням даного договору Орендар заявляє, що Орендодавець повністю проінформував його про технічні та інші властивості об`єкту оренди.

За таких обставин, суд вважає, що в даному випадку передана Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 річ є саме індивідуально визначеною, а доводи в цій частині є недоведеними.

З доводами представника Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про те, що оцінка майна не відповідає вимогам чинного законодавства суд також не може погодитись у зв`язку з недоведеністю таких доводів та відсутністю жодних посилань на конкретні норми законодавства, порушення яких відбулось.

Судом встановлено, що строк дії Висновку про вартість майна встановлено у шість місяців до 01.05.2009. В той же час, Наказом голови Фонду комунального майна СМР № 481 від 07.05.2009 строк дії звіту про оцінку вартості майна - вбудоване нежитлове приміщення загальною площею 16,4 кв. м, розташоване на першому поверсі житлового дев`ятиповерхового будинку за адресою: м. Севастополь, вул. Адм.Фадеєва, 13а було продовжено до 30.11.2009 (том 1 а.с.64).

За таких обставин, станом на момент укладення договору оренди 03.09.2009, звіт про оцінку вартості спірного майна був чинним. Посилання відповідача за первісним позовом на те, що замість одного об`єкту площею 13,00 кв.м. фактично оцінювались різні об`єкти загальною площею 16,4 кв.м., суд не може визнати обрунтованими, оскільки із змісту Висновку про вартість майна вбачається проведення оцінки єдиних нежитлових приміщень, які складаються з основного приміщення плошею 13,00 кв.м., підсобного площею 1,4 кв.м. та тамбуру площею 2,00 кв.м (том 1 а.с.29).

На підставі викладеного, доводи Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про те, що фактична передача предмету договору оренди не відбувалась, акт прийому-передачі орендованого приміщення від 03.09.2009 підписано не уповноваженими особами, майно, яке передбачалось передати в оренду, не індивідуалізоване, а оцінка майна не відповідає вимогам чинного законодавства не знайшли свого підтвердження матеріалами справи та нормами чинного законодавства.

З наведених вище обставин, суд також вважає не підлягаючими задоволенню вимоги зустрічного позову про визнання недійсними акту прийому-передачі орендованого майна від 03.09.2009, розрахунок орендної плати від 03.09.2009, а також висновку про вартість майна від 12.01.2008.

Дослідивши зміст договору оренди № 75-09 від 03.09.2009, судом встановлено, що умови, визначені статтею 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»як істосні, вказаним договором оренди обумовлені.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 3 статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Частиною 1 статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»також передбачено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

У відповідності з пунктом 4.4.3 договору оренди, орендар зобовязувався своєчасно вносити орендодавцю орендну плату, а також здійснювати інші платежі, повязані з використанням обєкту оренди, у тому числі оплату комунальних та експлуатаційних послуг.

Надаючи оцінку доводам представника Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про наявність підстав для звільнення його від орендної плати на підставі того, що вказаний в договорі та в акті прийому-передачі стан об`єкту оренди та площа приміщення не відповідають його фактичному стану, то суд виходить з наступного.

Відповідно до частин 1, 2 статті 767 Цивільного кодексу України, наймодавець зобов'язаний передати наймачеві річ у комплекті і у стані, що відповідають умовам договору найму та її призначенню. Наймодавець зобов'язаний попередити наймача про особливі властивості та недоліки речі, які йому відомі і які можуть бути небезпечними для життя, здоров'я, майна наймача або інших осіб або призвести до пошкодження самої речі під час користування нею.

Зміст положень статті 767 Цивільного кодексу України також роз`яснювався Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 Фондом комунального майна в листі від 14.01.2010 вих. № 46 (том 1 а.с.111).

В даному випадку, властивості та недоліки речі ретельно описані у Висновку про вартість майна та в Акті прийому-передачі від 03.09.2009, підписаному представником Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

Суд також звертає увагу відповідача за первісним позовом на частину 3 статті 767 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що наймач зобов'язаний у присутності наймодавця перевірити справність речі. Якщо наймач у момент передання речі в його володіння не переконається у її справності, річ вважається такою, що передана йому в належному стані.

Як зазначалось, пунктом 2.4 Договору оренди № 75-09 встановлено, що підписанням даного договору Орендар заявляє, що Орендодавець повністю проінформував його про технічні та інші властивості об`єкту оренди.

Крім того, із змісту пояснень інженера РЕП-6 Овчаренко В.Г., наданих в рамках перевірки за заявою про підлог посадовими особами Фонду комунального майна та КП СМР «Аррікон», вбачається, що в результаті виходу 05.11.2009 разом з орендарем на об`єкт оренди проведено огляд орендованого приміщення та встановлено відповідність даних, вказаних в акті від 03.09.2009 (том 1 а.с.141).

Що стосується доводів відповідача за первісним позовом про відсутність підстав для стягнення з нього орендної плати у зв`язку з неможливістю використання орендованого ним приміщення за цільовим призначенням, то суд також не може погодитись з такими доводами з огдяду на положення статті 784 Цивільного кодексу України, якою закріплено, що наймач має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймодавець передав у користування річ, якість якої не відповідає умовам договору та призначенню речі.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що відповідач за первісним позовом наданим йому статтею 784 Цивільного кодексу України правом на розірвання договору не скористався.

З урахуванням викладених вище обставин, суд вважає позовні вимоги первісного позову Фонду комунального майна про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 заборгованості по орендній платі обгрунтованими та підлягаючими задоволенню в поновму обсязі.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Пунктом 8.5 Договору оренди сторони передбачили, що у випадку порушення строку внесення орендної плати, встановленого пунктом 3.2 договору, Орендар сплачує на користь Орендодавця понад збитків пеню в розмірі 200 відстоків від облікової ставки НБУ, яка діє в період, за який буде нараховуватись пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В даному випадку пунктом 8.6 Договору передбачено, що у випадку, якщо прострочка внесення орендної плати буде продовжуватись більше ніж 30 календарних днів, Орендар вправі вимагати, а Орендовець зобовязаний сплатити на користь Орендодавця понад збитків 30 % річних від простроченої суми за весь період прострочення.

На підставі викладеного, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені та 30 % річних суд вважає обґрунтованим. Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені та 30 % річних (том 1 а.с.9), суд вважає такі розрахунки вірними, у звязку з чим, вважає підлягаючим стягненню з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 55,94 грн. пені та 30 % річних в сумі 77,69 грн.

Крім того, Фонд комунального майна просить суд стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 21463,08 грн. штрафу, посилаючись при цьому на пункт 8.7 Договору.

Надаючи правову оцінку доводам позивача за первісним позовом про стягнення штрафу та доводам зустрічного позову про визнання недійсним пункту 8.7 договору оренди № 75-09 від 03.09.2009 суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що Наказом від 09.08.2007 № 1329 Фонд державного майна України, відповідно до Закону України «Про оренду державного та комунального майна», вніс зміни в Типовий договір оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності.

Відповідно до пункту 9.1 зазначеного вище Типового договору, за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Згідно з частиною 4 статті 188 Господарського кодексу України, при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Пунктом 2 рішення Севастопольської міської ради № 1466 від 13.02.2008 затверджено Типовий договір оренди майна, орендодавцем якого виступає Фонд комунального майна Севастопольської міської ради (Додаток № 2 до рішення) (том 1 а.с.30).

Пунктом 8.7 Типового договору оренди майна, орендодавцем якого виступає Фонд комунального майна Севастопольської міської ради передбачено, що у випадку, якщо прострочення внесення орендної плати буде продовжуватись більше ніж 60 календарних днів, Орендар сплачує на користь Орендодавця понад збитків штраф в сумі, яка дорівнює трикратному роміру річної орендної плати за договором.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами у справі договору оренди № 75-09, судом встановлено відповідність вимогам Типового договору як договору в цілому, так і пункту 8.7.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

На підставі викладених обставин, суд вважає позовні вимоги Фонду комунального майна про стягнення штрафу обгрунтованими.

В той же час, стаття 232 Господарського кодексу України передбачає, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Пунктом 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України також встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Суд звертає увагу на пункт 3.9.2. Роз`яснень вищого арбітражного суду України № 02-5/289 від 18.09.1997 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України», яким встановлено, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Суд приймає до уваги, що заявлений Фондом комунального майна до сплати штраф є надмірно великим порівняно із заборгованістю по орендній платі (2087,45 грн.). Суд також приймає до уваги те, що окрім заборгованості по орендній платі діями відповідача Фонду комунального майна не було спричинено жодних збитків. У звязку з викладеним, суд вважає можливим зменшити розмір заявленого позивачем до стягнення штрафу, обмеживши його розміром заборгованості по орендній платі та встановивши в сумі 2000,00 грн.

Крім того, Фондом комунального майна заявлено вимоги про розірвання договору оренди у звязку з порушенням орендарем зобовязань по внесенню орендної плати, у зв`язку з чим, просить суд зобовязати відповідача повернути орендодавцю орендовані приміщення.

Надаючи правову оцінку зазначеним вимогам Фонду комунального майна, а також вимогам зустрічного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про спонукання Фонду комунального майна підписати угоду про зміну цільового призначення орендованого майна згідно з Рішенням міської комісії з оренди комунального майна від 02.03.2010 та розрахунок орендної плати за новим цільовим призначенням суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, відповідно до частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Частиною 3 статті 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»встановлено, що договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Згідно з пунктом 2 Положення «Про Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради», Фонд комунального майна являється виконавчим органом Севастопольської міської ради по управлінню майном, яке відноситься до комунальної власності територіальної громади міста Севастополя (том 1 а.с.55-56).

Пунктом 10.23 Положення «Про Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради», передбачено, що Фонд комунального майна виступає орендодавцем цілісних майнових компексів підприємств і організацій, їх структурних підрозділів, нерухомого майна у відповідності з Положенням про порядок передачі в оренду комунального майна.

Відповідно до частини 1 статті 92 Цивільного кодексу України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Частина 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Дослідивши обставини справи в їх сукупності, судом встановлено, що на підставі заяви Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 міською комісією по оренді комунального майна 02.03.2010 було прийнято рішення про внесення змін в договір оренди з ПП ОСОБА_2 на нежитлове приміщення по вул. Адм.Фадеєва, 13-а (16,40 кв.м.) в частині, яка стосується зміни цільового призначення використання: для розміщення офісно-торговельних приміщень, перерахунку орендної плати у відноповідності з чинною методикою (том 1 а.с.67).

02.04.2010 (тобто після подачі до суду позову у даній справі, в т.ч. про розірвання договору оренди), Фонд комунального майна листом № 1034 повторно запропонував Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 підготувати та направити на підписання у Фонд комунального майна додаткову угоду, складену у відповідності з рішенням, прийнятим на засіданні міської комісії по оренді комунального майна 02.03.2010 (том 1 а.с.103).

З матеріалів справи вбачається, що 15.04.2010 на адресу Фонду комунального майна від Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 надійшов проект Угоди Про внесення змін в договір оренди № 75-09 від 03.09.2009, поданий на виконання рішення, прийнятого на засіданні міської комісії по оренді комунального майна 02.03.2010 (том 1 а.с.97-99).

Пунктом 26 Положення про порядок передачі в оренду майна, яке є власністю територіальної громади м.Севастополя, затвердженого рішенням Севастопольської міської ради № 1464 від 13.02.2007, встановлено, що протягом 15 днів після прийняття комісією позитивного висновку орендодавець укладає із заявником договір оренди нерухомого майна (том 2 а.с.17).

Фонд комунального майна, відповідно до вимог статтей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, не представив суду доказів укладення протягом 15 днів після прийняття комісією рішення з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 Угоди про внесення змін в спірний договір оренди № 75-09.

Відповідно до частини 4 статті 188 Господарського кодексу України, у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

На підставі викладених обставин, суд вважає не підлягаючими задоволенню позовні вимоги Фонду комунального майна про розірвання договору оренди з огляду на непідтвердженість фактичними обставинами справи наміру на розірвання договору, а також вважає підлягаючими задоволенню вимоги зустрічного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про зобов`язання Фонду комунального майна підписати угоду про зміну цільового призначення орендованого майна згідно з Рішенням міської комісії з оренди комунального майна від 02.03.2010 та розрахунок орендної плати за новим цільовим призначенням.

Згідно з частиною 5 статті 188 Господарського кодексу України, якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Що стосується позовних вимог зустрічного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про визнання недійсними розділів 1.1, 1.2, 3.1, 3.2, 8.7 договору оренди № 75 від 03.09.2009, то суд вважає такі вимоги не підлягаючими задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

В пункті 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»зазначено, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину.

Стаття 203 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

В той же час Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 не надала суду жодних доказів невідповідності розділів 1.1, 1.2, 3.1, 3.2, 8.7 договору оренди вимогам статей 203, 215 Цивільного кодексу України, а також типовому договору, затвердженому Севастопольською міською радою.

У задоволенні зустрічних позовних вимог в частині визнання недійсними розрахунку орендної плати від 03.09.2009, вимог про зобовязання Фонду комунального майна підписати угоду про зупинення дії договору оренди № 75-09 від 03.09.2009 з 01.12.2009 по 02.03.2010, а також визначити своїх представників для передачі об`єкта оренди і передати обєкт оренди орендодавцю суд також відмовляє з мотивів недоведеності та не підтвердженості таких вимог нормами законодавства.

Відповідно до частини 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд приймає до уваги приписи пункту 4 Листа Вищого Арбітражного суду України від 16.10.1995 року № 01-8/732 «Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства при вирішенні спорів», яким встановлено, що якщо вимоги позивача про стягнення неустойки визнано обґрунтованими, але суд вважає за можливе на підставі пункту 3 статті 83 Арбітражного процесуального кодексу України зменшити розмір санкцій, що підлягають стягненню з відповідача, державне мито повинно бути покладене на відповідача у сумі, сплаченій позивачем, а не пропорційно задоволеним вимогам, оскільки в даному випадку визначальним для вирішення спору є обґрунтованість вимог позивача та обов'язок другої сторони задовольнити обґрунтовані вимоги заявника.

На підставі викладеного, на користь Фонду комунального майна з відповідача за первісним позовом підлягає стягненню 214,83 грн. держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а з Фонду комунального майна на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про зустрічному позову 85,00 грн. держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу

За згодою представників сторін та третьої особи, згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України, у засіданні суду були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Керуючись статтею 49, статтями 82, 84-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов Фонду комунального майна Севастопольської міської ради задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (98433, Автономна АДРЕСА_1); (99045, АДРЕСА_2; ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011, місто Севастополь, вулиця Луначарського, 5; ідентифікаційний код 25750044) 2087,45 грн. заборгованості по орендній платі, 55,94 грн. пені, 77,69 грн. - 30 % річних та 2000,00 грн. штрафу всього 4221,08 грн., перерахувавши до місцевого бюджету Ленінського району міста Севастополя:

- 4094,45 грн. на р/р 33213870700001 у ГУ ДК України у м. Севастополі, МФО 824509, код платежу 22080400, ЗКПО 23895637, код платежу 22080400;

- 126,63 грн. на р/р 31516933700001 у ГУ ДК України у м. Севастополі, МФО 824509, код платежу 50110007, ЗКПО 23895637.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (98433, Автономна АДРЕСА_1); (99045, АДРЕСА_2; ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011, місто Севастополь, вулиця Луначарського, 5; ідентифікаційний код 25750044; р/р 37188003000416 у ГУ ДК України у м. Севастополі, МФО 824509, код 25750044, ЗКПО 23895637) 214,83 грн. державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. В іншій частині первісного позову Фонду комунального майна Севастопольської міської ради відмовити.

5. Зустрічний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задовольнити частково.

6. Зобов`язати Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради (99011, місто Севастополь, вулиця Луначарського, 5; ідентифікаційний код 25750044) підписати з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (98433, Автономна АДРЕСА_1); (99045, АДРЕСА_2; ідентифікаційний код НОМЕР_1) Угоду про внесення змін в договір оренди нерухомого майна № 75-09 від 03.09.2009 про зміну цільового призначення об`єкту оренди та перерахунок орендної плати виходячи з нового цільового призначення об`єкту оренди, у відповідності з рішенням міської комісії по оренді комунального майна від 02.03.2010.

7. Стягнути з Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011, місто Севастополь, вулиця Луначарського, 5; ідентифікаційний код 25750044) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (98433, Автономна АДРЕСА_1); (99045, АДРЕСА_2; ідентифікаційний код НОМЕР_1) 85,00 грн. державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

8. В іншій частині зустрічного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 відмовити.

Видати накази після набрання рішенням господарського суду міста Севастополя законної сили.

Суддя О.С. Погребняк

Рішення оформлене у відповідності

до ст. 84 ГПК України і підписане

03.06.2010 року.