Рішення № 10627108, 20.07.2010, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" липня 2010 р. Справа № 8/115/10

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Гриньової-Новицької Т.В.,

при секретарі Новіковій Л.М.,

за участю представника позивача Ребрій А.М., дов. № 1096 від 21.06.2010р.;

представник відповідача у судове засідання не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_2,

55200, АДРЕСА_1,

до Первомайської міської ради Миколаївської області,

55200, Миколаївська область, м. Первомайськ, вул. Грушевського, 3,

про відшкодування моральної шкоди у розмірі 2013862 грн. 50 коп., -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа підприємець ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Первомайської міської ради Миколаївської області (далі - відповідач) 2013862 грн. 50 коп. моральної шкоди за рахунок коштів місцевого бюджету, а також про стягнення коштів на погашення судових витрат по справі.

Про час і місце проведення судового засідання сторони повідомлені у встановленому Господарським процесуальним кодексом України (далі ГПК України) порядку. Проте відповідач відзив на позовну заяву не подав, позов не заперечив і не спростував. Телеграмою звернувся до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи, у звязку з неможливістю його представника прибути у судове засідання.

Заслухавши думку представника позивача, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача, оскільки останній є юридичною особою, що передбачає можливість представляти інтереси даної юридичної особи іншим представником. Також, в телеграмі відповідач не зазначає причин неможливості явки його представника у судове засідання. Крім цього, відповідач не був позбавлений права надати відзив на позовну заяву, в якому викласти свої заперечення, в обґрунтування яких подати відповідні документи. Також, суд не зобовязував представників сторін явкою в судове засідання. З огляду на викладене, клопотання відповідача про відкладення розгляду справи судом відхилено.

Неподання відзиву на позовну заяву не перешкоджає розгляду спору по суті, тому, відповідно до ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з такого:

30.05.2005р. відповідачем було прийнято рішення, яким позивачу відмовлено у погодженні місця розташування земельної ділянки орієнтовною площею 0,0643 га для розміщення та обслуговування групи торговельних павільйонів комплексної забудови по вул. Одеській, біля житлового будинку № 5 по вул. Коротченко у місті Первомайську Миколаївської області.

Постановою господарського суду Миколаївської області від 05.04.2007р. по справі № 1/202/05-нр визнано протиправним та скасовано п. 4 вищевказаного рішення відповідача, а за позивачем визнано набуття права оренди земельної ділянки по вул. Одеській, біля житлового будинку № 5 по вул. Коротченка у місті Первомайську орієнтовною площею 0,0643 га для розміщення та обслуговування групи торгівельних павільйонів комплексної забудови без проведення конкурсу.

16.05.2008р. позивач звернувся до відповідача з заявою про затвердження проекту землеустрою земельної ділянки по вул. Одеській, біля будинку № 5 по вул. Коротченка у місті Первомайську орієнтовною площею 0,0643 га та укладення договору оренди.

Пунктом 10 рішення 46 позачергової сесії 5 скликання Первомайської міської ради Миколаївської області від 23.06.2008р. № 4 “Про надання і вилучення земельних ділянок” позивачу було відмовлено в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для розміщення та обслуговування групи торгівельних павільйонів по вул. Одеській, біля житлового будинку № 5 по вул. Коротченко у місті Первомайську Миколаївської області.

Зазначене рішення Первомайської міської ради Миколаївської області в частині п. 10 визнано незаконним та скасовано рішенням господарського суду Миколаївської області від 13.10.2008р. по справі № 13/168/08, також цим рішенням суду зобовязано Первомайську міську раду Миколаївської області прийняти рішення щодо укладення договору оренди земельної ділянки по вул. Одеській біля будинку № 5 по вул. Коротченко у м. Первомайську Миколаївської області орієнтованою площею 0,0643 га для розміщення та обслуговування групи торгівельних павільйонів комплексної забудови терміном на 5 років з суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_2.

01.12.2008р. позивач вдруге звернувся до відповідача з заявою про затвердження проекту землеустрою земельної ділянки для розміщення та обслуговування групи торгівельних павільйонів по вул. Одеській, біля будинку № 5 по вул. Коротченко у місті Первомайську Миколаївської області. Вказану заяву відповідач залишив без розгляду.

Як вбачається з листа Первомайської міжрайонної прокуратури від 04.03.2010р. за № 1747-07, зазначену заяву позивача від 01.12.2008р., в порушення вимог ст. ст. 12 ч. 1 п. в), 93 ч. 5, 124 Земельного кодексу України, ст. ст. 4, 16 Закону України “Про оренду землі”, було направлено відповідачем в управління Держкомзему в м. Первомайську Миколаївської області, яке не є структурним підрозділом міської ради і не наділене повноваженнями щодо розгляду відповідних заяв.

03.03.2010р. Первомайською міжрайонною прокуратурою Миколаївської області на адресу відповідача направлено подання про усунення порушень вимог земельного законодавства, зокрема, про необхідність розглянути заяву позивача, подану 01.12.2008р., про затвердження проекту землеустрою земельної ділянки та укладення договору оренди землі, у встановленому законом порядку.

На пленарному засіданні 82 сесії 5 скликання Первомайської міської ради 30.03.2010р., відповідач не розглянув заяву позивача від 01.12.2008р. про затвердження проекту землеустрою земельної ділянки та укладення договору оренди землі, що підтверджується витягом з протоколу 82 сесії Первомайської міської ради.

Позивач вважає, що відповідач такими діями створює перепони для реалізації його права на користування вищезазначеною земельною ділянкою та порушує його особисті немайнові блага, а саме: здоровя, безпеку, честь, гідність, ділову репутацію.

Порушення відповідачем вищезазначених немайнових благ заподіяло позивачу фізичні страждання: головний біль, запаморочення, сердечно-судинне захворювання, гіпертонічну хворобу й моральні страждання: глибоке розчарування, душевні страждання руйнівної для здоровя сили, нервові страждання повязані з фізичним болем, занепокоєння, знервованість, приниження, страх, розпач.

Позивач також зазначає, що ці фактичні обставини, при яких йому була заподіяна моральна шкода, підвищили ступінь його страждань: життя позивача з травня 2007 року зазнало суттєвих змін.

Так, позивач був змушений припинити свій основний бізнес та закрити торгівельну точку в звязку з погіршенням стану здоровя, яка була єдиним джерелом існування для позивача та його сімї (двох непрацездатних батьків пенсіонерів).

Як стверджує позивач, його систематично турбує біль у серці та спині, часто підвищується артеріальний тиск, у звязку з цим він вимушений періодично звертатися за медичною допомогою, проходити лікування. Викладене підтверджується поданими позивачем медичними довідками та виписками.

Оскільки на утриманні позивача знаходиться сімя, то останній змушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя.

Відтак, позивач вважає, що йдеться про приниження його честі, гідності, а також ділової репутації.

Відповідно до ст. 124 Конституції України, ст. 4-5 ГПК України, господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обовязкових до виконання на всій території України рішень, ухвал, постанов.

Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену п. 1 ст. 382 Кримінального кодексу України, ГПК України та іншими законами України.

Як йдеться в постанові Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995р. № 4 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” моральна шкода це втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до ст. 3 Конституції України життя, здоровя людини, її честь і гідність, недоторканість, безпека визнаються найвищою соціальною цінністю.

Отже, як вбачається з викладеного, відповідач, при здійсненні ним своїх повноважень, своєю бездіяльністю, зокрема, невиконанням вимог постанови та рішення господарського суду Миколаївської області, порушив приписи ст. 124 Конституції України та ст. 4-5 ГПК України, а також права позивача, чим завдав останньому моральної шкоди, що тягне за собою відповідальність передбачену п. 1 ст. 382 Кримінального кодексу України, ГПК України та іншими законами України.

Право на відшкодування моральної шкоди передбачено ст. 56 Конституції України, відповідно до приписів якої, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно з п. 1 ст. 23 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення прав.

Статтею 1173 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Пунктом 3 ст. 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. № 4 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” встановлене Конституцією та законами України право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб.

Під час розгляду справи, враховуючи думку представника позивача, суд дійшов висновку про відшкодування моральної шкоди у розмірі значно меншому, ніж заявлено позивачем, а саме в сумі 89505 грн.

Згідно розрахунку позивача (а. с. 41) розмір моральної шкоди завданої останньому відповідачем складає 2013862 грн. 50 коп.

В результаті обговорення обставин справи та дослідження доказів, господарський суд дійшов висновку, що коефіцієнти, які застосовані позивачем для обчислення розміру моральної шкоди, є надмірно великими. Суд вважає, що з урахуванням фактичних обставин справи до критеріїв “Психічні страждання, повязані з фізичним болем”, “Вага ушкодження здоровя”, “Вид психічних страждань” та “Глибина моральних страждань” слід застосовувати коефіцієнти 1; 1; 1,5; 2 відповідно.

Таким чином розмір моральної шкоди за новим розрахунком складає 89505 грн.

У постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. № 4 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” зазначається, що при розгляді справ за позовами про відшкодування моральної шкоди на підставі ст. 56 Конституції України, при встановленні факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, місцевого самоврядування або їх посадових чи службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень вона підлягає відшкодуванню за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування.

Статтями 74, 77 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” передбачено, що органи та посадові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами.

Шкода, заподіяна юридичним і фізичним особам в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності органів місцевого самоврядування, відшкодовується за рахунок коштів місцевого бюджету, а в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності посадових осіб місцевого самоврядування за рахунок їх власних коштів у порядку, встановленому законом.

Таким чином, вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Виходячи з положень ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій останнього.

Керуючись ст. ст. 44, 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Первомайської міської ради Миколаївської області (55200, Миколаївська область, м. Первомайськ, вул. Грушевського, 3; ідентифікаційний код 04056575) на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (55200, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 89505 грн. моральної шкоди; 85 грн. витрат на оплату позовної заяви державним митом; 236 грн. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 1924357 грн. 50 коп. моральної шкоди в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя