Рішення № 10627047, 12.07.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.07.10                                                                                 Справа № 17/116

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об’єднання», м. Луганськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова фірма «Сота», м. Луганськ

про стягнення 5895 грн. 05 коп.

Суддя Фонова О.С.

                                         Представники:

від позивача: Голоколосова Л.І. - юрисконсульт, довіреність № 40 від 01.01.2010;

від відповідача: Блащук В.І. - представник, довіреність № 67 від 12.07.2010.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за послуги по оперативно-технічному обслуговуванню електрообладнання у сумі 4877,26 грн., пені у сумі 8830,53 грн., 3% річних у сумі 127,20 грн. та інфляційних нарахувань у сумі 380,72 грн.

Представником позивача у судовому засіданні 12.07.2010 надано суду заяву про уточнення позовних вимог, згідно пеня, що підлягає стягненню з відповідача складає 509,87 грн.

Оскільки діюче господарське процесуальне законодавство не передбачає такої процесуальної дії як уточнення позовних вимог, то суд з урахуванням суті такої заяви розцінює її як заяву про зменшення позовних вимог та приймає до розгляду.

Відповідач витребувані ухвалами суду від 28.05.2010, 21.06.2010 документи не надав, з огляду на вищевказане, відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши обставини справи, витребувані судом та надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши пояснення представників сторін, що прибули у судове засідання, суд

в с т а н о в и в:

          Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об’єднання»(позивач у справі), як Виконавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговою фірмою «Сота»(відповідач у справі), як Замовником, укладено договір на оперативно-технічне обслуговування № 34-31-09 від 06.01.2009 (далі –Договір).

          Пунктом 1.1 Договору передбачено, що Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання виконувати оперативно-технічне обслуговування електроустаткування ТП-1191А/м.Луганськ, що знаходиться на балансі або у власності Замовника по вул. 2-а Краснознаменна, 16-в, відповідно до Правил технічної експлуатації електричних станцій і мереж, затвердженими Міністерством палива та енергетики України від 07.02.2003 № 30/195.

Як встановлено пунктом 2.1 Договору, в редакції додаткової угоди № 1 від 01.04.2009, вартість послуг, вказаних в п.1.1 Договору, визначається згідно калькуляції (додаток №1 до договору) і складає: в рік –11107,36 грн.; в місяць 925,61 грн.

Згідно пункту 2.2 Договору, Замовник здійснює передоплату в розмірі 100% від вартості послуг з оперативно-технічного обслуговування за кожен місяць шляхом перечислення грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця не пізніше 30 числа місяця, до початку наступного місяця, на підставі цього договору або виставлених рахунків.

У пункті 4.2 Договору передбачено, що у разі порушення терміну платежу, передбаченого п.3.1 договору, Замовник сплачує Виконавцеві пеню в розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач в обумовлені Договором строки зобов’язання по оплаті не виконав, сплатив частково послуги за квітень у сумі 24,16 грн. та вересень 2009 року у сумі 652,24 грн., у зв’язку з чим, позивач звернувся до суду за стягненням боргу у сумі 4877,26 грн. за послуги надані в період з квітня по липень 2009 року, вересень, грудень 2009 року.

Також позивачем заявлені вимоги про стягнення пені у сумі 509,87 грн., 3% річних у сумі 127,20 грн. та інфляційних нарахувань у сумі 380,72 грн., за періоди згідно наданих розрахунків.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростував.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи позивача та надані ним докази, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання не допускається, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені договором, вимогами Цивільного кодексу України, тощо.

Вищевказаний Договір за своєю правовою природою є договором на надання послуг.

Статтею 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 ЦК України передбачено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного між сторонами Договору позивач надав відповідачу послуги період з квітня по липень 2009 року, вересень, грудень 2009 року, що підтверджується актами приймання-здачі виконаних робіт за зазначені місяці. Відповідач в обумовлені Договором строки зобов’язання по оплаті не виконав, сплатив частково послуги за квітень у сумі 24,16 грн. та вересень 2009 року у сумі 652,24 грн., у зв’язку з чим, за ним утворився борг у сумі 4877,26 грн., який і є обґрунтовано заявленим та підлягає стягненню.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у сумі 509,87 грн. за період згідно наданого розрахунку.

Відповідальність за невнесення орендної плати у строки, встановлені Договором, передбачена у вигляді пені у розмірі 1% від несплаченої суми за кожен день прострочення (п.4.2).

Однак, стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»встановлює, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З огляду на це, заявником вірно зазначена в розрахунку пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, а не 1% від несплаченої суми за кожен день прострочення, як зазначено в договорі.

У зв’язку з викладеним, вимоги про стягнення пені у сумі 509,87 грн. за період згідно наданого розрахунку, є обґрунтовано заявленими, вірно нарахованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у сумі 127,20 грн. та інфляційні нарахування у сумі 380,72 грн., за періоди згідно наданих розрахунків.

Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо розмір процентів не встановлено договором або законом.

Отже, вимоги позивача про стягнення 3% річних у сумі 127,20 грн. та інфляційних нарахувань у сумі 380,72 грн., відповідають чинному законодавству, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги є обґрунтованими, такими, що підтверджуються належними доказами та підлягають задоволенню повністю, з віднесенням судових витрат на відповідача, згідно зі статтею 49 ГПК України.

При зменшенні позовних вимог, судові витрати в частині зменшення покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова фірма «СОТА», м. Луганськ, 2-га Краснознаменна, буд. 16-в, ідентифікаційний код 30517007, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об’єднання», м. Луганськ, кв. Гайового, буд. 35а, ідентифікаційний код 31443937, борг у сумі у сумі 4877,26 грн., пеню у сумі 509,87 грн., 3% річних у сумі 127,20 грн. та інфляційні нарахування у сумі 380,72 грн., витрати по сплаті державного мита у сумі 58,95 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 97,87 грн. на рахунок № 2600218961 у ЛОД ВАТ „Райффайзен Банк Аваль”, МФО 304007, видати наказ.

У судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення: 15.07.2010.

Суддя                                                                                 О.С. Фонова