Рішення № 10626966, 12.07.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.07.10                                                                                 Справа № 8/162пд

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Полікем», м. Калуш Івано-Франківської області,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеркрайт», м. Луганськ, -

про розірвання договору поставки товарів та стягнення 382630 грн. 15 коп.

          Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Маценко О.В.,

в присутності представників сторін:

від позивача –представник не з’явився;

від відповідача –Поморцев О.С. –представник, - довіреність №б/н від 09.07.10 року, -

розглянувши матеріали справи, -

                                         в с т а н о в и в :

          суть спору: позивачем заявлено вимогу про:

стягнення з відповідача основної заборгованості у сумі 249232,00 грн., пені у сумі 71754,83 грн., 3% річних у сумі 11230,44 грн. та інфляційних нарахувань у сумі 50412,88 грн., нарахованих позивачем у зв’язку з неналежним ставленням відповідача до виконання умов договору поставки товарів №-СА/01, укладеного між сторонами 16.09.08 року;

          розірвання договору з тих же підстав договору №-СА/01 від 16.09.08 року.

          До початку судового засідання 12.07.10 року відповідач подав клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке задоволено судом.

          Позивач витребувані судом документи не надав, участь у судовому засіданні свого представника не забезпечив, про причини неявки до суду не повідомив, заяву про вирішення спору по суті за його відсутності до суду не спрямував, хоча належним чином був поставлений до відома про дату, час та місце судового слухання, що підтверджується матеріалами справи (а.с.1), а також письмовим повідомленням оператора поштового зв’язку про вручення 29.06.10 року уповноваженій особі позивача ухвали суду про порушення провадження у справі та призначення її до слухання.

          Заява про зміну позовних вимог, відмову від позову або залишення його без розгляду від позивача станом на 12.07.10 року до суду не надійшла.

          Відповідач позов визнав частково, а саме: повністю визнав суму основного боргу та не заперечив проти розірвання договору. Однак, він вважає безпідставним та незаконним нарахування позивачем пені у сумі 71754,83 грн., 3% річних у сумі 11230,44 грн. та інфляційних нарахувань у сумі 50412,88 грн. Відповідач відповідно до норм п.1 ч.2 ст. 258 та ч.3 ст. 267 Цивільного кодексу заявив клопотання про застосування терміну позовної давності щодо стягнення пені (заперечення на позов від 11.07.10 року за вих. №б/н).

          Він не заперечив проти вирішення спору по суту у цьому судовому засіданні за відсутності позивача.

          З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги обставини справи та наявні у ній докази, суд вважає за можливе вирішити спір по суті у цьому судовому засіданні за відсутності позивача, на підставі наявних у справі доказів.

          І.Заслухавши відповідача, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

          16.09.08 року між позивачем ( постачальник) та відповідачем ( покупець) укладено договір поставки товарів №-СА/01, відповідно до якого постачальник зобов’язався в порядку та на умовах, визначених договором, передати у власність покупця товар –адипінову кислоту у кількості та за цінами, вказаними у додатках (специфікаціях) до договору, а покупець зобов’язався в порядку та на умовах, визначених у договорі, прийняти та оплатити товар (п.1.1 договору); поставка товару здійснюється на підставі заявки покупця (п.1.2).

          Право власності на товар переходить до покупця після підписання уповноваженою особою покупця видаткової накладної про отримання партії товару (п.2.11).

          Ціна на товар встановлюється у національній валюті (гривнях) у додатках (специфікаціях) до договору, які є його невід’ємною частиною (п.4.1).

          Умови оплати узгоджуються сторонами окремо та фіксуються у додатках (специфікаціях) до договору(п.5.1) шляхом сплати коштів на поточний рахунок постачальника (п.5.2); днем отримання платежу є день, в який сума , що підлягає сплаті, надійшла на вказаний рахунок (п.5.4).

          Сторона, яка порушила зобов’язання, визначене договором та чинним законодавством України, зобов’язана відшкодувати у повному обсязі завдані цим збитки стороні, чиї права або законні інтереси порушено (п.9.1). У разі прострочення постачальником поставки партії товару покупець має право вимагати, а постачальник зобов’язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості простроченої партії товару за кожен день прострочення (п.9.4).

          Договір вважається укладеним та набрав чинності з моменту його підписання сторонами (п.11.1) та діє до 31.12.08 року, при цьому сторони домовилися, за яких обставин термін дії договору може бути продовжено (п.11.2).

          Сторони домовилися: якщо інше не передбачено цим договором або чинним законодавством України, договір може бути розірвано тільки за домовленістю сторін, яка оформляється додатковою угоду до договору (п.11.5) (а.с.9-11).

          Вони стверджують, що на день вирішення цього спору договір є чинним.

          Позивач стверджує, що відповідно до специфікації до договору постачальник повинен був поставити на його користь 21 тонну адипінової кислоти за ціною 11892,00 грн. за 1 тонну на суму 249732,00 грн. (а.с.12).

Як вбачається з обставин справи, 23.09.08 року (тобто до поставки товару) постачальник виставив покупцеві рахунок №0000001 на суму 249732,00 грн., а покупець (позивач) сплатив вказану суму коштів на підставі платіжного доручення №1053 від 01.10.08 року (а.с.13), - що повністю визнав відповідач.

Останній також визнав, що він, отримавши попередню плату, не поставив на користь позивача обумовлений договором товар, лише частково –на суму 500,00 грн. повернувши отримані кошти.

Вжиті постачальником заходи досудового врегулювання спорів позитивного результату не дали (а.с.14-15).

Таким чином, станом на час звернення позивача з позовом до суду сума основного боргу становить 249232,00 грн., на яку він нарахував:

пеню за період з 01.11.08 року по 01.04.10 року у сумі 75956,88 грн.;

інфляційні нарахування за той же період у сумі 50412,88 грн.;

3% річних у сумі 11230,44 грн., - а всього 382630,15 грн., які просить стягнути з відповідача, а також розірвати вищезгаданий договір.

Відповідач позов визнав частково з вищенаведених підстав.

ІІ.Заслухавши відповідача, оцінивши наявні докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підставі.

Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України (ЦКУ) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.           Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).           Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ), він є обов’язковим до виконання сторонами (ст.629 ЦКУ), оскільки саме він породжує права та зобов’язання для сторін.

          Уклавши договір купівлі-продажу, сторони набули низку прав та обов’язків.

          Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 ст.509 ЦКУ).

          Закон –ст.525 ЦКУ – не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов'язань, а згідно ст.526 ЦКУ зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

          Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

          Як сказано у частині 1 ст. 530 ЦКУ, якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          Правовідносини, які мають місце між сторонами за цим спором, належать до купівлі-продажу.

Згідно ст.655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

З обставин справи відомо, що позивач належним чином виконав свої зобов’язання за договором –попередньо сплатив на користь відповідача вартість товару, визначеного договором.

З огляду на викладене відповідач, отримавши передплату, повинен був керуватися приписами ст. 662 ЦКУ, згідно якій продавець зобов’язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства, - при цьому відповідно до ст. 663 Кодексу продавець зобов’язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк,—відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

          Оскільки відповідач не передав покупцеві попередньо оплачений ним товар, покупець правомірно скористався правилом ч. 1 ст. 665 ЦКУ, якою визначено, що у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

          Подальші дії позивача повністю відповідають нормі, викладеній у частинах 2-3 ст. 693 Цивільного кодексу, а саме: якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов’язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Як встановлено ч.ч. 1-2 ст. 623 ЦКУ, боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки. Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

          Згідно нормам ст. 624 Кодексу, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою. Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків.

          Як встановлено частинами 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

          Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України (далі –ГКУ), встановлено, що нарахування штрафних санкцій, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців після виникнення права на нарахування таких санкцій.

          З наданого позивачем розрахунку пені вбачається, що вона нарахована всупереч приписам ч.6 ст. 232 ГКУ, тобто за термін, що перевищує 6 місяців, оскільки згідно п.9.5 договору покупець має право нарахувати пеню за кожен день прострочення, - тобто за термін, що не перевищує 6 місяців, - інше договором не встановлено. Позивач мав право нарахувати пеню за період з 01.11.08 року по 30.04.09 року.

          Пунктом 1 ч.2 ст. 258 ЦКУ для стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлено річний термін.

          Позивач, заявивши до стягнення зазначену у цьому рішенні суму пені, не дотримався вищенаведених вимог закону щодо визначення її суми. Крім того, за приписами частини 3 ст. 267 ЦКУ позовна давність застосовується судом лише за завою сторони у спорів, зробленою до винесення ним рішення. Як сказано вище у цьому рішенні, відповідач звернувся до суду з заявою про застосування позовної давності, а суд, з урахуванням обставин справи, застосовує її тільки при вирішенні питання про стягнення пені.

Спосіб захисту порушеного права сторонами за цим спором обрано у відповідності до вимог ст. 16 ЦКУ.

Таким чином, вимоги позивача підлягають задоволенню частково з підстав, про які йдеться у цьому рішенні.

Керуючись ст.ст. 43-1,44 та 49 ГПК України суд судові витрати покладає на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог як на сторону, яка порушила умови договор, вимоги чинного законодавства та з вини якої спір доведено до суду.

При вирішенні питання відшкодуванні судових витрат суд враховує наступне.

Позивачем при зверненні до суду заявлено майнову вимогу про стягнення грошових коштів та нарахувань на загальну суму 3826340,15 грн.

Відповідно до п. «а»ч.2 ст. 3 Декрету Кабіннету Міністрів України від 21.01.93 року №7/93 «Про державне мито»за розгляд господакрським судом майнового спору на користь Державного бюджетьу України підлягає сплаті державне мито у розмірі 1% вартосоті позову, але не менше 6 (102,00 грн.) та не більше 1500 (25500,00 грн.) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, - тобто у даному випадку 3826,30 грн.

Згідно п. «б»ч.2 ст. 3 того ж Декрету за розгляд господарським судом немайнового спору, яким у даному випадку є вимога про розірвання договору, на користь Державного бюджеиу України підлягає сплаті державне мито у розмірі 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадня (85,00 грн.).

Позивач при зверненні з цим позовом до суду за розгляд майнового та немайнового спорів сплатив 3868,32 грн. (платіжне доручення №316 від 07.06.10 року), в той час, як слід було сплатити 3911,30 грн. (3826,30 грн. + 85,00 грн.), - тобто сума недоплати становить 42,98 грн.

Ухвалою суду від 22.06.10 року по цій справі позивачу було запропоновано здійснити доплату вказаної суми коштів, однак, він не зробив цього.

З урахуванням викладеного з позивача на користь Державного бюджету України підлягає стягненню державне мито у сумі 42,98 грн.

З відповідача на користь позивача підлягають стягненню наступні суми судових витрат:

державне мито:

з майнової частини спору –3108,75 грн. (пропорційно сумі задоволених позовних вимог);

з немайнової частини спору –85,00 грн, - а всього 3193,75 грн. (3108,75 грн. + 85,00 грн.);

витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу:

з майнової частини спору –95,87 грн. (пропорційно сумі задоволених позовних вимог);

з немайнової частини спору –118,00 грн., - а всього 213,87 грн. (95,87 грн. + 118,00 грн.).

Решта судових витрат покладається на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11,16,509,525,526,530,560,610-612,614,623, 627,655,691,692,693 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 4-3,22,32-34,36, 43,44, 47-1,49,75, 82,84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеркрайт», ідентифікаційний код 35554530, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. А.Ліньова, будинок 98 А, - на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Полікем», ідентифікаційний код 33578214, яке знаходиться за адресою: місто Калуш, вул.Заводська, 1, Івано-Франківвської області, - суму попередньої оплати у розмірі 249232 (двісті сорок дев’ять тисяч двісті тридцять дві) грн. 00 коп., інфляційні нарахування у сумі 50412 (п’ятдесят тисяч чотириста дванадцять) грн. 88 коп., 3% річних у сумі 11230 (одинадцять тисяч двісті тридцять) грн. 44 коп., а також витрати по сплаті державного мита у сумі 3193 (три тисячі сто дев’яносто три) грн. 75 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 213 (двісті тринадцять) грн. 87 коп.

          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Полікем», ідентифікаційний код 33578214, яке знаходиться за адресою: місто Калуш, вул.Заводська, 1, Івано-Франківської області, - на користь Державного бюджету України на рахунок 31118095700006, банк: ГУ ДКУ у Луганській області, одержувач: УДК у місті Луганську ГУ ДКУ у Луганській області, МФО 804013, ОКПО –24046582, КБК –22090200, символ звітності банку –095, - державне мито у сумі 42 (сорок дві) грн. 98 коп.

Наказ після набрання рішенням законної сили видати Державній податковій інспекції у місті Калуш Івано-Франківської області.

          4.Розірвати договір поставки товарів №-СА/01, укладений 16.09.08 року, у місті Луганську, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтеркрайт» (постачальник), ідентифікаційний код 35554530, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Полікем»(покупець), ідентифікаційний код 33578214.

          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          5.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

          Відповідно до ст.85 ГПК України за згодою відповідача у судовому засіданні 12.07.10 року оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного господарського суду у 10-денний термін з дня підписання.

          Рішення складено у повному обсязі та підписано – 14 липня 2010 року.

Суддя                                                   А.П.Середа