Рішення № 10626631, 27.07.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27.07.10 р.                     Справа № 15/144                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім “Технол” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 33904878)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Тофіс-Сервіс” м. Маріуполь (код ЄДРПОУ 34843227)

про стягнення основного боргу в сумі 3090,00 грн., пені в сумі 669,26 грн., 3% річних у розмірі 97,98 грн., інфляції в сумі 307,58 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Даріцин П.В. за довіреністю б/н від 01.07.2010 р.

від відповідача: не з’явився

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім “Технол” м. Донецьк до товариства з обмеженою відповідальністю “Тофіс-Сервіс” м. Маріуполь про стягнення основного боргу в сумі 3090,00 грн., пені в сумі 669,26 грн., 3% річних у розмірі 97,98 грн., інфляції в сумі 307,58 грн.

Ухвалою суду від 18.06.2010 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/144, сторони зобов’язані надати документи та виконати певні дії.

У порушення вимог ухвали суду від 18.06.2010 р. відповідач в судове засідання 27.07.2010 р. не з’явився без повідомлення про причину неявки, витребувані документи до суду не надіслав.

Судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання. В матеріалах справи міститься довідка Головного управління статистики у Донецькій області № 14/4-23/415 від 07.07.2010 р., в якій зазначено адреса ТОВ “Тофіс-Сервіс”: 87515, м. Маріуполь, вул. Енгельса, буд. 60. Саме така адреса відповідача вказана позивачем у позовній заяві, та за цією адресою суд направляв відповідачу ухвалу у даній справі. Також в матеріалах справи є повідомлення про вручення поштових відправлень з відміткою про вручення їх відповідачу (його представнику).

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

На умовах договору поставки від 20.07.2009 р. № 20/07/09-ТС позивач (постачальник) передав відповідачу (покупцю) товар – технічні масла та мастила, що підтверджується завіреними копіями самого договору, видаткової накладної № РН-138 від 20.01.2010 р. на суму 16224,01 грн., довіреності № 20/01 від 20.01.2010 р., рахунку-фактури № СФ-185 від 19.01.2010 р., податкової накладної № 220 від 20.01.2010 р. на суму 16224,01 грн.

Строк оплати за товар передбачений п. 4.1 договору у вигляді 100% оплати протягом 30 календарних днів від дня поставки товару згідно п. 3.4 цього договору. Саме на такий строк оплати посилається позивач у позові, коли вказує про невиконання відповідачем грошового зобов’язання за спірним договором. Тобто, строк оплати за товар по спірній накладній настав у період з 21.01.2010 р. по 19.02.2010 р. включно, а вже з 20.02.2010 р. почало витікати прострочення оплати.

Спірна видаткова накладна містить безпосередню вказівку на вищевказаний договір, що свідчить про правовідносини між сторонами виключно на умовах саме цього договору.

Відповідач за товар розрахувався не в повному обсязі та з порушенням встановленого строку, що підтверджується завіреними копіями платіжних доручень та банківських виписок від 18.03.2010 р. на суму 3224,01 грн., від 05.05.2010 р. на суму 5000,00 грн., від 12.05.2010 р. на суму 5000,00 грн., усього на суму 13224,01 грн. Залишок несплаченого товару станом на теперішній час складає 3090,00 грн. у зв’язку з тим, що з отриманої 05.05.2010 р. суми 5000, 00 грн. позивач тільки 4910,00 грн. зарахував у погашення боргу за спірною накладною, а 90,00 грн. було зараховано у погашення існуючого на той час боргу за накладною від 07.10.2009 р., яка не відноситься до предмету спору по даній справі (вказані обставини повністю підтверджуються матеріалами справи).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона – постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні – покупцеві товар, а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму. Поставка товарів без укладення договору поставки може здійснюватися лише у випадках і порядку, передбачених законом. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За вказаних обставин суд вважає позовні вимоги про стягнення основного боргу на суму 3090,00 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У зв’язку з простроченням оплати позивач з посиланням на п. 6.2 договору нарахував відповідачу пеню на суму 669,26 грн. Але на думку суду ці вимоги позивача необґрунтовані умовами договору та фактичними обставинами даної справи.

У п. 6.2 договору сторони домовилися про застосування пені у разі порушення строків оплати згідно п. 4.2 договору, а не п. 4.1, на умовах якого фактично відбувалися правовідносини між сторонами щодо строку оплати за товар.

У п. 4.2 договору сторони домовилися про можливість досягнення угоди стосовно іншого порядку розрахунку за даним договором (повинен підтверджуватися укладенням додаткової угоди, а також фактичними діями сторін). Інший порядок слід розуміти як такий, що відрізняється від порядку, передбаченого п. 4.1 договору.

Про досягнення домовленості між сторонами про застосування іншого порядку розрахунків, ніж встановлений п. 4.1 договору, суду не відомо, належні докази такої домовленості у матеріалах справи відсутні, тому суд дійшов висновку про відсутність порушення з боку відповідача умов оплати згідно п. 4.2 договору. Домовленість між сторонами про застосування пені за прострочення оплати згідно п. 4.1 договору пункт 6.2 договору не містить, що є підставою для відмови у задоволенні позову в частині стягнення пені, нарахованої згідно п. 6.2 договору (зазначено у позовній заяві).

Перевіркою розрахунку позивача суми інфляційних на суму основного боргу судом встановлені помилки, які пов’язані з незастосуванням при проведені розрахунку Рекомендацій відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного суду України № 62-97р від 03.04.97 р. З вказаного листа вбачається, що індекси інфляції застосовуються у розрахунках якщо вони перевищують 100%, тобто у разі, коли дійсно є знецінення грошових коштів. У випадку якщо індекс менше 100% індексація на суму боргу за певний місяць не нараховується у зв’язку з дефляцією. Крім того, індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, тому слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

З врахуванням таких рекомендацій Верховного суду України та обставин даної справи, коли прострочення платежу почалося з 20.02.2010 р. на суму боргу 16224,01 грн., застосовується тільки індекс інфляції за березень 2010 р. – 100,9%, оскільки прострочення виникло у період з 16 по 28 лютого, а індекси інфляції за квітень та травень складають менше 100%. За розрахунком суду інфляція складає 16224,01 х 100,9% - 16224,01 = 146,02 грн. В іншій частині позовні вимоги щодо інфляції задоволенню не підлягають.

Щодо розрахунку 3% річних на суму 97,98 грн., то суд вважає його обґрунтованим, тому позов в цій частині задовольняє.

Відповідач заперечення на позовні вимоги не надав, правом на судовий захист не скористався.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати при частковому задоволенні позову покладаються на сторони пропорційно: в частині задоволених позовних вимог – на відповідача, в частині відмови у задоволенні позову – на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12; 32-34; 36; 43; 49; 75; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Тофіс-Сервіс” (юридична адреса: 87515, м. Маріуполь, вул. Енгельса, буд. 60; код ЄДРПОУ 34843227; рахунок 26004900177983 у філії ПУМБ в м. Маріуполі, МФО 335742) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім “Технол” (юридична адреса: 83045, м. Донецьк, вул. Воровського, 9; поштова адреса: 83050, м. Донецьк, вул. Щорса, буд. 39; код ЄДРПОУ 33904878; рахунок 26001959968862 в філії ПУМБ в м. Донецьку, МФО 335537) суму 3334,00 грн. (а саме: основний борг в сумі 3090,00 грн., інфляцію в сумі 146,02 грн., 3% річних в сумі 97,98 грн.), витрати на оплату державного мита в сумі 81,65 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 188,92 грн.

Відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляції на суму 161,56 грн. та пені на суму 669,26 грн.

В судовому засіданні 27.07.2010 р. оголошено рішення суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття судом.

У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя