Ухвала суду № 106263300, 13.09.2022, Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

УХВАЛА

(про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою)

Справа № 354/1018/19

Провадження № 1-кп/348/72/22

13 вересня 2022 року м. Надвірна

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

в складі головуючого-судді: Міськевич О.Я.

з участю секретаря судового засідання: Боєчко О.Р.

прокурора: Свірідова Д.І.

потерпілої: ОСОБА_1

обвинуваченого: ОСОБА_2

захисника: Войцеховської Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Надвірнянського районного суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019090000000525, за обвинувальним актом від 27.11.2019, про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Надвірнянського районного суду знаходиться кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_2 утримується під вартою в ДУ «Івано-Франківськаустанова виконанняпокарань (№ 12)» Міністерства юстиції України.

В судове засідання від прокурора поступило клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2 .

Обставини, зазначені в клопотанні.

Вимоги прокурора мотивовані тим, що розгляд даного кримінального провадження триває, та на даний час продовжують існувати ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ст. 177 КПК України, а саме: ризик переховування обвинуваченого ОСОБА_2 від суду, ризик незаконного впливу на потерпілу та свідків у кримінальному провадженні, та ризик вчинення іншого кримінального правопорушення. Тому вважає, що застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою не дасть можливості здійснювати дієвий контроль за поведінкою обвинуваченого ОСОБА_2 , та забезпечити виконання покладених на нього судом обов`язків.

Позиція сторін кримінального провадження.

Прокурор Свірідов Д.І. в судовому засіданні клопотання підтримав, надав суду пояснення, аналогічні тексту клопотання, просив суд клопотання задоволити та продовжити застосування до обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави.

Потерпіла ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримала клопотання прокурора та просила продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_2 -адвокат Войцеховська Т.М. в судовому засіданні заперечила проти продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки прокурором не обґрунтовано продовження існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України. Крім того прокурором не доведено, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе вберегти обвинуваченого від зазначених прокурором ризиків та не забезпечить виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків. Окрім цього просила суд врахувати тривалий термін перебування обвинуваченого під вартою. Просила суд змінити обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримав думку свого захисника, також заперечив проти продовження йому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки він не має жодного наміру переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілу та свідків по кримінальному провадженні, чи вчиняти інші кримінальні правопорушення. Просив обрати йому запобіжний захід у виді домашнього арешту.

Оцінка і мотиви суду.

Заслухавши думку учасників судового розгляду, вивчивши наявні матеріали кримінального провадження, суд дійшов наступних висновків.

Частиною 3 ст.331КПК України передбачено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Ухвалою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 20.07.2022 обвинуваченому ОСОБА_2 продовжено строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 17.09.2022 без визначення розміру застави.

Щодо наявності ризиків, передбачених статтею 177 КПК України.

ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років. Отже, виходячи із кваліфікації кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 121 КК України, застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є законодавчо передбаченим.

В ухвалі Надвірнянського районного суду від 20.07.2022 визнано доведеним продовження існування ризиків переховування ОСОБА_2 від суду, та незаконного впливу ним на потерпілу та свідків у кримінальному провадженні.

Суд повинен перевірити обґрунтованість тверджень про продовження існування вказаних ризиків.

На переконання суду відповідні ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, необхідно вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірної можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій. Водночас КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Суд вважає, що з врахуванням даних про особу ОСОБА_2 , з огляду на тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, і суспільну небезпечність самого кримінального правопорушення, прокурором доведено наявність достатніх підстав вважати, що на даний час продовжують існувати ризики, передбачені пунктами 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме що обвинувачений ОСОБА_2 може переховуватися від суду, та незаконно впливати на потепілу та свідків у цьому ж кримінальному провадженні.

Зокрема ризик переховування обвинуваченого від суду підтверджується тим, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, яке відноситься до категорії тяжких злочинів та передбачає покарання виключно у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років, що може бути підставою та мотивом для обвинуваченого переховуватися від суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності. Такий висновок узгоджується з вимогами ст. 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27 червня 1980 року «Про взяття під варту до суду», за якими при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину, тобто санкція за вчинене кримінальне правопорушення має бути важливим критерієм для визначення виду запобіжного заходу, який підлягає застосуванню. За таких обставин, у разі доведення винуватості обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, останньому може загрожувати покарання у виді позбавлення волі у межах зазначеного вище строку, що може бути мотивом для його переховування від суду. При цьому в світлі наведених актуальних даних про існування ризику переховування, родина та житло не можуть бути вирішальними факторами, що могли б знизити цей ризик до маловірогідності чи до його виключення.

За таких обставин суд дійшов висновку про продовження існування ризику, визначеного п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Суд також приходить до висновку про існування вірогідності ризику на потерпілу та свідків по даному кримінальному провадженні, оскільки свідки вже були допитані в судовому засіданні, однак сторона захисту не позбавлена права заявляти клопотання про повторний чи додатковий допит свідків, тому перебуваючи на волі та не будучи обмеженим у вільному спілкуванні зі свідками, обвинувачений ОСОБА_2 може здійснювати на них вплив з метою спонукання їх до зміни показань, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі.

Щодо можливого існування ризику вчинення інших кримінальних правопорушень суд зазначає, що стороною обвинувачення не було надано суду належних обґрунтованих доказів існування такого ризику, тому суд відкидає цей ризик, як недоведений. Сама по собі наявність в ОСОБА_2 судимостей не може свідчити про ймовірність вчинити інше кримінальне правопорушення, так як стосується минулих подій, до часу обрання запобіжного заходу тримання під вартою. Проте може в цілому характеризувати особу та її здатність дотримуватись правових приписів.

Таким чином посилання сторони захисту на відсутність ризиків, передбачених ст.177КПК України є безпідставними, оскільки прокурором наведено достатні та переконливі докази того, що ризики, передбачені ст.177КПК України існують, на даний час вони не зменшилися, а в сукупності дають достатні правові підстави для продовження ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Отже, на даному етапі кримінального провадження, враховуючи наявність в ОСОБА_2 статусу обвинуваченого у вчиненні тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи, та доведених ризиків, відомостей щодо особи обвинуваченого, застосування запобіжного заходу є об`єктивно необхідним з метою дієвості відповідного кримінального провадження.

Щодо недостатності застосування більш м`яких запобіжних заходів:

Відповідно до ч. 1 ст.183КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно в разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Під час розгляду клопотання про продовження застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжного заходу тримання під вартою суд дійшов висновку, що застосування інших більш м`яких запобіжних заходів (особистого зобов`язання; особистої поруки; застави; домашнього арешту) не зможе запобігти ризику можливої позапроцесуальної поведінки підозрюваного.

Посилання сторони захистну про можливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді домашнього арешту суддя вважає необгрунтованими, оскільки враховує характер обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення проти проти життя та здоров`я особи, що має підвищений ступінь суспільної небезпеки, наявність якої потребує забезпечення не лише прав ОСОБА_2 , але й високих стандартів охорони загальносуспільних інтересів, а так само особу обвинуваченого, та наявність ризиків переховування та впливу на потерпілу та свідків по кримінальному провадженні, що дає підстави стверджувати те, що домашній арешт не забезпечить належних гарантій здатності обвинуваченого самостійно дотримуватись належної процесуальної поведінки без додаткових стимулюючих факторів. Застосування вказаного заходу забезпечення може завадити виконанню завдань кримінального провадження на даному його етапі. Крім того суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_2 в будь-який момент може змінити місце проживання.

При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою, судом, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів було надано оцінку наступним обставинам: вагомості наявних доказів про вчинення обвинуваченим ОСОБА_2 інкримінованого йому кримінального правопорушення та тяжкість покарання, що загрожує останньому у разі визнання його винуватим; вік та стан здоров`я обвинуваченого (інформація щодо стану здоров`я обвинуваченого несумісного з триманням під вартою відсутня); міцність соціальних зв`язків та відсутність постійного місця роботи; майновий стан обвинуваченого.

Таким чином, зважаючи на доволі високі встановлені ризики переховування обвинуваченого від суду, впливу на потерпілу та свідків по кримінальному провадженню, з урахуванням його особистих характеристик, суд приходить до висновку, що ці обставини виправдовують подальше тримання обвинуваченого ОСОБА_2 під вартою.

Доводи захисника обвинуваченого про недоведеність прокурором продовження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також про можливість застосування до обвинуваченого більш м`яких запобіжних заходів є необґрунтованими, оскільки судом при розгляді клопотання були повно та об`єктивно досліджені всі обставини, на підставі яких суд прийшов до переконання, що в судовому засіданні поза розумним сумнівом доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і відсутність можливості застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Разом з тим суд зважає на тривалість строку застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, однак на думку суду, у цьому провадженні існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступлення від принципу поваги до особистої свободи, а також забезпечує не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Щодо розміру застави.

Щодо застави слід зазначити, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування (п. 1. ч. 4 ст. 183 КПК України).

Враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, обставини вчинення кримінального правопорушення, що дане кримінальне правопорушення було вчинено із застосуванням насильства, яке спричинило смерть потерпілого, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, міцність соціальних зв`язків підозрюваного; майновий стан підозрюваного, та інші обставини в сукупності, слідчий суддя вважає за необхідне не визначати обвинуваченому ОСОБА_2 розмір застави.

Висновки суду.

Враховуючи наведене суд дійшов висновку, що клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_2 строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою слід задоволити, та з метою забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_2 покладених на нього процесуальних обов`язків та запобіганню ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, слід продовжити щодо нього застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою без застосування альтернативного запобіжного заходу у виді застави.

В задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_2 -адвоката Войцеховської Т.М. про зміну обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою на домашній арешт необхідно відмовити, оскільки суд дійшов до висновку про неможливість жодного із більш м`яких запобіжних заходів забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 177-178, 331, 376, 395 КПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора у кримінальному провадженні щодо продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_2 задовільнити.

Продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 16 год. 00 хв. 11 листопада 2022 року.

Тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 здійснювати в ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)» Міністерства юстиції України.

В задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_2 -адвоката Войцеховської Т.М. про зміну обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою на домашній арешт відмовити.

Копію ухвали вручити обвинуваченому та прокурору і направити начальнику ДУ «Івано-Франківськаустанова виконанняпокарань (№ 12)» Міністерства юстиції України для виконання.

Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом семи днів з дня її оголошення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Суддя Міськевич О.Я.