Постанова № 10626036, 29.03.2007, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

___________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" березня 2007 р.Справа № 15/295/06

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Туренко В.Б.

суддів Бандури Л.І., Поліщук Л.В.

при секретарі судового засідання Соломахіній О.О.

за участю представників сторін:

від позивача –Єрмаков А.М.

від відповідача –Кириленко Л.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва

на постанову господарського суду Миколаївської області від 17.08.2006р.

у справі № 15/295/06

за позовом Акціонерного товариства відкритого типу „Фірма „АУРА”

до ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва

про визнання протиправним та касування податкового повідомлення –рішення

встановив:

Центральною МДПІ у м. Миколаєві здійснена планова виїзна перевірка АТВТ „Фірма „АУРА” з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2003р. по 31.12.2004р., за наслідками якої складено акт № 780-226/23-150/00307402 від 8.06.2005р., де зазначено, зокрема, про встановлення слідуючих порушень:

- п.п.2.8. п.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 19.02.2001р. № 72, зареєстрованого Міністерством юстиції України 15.03.2001р. № 237/5428 із змінами, а саме: перевищення 7.08.2003р., 15.04.2004р. ліміту готівки в касі підприємства на суму 110.04грн. (а.с.19 т.1);

- абзацу 1 п.2.12. п.2 Положення № 72 –витрачення 8.08.2003р. готівкової виручки підприємства на виплату заробітної плати в сумі 21960.91грн. при наявності податкового боргу у розмірі 78186.75грн. (а.с.19зв. т.1) ;

- абзацу 5 п.п.2.3., абзацу 7 п.п.2.17. п.2 Положення № 72 –звітування одержувачем коштів за витрачену готівку на господарські потреби в сумі 13859.28грн. здійснюється без наявності документів, які свідчать про витрачену готівку (а.с.19зв. -20т.1);

На підстав вказаного акту, Центральною МДПІ 12.09.2005р. прийнято податкове повідомлення-рішення № 0019262301/2 про визначення суми зобов’язання зі сплати штрафних санкцій в загальній в сумі 36040.27грн., нарахованих згідно абзаців 2, 4, 6 ст.1 Указу Президента України „Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки”. Цим же податковим повідомленням-рішенням встановлений 10-денний граничний строк сплати вказаної суми зобов’язання, згідно п.п.5.3.1. п.5.3. ст.5 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181 та зазначено, що у разі її несплати, зобов’язання буде визнано боргом із вжиттям заходів з погашення боргу (заходи з продажу активів підприємства), із нарахуванням пені та штрафних санкцій (а.с.9 т.1).

19 червня 2006 року АТВТ „Фірма „АУРА” звернулось з адміністративним позовом до ДПІ у Заводському р-ні м. Миколаєва, ДПІ у Центральному р-ні м. Миколаєва про визнання недійсним вищевказаного податкового повідомлення-рішення (а.с.2-6 т.1).

19.07.2006р. позивач уточнив позовні вимоги і просив визнати протиправним та скасувати вказане податкове повідомлення-рішення (а.с.60-61 т.1).

За заявою ДПІ у Заводському р-ні м. Миколаєва, суд першої інстанції визнав останню неналежним відповідачем у справі, про що зазначено в ухвалі суду від 25.07.2006р. (а.с.55-57, 74 т.1).

Заперечуючи проти позову, ДПІ у Заводському р-ні м. Миколаєва послалась на обставини встановлені при перевірці, що наведені у відповідному акті (а.с.65-66 т.1).

Постановою господарського суду Миколаївської області від 17.08.2006р.(суддя Середа О.Ф.), повний текст якої складений відповідно до вимог ст.160 КАС України 19.12.2006р., позов задоволено з мотивів не дотримання відповідачем вимог податкового законодавства, прийняття спірного податкового повідомлення-рішення не підтвердженого належними доказами.

Не погодившись із постановою суду, ДПІ 15.01.2007р. звернулась із заявою про апеляційне оскарження, а 30.01.2007р. –з апеляційною скаргою, в якій просила постанову скасувати, у позові відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального права. Одночасно скаржник заявив клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження з причини отримання постанови лише 4.01.2007р., яке задоволено судом апеляційної інстанції, про що прийнята відповідна ухвала від 20.02.2007р.

У письмових запереченнях на апеляційну скаргу, позивач зазначив про її безпідставність, у зв’язку з чим просив залишити скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із наступного.

Згідно Преамбули Закону № 2181, цей закон є спеціальним законом з питань оподаткування, що установлює, зокрема, порядок нарахування і сплати штрафних санкцій, які застосовуються до платників податків контролюючими органами.

Відповідно до п.1.2., 1.3. ст.1 Закону № 2181, податкове зобов’язання –зобов’язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів в порядку та у строки, визначенні цим законом або іншими законами України; податковий борг (недоїмка) –податкове зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов’язання. Згідно п.1.5. ст.1 Закону № 2181, штрафна санкція –плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов’язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платниками податків у зв’язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами. Відповідно до п.1.9. ст1. Закону № 2181, податкове повідомлення –письмове повідомлення контролюючого органу про обов’язок платника податків сплатити суму податкового зобов’язання, визначену контролюючим органом у випадках передбачених п.п.4.2.2. п.4.2. ст.4 цього Закону.

Згідно ст. 6 Закону № 2181, податкове повідомлення надсилається платнику податків у разі коли сума податкового зобов’язання розраховується контролюючим органом.

Відповідно до п.п.4.2.2. п.4.2. ст.4 названого Закону, контролюючий орган зобов’язаний самостійно визначити суму податкового зобов’язання платника податків у разі якщо:

а). платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію;

б). дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов’язань, заявлених у податкових деклараціях;

в). контролюючий орган виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковий декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов’язання;

г). згідно з законами з питань оподаткування особою, відповідальною за нарахування окремого податку або збору (обов’язкового платежу), є контролюючий орган.

Таким чином, вищенаведені випадки визначення контролюючим органом податкового зобов’язання не стосується застосування штрафів, передбачених Указом Президента України „Про застосування штрафних санкції за порушення норм з регулювання обігу готівки”, тобто цей штраф не відноситься до категорії податкового зобов’язання, або податкового боргу, оскільки у п.1.2. ст.1 Закону №2181 цей штраф взагалі не зазначений, а податкове повідомлення-рішення стосується лише щодо обов’язків сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), вичерпний перелік яких встановлено ст.ст. 14,15 Закону України „Про систему оподаткування в України ”, до складу якого штраф за порушення касової дисципліни не входить. Штрафні санкції, передбачені зазначеним Указом, не є штрафною санкцією у розумінні Закону № 2181.

Отже, у податкового органу не має підстав для нарахування податкового зобов’язання та направлення податкових повідомлень-рішень у випадку встановлення при перевірці порушень касової дисципліни, керуючись нормами Закону № 2181.

Вищевикладене не враховано ДПІ при прийнятті 12.09.05р. оспореного податкового повідомлення-рішення, яке за своєю формою не відповідає додатку № 8 до Порядку направлення органами ДПС України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій форма „С”, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005р. № 328, зареєстрованим Міністерством юстиції України 25.08.05р. № 923/11203, що набрав чинності з 05.09.2005р.

Щодо порушень, викладених в акті перевірки, то судова колегія зазначає слідуюче.

Відповідно до п.2.8.п.2 Положення № 72, яке діяло до січня 2005р., ліміт каси встановлюється підприємством, які мають рахунки в установах банків і здійснюють операції з готівкою. Такі підприємства можуть зберігати в своїй касі готівку на кінець дня в межах затвердженого ліміту каси. Порядок установлення підприємствам ліміту каси і строків здавання готівкової виручки регулюється Інструкцією про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України, яка затверджена постановою Правління НБУ від 19.02.2001р. № 69. Згідно п.п.4.4. цієї Інструкції, ліміт каси встановлюється установами банків при укладанні договору на розрахунково-касове обслуговування підприємства на підставі поданої заявки-розрахунку або самостійно підприємством, про що приймається відповідний документ, які є невід’ємними частинами цього договору.

З акту перевірки не вбачається на чому ґрунтується висновок органу ДПС про встановлення надлімітних залишків готівки в касі підприємства, тобто які саме документи перевірялись і яким чином був встановлений в 2003, 2004р.р. ліміт каси саме в сумі 10000,00 грн. (а.с.19 т.1)

Зазначаючи про виявлення порушення абзацу 1 п.2.12. Положення № 72, а саме, витрачення 08.08.2003р. готівкової виручки на виплату заробітної плати при наявності податкового боргу, органом ДПС не вказано які документи свідчили про фактичну виплату заробітної плати (а.с.19зв. т.1). При з’ясуванні означеного, представником ДПІ не надано жодного пояснення щодо перевірки певних документів, на підставі яких зроблений висновок про допущення позивачем вищевказаних порушень. Тобто акт не містить доказів, які б доводили, що 08.08.03р. підприємством здійснювалась оплата праці. Крім того, на має посилань і на дані, відповідно до яких виник податковий борг.

Перевіряючи дотримання порядку видачі готівки під звіт та її використання, органом ДПС зазначено, що в порушення абзацу 5 п.п.2.3., абзацу 7 п.п.2.17. п.2 Положення № 72, звітування одержувачем коштів за витрачену готівку на господарські потреби здійснюється без наявності документів, які свідчать про витрачену готівку (а.с.19зв.-20 т.1).

Між тим, абзац 5 п.п.2.3. п.2. Положення № 72 встановлює порядок обліку операцій з готівкою в касі у разі здійснення підприємствами готівкових розрахунків з іншими підприємствами понад установлену граничну суму, що не має відношення до описаного порушення, а абзацем 6 п.п.2.3. п.2. Положення № 72 передбачено, що розрахунки готівкою підприємств між собою та з фізичними особами проводяться із застосуванням прибуткових та видаткових касових ордерів, чеків, квитанцій тощо, які підтверджували б факт продажу товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, а також рахунків-фактур, договорів, угод, контрактів, актів закупівлі товарів тощо. Відповідно до абзацу 7 п.2.17. п.2 Положення №72, за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа, який підтверджував би сплату покупцем готівкових коштів, до підприємства застосовується штрафна санкція згідно з чинним законодавством.

Тобто, за змістом цієї законодавчої норми штрафна санкція застосовується у даному випадку до одержувача коштів (продавця), який їх отримав, але не видав відповідний платіжний документ, тоді як згідно даних наведених у таблиці до описаного в акті порушення, АТВТ „Фірма „Аура” не була продавцем товарів, робіт, послуг. Матеріали справи містять прибуткові ордери, акти закупівлі, акти виконаних робіт, авансові звіти про витрачену готівку звітуємих осіб, зазначених у таблиці і ці докази спростовують висновок ДПІ про встановлення вищевказаного порушення (а.с.78-193 т.1).

Таким чином, органом ДПС неправомірно застосовані штрафні санкції, передбачені Указом Президента України „Про застосування штрафних санкції за порушення норм з регулювання обігу готівки”.

Отже, суд першої інстанції правильно по суті вирішив спір, задовольнивши позовні вимоги, але із помилковим застосуванням норм процесуального права, а саме: стягнув з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір в сумі 85,00 грн., тоді як згідно п.п.2. п.3. розділу VII Прикінцевих та перехідних положень КАС України, п.п. „б” п.1ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито”, судовий збір щодо немайнових вимог сплачується у розмірі 3.40 грн.

Крім того, при прийнятті постанови судом першої інстанції не враховано слідуюче:

- згідно ч.2 ст. 89 КАС України повернення судового збору, сплаченого у більшому розмірі, ніж встановлено законом, здійснюється ухвалою суду за клопотанням особи, яка його сплатила. Оскільки витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу не входять до складу витрат, пов’язаних з розглядом справи, визначених у ч.3 ст. 87 цього Кодексу, то у разі їх помилкової сплати повернення цих сум слід здійснювати за правилами ч.2 ст.89 КАС України, оскільки інший порядок зазначеним Кодексом не встановлений;

- згідно ст.258 КАС України, звернення судового рішення в адміністративних справах до примусового виконання здійснюється за заявою особи, на користь якої воно ухвалено.

Порушення вищевказаних норм процесуального права, згідно ст. 202 КАС України є підставою для зміни постанови.

Керуючись ст.ст.160, 198, 201, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

постановив:

Апеляційну скаргу ДПІ у Заводському р-ні м. Миколаєва залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Миколаївської області від 17.08.2006р. у справі № 15/295/06 змінити, виклавши резолютивну частину в слідуючій редакції:

„ Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Центральної МДПІ у м. Миколаєві від 12.09.2005р. № 0019262301/2.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Акціонерного товариства відкритого типу „Фірма „АУРА” судовий збір в сумі 3.40грн.”

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя                                                  Туренко В.Б.

Суддя                                                                      Бандура Л.І.

Суддя                                                                      Поліщук Л.В.