Постанова № 10625926, 20.03.2007, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

___________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" березня 2007 р.Справа № 15/246/06

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

судді-доповідача Пироговського В.Т.,

суддів Картере В.І., Жекова В.І.,

секретар судового засідання Буравльова О.М.,

за участю представників сторін:

від позивача Мошкаренко С.Б, Шевченко В.В.,

від відповідача не з’явилися

розглянула апеляційну скаргу

Підприємства комунальної власності області „Фармація”

на постанову господарського суду Миколаївської області

від 03.07.2006р.

у справі № 15/246/06

за позовом Підприємства комунальної власності області „Фармація”

до ДПІ у Казанківському районі Миколаївської області

про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до вимог п.6 Прикінцевих положень та п.1 ч.1 ст.17 КАС України справа розглядається в порядку, встановленому цим Кодексом.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 05.02.2007р. відкрито апеляційне провадження зі справи № 15/246/06 за апеляційною скаргою Підприємства комунальної власності області „Фармація”.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 06.02.2007р. розгляд даної справи в апеляційному порядку призначено на 20.03.2007р.

Вказані ухвали надіслані сторонам 07.02.2007р. та отримані згідно повідомлень про вручення поштового відправлення 13.02.07р., тобто сторони повідомлені про час, дату і місце засідання суду .

Згідно із приписами ст.160 КАС України у засіданні суду 20.03.2007р. проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Підприємство комунальної власності області „Фармація” звернулось до господарського суду Миколаївської області із позовними вимогами про визнання частково недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.11.2005р. № 0000892301/0440, оформленого та надісланого Баштанською МДПІ Миколаївської області (Казанківське відділення), яким визначено податкові зобов’язання підприємства з податку на прибуток, у т.ч. штрафні санкції, у сумі 6634,50 грн. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на відповідність вимогам п.1.32 ст.1, п.п.2.1.1, 2.1.3 п.2.1 ст.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 та ст.11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” та правомірність включення до валових витрат сум адмінуправлінських витрат, пов’язаних із забезпеченням господарської діяльності підприємства, підтверджених авізо та платіжними дорученнями на перерахування грошових коштів. Крім того, позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення оформлено стосовно філії підприємства комунальної власності області „Фармація” – Казанківської центральної районної аптеки № 38, яка не має статусу юридичної особи.

Постановою господарського суду Миколаївській області від 03.07.2006р. (Перший заступник голови суду, суддя О.Ф. Середа) у задоволенні позову відмовлено.

Постанова суду вмотивована тим, що позивач у 2004-2005р.р. неправомірно відніс до валових витрат вартість адмінуправлінських послуг філії – Казанківській центральній районній аптеці № 38, оскільки рух коштів, товарно-матеріальних цінностей здійснювався в межах однієї юридичної особи. Отже, не можна вважати, що дії підприємства та філій мають цивільно-правову природу, оскільки відсутній перехід права власності.

Не погоджуючись з постановою суду, Підприємство комунальної власності області „Фармація” звернулося до Одеського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить постанову скасувати, позов задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, а саме скаржник вважає, що вартість адмінуправлінських послуг філії – Казанківській центральній районній аптеці № 38, за наявності наданих до суду доказів, згідно із п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України № 334 від 28.12.1994р. зі змінами, відносяться до валових . При цьому скаржник зазначає, що Закон України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994р. № 334/94-ВР не містить переліку дій чи операцій, які можуть бути віднесені до господарських, а встановлює лише вимоги щодо підтвердження правомірності проведення витрат на підставі відповідних документів. Закон не містить переліку документів, виключно на підставі яких, можливо визначити проведення господарської операції, а також не зазначає про необхідність відображення такої операції в господарському договорі. Тобто, на думку скаржника, здійснення адмінуправлінських витрат, проведених згідно із статтею кошторису, може бути віднесено до господарських операцій.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні документи, заслухавши представника скаржника, колегія суддів встановила наступне:

Баштанською МДПІ Миколаївської області здійснено планову комплексну документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства філії підприємства комунальної власності області „Фармація” Казанківської центральної районної аптеки № 38 за період з 01.07.2004р. по 30.06.2005р. За результатами перевірки складено акт від 31.10.2005р. № 23/39 (а.с.14-21 т.1).

Зазначеним актом органу ДПС встановлено, що у порушення вимог п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994р. № 334/94-ВР в редакції Закону України від 22.05.1997р. № 283/97-ВР зі змінами та доповненнями Казанківською центральною районною аптекою № 38 завищено валові витрати, оскільки філією безпідставно віднесено до валових витрат адмінуправлінські витрати, а саме 2000 грн. у ІІІ –ІV кв. 2004р. та 3010 грн. у І –ІІ кв. 2005р., підтверджених авізо та платіжними дорученнями на їх перерахування, а також відповідно занижено податок на прибуток.

На підставі акту перевірки, Баштанською МДПІ (Казанківське відділення) Миколаївської області оформлено та надіслано податкове повідомлення-рішення від 03.11.2005р. № 0000892301/0440, яким Казанківській центральній районній аптеці № 38 визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток в сумі 5010 грн. та застосовані фінансові санкції у сумі 1624,50 грн. (а.с.13 т.1).

Не погодившись з вказаним податковим повідомленням-рішенням та вважаючи вказане вище рішення контролюючого органу таким, що суперечить нормам чинного законодавства та фактичним обставинам, підприємство комунальної власності області „Фармація звернулося до господарського суду Миколаївської області із адміністративним позовом про скасування (визнання нечинним) податкового повідомлення-рішення, у задоволенні якого відмовлено з підстав зазначених в описовій частині постанови.

Проаналізувавши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія Одеського апеляційного господарського суду не погоджується із висновками господарського суду першої інстанції та зазначає таке:

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994р. № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Згідно із п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 вказаного закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до Положення про філію Казанківська центральна районна аптека № 38 підприємства комунальної власності області „Фармація” є філією самостійного господарюючого суб’єкта, діяльність якого здійснюється на основі і відповідно з порядком, передбаченим чинним законодавством України, його Статутом та наказами. Філія не є юридичною особою, володіє відокремленим майном, має самостійний баланс, розрахунковий (поточний), інші рахунки в установах банків, круглу печатку, кутовий штамп і бланки зі своїм найменуванням, має право від імені ПКВО „Фармація”, в межах повноважень наданим ПКВО „Фармація”, укладати угоди, користуватись кредитами банків, виконувати покладені на нього обов’язки, за дорученням (довіреністю) ПКВО „Фармація” виступати позивачем і відповідачем в суді, господарському або третейському суді.

Наказом ПКВО „Фармація” від 26.11.2002р. № 85 затверджено перелік витрат головного підприємства – ПКВО „Фармація” по забезпеченню здійснення господарської діяльності створюваних філій, що підлягають компенсації філіями.(а.с.26-30 т.1).

Положенням про порядок ведення розрахунків ПКВО „Фармація”, затвердженим Наказом ПКВО „Фармація” від 29.01.2003р. № 15, встановлено єдиний порядок визначення доходів та витрат, а також внутрішніх розрахунків між філіями ПКВО „Фармація”. Згідно із Положенням бухгалтерський та податковий облік витрат та доходів здійснюється філіями за місцем їх фактичного утворювання, які уклали договір на отримання товарів (робіт, послуг), на підставі первинних документів. Компенсація витрат ПКВО „Фармація”, пов’язаних з його адміністративно-управлінською діяльністю, проводиться філіями на підставі первинних документів, яка включається до валових витрат філій з ПДВ. Сума компенсацій визначається розрахунково і доводиться щоквартально до кожної філії, перерахування яких філії здійснюють щомісячно на підставі авізо або рахунків.

Як вбачається із матеріалів справи, авізо, що зазначені в акті перевірки, містять усі необхідні реквізити первинного документу визначених ст.ст.1,9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні,” назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. При цьому, відповідні витрати та перерахування коштів підтверджується актами приймання-передачі і розрахунковими (платіжними) документами.

Згідно із вимогами Наказу Держказначейства України „Про затвердження Інструкції про порядок відображення в обліку бюджетних установ операцій з централізованого постачання матеріальних цінностей” від 10.08.2001р. № 141, авізо –це офіційне письмове повідомлення про виконання розрахункової операції, де вказується його номер, дата операції та її зміст, сума, номери рахунків та реквізити учасників операції, а також інші дані.

Відповідно до п. 1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління НБУ від 21.01.2004р. № 22, платіжне доручення – розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача.

Авізо і платіжне доручення, згідно із наведеними нормативними актами, є документами первинного обліку, розрахунковими, платіжними документами і, відповідно, можуть бути застосовані для віднесення сум виплат до валових витрат.

Закон № 334 не містить конкретного переліку дій чи операцій, які можуть бути віднесенні до господарських. Закон встановлює лише вимоги щодо підтвердження правомірності проведення таких витрат на підставі відповідних документів. Закон також не містить переліку документів, виключно на підставі яких можливо визначити проведення господарської операції, в ньому не зазначено чи повинна господарська операція бути відображена саме лише в господарському договорі. Тобто, навіть здійснення адмінуправлінських витрат, проведених згідно зі статтею кошторису, може бути, відповідно, віднесено до господарських операцій.

Оскільки Законом № 334 не визначено особливостей та обмежень відображення у складі валових доходів (витрат) операцій між різними платниками податку, які є одночасно головним підприємством і відокремленим підрозділом (філією без статусу юридичної особи), то, відповідно, повинні застосовуватися загальні правила ведення податкового обліку встановлені зазначеним законом.

Слід також враховувати, що адмінуправлінські витрати не можуть бути відображені у цивільних, господарських договорах, оскільки вони вже за своєю суттю, є не господарськими, цивільними, тобто такі витрати побудовані не на вільному волевиявленні сторін, яке характерне для господарських, цивільних договорів, а на відносинах адміністративного підпорядкування. Враховуючи таку особливість адмінуправлінських витрат, вони були визначені окремо в п.п.5.3.6 п.5.3 ст.5 Закону № 334.

Таким чином, вказані вище витрати, віднесені філіями до валових витрат, правомірно, оскільки підтверджені первинними розрахунково-платіжними документами, та ці витрати безпосередньо забезпечують здійснення господарської діяльності філії, тобто віднесення таких витрат до складу валових відповідає вимогам чинного законодавства.

В матеріалах справи знаходиться акт перевірки ПКВО „Фармація” від 14.06.2005р. № 64/23-130/25380558, із якого вбачається, що ДПІ у м. Миколаєві при перевірці не встановила порушень віднесення позивачем до валових доходів сум, отриманих від філій за адмінуправлінські послуги, у тому числі за період ІІ –ІV кв. 2004р, який вказано в акті перевірки Баштанської МДПІ Миколаївської області (а.с.75-96 т.1)

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що ДПІ у Казанківському районі Миколаївської області (правонаступник Баштанської МДПІ Миколаївської області) як суб’єкт владних повноважень у адміністративній справі всупереч вимог ч.2 ст.71 КАС України не довела правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, у зв’язку з чим висновки господарського суду Миколаївської області суперечать положенням чинного податкового законодавства та фактичним обставинам справи.

Враховуючи наведене, оскаржуване судове рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню, а позовні вимоги ПКВО „Фармація” –задоволенню.

Керуючись ст.ст.160,162,198,202,205,207 КАС України, колегія суддів

Постановила:

Постанову господарського суду Миколаївської області від 03.07.2006р. зі справи № 15/246/06 скасувати, позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Баштанської МДПІ Миколаївської області (Казанківське відділення) від 03.11.2005р. № 0000892301/0440 в частині визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 4392 грн. основного платежу та 1624,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Постанова в порядку ст.254 КАС України набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Суддя-доповідач В.Т. Пироговський

Судді В.І. Картере В.І. Жеков