Ухвала суду № 1062569, 09.10.2007, Харківський апеляційний адміністративний суд

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ «Силікатобетон», звернувся до Господарського суду Сумської області з позовом, в якому після доповнення позовних вимог, які були прийняті судом, просив визнати нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ м. Суми № 0000421712/3/17-1208/31065953/16014 від 12.03.07 р. в частині донарахування податку з доходів фізичних осіб в сумі 1714,77 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 3429,54 грн.

Постановою Господарського суду Сумської області від 21.05.07 р. по справі № АС 16/179-07 позовні вимоги були задоволенні і визнане нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ м. Суми № 0000421712/3/17-1208/31065953/16014 від 12.03.07 р. в частині донарахування податку з доходів фізичних осіб в сумі 1714,77 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 3429,54 грн.

Відповідач з даною постановою суду не погодився і звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Господарського суду Сумської області від 21.05.07 р. по справі № АС 16/179-07 повністю і прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що постанова не відповідає вимогам процесуального права, судом не було здійснено всебічного, повного та об'єктивного дослідження оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, не були заслухані пояснення представників відповідача щодо змісту оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Крім того, апелянт вказує на те, що суд, не здійснивши всебічного, повного та об'єктивного дослідження матеріалів справи, дійшов до хибного висновку щодо того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення містить недостовірні відомості і, як наслідок, помилково задовольнив вимоги позивача.

При цьому відповідач посилається на те, що відповідно до ст. 8 Бюджетного кодексу України бюджетна класифікація України застосовується для здійснення контролю за фінансовою діяльністю органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших розпорядників бюджетних коштів, проведення необхідного аналізу в розрізі доходів, а також організаційних, функціональних та економічних категорій видатків, забезпечення загальнодержавної і міжнародної порівнянності бюджетних показників. З метою досягнення цілісності бюджетних категорій доходів і видатків та для забезпечення взаємозв'язку між функціональними призначеннями і економічним характером видатків бюджету Міністр фінансів України затверджує бюджетну класифікацію, а також зміни до неї та інформує про це в обов'язковому порядку Верховну Раду України.

Бюджетна класифікація має такі складові частини: класифікація доходів бюджету; класифікація видатків (у тому числі кредитування за вирахуванням погашення) бюджету; класифікація фінансування бюджету; класифікація боргу.

Відповідно до ст. 9 Бюджетного кодексу України доходи бюджету класифікуються за такими розділами: 1) податкові надходження; 2) неподаткові надходження; 3) доходи від операцій з капіталом; 4) трансферти.

Додаток 1 «Бюджетна Класифікація», який затверджений Наказом Міністерства фінансів України № 604 від 27.12.01 р. «Про бюджетну класифікацію та її запровадження» містить код 10000000 Класифікації доходів бюджету за назвою «Податкові надходження», який включає в себе код 11000000 - Податки на доходи, податки на прибуток, податки на збільшення ринкової вартості, до складу якого входить код 11010000 - Податок з доходів фізичних осіб, що містить код 11010100 з назвою «Податок з доходів найманих працівників».

Відповідно до наказу ДПА України № 247 від 01.07.05 р. «Про затвердження Переліку та форм обліку податків і зборів (обов'язкових платежів), що надходять до бюджетів та до державних цільових фондів і порядків ведення цих форм» був затверджений Перелік податків і зборів (обов'язкових платежів), що надходять до бюджетів та державних цільових фондів, оперативний облік яких ведеться органами державної податкової служби України (далі - Перелік). Даний перелік затверджено з метою забезпечення оперативного обліку податків і зборів (обов'язкових платежів), контроль за справлянням (стягненням) яких закріплено за органами державної податкової служби України відповідно до переліку платежів, визначених у додатку 8 до Закону України "Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України", а також наказі Міністерства фінансів України № 604 від 27.12.01 р. „Про бюджетну класифікацію та її запровадження". В Переліку міститься Назва платежу - Податок з доходів найманих працівників (відповідно до Бюджетної класифікації України за доходами), за кодом 11010100.

З урахуванням наведених нормативних документів відповідач наполягає на тому, що при прийнятті оскарженого повідомлення-рішення не можливо було вказати іншу назву та інший код бюджетною класифікації, оскільки це було б порушенням Наказу Міністерства фінансів України № 604 від 27.12.01 р. «Про бюджетну класифікацію та її запровадження» та наказу ДПА України № 247 від 01.07.05 р. «Про затвердження Переліку та форм обліку податків і зборів (обов'язкових платежів), що надходять до бюджетів та до державних цільових фондів і порядків ведення цих форм», а тому на цих підставах не можливо було визнати податкове повідомлення-рішення нечинним.

Позивач у запереченні проти апеляційної скарги наполягає на законності та обґрунтованості судового рішення, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Перевіривши судове рішення, дослідивши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, матеріали справи та пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи, податкове повідомлення-рішення № 0000421712/3/17-1208/31065953/16014 від 12.03.07 р. було прийняте на виконання п. 5.3 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженого наказом ДПА України № 253 від 21.06.01 р., з метою доведення до відома позивача граничні строки сплати визначеного податкового зобов'язання на підставі рішення за результатами розгляду повторної скарги від 22.02.07 р.

До матеріалів справи надане рішення ДПА України від 22.02.07 р. про результати розгляду повторної скарги, з якого вбачається, що воно було прийняте після перевірки скарги ТОВ «Силікатобетон» на податкове повідомлення-рішення ДПІ м. Суми № 0001811707/0/17-319/1/31065953/50962, яким були визначені податкові зобов'язання по податку з доходів найманих працівників в сумі 2754,77 грн. та застосовані штрафні санкції в розмірі 5509,54 грн., яке було скасоване в частині визначення зобов'язання в сумі 1040,0 грн. та застосовних штрафних санкцій в розмірі 2080,0 грн.

Крім того, з наданого рішення вбачається, що і скасоване і нове податкові повідомлення-рішення прийняті у зв'язку з порушеннями, виявленими при проведенні відповідачем виїзної планової перевірки підприємства позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.04 р. по 31.03.06 р., результати якої викладені в акті № 4768/235/31065953/83 від 27.07.06 р.

При проведенні перевірки перевіряючими було встановлено, що на протязі 2004-2006 років підприємець ОСОБА_1 систематично здійснювала продаж позивачу товару - відпрацьованого мастила, використовуючи спрощену систему оподаткування та звітності за видом діяльності - оптова торгівля іншими непродовольчими товарами споживчого призначення.

Оскільки спрощена система оподаткування та звітності не поширюється на суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють оптову або роздрібну реалізацію ПММ, продавець ПП ОСОБА_1 не мала права отримувати кошти від позивача без утримання сум розрахованого податку з доходів фізичних осіб.

На підставі вище викладеного відповідачем був зроблений висновок про наявність в діях позивача порушень вимог п. 9.12.2 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Колегія суддів вважає необхідним відмітити, що вказана норма встановлює, якщо фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності або фізична особа, яка сплачує ринковий збір, отримує інші доходи, ніж визначені у підпункті 9.12.1 цього пункту, то такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Законом для платників податку, що не є такими суб'єктами підприємницької діяльності.

При цьому в п. 9.12.1 передбачено, що оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту.

З аналізу наведених норм слід зробити висновок стосовно того, що для застосування положень п. 9.12.2 ст. 9 Закону необхідно мати докази того, що доходи, отримані СПД ФО ОСОБА_1, не пов'язані з її підприємницькою діяльністю. Але відповідач не заперечує проти того, що операції з позивачем підприємницею здійснювалися саме в межах її підприємницької діяльності.

Також колегія суддів вважає необхідним відмітити, що висновок відповідача щодо нерозповсюдження на СПД ФО ОСОБА_1 положень Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування та звітності суб'єктів малого підприємництва» при реалізації нею ПММ і у зв'язку з чим необхідністю нарахування позивачем податку з виплаченого їй доходу є помилковим, оскільки не враховує того, що в разі невикористання спрощеної системи оподаткування та звітності суб'єкт підприємницької діяльності повинен використовувати загальну систему оподаткування. При цьому відповідачем не взято до уваги, що спеціальним законодавством з питань оподаткування прибутку (доходів) від підприємницької діяльності є Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств», а не Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб», як безпідставно вказує і представник відповідача в судовому засіданні.

Крім того, відповідачем при ухваленні оскарженого податкового повідомлення-рішення не було взято до уваги те, що на позивача не покладені обов'язки контролювати діяльність своїх контрагентів з точки зору дотримання ними вимог податкового законодавства, а тому позивач не повинен нести відповідальність у вигляді додатково нарахованих податкових зобов'язань та застосованих фінансових санкцій у зв'язку з тим, що податківцями виявлені можливі порушення у здійсненні господарської діяльності або порядку нарахування податків іншими суб'єктами господарювання.

Враховуючи встановлені обставини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що відповідач неправомірно визначив позивача податковим агентом щодо виплат фізичній особі - підприємцю в межах його підприємницької діяльності, тому визначення податкових зобов'язань та застосування штрафних (фінансових) санкції за порушення вимог п. 8.1 ст. 8 та п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» є такими, що не відповідають діючому законодавству.

При таких обставинах, колегія суддів дійшла до висновку, що постанова суду першої інстанції прийнята відповідно вимог чинного процесуального та матеріального права, а тому підстав для його скасування не виявлено.

Керуючись ст. ст. 160, 164, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ДПІ в м. Суми на постанову Господарського суду Сумської області від 21.05.2007 року по справі № АС 16/179-07 - залишити без задоволення.