Рішення № 106256841, 07.09.2022, Приморський районний суд м. Одеси

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.09.2022

м. Одеса

Справа № 522/12273/21

Провадження № 2/522/258/22

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Ярема Х.С.

при секретарі судового засідання - Кніш Д.А.

відповідача - ОСОБА_1

розглянув у судовому засіданні заяву представника відповідача - адвоката Завальнюка Д.Ю. про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правову допомогу.

ВСТАНОВИВ:

15.04.2022 представник ОСОБА_1 - адвокат Завальнюк Д.Ю. звернувся до суду з заявою про стягнення з позивача ПП «ВКП «ЕЛАМ» на користь відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 6 000 грн.

Заява вмотивована тим, що за результатами розгляду справи за позовом ПП «Виробничо-комерційна компанія «Елам» до ОСОБА_1 провадження у справі було закрито у зв`язку із відмовою позивача від позову. Відповідач поніс витрати у розмірі 6 000 грн. на оплату правничої допомоги.

31.08.2022 ПП «ВКП «ЕЛАМ» подало заперечення. Посилаючись на ч. 5 ст. 142 ЦПК України, просить відмовити у задоволенні заяви, оскільки заявник не довів, що позивач допустив зловживання процесуальними правами або того, що сіпр виник внаслідок неправомірних дій сторони, що виключає право відповідача заявити вимоги на компенсацію витрат.

Перевіривши матеріали справи та доводи заяви про стягнення судових витрат, суд приходить до такого висновку.

Згідно з ч. 5 ст. 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Згідно з ч. 9 ст. 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Тобто, стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат, зокрема витрат на правничу допомогу у разі закриття провадження у справі, можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача.

Однак суд ввжає, що в даному разі застосуванню підлягає не частина 5, а частина 3 статті 142 ЦПК України, яка передбачає, що у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Ухвалою від 30.03.2022 прийнято відмову позивача від позову та закрито провадження у справі.

Таким чином, ч. 3 ст. 142 ЦПК України є спеціальною відносно ч. 5 ст. 142 ЦПК України, оскільки частина 3 визначає саме порядок відшкодування витрат у разі відмови позивача від позову, а не за інших обставин за яких провадження у справі закрито.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 19 зазначеного Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

У статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За змістом наведеної норми адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу адвокатом відповідача надано:

- договір про надання правової (правничої) допомоги №1 від 05.10.2021, укладений між ОСОБА_1 (клієнт) та ОСОБА_2 (адвокат);

- акт приймання-передачі наданих робіт (послуг) від 13.04.2022 до договору про надання правової допомоги на суму 6 000 грн.;

- квитанцію № Р24А1837109752С0251 від 23.12.2021 на суму 3000 грн. та квитанцію №Р24А1843361269С6113 від 25.12.2021 на суму 1500 грн., квитанцію №Р24АР24А1965240588С6530 від 03.02.2022 на суму 1500 грн. сплачених ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 по справі 522/12273/21.

Згідно з п. 3.2 Договору про надання правової допомоги №1 від 05.10.2021 гонорар адвоката складається з суми вартості наданої правової/правничої допомоги, тарифи яких узгоджені сторонами до підписання договору.

Згідно з п. 3.5 цього Договору детальний перелік послуг, а також розмір та порядок оплати Клієнтом Адвокату гонорару та фактичних витрат, пов`язаних із виконанням даного договору, окремо обумовлюється сторонами та може визначатися додатковим (ми) договором (ми) до цього договору.

Проаналізувавши документи, які додані до заяви про ухвалення додаткового рішення, суд приходить до висновку, що договір про надання правової допомоги від 05.10.2021 не містить інформацію узгодження тарифів наланих послуг та розміру гонорару Адвоката, вартісного показника, який брався за основу при визначенні вартості наданих послуг, а відтак, суд позбавлений можливості пересвідчитися в тому чи відповідає дійсності вартість фактично виконаних робіт вартості, яка мала б узгоджуватись сторонами.

Крім того, згідно з Актом виконаних робіт від 13.04.2022 надано такі послуги:

- 05.10.2021 попередня консультація, вивчення документів, узгодження правової позиції - 500 грн.;

- 12.10.2021 підготовка відзиву, виготовлення та копіювання додатків до відзиву, подання позовнеої заяви до суду - 2 000 грн.;

- 28.10.2021 підготовка заперечень на відповідь на відзив - 500 грн.

- 30.11.2021, 29.10.2021, 15.10.2021, 30.11.2021 участь у судових засіданнях - 3 000 грн.

Однак суд, проаналізувавши ці документи, дійшов висновку про невідповідність наданих послуг визначених в акті.

Визначаючи сукупну вартість послуги "участь в судових засіданнях", адвокат двічі нараховує кошти за одну і ту ж дату судового засідання "30.11.2021". При цьому, яка вартість години роботи адвоката матеріали не містять, тому суд позбавлений можливості визначити плату. Крім того, не зазначено кількість витрачених годин.

Також адвокат до суми гонорару включає участь в судовому засіданні 15.10.2021. Однак судове засідання у даній справі на 15.10.2021 не відбувалось. Водночас ухвалою від 14.09.2021 суд виправляв описку в ухвалі про відкриття провадження у справі щодо дати судового засідання з 15.10.2021 на 29.10.2021.

Такі очевидні неточності щодо фактично виконаних робіт не дозволяють суду прийняти акт виконаних робіт як доказ фактично понесених відповідачем витрат на правову допомогу.

Щодо послуги "підготовка відзиву, виготовлення та копіюівання додатків до відзиву, подання позовної заяви до суду", суд звертає увагу, що позовну заяву подав не відповідач. Відтак включення до цієї послуги подання позову до суду є безпідставним. Відзив на позов подано 12.10.2021, однак в судовому засіданні його не прийнято до розгляду, оскільки відзив не підписано.

Також, згідно ч.5 ст. 141 ЦПК України, якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно меншою, ніж сума, заявлена в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми.

З відзиву на позовну заяву (перша заява по суті спору для відповідача), в якому, на виконання вимог ч.1 ст. 134 ЦПК України, зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, вбачається, що ця сума визначена в розмірі 10 000 грн. Відповідач завляє до відшкодування суму судових витрат в розмірі 6 000 грн., однак не доводить поважність причин зменшення цієї суми.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відмовлу у задоволенні цієї заяви про винесення додаткового рішення про стягнення витрат на правову допомогу.

Керуючись ст.ст. 81, 133, 137, 141, 142, 270 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Завальнюка Д.Ю. про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення судових витрат за надання правової допомоги - відмовити.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст додаткового рішення складено 15.09.2022.

Суддя Х.С. Ярема