Ухвала суду № 106246241, 12.08.2022, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/6546/15

№ 6/183/29/22

У Х В А Л А

12 серпня 2022 року Суддя Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області Сорока О.В. розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» в особі генерального директора Іжаковського Олега Валерійовича, боржник ОСОБА_1 про заміну сторони у справі, шляхом заміни стягувача його правонаступником, видачу дубліката виконавчого листа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, -

В С Т А Н О В И В:

ТзОВ "Вердикт Капітал" звернулося до суду із вищезазначеною заявою, в обґрунтування якої заявник посилається на те, що 30 листопада 2015 року суд ухвалив рішення по справі № 183/6546/15 про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа Банк» заборгованості за кредитним договором № 500968021.

21 червня 2016 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» було укладено Договір факторингу № 1, відповідно до якого ПАТ «Альфа-Банк» відступило ТОВ «Кредитні ініціативи» та набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за Договором кредиту № 500968021.

26 грудня 2018 року між ТОВ «Кредитні ініціативи» та ТОВ «ФК «ВЕСТА» було укладено договір факторингу № 2019-1КІ/Веста, відповідно до якого ТОВ «Кредитні ініціативи» відступило ТОВ «ФК «ВЕСТА» та набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за Договором кредиту № 500968021.

16 січня 2019 року між ТОВ «ФК «ВЕСТА» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір про відступлення права вимоги № 16-01/19/1, відповідно до якого ТОВ «ФК «ВЕСТА» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» та набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за Договором кредиту № 500968021.

У заявника завірена копія рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області відсутня. За вищезазначеним рішенням суду було видано виконавчий лист № 183/6546/15, який було передано на виконання до Новомосковського МР ВДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області. На сьогоднішній день виконавче провадження про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 завершено. Однак ні постанова ні виконавчий документ до стягувача не повертався.

Заявник також просить врахувати ту обставину, що після купівлі частини кредитного портфелю, що складається із прав вимоги за кредитними договорами, виникла необхідність у передачі від ПАТ «Альфа-Банк» до ТОВ «Вердикт Капітал» оригіналів кредитних справ клієнтів, що у свою чергу є довготривалою процедурою, яка включає в себе, поміж іншого, процедури звірки за актами прийому-передачі переданої документації, виявлення наявності чи відсутності оригіналів відповідних документів, у тому числі оригіналів виконавчих листів та аналіз строку на їх пред`явлення, що також стало однією з підстав пропуску строків на пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Додав, що йому, як новому кредитору, вищезазначені виконавчі документи первісним кредитором передані не були, з цих підстав, посилаючись на вимоги ст.ст. 512, 514 ЦК України, ст. 433, 442 ЦПК України, а також на п. 17.4 Перехідних положень ЦПК України, заявник просить суд поновити строк пред`явлення до виконання дублікату виконавчого листа № 183/6546/15, замінити сторону стягувача у дублікаті виконавчого листа та видати його, розглянувши при цьому зазначену заяву за його відсутності.

Дослідивши матеріали заяви та матеріали цивільної справи, суд дійшов до таких висновків.

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 листопада 2015 року, ухваленим заочно у цивільній справі № 183/6546/15, позов Публічного акціонерного товариства «Альфа-банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-банк» (ЄДРПОУ 23494714) заборгованість за кредитним договором № 500968021 від 23 грудня 2014 року, яка утворилась станом на 16 вересня 2015 року у сумі 35405 (тридцять п`ять тисяч чотириста п`ять) гривень 23 копійки, що складається з: поточної заборгованості по кредиту 25191,28 грн.; простроченої заборгованості по кредиту 2250,99 грн.; заборгованості по відсоткам 2756,69 грн.; заборгованості по комісії за обслуговування кредиту 3806,27 грн.; штрафу за прострочення платежів 1450,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-банк» (ЄДРПОУ 23494714) судові витрати у сумі 1218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) гривень 00 копійок.Зазначене рішення суду набрало законної сили.

На виконання рішення суду виготовлені виконавчі листи, які 06 січня 2016 року були направлені на адресу стягувача.

Відповідно до даних з Автоматизованої системи виконавчих провадження щодо боржника ОСОБА_1 , виконавчі листи на виконанні не перебувають.

Судом установлено, що 21 червня 2016 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» було укладено Договір факторингу № 1, відповідно до якого ПАТ «Альфа-Банк» відступило ТОВ «Кредитні ініціативи» та набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за Договором кредиту № 500968021.

26 грудня 2018 року між ТОВ «Кредитні ініціативи» та ТОВ «ФК «ВЕСТА» було укладено договір факторингу № 2019-1КІ/Веста, відповідно до якого ТОВ «Кредитні ініціативи» відступило ТОВ «ФК «ВЕСТА» та набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за Договором кредиту № 500968021.

16 січня 2019 року між ТОВ «ФК «ВЕСТА» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір про відступлення права вимоги № 16-01/19/1, відповідно до якого ТОВ «ФК «ВЕСТА» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» та набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за Договором кредиту № 500968021.

Заявник, звертаючись до суду із цією заявою зазначає причиною пропуску строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання їх втрата чи відсутність, що підтверджується актом про втрату виконавчих документів.

Статтею 81 ЦПК України установлено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень й доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18 грудня 2009 року "Про судове рішення у цивільній справі" під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Частиною 1 статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" установлено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Відповідно до п. 5 Розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Згідно ч. 1 ч. 2 ст. 433 ЦПК України, у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа, виданого судом, подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції. Заява про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа, виданого іншими органами (посадовими особами), подається до суду за місцем виконання відповідного рішення.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження", стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції. Поважність причин пропуску строку є оціночним поняттям та має встановлюватися в кожному окремому випадку на підставі відповідних доказів, які у свою чергу оцінюються судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Поважними причинами пропуску строку можуть бути визнані лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії та підтверджені належними доказами.

Заявником не надано жодних належних та допустимих доказів поважності причин пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, а самі лише посилання заявника на пропуск цього строку у зв`язку з втратою/відсутності оригіналів виконавчих листів відповідно до акту про втрату виконавчих докменітв, не приймаються судом, а тому, ураховуючи висновки суду про неповажність причин пропуску строків для пред`явлення виконавчого документу до виконання, у задоволені заяви в цій частині належить відмовити.

Разом з тим, відповідно до п. 17.4 Розділу XIII "Перехідні положення" Цивільного процесуального кодексу України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.

За таких обставин, ураховуючи висновки суду про відмову у поновленні пропущених строків для пред`явлення виконавчого документа до виконання, у задоволенні заяви в частині видачі дубліката виконавчого документа належить відмовити з підстав звернення до суду із цієї заявою після закінчення строків пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Разом з тим, згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

Виходячи з пунктів 1, 2 ч. 1ст. 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.

Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.

У зв`язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, через що припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до ч.5ст.15Закону України "Про виконавче провадження" та ст. 442 ЦПК України за заявою сторони про таку заміну.

Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, внаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах.

Статтею 18 ЦПК України установлено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

У свою чергу, згідно з ч. 1 ст. 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 442 ЦПК України у разі вибуття однієї з сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

При цьому, відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої палати Верховного Суду у справі № 905/1956/19 від 26 червня 2019 року, у статті 1 Закону № 1404-VIII виконавчим провадженням як завершальною стадією судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) вважається сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 12 березня 2009 року у справі "Матківська проти України" (заява № 38683/04) зазначено, що судовий розгляд і виконавче провадження - це перша та друга стадії загального провадження, які стосуються тривалості провадження; виконання рішення є другим етапом судового провадження, а також що реалізоване право знаходить свою ефективну реалізацію саме у момент виконання.

Згідно із частиною першою та другою статті 15 Закону № 1404-VIII сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.

Відповідно до абзацу першого частини п`ятої статті 15 Закону № 1404-VIII у разі вибуття однієї зі сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

З наведеного нормативного визначення випливає, що виконавче провадження є однією зі стадій судового провадження, яка завершує його. Ця стадія розпочинається з набранням судовим рішення законної сили або за інших умов, встановлених законом. Сторони судового провадження на стадії виконавчого провадження набувають відповідної процесуальної якості, користуються правами та несуть певні обов`язки, зумовлені статусом сторони. За законом на стадії виконавчого провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження. Така заміна є прийнятною, зокрема, у правовідносинах, що допускають правонаступництво. Процесуальний закон та закон, який регулює підстави, порядок та спосіб виконання судових рішень, не обмежує можливість заміни сторони виконавчого провадження залежно від загальних умов та порядку (етапу) здійснення виконавчого провадження, наприклад, у зв`язку з ухваленням державним виконавцем рішення про початок примусового виконання рішення на підставі виконавчого документа.

За таких обставин, розгляд цивільної справи № 183/6546/15 позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості на теперішній час завершений, дані правовідносини регулюються ст. 442 ЦПК України, однак чинним процесуальним законодавством України не передбачено порядку заміни сторони стягувача у дублікаті виконавчого документу, а тому у задоволенні заяви у цій частині також належить відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 260, 433, 442, 353, п. 17.4 Розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України,суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» в особі генерального директора Іжаковського Олега Валерійовича, боржник ОСОБА_1 про заміну сторони у справі, шляхом заміни стягувача його правонаступником, видачу дубліката виконавчого листа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області. Апеляційна скарга подається протягом 15 днів, починаючи з наступного за днем складення ухвали суду.

Суддя О.В.Сорока