Рішення № 106236850, 05.09.2022, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 вересня 2022 року Справа № 480/3451/22

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бондаря С.О.,

за участю секретаря судового засідання - Заіченко А.М.,

представника позивача - Маківського О.В.,

представника відповідача - Панасенка Р.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/3451/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Сумській області про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Сумській області (далі по тексту - ГУНП в Сумській області), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ т.в.о. начальника ГУНП в Сумській області від 10.03.2022р" №91 о/с;

- поновити ОСОБА_1 на службі в Національній поліції України на посаді начальника сектору проходження служби управління кадрового забезпечення ГУНП в Сумській області;

- стягнути з відповідача на користь позивача середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 10 березня 2022 року до дня поновлення па посаді.

В обгрунтування позовних вимог зазначає, що вона з 11.03.2002 проходила службу в органах Національної поліції, остання посада, яку вона займала - начальник сектору проходження служби Управління кадрового забезпечення ГУНП в Сумській області, спеціальне звання - майор поліції.

10 березня 2022 року наказом №91о/с позивачку було звільнено зі служби в поліції за власним бажанням на підставі пункту 7 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».

Позивачка вважає, що рішення керівника ГУНП в Сумській області про її звільнення хоча і прийнято на підставі її рапорту, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, тобто, формально є правильним, але прийнято воно без урахування усіх обставин, що мали значення для прийняття такого рішення, а саме:

- рапорт позивачки від 10.03.2022 не був класичним рапортом про звільнення зі служби за власним бажанням, а містив відкладальну умову «якщо неможливо дозволити виїзд - тоді звільніть за власним бажанням». Вважає, в умовах, російської агресії, стану здоров`я матері позивачки, керівник ГУНП міг би виходити із засад розсудливості, врахувати тяжкість становища та дозволити позивачці евакуювати матір за кордон;

- ситуація була екстраординарною, йшлося про життя та здоров`я матері позивачки;

- в рапорті чітко зазначався намір позивачки щодо наступного повернення з подальшим проходженням служби в поліції.

Прохання про дозвіл на виїзд за кордон було нічим іншим як проханням про надання відпустки без збереження заробітної плати за згодою сторін за сімейними обставинами чи з інших причин (стаття 26 Закону України «Про відпустки») з чітко означеною в рапорті метою.

Приймаючи рішення про звільнення, відповідачем не враховано норми ст.2 Закону України "Про відпустки", а також норми ч.3 ст.61, п.5 ч.10 ст.62, ч.2 ст.92 Закону України «Про Національну поліцію».

Тому, на думку позивачки, її звільнення є не стільки незаконним, як несправедливим в ситуації, яка склалася.

Головне управління Національної поліції в Сумській області надало суду відзив на позов, у якому зазначає, що 10 березня 2022 року ОСОБА_1 по телефону повідомила відповідача, що має намір звільнитися зі служби в НПУ за власним бажанням, оскільки 10.03.2022 року збирається перетинати кордон та виїжджати до Республіки Польща. Після цього ОСОБА_1 за допомогою мобільного зв`язку надіслала письмовий рапорт про звільнення за власним бажанням. В першій частині рапорту ОСОБА_1 просила надати дозвіл на виїзд за межі України, до Республіки Польща, з метою евакуації її хворої матері, з подальшим поверненням на службу у разі можливості. Також в цьому рапорті ОСОБА_1 посилається на виконання вимог Наказу НПУ від 10.03.2022 № 190, що засвідчує факт її інформованості про його зміст перед безпосереднім написання даного рапорту.

В другій частині свого рапорту ОСОБА_1 просить, що у разі неможливості надання такого дозволу, звільнити її зі служби в НПУ за власним бажанням у відповідності до вимог п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» з 10.03.2022 року. Будь-яких інших документів, копій тощо долучених до вищезгаданого рапорту не надсилалось.

Враховуючи доступ ОСОБА_1 до вищої ступені секретності - цілком таємно, а також норми Закону України «Про державну таємницю», Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», підзаконних нормативних актів, відповідач не мав можливості надати позивачці дозвіл на виїзд за кордон, а тому задовольнив рапорт позивачки про її звільнення зі служби за власним бажанням, про що їй було повідомлено засобами мобільного зв`язку.

Ухвалою суду від 13.05.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою суду від 27.05.2022 постановлено перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Протокольною ухвалою суду від 05.07.2022 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 25.07.2022.

Під час розгляду справи в судових засіданнях 25.07.2022 та 08.08.2022 оголошувалася перерва.

В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_2 позов підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача Панасенко Р.А., позовних вимог не визнав з підстав, викладених у відзиві на позов.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши письмові матеріали справи, встановив такі обставини.

ОСОБА_1 з 11.03.2002 проходила службу в органах МВС та Національної поліції, остання посада, яку вона займала - начальник сектору проходження служби Управління кадрового забезпечення (УКЗ) ГУНП в Сумській області, спеціальне звання - майор поліції.

10.03.2022 позивачка, перебуваючи у м. Львові, засобами мобільного зв`язку подала до ГУНП в Сумській області рапорт, у якому просила, з метою евакуації хворої матері, надати дозвіл на виїзд за межі України, до Республіки Польща, з подальшим поверненням на службу. У разі неможливості надання такого дозволу, просила звільнити її зі служби в НПУ за власним бажанням у відповідності до вимог п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» з 10.03.2022 року.

Наказом т.в.о. начальника ГУНП в Сумській області від 10.03.2022 №91 о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за власним бажанням на підставі пункту 7 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».

Вважаючи наказ про звільнення протиправним, ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою та другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року №580-VІІІ (далі по тексту - Закон №580-VІІІ).

Відповідно до частини першої статті 3 Закону №580-VIII у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Згідно із частиною першою статті 59 Закону №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Відповідно до частини першої статті 60 Закону №580-VІІІ відносини, що виникають у зв`язку зі вступом, проходженням та припиненням служби в поліції, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань проходження служби в поліції.

Підстави для звільнення зі служби в поліції визначені Законом №580-VIII, пунктом 7 частини першої статті 77 Закону №580-VІІІ якої визначено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється за власним бажанням.

Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення. День звільнення вважається останнім днем служби (частини друга, третя статті 77 цього Закону №580-VIII).

Згідно з п.2 Посадової інструкції начальника ВПС УКЗ ГУНП майора поліції ОСОБА_1 , вона здійснює виготовлення службових посвідчень працівникам оперативних служб ГУНП та документів оперативного прикриття за запитами відповідних служб ГУНП та УСБУ, а тому має доступ до державної таємниці вищої ступені секретності - цілком таємно.

Відповідно до норм Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організація, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.2013 № 939 (ДСК) (далі по тексту - Порядок № 939), керівники режимно-секретних органів проводять роз`яснювальну роботу з метою запобігання порушень вимог законодавства щодо охорони державної таємниці особам, яким надано допуск та доступ до неї, у тому числі у зв`язку з їх виїздом за кордон.

З метою належного виконання Порядку № 939 начальником ГУНП в Сумській області було видано доручення начальникам структурних підрозділів від 07.05.2019 № 1040/01/13, в якому передбачено, що виїзд за кордон працівників структурних підрозділів ГУНП, яким надано допуск до державної таємниці, у приватних справах здійснюється у вільний від роботи час (відпустка, вихідні тощо) на загальних засадах, установлених ст. 11 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України». Підставою для отримання працівником ГУНП в Сумській області, який має допуск та доступ державної таємниці, дозволу на виїзд за межі України є рапорт на ім`я начальника ГУНП. Перед поданням рапорту начальникові його необхідно завізувати у відділі режиму та технічного захисту інформації (далі - ВРТЗІ) ГУНП та пройти інструктаж у відповідному режимно-секретному органі щодо недопущення витоку секретної інформації під час перебування за кордоном.

Також, згідно з наказом Національної поліції України від 23.02.2022 № 171 «Про переведення особового складу на посилений варіант службової діяльності та Ситуаційного центру Національної України й ситуаційних центрів головних управлінь Національної поліції в надзвичайний (позаплановий) режим діяльності» (далі по тексту - Наказ № 171) весь особовий склад Національної поліції України переведено на посилений варіант службової діяльності згідно з наказом МВС від 10 грудня 2015 року «Про затвердження Інструкції про порядок переведення органів Національної поліції України на посилений варіант службової діяльності».

Відповідно до п.5 Наказу № 171 начальникам головних управлінь Національної поліції в областях наказано припинити, з метою якісного виконання завдань правового режиму надзвичайного стану, надання працівникам поліції підпорядкованих органів (підрозділів) планових відпусток та максимально обмежити службові відрядження до закінчення терміну дії правового режиму надзвичайного стану.

Крім того, 10 березня 2022 року головою Національної поліції України було видано наказ від 10.03.2022 № 190 «Про деякі питання проходження служби поліцейськими на період воєнного стану» (далі по тексту - Наказ №190), в якому регламентувався порядок проходження служби поліцейськими, які перебувають поза місцем несення служби на період воєнного стану.

Згідно з пунктами 1, 4 Наказу № 190 поліцейським, які перебувають поза місцем несення служби протягом 1 доби повинні були прибути до найближчого органу поліції та стати на облік, а керівникам головних управлінь Національної поліції в областях організувати на період дії воєнного стану їх проходження служби у цих відповідних органах. Поліцейським, які не підпадають під п. 1 Наказу № 190 зобов`язані невідкладно прибути до органу поліції за місце несення служби.

Пунктом 5 Наказу №190 передбачено керівникам головних управлінь Національної поліції в областях організувати інформування підлеглих поліцейських про необхідність прибуття до органу поліції за місцем перебування для реєстрації або постановки на облік.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 10 березня 2022 року, на момент написання рапорту, знаходилася у м. Львові в приміщенні ГУНП у Львівській області та була ознайомлена з вимогами Наказу №190, що підтверджується рапортом позивачки, у якому вона посилається на вказаний наказ.

10 березня 2022 року зазначений рапорт ОСОБА_1 був поданий на розгляд т.в.о. начальника ГУНП в Сумській області.

Враховуючи вищевказані вимоги законодавства та наказів Національної поліції України, відповідач правомірно не надав дозволу ОСОБА_1 покинути територію України та звільнив позивачку зі служби в поліції за власним бажанням згідно з її рапортом.

При цьому суд звертає увагу, що ОСОБА_1 як начальник сектору проходження служби управління кадрового забезпечення ГУНП в Сумській області, маючи спеціальне звання майора поліції, зобов`язана була знати про неможливість її виїзду за межі України та необгрунтованість такого прохання.

Тому вона на власний розсуд надала перевагу виїзду за кордон службі в поліції, про що чітко та однозначно вказала у своєму рапорті про звільнення зі служби за власним бажанням.

Посилання позивачки в позові на необхідність евакуювати свою хвору матір, як на поважність причин покинути територію України, є безпідставними, оскільки ОСОБА_1 не надала суду належних доказів про неможливість надання медичної допомоги її матері на території України, зокрема у Львівській області, де вона перебувала з матір`ю на момент написання рапорту про звільнення, а також не надала доказів про неможливість супроводу матері іншою особою чи взагалі без супроводу.

Таким чином, у суду відсутні законні підстави для визнання протиправним та скасувати наказу т.в.о. начальника ГУНП в Сумській області від 10.03.2022р" №91 о/с про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції, поновлення її на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Сумській області про визнання протиправним і скасування наказу Головного управління Національної поліції в Сумській області від 10.03.2022 №91 о/с про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 14.09.2022.

Суддя С.О. Бондар