Рішення № 106234171, 05.09.2022, Кагарлицький районний суд Київської області

Справа № 368/502/22

2/368/354/22

Рішення

Іменем України

"05" вересня 2022 р. Кагарлицький районного суду Київської області в складі:

головуючого судді Іванюти Т.Є.

при секретарі Вареник О.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Кагарлику цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ», треті особи, що не заявляють самостійних вимог приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайловича, приватний виконавець виконавчого округу Київської області Чучков Михайло Олександрович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

встановив :

Позивачка звернулася до суду з даним позовом посилаючись на те, що 11.11.2021 р. постановою Приватного виконавця виконавчого округу Київської області Чучковим М.О. було відкрито виконавче провадження № 67482090 щодо виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. № 18392 від 07.10.2020 р. про стягнення з неї на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» заборгованості в розмірі 11222,12 гривень.

Проте, жодних кредитних договорів з ТОВ «Фінпром Маркет» ОСОБА_1 не укладала, будь яких листів про те, що вона має заборгованість перед відповідачем не отримувала.

Позивачка вважає вищевказаний виконавчий напис вчинений з порушенням норм чинного законодавства, а тому повинен бути визнаний таким, що не підлягає виконанню.

Представник позивачки та позивачка в судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомленими про день, час і місце розгляду справи. Від представника позивачки надійшла заява в якій він просить слухати справу у відсутність позивачки та просить позов задоволити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про день, час і місце розгляду справи, а тому на підставі ст. 280 ЦПК України та зі згоди позивача суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення.

Третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. в судове засідання не з`явився, до суду повернулася судова повістка з відміткою, що адресат відсутній. Відповідно до ч.8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місця знаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси, тобто третя особа належним чином повідомлена про час та місце проведення судового засідання.

Третя особа приватний виконавець виконавчого округу Київської області Чучков М.О. в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про день, час і місце розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з слідуючих підстав.

Відповідно положень до ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке вона може здійснити шляхом звернення до суду у визначеному ЦПК України порядку (ст. 4 ЦПК України) і що також гарантовано ст.124 Конституції України.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі "Христов проти України" суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини першої статті 81 зазначеного вище Кодексу кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 5 ст. 81 ЦПК України).

Під час розгляду цієї цивільної справи судом були створені всі умови для реалізації прав та виконання обов`язків учасниками справи, у тому числі й в частині подання ними доказів та заяви клопотань з приводу забезпечення доказів

Так в судовому засіданні встановлено, що позивачці стало відомо, що 11.11.2021 р. постановою Приватного виконавця виконавчого округу Київської області Чучковим М.О. було відкрито виконавче провадження № 67482090 щодо виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. № 18392 від 07.10.2020 р. про стягнення з боржника, яким є ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» заборгованості в розмірі 11222,12 гривень.

Проте, жодних кредитних договорів з ТОВ «Фінпром Маркет» ОСОБА_1 не укладала, будь яких листів про те, що вона має заборгованість перед відповідачем не отримувала.

Виконавчий напис № 18392 від 07.10.2020 р. вчинений з грубими порушеннями порядку вчинення виконавчих написів нотаріусами, і як наслідок, відкрито неправомірне провадження щодо виконання вказаного виконавчого напису про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника з огляду на наступне:

Згідно з ч. 1 ст.1 Закону України від 2 вересня 1993 року №3425-ХІІ «Про нотаріат»: «нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.»

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 ЗУ «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595.

Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат»: «для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.»

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону: «нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.»

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу II Порядку).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку, для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувана та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувана (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу II Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, пунктом 2 Постанови Кабінету міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в редакції від 10 грудня 2014 року на підставі постанови КМУ від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», передбачено, що для одержання виконавчого напису за кредитним договором, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувана про непогашення заборгованості.

При цьому стаття 50 Закону «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувана на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна.

При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому, вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувана на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже,відповідне правостягувача,за захистомякого вінзвернувся донотаріуса,повинно існуватина моментзвернення.Так самона моментзвернення стягувачадо нотаріусаіз заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувана право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувана (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому, суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не обмежувається лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону «Про нотаріат» у такому спорі, суд перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 310/9293/15.

У 1999 році (за дії Цивільного кодексу Української PCP 1963 року) була прийнята постанова Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 р. № 1172. якою затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік). При цьому, Перелік уже не передбачав ні стягнення заборгованості з підстав, що випливають з розрахункових і кредитних відносин, ні стягнення заборгованості за товари, куплені в кредит, за індивідуальне пошиття одягу на умовах оплати матеріалів ательє і майстерень у кредит.

У листопаді2014року постановоюКабінету МіністрівУкраїни від26листопада 2014року №662було внесенозміни доПереліку.Після розділу«Стягнення заборгованостіза нотаріальнопосвідченими договорами»його булодоповнено новимрозділом простягнення заборгованостіз підстав,що випливаютьз кредитнихвідносин.Постановою Київськогоапеляційного адміністративногосуду від22.02.2017року,залишеною беззмін ухвалоюВищого адміністративногосуду Українивід 01.11.2017року усправі №826/20084/14було визнанонезаконною ПостановуКабінету МіністрівУкраїни №662від 26.11.2014року «Провнесення зміндо перелікудокументів,за якимистягнення заборгованостіпровадиться убезспірному порядкуна підставівиконавчих написівнотаріусів» вчастині,а саме:п.2.Змін,що вносятьсядо перелікудокументів,за якимистягнення заборгованостіпровадиться убезспірному порядкуна підставівиконавчих написівнотаріусів:«Доповнити перелікпісля розділу«Стягнення заборгованостіза нотаріальнопосвідченими договорами»новим розділомтакого змісту:«Стягнення заборгованостіз підстав,що випливаютьз кредитнихвідносин» 2.Кредитні договори,за якимиборжниками допущенопрострочення платежівза зобов`язаннями.Для одержаннявиконавчого написудодаються:а)оригінал кредитногодоговору;б)засвідчена стягувачемвиписка зрахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувана про непогашення заборгованості».

Таким чином, у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. не було підстав для вчинення виконавчого напису на кредитному договорі.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, яка 01 листопада 2017 року Вищим адміністративним судом України була залишена без змін, постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин, було визнано незаконною та нечинною.

Згідно ст. 50 Закону України «Про нотаріат»: «нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.»

Слід зазначити, що Позивач будь-яких претензій чи заяв, а також вимог про наявність заборгованості та погашення боргу від ТОВ «Фінпром Маркет» чи приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. не отримував.

ОСОБА_1 не була проінформована про існування заборгованості та її розмір, чим була позбавлений права оскаржити вимогу у судовому порядку або виставити письмове заперечення банку чи нотаріусу.

Нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, чим порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

У зв`язку з наведеним, заборгованість по кредиту має спірний характер, а виконавчий напис № 18392 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Є.М. вчинений 07.10.2020 р про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінпром Маркет», суд вважає за необхідне визнати таким, що не підлягає виконанню.

Дане встановлено на підставі копії виконавчого напису нотаріуса, постанови про відкриття провадження, постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій, постанови про стягнення з боржника основної винагороди, постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

Порушення порядку повідомлення позивачки про вимогу про усунення порушення є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню (постанова ВС від 19 березня 2021 року у справі № 750/3781/20).

Відповідачем доводи позивача про незаконність виконавчого напису нотаріуса з наведених вище підстав, під час розгляду справи не спростовані.

З урахуванням вище викладеного, суд доходить висновку, що виконавчий напис слід визнати таким, що не підлягає виконанню, а тому позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Так як позов задоволено то з відповідача на підставі ст. 141 ЦПК України на користь позивача слід стягнути судові витрати.

На підставівикладеного такеруючись ст.ст. ст. 10, 89, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, 1, 50, 87, 88 Закону України про нотаріат», суд,-

в и р і ш и в :

Позов задоволити

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 18392 від 07.10.2020 р., вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. щодо стягнення із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» заборгованості в розмірі 11222,12 гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (ЄДРПОУ 43311346) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати в сумі 992,40 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через Кагарлицький районний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 289 ЦПК України.

Повний текст рішення виготовлено 05.09.2022 року.

Суддя : Т.Є. Іванюта.