Постанова № 10622026, 21.11.2006, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

___________________

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" листопада 2006 р.Справа № 6/388/06

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Таценко Н.Б.

суддів Сидоренко М.В., Мишкіної М.А.

при секретарі судового засідання Кійко О.В.

за участю представників сторін

від позивача: Грінченко В.В. –довіреність № 145 від 04.04.2006р.

від відповідача: Бойко О.В. –довіреність № 1519/9/10-016 від 30.10.2006р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві

на постанову господарського суду Миколаївської області

від 12.09.2006р.

у справі № 6/388/06

за позовом ТОВ СП „Нібулон”

до СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві

про скасування рішення та визнання дій протиправними

З врахуванням реорганізації з 02.10.2006р. ДПІ у м. Миколаєві шляхом перетворення у СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві наказом ДПА у Миколаївській області „Про реорганізацію ДПІ у м. Миколаєві” № 307 від 29.06.2006р. апеляційною інстанцією здійснено процесуальне правонаступництво у вигляді заміни відповідача ДПІ у м. Миколаєві на СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві згідно ст. 55 КАС України.

Постановою господарського суду Миколаївської області від 12.09.2006р. (суддя О.В. Ткаченко) уточнений адміністративний позов ТОВ СП „Нібулон” про скасування податкового повідомлення –рішення ДПІ у м. Миколаєві № 0000392302/0 від 17.08.2006р. (адміністративний позов в частині визнання протиправними дій відповідача стосовно проведеної позапланової виїзної перевірки залишено без розгляду ухвалою господарського суду від 12.09.2006р. з одночасним посиланням в оскаржуваній постанові на неправомірне проведення перевірки без наявності рішення суду і відповідно неправомірне повідомлення-рішення, прийняте за наслідками таких перевірок) задоволено по ч. 8 ст. 11-1 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”, п. п. 4.4.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, п. п. 1.4, 1.14 ст. 1, п. 3.1 ст. 3, п. п. 6.1, 6.2 ст. 6 Закону України „Про ПДВ”, ст. 16 Закону України „Про Єдиний митний тариф”, засвідчення повною мірою проведення розрахунків між ТОВ СП „Нібулон” та „Nibulon Trading B.V.” (Нідерланди), „Allseeds Trade A.G.” (Невіс) в рамках укладених договорів № 7 від 02.09.2005р. і № 5/2006 від 27.03.2006р. SWIFT повідомленнями банку та інвойсами (рахунками), вартості та обсягу послуг на навантаження, вивантаження, перевантаження, транспортування та страхування до пункту перетинання митного кордону України згідно ст. 274 Митного кодексу України, надання ТОВ СП „Нібулон” через перевантажувальний термінал замовникам-нерезидентам послуг по транспортній обробці та перевалці належних резидентам-експортерам (третім особам) вантажів актами прийому-приймання виконаних робіт, включення їх резидентами-експортерами до митної вартості товарів підтверджується вантажно-митними деклараціями та довідками про вартість наданих послуг, тобто послуги по перевалці товару являються супутніми експорту та правильно оподатковані позивачем за ставкою 0%.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою господарського суду СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві звернулася до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою № 276/9/10-016 від 03.10.2006р., в якій просить постанову скасувати, в позові відмовити, посилаючись на безпідставність посилання господарського суду на п. п. 4.4.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, внесення змін до Закону України „Про державну податкову службу в Україні” Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” № 2322, по ч.7 ст. 11-1 котрого позапланові виїзні перевірки здійснюються лише на підставі рішення суду, внесення змін до Закону України „Про державну податкову службу в Україні” Законом України № 2505 від 25.03.2005р. „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік” деяких інших законодавчих актів України”, котрим ст. 11-1 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” доповнено ч.7 та внесено зміни до ч. ч. 8 -12 щодо здійснення позапланових виїзних перевірок на підставі рішення керівника податкового органу, оформленого наказом, за наявності підстав для проведення позапланових виїзних перевірок по ст. 11-1 вищезазначеного Закону України, необґрунтованість висновку суду щодо правильного оподаткування позивачем послуг по перевалці товару як супутніх експорту за ставкою 0%, оскільки платником податку порушено п. п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. п. 6.1.1 п. 6.1, п. 6.5 ст. 6 Закону України „Про ПДВ” із-за здійснення ТОВ СП „Нібулон” послуг нерезиденту по перевалці та відвантаженні експортних товарів в жовтні –листопаді 2005р.р. за відсутності експорту товару підприємством у зв’язку з чим товариство не могло включати вартість послуг в митну вартість товару і оформлювати митні декларації з відображенням митної вартості товару по ст. 274 Митного кодексу України, експортер-резидент права на включення вартості послуг до митної вартості товару також не має, т. я. „митна вартість товарів, що вивозяться (експортуються) з України на підставі договору купівлі-продажу або міни, визначається на основі ціни, яку було фактично сплачено або яка підлягає сплаті за ці товари на момент перетинання митного кордону України”.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, колегія суддів, -

В с т а н о в и л а :

За результатами проведеної виїзної позапланової документальної перевірки ТОВ СП „Нібулон” з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок за період травень 2006 року складено акт № 1244/23-5/14291113 від 15.08.2006р., котрим встановлено неправомірне завищення суми бюджетного відшкодування за травень 2006р. на суму 187351 грн. із-за незастосування 20% ПДВ щодо операцій з транспортної обробки та перевалки вантажів, здійснених на митній території України, в порушення п. 1.14 ст. 1, п. п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. п. 6.1.1 п. 6.1, п. п. 6.2, 6.5 ст. 6, п. п. 7.7.1, 7.7.2 п. 7 ст. 7 Закону України „Про ПДВ”. На підставі вказаного акту перевірки оспорюваним податковим повідомленням-рішенням № 0000392302/0 від 17.08.2006р. ТОВ СП „Нібулон” зменшене на 187 351 грн. бюджетне відшкодування з ПДВ за травень 2006р. із-за порушення п. 1.14 ст. 1, п. п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. п. 6.1.1 п. 6.1, п. п. 6.2, 6.5 ст. 6, п. п. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про ПДВ”.

ТОВ СП „Нібулон” звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою № 4405/1-8 від 23.08.2006р. про скасування податкового повідомлення –рішення ДПІ у м. Миколаєві № 0000392302/0 від 17.08.2006р. та визнання протиправними дій відповідача стосовно проведеної позапланової виїзної перевірки у зв’язку з прийняттям останнього з порушенням ст. ст. 6, 19 Конституції України, ч.1 ст. 11, ч. ч. 6, 8 ст.11-1, ч. ч. 1, 2 ст. 11-2, ч.1 ст. 13 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”, п. п. 4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, п. п. „г” п.3.1 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом ДПА України від 21.06.2001р. № 253, п.4.11 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005р. № 327.

В подальшому в заяві ТОВ СП „Нібулон” про уточнення адміністративного позову № 4719/1-8 від 06.09.2006р. зазначено порушення відповідачем ч. 3 ст. 2 КАС України, т. я. останній при прийнятті оскаржуваного повідомлення-рішення по результатам виїзної позапланової документальної перевірки вийшов за межі встановленої законом компетенції, порушення податковим органом п. п. 1.4, 1.14 ст. 1, п. 3.1 ст. 3, п. п. 6.1, 6.2 ст. 6 Закону України „Про ПДВ”, ст. 274 Митного кодексу України, ст. 16 Закону України „Про Єдиний митний тариф”, підтвердження позиції позивача постановою Вищого господарського суду України від 18.01.2006р. по справі № 22/294-05-7658, рішенням Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 28.11.2005р. по справі АС № 171н/2005.

Постановою господарського суду Миколаївської області від 12.09.2006р. уточнені позовні вимоги задоволені з мотивів, викладених в описовій частині ухвали. При цьому висновки господарського суду щодо наявності підстав для скасування оспорюваного податкового повідомлення-рішення відповідають обставинам і матеріалам справи, чинному законодавству, а доводи апеляційної скарги, саме в межах котрої апеляційна інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції згідно ч.1 ст. 195 КАС України (за винятком посилань на правомірність проведення позапланової документальної перевірки) не заслуговують на увагу виходячи з наступного.

З п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України „Про ПДВ” випливає, що з 31.03.2005р. об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з поставки товарів і послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України. Згідно п.п.3.1.3 п.3.1 ст.3 Закону України „Про ПДВ” в редакції з 28.07.2005р. об’єктом оподаткування є, зокрема, операції платників податку з вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту. Однак законодавцем в п.6.2 Закону України „Про ПДВ” в редакції від 31.03.2005р. встановлено, що при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить "0" відсотків до бази оподаткування. Причому ніякого застереження стосовно необхідності здійснення експорту товару і супутніх такому експорту послуг однією особою –експортером не наведено, тоді як орган ДПС в апеляційній скарзі посилається, зокрема, на відсутність права на включення вартості послуг до митної вартості товару в ВМД саме із-за нездійснення позивачем експорту товару. Крім того, визначення СДПІ місця поставки послуг на митній території України базується на фактичному ототожненні діяльності, допоміжній транспортній, з наданням супутніх експорту товару послуг, застосуванні терміна „місце поставки послуг” у якості синоніму до терміна „місце надання послуг” і ігноруванні здійснення в даному випадку експорту товару і надання саме супутніх такому експорту послуг. Наразі наведене в апеляційній скарзі СДПІ викладення ч.1 ст. 274 Митного кодексу України не враховує існування п. „а” ч.2 цієї статті, згідно якій до митної вартості товарів, що вивозяться (експортуються), також включаються фактичні витрати, якщо вони не були раніше до неї включені, на навантаження, вивантаження, перевантаження, транспортування та страхування до пункту перетинання митного кордону України. Факт включення вартості наданих підприємством супутніх експорту послуг згідно довідок останнього до митної вартості товарів у відповідних ВМД підтверджено документально шляхом зазначення в графі 44 ВМД (належне оформлення ВМД і вивезення товарів за межі України не заперечується скаржником). Вищевикладеним спростовуються твердження податкового органу про необхідність включення платником податку вартості супутніх експорту послуг по п. 6.5 ст. 6 Закону України „Про ПДВ” до бази оподаткування і застосування ставки 20%.

Таким чином, за наявності підстав для застосування п.6.2 ст.6 Закону України „Про ПДВ” і „0” ставки відсотків до бази оподаткування, в т. ч. супутніх експорту товару послуг, підґрунтя для нарахування ПДВ за правилами п.6.5 ст.6 Закону України „Про ПДВ” відсутнє. Вказане положення прямо підтверджується змістом п.6.3 ст.6 Закону України „Про ПДВ”, по якому нульова ставка податку не застосовується, якщо товари (супутні послуги), що експортуються, звільняються від оподаткування згідно з п.5.1 (крім п.п.5.1.2, 5.1.7) та п.5.2 ст. 5 цього Закону. Отже, законодавець не передбачив будь-які обмеження для застосування нульової ставки по п.6.2 ст.6 названого Закону. За таких обставин правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення податковим органом про зменшення суми бюджетного відшкодування за травень 2006р. всупереч ст. 71 КАС України, в т. ч. імперативному припису частини другої цієї статті, не доведено, т. я. підстави для висновку про заниження податкових зобов’язань на суму 418214 грн. відсутні.

Одночасно апеляційна скарга стосовно безпідставного посилання господарського суду на відсутність у СДПІ права на проведення позапланової документальної перевірки згідно рішення, оформленого наказом керівника податкового органу, відповідає чинному законодавству на момент проведення даної перевірки.

Враховуючи вищенаведене резолютивна частина постанови господарського суду Миколаївської області від 12.09.2006р. відповідає чинному законодавству, обставинам та матеріалам справи, правових підстав для скасування останньої не вбачається, але з мотивувальної частини постанови підлягають виключенню положення, що стосуються висновку щодо неправомірного проведення позапланової документальної перевірки.

Керуючись ч.3 ст. 160, п.4 ст. 167, ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

1. Апеляційну скаргу задовольнити частково.

2. Резолютивну частину постанови господарського суду Миколаївської області від 12.09.2006р. по справі № 6/388/06 залишити без змін з одночасним виключенням з мотивувальної частини постанови наступних положень:

„Отже вказана норма припускає неоднозначне (множинне) трактування прав та обов’язків контролюючих органів.

Відповідно до пп.4.4.1 п4.1 ст.4 Закону України від 21.12.2000 №2181-ІІІ „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов’язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Виходячи з цього, суд вважає неправомірним проведення перевірки без наявності рішення суду і відповідно неправомірним повідомлення-рішення, прийнятого за наслідками таких перевірок”.

Відповідно до ст. 254 КАС України ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту оголошення.

Статтями 13, 211, 212 КАС України передбачено право на касаційне оскарження і визначено порядок і строк останнього.

Виготовлення ухвали в повному обсязі буде здійснено протягом 2 днів з дня закінчення розгляду справи.

Головуючий суддя                                                                                Н.Б.Таценко          

Суддя                                                                                                    М.В.Сидоренко

Суддя                                                                                                    М.А. Мишкіна