Постанова № 10621867, 29.05.2009, Хмельницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2009 року справа № 2-а-3749/09/2270/4

Хмельницький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Ковальчук O.K. при секретарі Заблоцькому О.В.

за участю

представників позивача Блажкуна М. І., Мачківського О.М.

представника відповідача Майстра Ш.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Хмельницьк-Петрол» до державної податкової інспекції в місті Хмельницькому про визнання недійсними податкових повідомлень-рішення № 0000442301/0/1039 від 19.02.2009 року та № 0000492301/1/2087 від 17.03.2009 року

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з адміністративним позовом до державної податкової інспекції в місті Хмельницькому про визнання недійсними податкових повідомлень-рішення № 0000442301/0/1039 від 19.02.2009 року та № 0000492301/1/2087 від 17.03.2009 року, якими йому визначене податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 1516485, 0 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 1082705, 0 грн., і за штрафними санкціями в сумі 433780, 0 грн., прийнятих на підставі акту № 963/26-4/30318625 від 06.02.2009 року про результати планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 року по

30.09.2008 року у зв'язку з безпідставним віднесенням до валових витрат відсотків за користування кредитом сумі 14529204, 0 грн., що призвело до безпідставного завищення валових витрат. На думку позивача, податкові повідомлення-рішення № 0000442301/0/1039 від 19.02.2009 року та № 0000492301/1/2087 від 17.03.2009 року є незаконними, оскільки витрати в сумі 14529204, 0 грн. на виплату відсотків за користування кредитними коштами віднесені позивачем до валових витрат у відповідності до пп.5.5.1 п.5.5 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Кредитні кошти використовувались у господарській діяльності позивача: для розрахунків за виконані будівельно-монтажні роботи на АЗС, за придбані основні засоби (нафтобази, автомобілі), які в подальшому здавались в оренду іншим суб'єктами господарювання за договірними цінами. Позивач вказує, що оскільки витрати на сплату відсотків за користування кредитом складають переважну частину валових витрат і залишались в складі від'ємного значення об'єкта оподаткування на кінець року, то у відповідності до п.6.1 ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» сума такого від'ємного значення включалась ним до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі. Представник відповідача проти позову заперечив, вважає прийняті податкові повідомлення-рішення законними та обґрунтованими. На думку відповідача, позивач неправомірно відносив до валових витрат витрати на оплату відсотків за користування кредитними коштами, не пов'язані з господарською діяльністю позивача, яка є збитковою. Крім того, відповідач вважає, що витрати на оплату відсотків за користування кредитними коштами, за рахунок яких позивачем придбавались та будувались основні фонди, у відповідності до пп.5.3.2 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не включаються до валових витрат, а підлягають амортизації на підставі пп.8.4.1 п.8.4 ст. 8 названого Закону. Заслухавши представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх взаємному зв'язку та сукупності суд вважає позовні вимоги необгрунтованими.

Судом встановлено, що позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Хмельницьк-Петрол» 16.03.1999 року зареєстроване виконавчим комітетом Хмельницької міської ради (Свідоцтво по державну реєстрацію Серії А00 № 247270).

Основними видами діяльності позивача є: здавання в оренду власного нерухомого майна; транспортування сирої нафти та нафтопродуктів трубопроводами; ремонт та технічне обслуговування інших машин та устаткування загального призначення; оптова торгівля паливом; посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту; інші види оптової торгівлі.

На підставі акту № 963/26-4/30318625 від 06.02.2009 року про результати планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 року по 30.09.2008 року відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000442301/0/1039 від 19.02.2009 року, яким йому визначене податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 1516485, 0 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 1082705, 0 грн., і за штрафними санкціями в сумі 433780, 0 грн.

Податкове повідомлення-рішення № 0000442301/0/1039 від 19.02.2009 року оскаржене позивачем в адміністративному порядку і залишене без змін податковим повідомленням-рішенням № 0000492301/1/2087 від 17.03.2009 року.

Прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення базуються на викладених в акті виїзної позапланової перевірки висновках відповідача щодо порушення позивачем вимог п.1.32 ст. 1, пп.5.5.1 п.5.5 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та заниження податку на прибуток, що підлягав сплаті до бюджету на 1082795, 0 грн. у зв'язку з безпідставним віднесенням до валових витрат відсотків, сплачених ТОВ «Укрпромбанк» за користування кредитними коштами, отриманими відповідно до кредитних договорів № 40/К-ОЗ від 25.04.2003 року та № 274/К-05 від 19.09.2005 року.

Судом встановлено, та підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами (актом виїзної планової перевірки, аналітичними звітами по рахунку 84 «Інші операційні витрати» за квітень 2006 року - серпень 2008 року, аналітичними звітами по рахунку «Валові витрати», аналітичними звітами по рахунку 601 «Короткострокові кредити банків») що в період з 01.04.2006 року по 30.09.2008 року позивач відніс до валових витрат витрати в сумі 14529204, 0 грн. на оплату відсотків по кредитах, отриманих позивачем від ТОВ «Укрпромбанк» відповідно до кредитних договорів № 40/К-ОЗ від 25.04.2003 року та№ 274/К-05 від 19.09.2005 року.

Відповідно до договорів на відкриття відкличної кредитної лінії № 40/К-ОЗ від 25.04.2003 року та № 274/К-05 від 19.09.2005 року, укладених з ТОВ «Укрпромбанк», позивач отримував кредитні кошти для поповнення обігових коштів, які використовував на оплату будівельно-монтажних робіт та придбання основних засобів. Витрати на оплату будівельно-монтажних робіт позивач відносив на рахунок 151 «Капітальне будівництво», а витрати на придбання основних засобів - на рахунок 152 «Придбання основних засобів». Суми податку на додану вартість, сплаченого в зв'язку з придбаннями та будівництвом основних засобів були віднесені позивачем до податкового кредиту у відповідних звітних періодах.

Відсотки за користування кредитними коштами, використаними на придбання та будівництво основних засобів, сплачені ТОВ «Укрпромбанк», позивач включав до валових витрат відповідних звітних періодів.

Відповідно до п.5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Підпунктом 5.2.1. п.5.2. ст. 5 вказаного Закону визначено, що до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

За змістом пп.5.5.1 п.5.5 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Отже, невід'ємною ознакою наявності підстав для віднесення процентів, виплачених за кредитними договорами, до складу валових витрат є використання кредитних коштів для здійснення господарської діяльності.

Нормами п. 1.32 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", згідно з яким господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, спрямована на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

У частині 1 ст. 3 Господарського кодексу України господарську діяльність визначено як діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом.

При цьому, у визначенні господарської діяльності згідно зі статтею 142 Господарського кодексу України термін "доход" ототожнюється з "прибутком". Господарський кодекс встановлює, що прибуток (доход) суб'єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб'єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань.

Як свідчать матеріали справи, у період з 01.04.2006 року по 30.09.2008 року джерелом поповнення обігових коштів позивача були кредитні кошти, отримані відповідно до кредитних договорів, укладених з ТОВ «Укпромбанк» № 40/К-03 від 25.04.2003 року, № 274/К-05 від 19.09.2005 року, № 109/К-06 від 01.06.2006 року і № 31/к-07 від 31.01.2007 року.

Кошти, отримані відповідно до кредитних договорів № 109/К-06 від 01.06.2006 року і № ЗІ/к-07 від 31.01.2007 року, позивач використовував для надання поворотної фінансової допомоги ТОВ «НК Альфа-Нафта», ТОВ «Альфа-Нафта», ТОВ «Нафта-Львів», ТОВ «Інвестиційно-будівельний Союз» та ін.

Кошти, отримані відповідно до кредитних договорів № 40/К-ОЗ від 25.04.2003 року, № 274/К-05 від 19.09.2005 року, позивач використав на придбання та будівництво основних фондів, які після в ведення в експлуатацію передавав в оренду.

Виконавцем робіт з будівництва та реконструкції АЗС та нафтобаз, а, в послідуючому, орендарем є ТОВ «НК Альфа-нафта»

Співзасновник позивача (компанія «Полігонум Файнекс ІНК», Віргінські Британські острови) є засновником ТОВ «НК Альфа-Нафта», а співзасновники позивача (компанії «Мтівенс Інвест енд Файненс С. А.» та «Норлін Ассетс Інк», Віргінські Британські острови) є засновниками ТОВ «Альфа-Нафта».

Як свідчать матеріали справи, витрати позивача, пов'язані з утриманням та експлуатацією основних засобів, за період з 01.04.2006 року по 30.09.2008 року склали 24 623 074, 0 грн., дохід, отриманий від здавання в оренду нерухомого майна пов'язаним особам склав 18 033 590, 0 грн. Водночас, витрати на оплату робіт із спорудження та реконструкції основних фондів, переданих в оренду, за вказаний період склали 3960161, 0 грн., та витрати на сплату відсотків по кредитних договорах, віднесені позивачем до валових витрат, -14 529 294, 0 грн.

Таким чином, викладені вище дані свідчать по те, що в період з 01.04.2006 року по 30.09.2008 року дохід від оренди побудованих та придбаних основних засобів в загальній сумі 18 033 590, 0 грн., отриманий позивачем від пов'язаної особи, майже співпадає з сумою витрат на оплату відсотків по кредитних договорах № 40/К-ОЗ від 25.04.2003 року, № 274/К-05 від 19.09.2005 року та витрат на будівництво цих основних фондів, яке також здійснювалось пов'язаною особою, в загальній сумі 18 489 365, 0 грн.

Фактично позивач отримував від пов'язаної особи орендну плату лише задля того, щоб покрити витрати по сплаті відсотків за користування кредитними коштами та витрати на будівництво основних фондів, яке здійснювалось пов'язаною особою, і потім передавались в оренду.

Зазначене свідчить про відсутність економічної доцільності таких операцій для позивача.

Тому суд вважає, що в ході судового розгляду справи встановлено, що діяльність позивача спрямована не на отримання прибутку (доходу), а на створення основних засобів для пов'язаних осіб, які в свою чергу використовують ці засоби для одержання прибутку.

Вказане підтверджується також тим, що (додаток №1 до акту перевірки), фінансовим результатом діяльності позивача за період з 01.04.2006 року по 30.09.2008 року є збитки: за 2006 рік в сумі 9577, 6 тис. грн., за 2007 рік в сумі 8587, 7 тис. грн., за три квартали 2008 року - в сумі 2446, 0 тис. грн.

Таким чином, з урахуванням викладеного, суд вважає правомірними викладені в акті перевірки висновки відповідача щодо безпідставного включення позивачем до валових витрат витрат по оплаті відсотків за користування кредитними коштами,

отриманими відповідно до кредитних договорів № 40/К-ОЗ від 25.04.2003 року, № 274/К-05 від 19.09.2005 року, та використаними на будівництво та придбання основних засобів, операції від здавання в оренду яких є для позивачем завідомо збитковими та економічно не виправданими.

Водночас суд, не бере до уваги посилання відповідача на пп.8.1.1. п.8.1 та пп.8.4.1 п.8.4 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» як на одну з підстав для заперечень на позов, оскільки витрати на оплату відсотків за борговими зобов'язаннями не відносяться до витрат, понесених у зв'язку з придбанням основних фондів ( Положення (стандарт) бухгалтерського обліку «Основні засоби», затверджений наказом Міністерства фінансів України №92 від 27.04.2000 р. і Положення (стандарт) бухгалтерського обліку «Фінансові витрати», затверджений наказом Міністерства фінансів України №415 від 28.04.2006 р). той факт, що позивач не включав у вартість придбаних та споруджених за рахунок кредитних коштів основних фондів витрати на оплату відсотків за кредитними договорами підтверджується матеріалами справи.

Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідачем доведена правомірність прийняття податкових повідомлень-рішень повідомлень-рішення № 0000442301/0/1039 від 19.02.2009 року та № 0000492301/1/2087 від 17.03.2009 року, а отже позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Керуючись Законами України «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про бухгалтерський облік і фінансову звідність в Україні», ст. ст. 11, ст. 99, 100, 158- 163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити товариству з обмеженою відповідальністю «Хмельницьк-Петрол» в задоволенні адміністративного позову до Державної податкової інспекції в місті Хмельницькому про визнання недійсними податкових повідомлень-рішення № 0000442301/0/1039 від 19.02.2009 року та№ 0000492301/1/2087 від 17.03.2009 року.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови складений 03.06.2009 року.