Рішення № 106179867, 09.09.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2022 року Справа № 160/9755/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Горбалінського В.В.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, ЄДРПОУ 21910427) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

08.07.2022 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не включення для обчислення пенсії за віком ОСОБА_1 з дати звернення з заявою про перерахування пенсії, заробітної плати за період з 01.06.2014 року по 15.07.2021 року згідно з довідкою №82 від 15.07.2021 року, виданою Філією акціонерного товариства «СНЕФ» м. Москва;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести з 14.07.2021 перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням заробітної плати за період з 01.06.2014 року по 15.07.2021 року згідно з довідкою №82 від 15.07.2021 року, виданою Філією акціонерного товариства «СНЕФ» м. Москва, та здійснити виплату з урахуванням вже отриманих сум пенсії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 14.07.2021 року позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії, з врахуванням трудової діяльності в Філії акціонерного товариства «СНЕФ» м. Москва з 2011 року по 2021 рік. Проте, листом від 05.08.2021 року відповідач повідомив позивача про відмову в зарахуванні періодів роботи у вказаній компанії після 31 травня 2014 року у зв`язку з тим, що згідно Тимчасової угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі у галузі пенсійного забезпечення від 15 січня 1993 року, перерахунків пенсії не передбачено. Позивач вважає таку бездіяльність відповідача, в частині не зарахування вказаних періодів роботи до його трудового стажу протиправною, звернувся до суду із позовом.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.12.2021 року по справі № 160/20506/21 адміністративний позов позивача було часткового задоволено та зобов`язано відповідача по справі зарахувати до мого трудового стажу періоди роботи з 01.06.2014 року по 15.07.2021 року на території Російської Федерації в Філії акціонерного товариства «СНЕФ» м. Москва.

Також було зобов`язано відповідача здійснити перерахунок і виплату пенсії з урахуванням періодів роботи з 01.06.2014 року по 15.07.2021 року на території Російської Федерації в Філії акціонерного товариства СНЕФ м. Москва, з моменту звернення з заявою про перерахунок пенсії, а саме з 14 липня 2021 року.

Позивач вказує, що отримавши судове рішення, що набрало законної сили, та надавши його на виконання до пенсійного органу, останній не було враховано рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.12.2021 року по справі № 160/20506/21 та не було здійснено перерахунку і виплати пенсії з урахуванням заробітної плати за період з 01.06.2014 року по 15.07.2021 року згідно з довідкою №82 від 15.07.2021 року, виданою Філією акціонерного товариства «СНЕФ» м. Москва. З огляду на викладене, просить суд задовольнити позовні вимоги.

12.07.2022 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та призначено розгляд останньої за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

01.08.2022 року від представника Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області подано до Дніпропетровського окружного адміністративного суду відзив на позовну заяву. В обґрунтування відзиву відповідач зазначив, що відповідно до пункту 2.3 наказу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 18.11.2019 №378 Про забезпечення контролю за правильністю призначення (перерахунку) пенсій вищевказану довідку №82 направлено на перевірку щодо обґрунтованості видачі та відповідності зазначених сум заробітної плати первинним документам до Пенсійного фонду Російської Федерації в м. Москва. Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії статтею 58 Закону № 1058-ІV та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення, перерахунку та виплати пенсії. Крім того, відповідно до частини другої статті 24 Закону № 1058-ІV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду. З вищенаведеного вбачається, що процесу призначення, нарахування та виплати пенсії передує процес обрахування уповноваженим органом страхового стажу позивача, що належить до виключних повноважень органів Пенсійного фонду України. Відповідно, позовна вимога щодо зобов`язання здійснити перерахунок позивачу без перевірки органом Пенсійного фонду є дискреційними та передчасними. ГУ ПФУ в Дніпропетровській області має право працювати тільки в правовому полі України і сумлінно виконувати його норми. Його не наділено правом трактувати законодавчі норми на користь окремих осіб, або не виконувати його встановлення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява та відзив на позовну заяву, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що з 13.06.2014 року ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком відповідно до ст.55 Закону України від 28.02.1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Загальний страховий стаж позивача складав 27 років 11 місяців 2 дні, що був обчислений по 31.05.2014 року.

14.07.2021 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про перерахунок пенсії, з врахуванням трудової діяльності в Філії акціонерного товариства «СНЕФ» м. Москва з 2011 року по 2021 рік.

Проте, листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 05.08.2021 року №26207-21425/С-01/8-0400/21 позивачу повідомлено про відсутність підстав для зарахування періодів роботи в Філії акціонерного товариства «СНЕФ» м. Москва після 31.05.2014 року у зв`язку з тим, що згідно Тимчасової угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі у галузі пенсійного забезпечення від 15 січня 1993 року, перерахунків пенсії не передбачено.

Означене стало підставою для звернення позивача до суду із позовом.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.12.2021 року по справі № 160/20506/21 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області по справі зарахувати до трудового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.06.2014 року по 15.07.2021 року на території Російської Федерації в Філії акціонерного товариства «СНЕФ» м. Москва.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок і виплату пенсії ОСОБА_1 , з урахуванням періодів роботи з 01.06.2014 року по 15.07.2021 року на території Російської Федерації в Філії акціонерного товариства СНЕФ м. Москва, з моменту звернення з заявою про перерахунок пенсії, а саме з 14 липня 2021 року.

У задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.12.2021 року по справі № 160/20506/21 набрало законної сили 01.02.2022 року.

Листом від 14.06.2022 року за №12987-12816/С-03/8-2800/22 пенсійним органом повідомлено, що на виконання судового рішення з 14.07.2021 проведено перерахунок пенсії з урахуванням до страхового стажу зазначених вище періодів роботи.

Пенсію обчислено з урахуванням страхового стажу 35 років 17 днів та заробітної плати, визначеної за період 01.03.1986 по 28.02.1991 та за всі періоди страхового стажу з 01.07.2000 по 31.05.2014.

Розмір пенсії станом на 01.06.2022 становить 2300,00 грн.

Судове рішення виконано в межах покладених зобов`язань.

Водночас повідомлено, що під час розгляду звернення Головним управлінням із розрахунку заробітної плати вилучено період з 01.06.2014 по 15.07.2021, який було враховано у нульовому значенні, оскільки судове рішення не містить зобов`язань щодо врахування заробітку за вказаний період.

Як зазначено відповідачем у своєму відзиві, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.12.2021 року по справі № 160/20506/21 не виконано, з тих підстав, що відповідно до пункту 2.3 наказу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 18.11.2019 №378 Про забезпечення контролю за правильністю призначення (перерахунку) пенсій вищевказану довідку №82 направлено на перевірку щодо обґрунтованості видачі та відповідності зазначених сум заробітної плати первинним документам до Пенсійного фонду Російської Федерації в м. Москва.

Крім того, як зазначає відповідач, пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії статтею 58 Закону № 1058-ІV та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення, перерахунку та виплати пенсії. Крім того, відповідно до частини другої статті 24 Закону № 1058-ІV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду. З вищенаведеного вбачається, що процесу призначення, нарахування та виплати пенсії передує процес обрахування уповноваженим органом страхового стажу позивача, що належить до виключних повноважень органів Пенсійного фонду України.

Вказані обставини і слугували підставою для звернення до суду із цим позовом.

Суд вказує, що фактично спірним питанням у цій справі стало неврахування пенсійним органом заробітної плати за період з 01.06.2014 року по 15.07.2021 року, згідно з довідкою №82 від 15.07.2021 року, виданою Філією акціонерного товариства «СНЕФ» м. Москва, під час здійснення перерахунку пенсії позивача.

Як вже встановлювалося судом, пенсійним органом із розрахунку заробітної плати вилучено період з 01.06.2014 по 15.07.2021 та було враховано у нульовому значенні, оскільки рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.12.2021 року по справі № 160/20506/21 не містить зобов`язань щодо врахування заробітку позивача за вказаний період.

Проте, із вказаною позицією пенсійного органу суд не погоджується, з наступних підстав.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Порядок визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії регламентований статтею 40 Закону № 1058-IV. Так, згідно з частиною першою статті 40 Закону № 1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж.

Для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини.

Відтак, суд, виходячи з аналізу вказаних норм, зауважує, що обрахунок (зарахування) страхового стажу безперервно пов`язаний із врахуванням заробітної плати за весь період страхового стажу, який враховано пенсійним органом.

А тому, суд доходить висновку, що зазначення відповідачем тієї обставини, що із розрахунку заробітної плати позивача вилучено період з 01.06.2014 по 15.07.2021 та враховано такий період у нульовому значенні, з тих підстав, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.12.2021 року по справі № 160/20506/21 не містить зобов`язань щодо врахування заробітку позивача за вказаний період є необґрунтованими та безпідставними, оскільки врахування заробітної плати за період з 01.06.2014 по 15.07.2021 безперервно пов`язано із зарахуванням страхового стажу за означений період.

Крім того, суд вказує і про таке.

Відповідно до п. 2.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, (зі змінами внесеними постановою правління Пенсійного фонду України № 13-1 від 07 липня 2014 року) довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.

У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.

Системний аналіз зазначених норм свідчить про те, що за загальним правилом підставою для проведення розрахунку/перерахунку пенсії на підставі заробітної плати є первинні документи про нарахування такої заробітної плати. Видача довідок про заробітну плату проводиться підприємством, відповідно до первинних документів за нормативними документами, які дійсні на момент видачі довідки.

Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав в сфері пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року (далі - Угода) пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди і членів їх сімей здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої вони проживають.

Якщо особа працювала за межами України, то питання можливості врахування під час обчислення пенсії заробітної плати, одержаної в цій країні, визначається на підставі міждержавних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення, підписаних Україною та відповідною державою. Так, якщо особа працювала у Росії, то відповідною угодою в галузі пенсійного забезпечення, підписаною, в тому числі, Україною та Росією, передбачена можливість обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати, одержаної у Росії. У цьому разі подається довідка про зарплату згідно з додатком 1 до Порядку 22-1 (включаючи період після 1 липня 2000р.).

При цьому перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні заробітної плати при призначенні позивачу пенсії.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №291/99/17.

Проте, суд вказує, що матеріали даної справи не містять жодного доказу щодо не підтвердження відомостей, вказаних у довідці №82 від 15.07.2021 року, виданою Філією акціонерного товариства «СНЕФ» м. Москва, первинними документами. Представником відповідача таких документів не представлено.

Відтак, суд вважає, що відповідачем у цій справі не доведено те, що відомості про розмір нарахованої заробітної плати отриманої позивачем, відображеними у спірній довідці, не підтверджується первинними документами.

Як вже зазначалось, згідно з підпунктом 3 пункту 4.2. Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності), а відповідно до пункту 2.10 Порядку № 22-1, у випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.

Отже, суд доходить висновку, що відповідачем протиправно не враховано вищевказану довідку при здійсненні перерахунку пенсії.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач має право на перерахунок пенсії, з довідки №82 від 15.07.2021 року, виданою Філією акціонерного товариства «СНЕФ» м. Москва.

Керуючись принципом верховенства права, та з метою ефективного захисту прав позивача суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести з 14.07.2021 перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням заробітної плати за період з 01.06.2014 року по 15.07.2021 року згідно з довідкою №82 від 15.07.2021 року, виданою Філією акціонерного товариства «СНЕФ» м. Москва, та здійснити виплату з урахуванням вже отриманих сум пенсії.

Щодо доводів відповідача про те, що процес призначення (перерахунку), нарахування та виплати пенсії передує процес обрахування уповноваженим органом страхового стажу позивача, що належить до виключних повноважень пенсійного органу, суд зазначає наступне.

Реалізація суб`єктами публічної адміністрації своїх повноважень, які є законодавчо визначеними, що випливає з положень частини другої статті 19 Конституції України, здійснюється в межах відповідної законної дискреції.

У свою чергу, під дискреційними повноваженнями слід розуміти надання органу або посадовій особі повноважень діяти на власний розсуд в межах закону. Зокрема, дискреційні повноваження полягають у тому, що суб`єкт владних повноважень може обирати у конкретній ситуації альтернативне рішення, яке є законним.

Дискреційні повноваження - це комплекс прав і зобов`язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення.

Обмежуючим фактором для рішень представників влади згідно з визначенням владних дискреційних повноважень є закон і справедливість.

Відповідно до Рекомендацій Комітету Ради Європи № R(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятих Комітетом Ради 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Відповідно до статті 13 "Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод" кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зважує на його ефективність з точки зору статті 13 "Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод" та враховує положення "Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень", прийняті Комітетом Міністрів 11.03.1980 року, а саме суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Разом з тим, пунктом 4 частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративний позов може містити вимоги про зобов`язання відповідача - суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні дії.

Згідно позиції Верховного Суду, яка сформована у постановах від 13 лютого 2018 року у справі № 361/7567/15-а, від 07 березня 2018 року у справі № 569/15527/16-а, від 20 березня 2018 року у справа № 461/2579/17, від 20 березня 2018 року у справі № 820/4554/17, від 03 квітня 2018 року у справі № 569/16681/16-а та від 12 квітня 2018 року у справі № 826/8803/15, дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Тобто, дискреційними є право суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим у ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Наведене повністю відповідає змісту ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною 4 якої визначене, що у випадку, визначеному п. 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Тобто, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб`єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов`язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію.

У випадку, коли ж суб`єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин, оскільки адміністративний суд не вправі перебирати на себе повноваження суб`єкта публічної адміністрації, реалізуючи за нього процедурні дії, ухвалювати рішення чи проводити адміністративну процедуру.

Таке втручання може мати місце лише у випадку, якщо судом буде встановлено, що в адміністративній процедурі фізична (юридична) особа виконала всі приписи закону, а суб`єкт владних повноважень у відповідь необґрунтовано й незаконно не вчинив належну дію чи не ухвалив необхідне рішення.

Аналізуючи даний адміністративний спір суд наголошує, що суб`єкт владних повноважень у спірних взаємовідносинах здійснив реалізацію дискреційних повноважень шляхом відмови в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Таким чином, суд вважає, що відповідач виконуючи рішення суду у спосіб, що порушує права позивача, посилаючись на дискреційність власних повноважень, діяв поза межами наданих повноважень та реалізації дискреційних функцій, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, ЄДРПОУ 21910427) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не включення для обчислення пенсії за віком ОСОБА_1 з дати звернення з заявою про перерахування пенсії, заробітної плати за період з 01.06.2014 року по 15.07.2021 року згідно з довідкою №82 від 15.07.2021 року, виданою Філією акціонерного товариства «СНЕФ» м. Москва.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести з 14.07.2021 перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням заробітної плати за період з 01.06.2014 року по 15.07.2021 року згідно з довідкою №82 від 15.07.2021 року, виданою Філією акціонерного товариства «СНЕФ» м. Москва, та здійснити виплату з урахуванням вже отриманих сум пенсії.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 992,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтею 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Горбалінський