Ухвала суду № 106179853, 09.09.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

09 вересня 2022 р. Справа № 160/9500/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В., розглянувши у місті Дніпрі в письмовому провадженні заяву позивача про закриття провадження, про повернення судового збору в адміністративній справі за адміністративним позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Комунального підприємства "Центр електронних платежів" Криворізької міської ради про стягнення адміністративно-господарських санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

06 липня 2022 року Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Комунального підприємства "Центр електронних платежів" Криворізької міської ради, в якому позивач просить суд:

- стягнути з Комунального підприємства «Центр електронних платежів» Криворізької міської ради на користь держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю суму адміністративно-господарських санкцій за незабезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2021 рік у розмірі 251 746,67 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.07.2022 року відкрито провадження в адміністративній справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

09.09.2022 року на адресу суду від позивача надійшла заява про відмову від позову та закриття провадження у справі. В заяві позивач також просив вирішити питання про повернення позивачу судового збору, сплаченого при поданні позовної заяви.

В обґрунтування заяви позивачем зазначено, що відповідачем у добровільному порядку сплачено у повному обсязі суму заборгованості.

Розглянувши подану заяву, суд зазначає наступне.

Частиною 3статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України(надалі такожКАС України) передбачено, що кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно частини 1статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України,крім прав та обов`язків, визначених устатті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову.

Відповідно до частини 1 статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України,позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Пунктом 2 частини 1статті 238 КАС України передбачено, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом, суд закриває провадження у справі.

Оскільки подання заяви про відмову від адміністративного позову є правом позивача, не суперечить чинному законодавству, не порушує чиї-небудь права, свободи та інтереси, суд приходить до висновку, що вказана заява підлягає до задоволення, а провадження в справі необхідно закрити.

Частиною 2статті 238 КАС Українивизначено, зокрема, що при закритті провадження суд вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Відповідно до частин 1, 2 статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 2 цієї ж статті визначено, що при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Відповідно до статті 140 КАС України, у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються із позивача, крім випадків, коли позивач звільнений від сплати судових витрат. Однак якщо позивач відмовився від позову внаслідок задоволення його відповідачем після подання позовної заяви, то суд за заявою позивача присуджує всі понесені ним у справі витрати із відповідача.

Таким чином, оскільки провадження у справі підлягає закриттю у зв`язку з відмовою позивача від позову через задоволення його відповідачем після подання позовної заяви, сплачений судовий збір не підлягає поверненню з державного бюджету України, тоді як в порядку ч. 1 ст. 140 КАС України підлягає стягненню з відповідача.

Частиною 6 статті 143 КАС України передбачено, що у випадку постановлення ухвали про закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду або ухвалення рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, суд вирішує питання про розподіл судових витрат не пізніше десяти днів з дня ухвалення відповідного судового рішення, за умови подання учасником справи відповідної заяви і доказів, які підтверджують розмір судових витрат.

Верховний Суд неодноразово переглядав судові рішення першої та апеляційної інстанцій зі спору щодо застосування положень статей 139 і 140 КАС України в справах, позивачами в яких були суб`єкти владних повноважень, та сформулював правову позицію за якою визнав обґрунтованими покладення на відповідача обов`язку відшкодувати понесені позивачем витрати як міри відповідальності за поведінку, яка змусила позивача вирішувати спір у судовому порядку.

Вказане викладено, наприклад, у постановах Верховного Суду від 03.02.2021 у справі №200/6826/20-а, від 21.10.2021 в справі №200/11020/19-а, від 21.07.2022 в справі №260/1378/18, від 07.09.2021 в справі №380/3138/20.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом встановлено, що заборгованість в сумі 251746,67 грн. відповідач сплатив після подання позивачем позовної заяви.

З бази даних «Діловодство спеціалізованого суду» Дніпропетровського окружного адміністративного суду вбачається, що згідно з платіжним дорученням від 01.07.2022 р. №61, позивач сплатив за звернення до Дніпропетровського окружного адміністративного суду судовий збір в розмірі 3776,20 грн., вказана сума судового збору зарахована до Державного бюджету України за розгляд справи №160/9500/22.

Таким чином, враховуючи вищевказане,необхідно стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3776,20 грн.відповідно до платіжного доручення №61 від 01.07.2022.

Керуючись статтями 47, 140, 189, 238, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Заяву Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про закриття провадження у справі, повернення судового збору, сплаченого при поданні позовної заяви у справі № 160/9500/22, задовольнити.

Провадження у справі за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Комунального підприємства "Центр електронних платежів" Криворізької міської ради про стягнення адміністративно-господарських санкцій - закрити.

Стягнути з Комунального підприємства "Центр електронних платежів" Криворізької міської ради на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3776,20 грн.

Повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Копію ухвали надіслати сторонам по справі.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в строки, передбачені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Кальник