Ухвала суду № 106179852, 12.09.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

12 вересня 2022 року Справа № 160/13883/22 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Конєва С.О., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання протиправними та скасування наказів №253о/с від 27.06.2022р., №1150 від 13.06.2022р. стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

07.09.2022р. ОСОБА_1 звернулась з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Луганській області та просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 27.06.2022р. №253 о/с в частині звільнення зі служби в поліції сержанта поліції ОСОБА_1 (0162357) поліцейського взводу №3 роти конвойної служби ГУНП в Луганській області за ст.77 ч.1 п.6 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) з 30.06.2022р.;

- визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 13.06.2022р. №1150, яким сержанта поліції ОСОБА_1 (0162357) поліцейського взводу №3 роти конвойної служби ГУНП в Луганській області притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції;

- стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток (грошове забезпечення) за час вимушеного прогулу.

Вивчивши матеріали адміністративного позову, проаналізувавши зміст позовних вимог, норми чинного законодавства, суд дійшов до висновку, що зазначена вище позовна заява не підсудна Дніпропетровському окружному адміністративному суду, виходячи з наступного.

Згідно до вимог п.4 ч.1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Відповідно до ч.1 ст.25 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об`єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Згідно до вимог п.4 ч.1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Так, перевіряючи дотримання позивачем правил підсудності під час вирішення питання про відкриття провадження у адміністративній справі, судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання позивача, як внутрішньо переміщеної особи, зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями паспорта позивача, довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 20.06.2022р. та про що позивач зазначає самостійно у позові.

Також і згідно відомостей, які містяться у вільному доступі, судом встановлено, що місцезнаходженням відповідача у цій справі - Головного управління Національної поліції в Луганській області, до якого звернуто позовні вимоги позивача, є: 93406, Луганська область, м.Сєвєродонецьк, вул. Вілєсова, буд.1.

За викладеного, суд приходить до висновку, що зазначений спір віднесено до територіальної підсудності адміністративного суду за місцезнаходженням відповідача - суб`єкта владних повноважень за нормами ч.1 ст.25 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно п.2 ч.1 ст.29 Кодексу адміністративного судочинства України, суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

При цьому, слід зазначити, що судом враховується і рішення Європейського суду з прав людини (далі Суд) від 20.07.2016р. у справі Сокуренко і Стригун проти України (заяви №29458/04, №29465/04), у якому зазначено, що відповідно до прецидентної практики Суду термін встановленим законом у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом [див. рішення у справі Занд проти Австрії (Zand v.Austria), заява №7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. (…) фраза встановленого законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом встановленим законом, національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Отже, поняття суду, встановленого законом зводиться не лише до правової основи самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Враховуючи все вищенаведене та те, що позовну заяву подано без додержання правил підсудності, встановлених ст.25 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про необхідність передачі даної адміністративної справи на розгляд до Луганського окружного адміністративного суду (93411, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, проспект Космонавтів, 18).

При цьому, судом враховується і те, що станом на 12.09.2022р. через російську агресію на території України у Луганській області тривають активні бойові дії, проте, на даний час територіальна підсудність адміністративних справ, які належать до територіальної підсудності Луганського окружного адміністративного суду, у встановленому законодавством порядку не визначена, відповідно до перевірених даних на офіційному сайті вказаний суд здійснює судочинство, тому даний позов підлягає розгляду саме Луганським окружним адміністративним судом.

Керуючись п.2 ч.1 ст.29, ст.ст. 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання протиправними та скасування наказів №253о/с від 27.06.2022р., №1150 від 13.06.2022р. стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - передати на розгляд до Луганського окружного адміністративного суду (93411, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, проспект Космонавтів, 18).

Дана адміністративна справа підлягає передачі до Луганського окружного адміністративного суду не пізніше наступного дня після закінчення строку на оскарження ухвали суду, а в разі подання апеляційної скарги - після залишення її без задоволення.

Ухвала суду може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складання ухвали відповідно до вимог ст.295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили у строки, визначені статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва