Рішення № 10617680, 14.07.2010, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" липня 2010 р.           Справа № 14/35. За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Христина»

до відповідачаВідкритого акціонерного товариства «Чернівецький міський молочний завод»

простягнення заборгованості за поставлену продукцію –3100 грн..

Суддя Швець Микола Васильович

Представники :

Від позивачаНе з’явився

Від відповідачаНе з’явився

СУТЬ СПОРУ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Христина»звернулось із позовною заявою до суду про стягнення з відкритого акціонерного товариства «Чернівецький міський молочний завод»заборгованості за поставлену продукцію в сумі 3100 грн..

Позивач належним чином був повідомлений про день та час слухання справи, але явку своїх представників в судове засідання не забезпечив, проте позивач надіслав клопотання (факсограму) вх. № 4231 від 14.07.2010 року про розгляд справи без участі представників позивача та підтримання позовних вимог в повному обсязі.

Відповідач належним чином був повідомлений про день та час слухання справи, проте явку свого представника в три судових засідання не забезпечив, витребуваних ухвалою від 29.06.2010 року додаткових доказів суду –не надіслав.

Нез’явлення представників сторін в судове засідання не перешкоджає вирішенню спору по суті, справу може бути розглянуто без їх участі за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, дослідивши докази які мають юридичне значення для розгляду позовної заяви суд встановив:

Згідно усної домовленості, ТзОВ «Христина» поставлено ВАТ «Чернівецький міський молочний завод»продукцію та надано послуги по транспортуванню товару, що підтверджується видатковою накладною № 630 від 15.08.2009 року, на загальну суму - 10552,80 грн., але відповідач частково сплатив за поставлений йому товар та послуги по транспортуванню товару в сумі 7452,80 грн., що спричинило виникненню заборгованості в сумі 3100 грн..

Статтею 181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Аналогічні норми містяться і в статтях 205, 207 Цивільного кодексу України, в яких визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов’язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Виходячи зі змісту наведених норм законодавства України, суд дійшов висновку про те, що факт поставки товару за видатковою накладною № 630 від 15.08.2009 року є самостійною угодою укладеною у спрощений спосіб.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Стаття 526 даного Кодексу передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Зазначена норма матеріального права міститься у главі 48 Цивільного кодексу України “Виконання зобов'язань” і носить загальний характер, тобто, може бути застосована до будь-яких видів договірних зобов'язань, які виникають в цивільному обороті.

Як встановлено судом під час дослідження доказів, наявних у матеріалах справи, дії сторін, а саме передача позивачем відповідачу товару за видатковою накладною, прийняття товару та часткова оплата його вартості, свідчать про виникнення між ними правовідносин поставки.

Відповідно до частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

25 березня 2010 року позивачем було надано під розписку відповідачу лист-вимогу № 6 з вимогою в тижневий строк з моменту отримання даної вимоги оплатити вартість товару в сумі 3100 грн.. Відповідачем дана вимога була залишена без відповіді та у встановлений законом термін розрахунків не проведено.

Станом на день розгляду справи у суді за відповідачем рахується заборгованість в сумі 3100 грн., яка підлягає стягненню в судовому порядку.

Доводи відповідача викладені у відзиві на позовну заяву вх. № 3902 від 29.06.2010 року щодо відсутності в матеріалах справи первинних документів на підставі яких виник борг, до уваги суду не беруться оскільки - представниками юридичних осіб позивача і відповідача підписано видаткову накладну № 630 від 15.09.2009р., яка підтверджує домовленість двох сторін про передачу матеріальних цінностей, а тому у відповідача виникає обов’язок оплатити отриманий товар. В силу частини 8 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" відповідальність за достовірність даних, відображених в первинних документах несуть особи, які склали та підписали ці документи. Статтею 1 цього Закону передбачено, що первинний документ –це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. У відповідності до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну № 88 від 24.05.1995 первинні документи повинні мати обов’язкові реквізити. Накладна № 630 від 15.09.2009р. - відповідає вимогам цих нормативних актів, накладна є первинним документом, фіксує факт здійснення господарської операції та факт встановлення договірних відносин, а тому є всі підстави для покладення на відповідача обов’язку по проведенню розрахунків за отриманий товар.

Також не заслуговують на увагу доводи відповідача викладі у відзиві на позовну заяву про те, що матеріальні цінності по накладній № 630 від 15.08.2009р. не отримувалися, тому що у позивача відсутня довіреність на отримання матеріальних цінностей. Згідно листа Міністерства фінансів України № 31-04200-30/23-7454/6784 від 29.08.2005 довіреність на отримання цінностей, яка відповідно до пункту 8 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 99 від 16.05.1996, видається на строк не більше 10 днів і є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей. Тобто довіреність не являється документом, що підтверджує факт господарської операції по передачі товару. Відпуск матеріальних цінностей без довіреності є порушенням ведення бухгалтерського обліку і тягне за собою відповідальність, передбачену Кодексом України про адміністративні правопорушення, але не являється запереченням факту передачі (поставки) товарів. Крім того, в матеріалах справи містяться копії платіжних доручень (24.09.2009р. –06.11.2009р.), які свідчать про сплату коштів за отриманий товар, підставою перерахування грошових коштів відповідач зазначив, зокрема, згідно накладної від 15.08.2009р.. Таким чином, своїми діями по фактичному виконанню умов усного договору сторони підтвердили факт поставки товару та його часткової оплати.

Крім того у видатковій накладній № 630 від 15.08.2009р. є підпис представника відповідача, скріплений печаткою відповідача. Відповідно до пункту 3.4.1. Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, та затвердження Умов і правил провадження діяльності з відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 1999 року N 17 зі змінами від 7 вересня 2005 року N 755, відповідно до якого відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господарських об'єднань, суб'єктів господарської діяльності. Доказів втрати, викрадання печатки відповідачем суду не надано. Будь-яких заперечень щодо неотримання спірного товару взагалі та відсутності в бухгалтерському обліку підприємств зазначеної заборгованості відповідачем не надано.

Згідно п. 4 частини третьої статті 129 Конституції України та ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, відповідач не надав доказів погашення заборгованості.

У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України державне мито та витрати по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу відшкодовуються позивачу за рахунок відповідача.

Враховуючи практику ВГСУ ((Постанова ВГСУ від 25 лютого 2010 року у справі № 28/199) та керуючись ст. ст. 1, 12, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з активів відкритого акціонерного товариства «Чернівецький міський молочний завод»(м. Чернівці, вул. Коломийська, 4-А; код ЄДРПОУ 00447862)

на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Христина» (м. Бережани, вул. Привокзальна, 1; р/р 26001011016100 у відділенні № 168 АКІБ «УкрСиббанк»м. Бережани, МФО 351005; код ЗКПО 14049168)

·          заборгованість –3100 грн.;

·          відшкодування державного мита –102 грн.;

·          відшкодування витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу –236 грн..

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

У разі подання апеляційної скарги або апеляційного подання до Львівського апеляційного суду через Господарський суд Чернівецької області, рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Суддя                                         М.В. Швець