Рішення № 106175717, 06.09.2022, Барський районний суд Вінницької області

125/641/22

2-а/125/9/2022

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.09.2022 року м. Бар

Барський районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Хитрука В.М.

за участі секретаря судового засідання Рашевської О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції у Вінницькій області, Інспектора СРПП ВП№1 Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області Заволовича Олега Петровича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення

ВСТАНОВИВ:

Постановою інспектора СРПП ВП№1 Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області Заволовича О.П. серії БАВ №537981 визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 122 ч. 1 КпАП України та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. за те, що він 22 травня 2022 року в 11 год. 48 хв. в м. Бар, по вул. Соборна, поворот на вул. Гагаріна, керуючи автомобілем «Volkswagen Passat СС» реєстраційний номер НОМЕР_1 порушив п. 15.9 (и) та (ж) Правил дорожнього руху.

Не погоджуючись із вказаною постановою, ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління національної поліції у Вінницькій області, Інспектора СРПП ВП№1 Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області Заволовича Олега Петровича, про її скасування, посилаючись на відсутність з його боку порушень правил дорожнього руху. Зокрема вказав, що він зупинився на місці парковки паралельно зустрічній смузі руху для висадки пасажирів. В цей момент напроти його автомобіля на пішохідному переході зупинився поліцейський автомобіль «Renault Duster». Не виходячи з поліцейського автомобіля, сидячи на ведійському сидінні, Заволович О.П. мобільним телефоном сфотографував авто позивача, розвернувся і поїхав. 29 травня 2022 року на його поштову адресу надійшла копія оскаржуваної постанови серія БАВ №537981. Позивач вважає, що не порушував вказаних підпунктів п.15.9 ПДР, оскільки зупинився на автомобільній стоянці. Місце зупинки його автомобіля знаходилося далі як за 10 метрів від виїзду з прилеглої території. На місці зупинки був можливий роз`їзд та об`їзд його транспортного засобу.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 надав заяву про підтримання позовних вимог, просив справу розглянути без його участі.

Представник відповідача ГУНП у Вінницькій області в судове засідання не з`явився без поважних причин, повідомлений про дату, час і місце судового засідання належним чином, не повідомивши про причини неявки.

Інспектора СРПП ВП№1 Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області Заволович О.П. в судове засідання не з`явився без поважних причин, повідомлений про дату, час і місце судового засідання належним чином, не повідомивши про причини неявки.

Суд, дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.

Встановлено, що відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії БАВ №537981 ОСОБА_1 22 травня 2022 року в 11 год. 48 хв. в м. Бар, по вул. Соборна, поворот на вул. Гагаріна, керуючи автомобілем «Volkswagen Passat СС» реєстраційний номер НОМЕР_1 порушив правила зупинки та стоянки, передбачені п. 15.9 (и) та (ж) Правил дорожнього руху.

Відповідно до вказаної постанови ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КпАП України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн.

Так, відповідальність за ч. 1 ст. 122 КпАП України настає, зокрема за порушення правил зупинки, стоянки.

Відповідно до вимог п. 15.9 Правил дорожнього руху України зупинка забороняється: ж) у місцях, де буде неможливим зустрічний роз`їзд або об`їзд транспортного засобу, що зупинився; и) ближче 10 м від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду.

Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п`ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП.

Згідно з п. 2 розділу ІІІ Інструкції, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до п. 1 розділу IV Інструкції, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.

Згідно зі ст. 283 КУпАП, постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Згідно із ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно з ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У контексті з положеннями ч. 1 ст. 5 КАС України, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах. При цьому захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Ст. 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 279 КУпАП, яка передбачає розгляд справи про адміністративне правопорушення , розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу.

Головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.

За правилами ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

КУпАП становить сукупність як матеріальних норм права за якими встановлено зміст адміністративних правопорушень та відповідальність за їх вчинення, так і процесуальних норм права які передбачають порядок розгляду справ про притягнення до адміністративної відповідальності.

При розв`язанні спору у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, суд, зокрема, перевіряє чи прийняті такі рішення із дотриманням порядку розгляду справи, передбаченого процесуальними нормами КУпАП.

Відповідно до п. 5 розділу III Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, поліцейський під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до її компетенції розгляд цієї справи; 2) чи правильно складено протокол (якщо складання протоколу передбачено КУпАП) та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи повідомлено належним чином осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду (якщо справа не розглядається на місці); 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали, які потрібні для вирішення справи; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

В своєму позові позивач, як на підстави для скасування спірної постанови про накладення на нього адміністративного стягнення, серед іншого, посилається також на порушення його прав при її винесенні. Позивач вказує, що поліцейським не було проведено розгляд справи взагалі. Зокрема, поліцейський не роз`яснив особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки.

Верховний Суд у Постанові № 357/10134/17 від 23 жовтня 2019 року роз`яснив, що на підставі статті 251 КУпАП орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи на підставі доказів, тобто будь-яких фактичних даних, які встановлюються, зокрема, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами.

Згідно з ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.

У п. 52 рішення ЄСПЛ від 05.02.2008 року «Романаускас проти Литви» судом констатовано, що національний суд повинен переконатися, що провадження в цілому, зокрема спосіб отримання доказів, було справедливим.

У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Крім того, у справі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04) ЄСПЛ зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Суд зауважує, що статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відсутність у справі будь-якого доказу, як-то відеозапису патрульної поліції, який би підтвердив факт порушення Правил дорожнього руху саме позивачем, факт розгляду справи у присутності позивача за його участю, факт роз`яснення йому прав та розгляд його клопотань, свідчить про недоведеність суб`єктом владних повноважень правомірності прийнятої постанови.

Отже, відповідачем у своїй діяльності порушені принципи всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин, оскільки при розгляді справи було застосовано спрощений підхід, а саме: обґрунтування вини сформовано лише на одних даних сприйняття співробітників поліції, з яких неможливо визначити наявність або відсутність правопорушення, тобто без застосування будь-яких інших фактів, які б підтверджували наявність або відсутність вини певної особи (показання свідків, відеофіксація тощо).

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що постанова по справі про адміністративне правопорушення є необґрунтованою та такою, що не відповідає нормам КУпАП. При розгляді справи не були з`ясовані і доведені обставини, які б свідчили, що в діях позивача є ознаки проступку, за який законом встановлено адміністративну відповідальність.

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП є недоведеним.

Таким чином, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серія БАВ №537981 від 22 травня 2022 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 19 Конституції України, Законом України «Про національну поліцію», ПДР України, ст.ст. 7, ч. 1 ст. 122, 245-247, 251, 258, 283, 287, 289 КУпАП, ст.ст. 2, 8, 9, 72-77, 205, 241-246, 250, 286, 292, 295

Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції у Вінницькій області, Інспектора СРПП ВП№1 Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області Заволовича Олега Петровича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії БАВ №537981 від 22 травня 2022 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя:

Повний текст рішення суду складено та проголошено 06.09.2022