Ухвала суду № 106164153, 08.09.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

1/2983

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

08 вересня 2022 рокум. Київ № 640/13227/22

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Клочкова Н.В., ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами

ОСОБА_1

доЦентрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області,

Державної міграційної служби України

провизнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі позивач), адреса: АДРЕСА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області (надалі відповідач 1), адреса: 02152, місто Київ, вулиця Березняківська, будинок 4-А, Державної міграційної служби України (надалі відповідач 2), адреса: 01001, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 9, в якій позивач просить суд:

- визнати бездіяльність суб`єктів владних повноважень - відповідача 1 та відповідача 2 - протиправною;

- визначити день і час повторної особистої явки позивача до територіального органу ДМС (до відповідача 1), та вказати його адресу, для подання заяви про визнання її особою, яка потребує додаткового захисту, якщо це необхідно (як попередня умова) для розгляду відповідачем 1 отриманої ним 24.06.2022 відповідної заяви позивача від 21.06.2022;

- зобов`язати відповідача 1 вчинити дії, передбачені п. 2.1 Правил, у строк, зазначений у п. 2.2 Правил;

- зобов`язати відповідача 1, у разі наявності передбачених законом підстав для відмови у прийнятті заяви про визнання особою, яка потребує додаткового захисту, прийняти рішення та вчинити дії, передбачені п. 2.4 Правил, а у разі відсутності передбачених законом підстав для відмови у прийнятті заяви про визнання особою, яка потребує додаткового захисту, прийняти рішення та вчинити дії, передбачені пп. 3.1, 3.2,4.1,4.3 - 4.9 Правил;

- стягнути солідарно з відповідача 1 та з відповідача 2 - з суб`єктів владних повноважень кошти на відшкодування шкоди, заподіяної позивачу їхньою протиправною бездіяльністю, у розмірі 1 500 000 (одного мільйона п`ятсот тисяч) гривень.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 серпня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду:

- належним чином оформленої позовної заяви, у якій вказати код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України) відповідача у даній справі та інформацію про наявність або відсутність реєстраційного номеру облікової картки платника податків позивача, з зазначенням належних відповідачів або з уточненими позовними вимогами до кожного з відповідачів, з урахуванням висновків викладених судом у цій ухвалі;

- належним чином засвідчені копії документів, додані до позовної заяви, яка складена державною (українською) мовою, у відповідній кількості до учасників справи ;

- оригіналу документу про сплату судового збору на рахунок Окружного адміністративного суду міста Києва за звернення до суду з адміністративним позовом немайнового характеру, в сумі, яка залежить від позовних вимог, які позивач зазначить в уточненому адміністративному позові (отримувач коштів ГУК у м.Києві/Печерс.р-н, код отримувача (код ЄДРПОУ) 37993783, рахунок отримувача UA908999980313181206084026007, банк отримувача Казначейство України(ел. адм. подат.), код банку отримувача (МФО) 899998, код класифікації доходів бюджету - 22030101).

На виконання вимог вказаної вище ухвали суду, позивачем було подано до суду доповнення до позовної заяви від 16 серпня 2022 року.

З аналізу поданого позивачем доповнення до позовної заяви від 16 серпня 2022 року, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вже було зазначено в ухвалі Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 серпня 2022 року про залишення позовної заяви без руху позивачем було зазначено двох відповідачів, а саме Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області (відповідач 1) та Державну міграційну службу України (відповідач 2). Натомість, з аналізу позовної заяви, суд позбавлений можливості встановити в яких саме діях чи бездіяльності відповідачів полягає порушення прав та інтересів позивача.

Таким чином, судом було зобов`язано позивача надати до суду позовну заяву з приведенням позовних вимог у відповідність до вимог Кодексу адміністративного судочинства, однак, позивачем було надано до суду доповнення до позовної заяви від 16 серпня 2022 року, в яких позивач, більш за все, суперечить висновкам суду, які викладені в ухвалі Окружного адміністративного суду міста Києва про залишення позовної заяви без руху, проте не уточнює зміст позовних вимог до кожного з відповідачів та не виконує вимоги ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва про залишення позовної заяви без руху.

Посилання позивача на те, що формулювання позовних вимог, викладених у позовній заяві від 16 серпня 2022 року, може бути неправильно зрозуміло судом, оскільки позовна заява була перекладена на державну (українську) мову за допомогою Google-перекладача, не беруться судом до уваги, оскільки проаналізувавши позовні вимоги в позовній заяві, яка складена рідною мовою позивача, а саме російською, також вбачається, що позовні вимоги викладені всупереч нормам пункту 4 частини 1 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України та висновкам суду, які викладені в ухвалі Окружного адміністративного суду міста Києва про залишення позовної заяви без руху.

Щодо клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Так, судом з аналізу наданого позивачем до суду доповнення до позовної заяви від 16 серпня 2022 року встановлено, що останній просить суд звільнити його від сплати судового збору, застосувавши норми частини 1 статті 133 Кодексу адміністративного судочинства, обґрунтовуючи наступним: «Однак, якщо зараз суд не може застосувати п. 14 ч. 1 ст. 5 Закону «Про судовий збір», зокрема не вбачаючи у предметі позову та у вимогах позивача те, що хоча б віддалено співвідносилося зі ст. 12 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", то позивач просить суд: застосувати ч. 1 ст. 133 КАС, своєю ухвалою звільнивши позивача від сплати судового збору повністю.

Підстава: позивач - чоловік просунутого віку ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та давно пенсіонер; на пострадянському просторі пенсіонери лише у виняткових випадках не є малозабезпеченими громадянами; останні понад півроку позивач не має змоги отримувати навіть пенсію з країни своєї державної власності.

Незняття вимоги про сплату позивачем судового збору (підстава: п. 14 ч. 1 ст. 5 Закону «Про судовий збір») та незвільнення позивача від сплати судового збору (підстава: ч. 1 ст. 133 КАС) у таких умовах (надзвичайно скрутне матеріальне становище позивача) рівнозначне відмові судом у доступі позивача до правосуддя.».

Суд вважає за необхідне зазначити, що як вже було зазначено в ухвалі Окружного адміністративного суду міста Києва про залишення позовної заяви без руху, відповідно до пункту 14 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту».

Частинами 1 та 2 статті 12 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» передбачено, що рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, протягом п`яти робочих днів з дня отримання повідомлення про відмову можуть бути оскаржені в установленому законом порядку до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, а також до суду у строки, встановлені цим Законом. Рішення, що приймаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, щодо визнання іноземця або особи без громадянства біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, а також рішення про втрату чи позбавлення статусу біженця або додаткового захисту, про скасування рішення про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, можуть бути оскаржені в установленому законом порядку та в установлені цим Законом строки до суду.

Водночас, як вже зазначалось судом раніше, з аналізу позовної заяви, cуд позбавлений можливість встановити в яких саме діях чи бездіяльності відповідачів полягає порушення прав та інтересів позивача, а також за захистом яких прав та інтересів позивач звернувся до суду, а тому твердження позивача про звільнення від сплати судового збору на підставі пункту 14 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» на даному етапі розгляду справи є безпідставними.

Також, за визначенням статті 1 Закону України «Про судовий збір», судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом судовий збір включається до складу судових витрат.

Відповідно до підпункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Згідно з частиною 1 статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

У відповідності до частини 2 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: 1) позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі; 2) позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи; 3) позивачі - у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів; 4) позивачі - у справах щодо спорів, пов`язаних з виплатою компенсації, поверненням майна, або у справах щодо спорів, пов`язаних з відшкодуванням його вартості громадянам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні»; 5) особи, які страждають на психічні розлади, та їх представники - у справах щодо спорів, пов`язаних з розглядом питань стосовно захисту прав і законних інтересів особи під час надання психіатричної допомоги; 6) позивачі - у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення; 7) громадяни, які у випадках, передбачених законодавством, звернулися із заявами до суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб; 8) особи з інвалідністю внаслідок Другої світової війни та сім`ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи; 9) особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю; 10) позивачі - громадяни, віднесені до 1 та 2 категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи; 11) виборці - у справах про уточнення списку виборців; 12) військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов`язаних з виконанням військового обов`язку, а також під час виконання службових обов`язків; 13) учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав; 14) позивачі - у справах у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту»; 15) фізичні особи (крім суб`єктів підприємницької діяльності) - кредитори, які звертаються з грошовими вимогами до боржника щодо виплати заборгованості із заробітної плати, зобов`язань внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров`ю громадян, виплати авторської винагороди та аліментів, - після оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), а також після повідомлення про визнання боржника банкрутом; 15-1) органи місцевого самоврядування - за подання заяви про визнання спадщини відумерлою; 16) позивачі - за подання позовів щодо спорів, пов`язаних з наданням статусу учасника бойових дій відповідно до пунктів 19-21 частини першої статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; 17) засуджені до покарання у виді довічного позбавлення волі, позбавлення волі на певний строк та до покарань, не пов`язаних з позбавленням волі, а також особи, взяті під варту, - у справах, пов`язаних із питаннями, які вирішуються судом під час виконання вироку відповідно до статті 537 Кримінального процесуального кодексу України, у разі відсутності на їхніх особових рахунках коштів, достатніх для сплати судового збору; 20) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, його територіальні органи; 21) заявники - у справах за заявами про встановлення фактів, що мають юридичне значення, поданих у зв`язку із збройною агресією, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно; 22) позивачі - у справах за позовами до держави-агресора Російської Федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв`язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно; 23) позивачі - за подання позовів щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років»; 24) Фонд гарантування вкладів фізичних осіб - за подання позовів, предметом яких є відшкодування шкоди (збитків), у порядку, визначеному статтею 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»; 25) центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері стягнення в дохід держави активів осіб, щодо яких застосовано санкції, - у справах про застосування санкції, передбаченої пунктом 1-1 частини першої статті 4 Закону України «Про санкції».

Отже, позивач не є суб`єктом на якого розповсюджується дія статті 5 Закону України «Про судовий збір» щодо звільнення від сплати судового збору, оскільки суд позбавлений можливість встановити в яких саме діях чи бездіяльності відповідачів полягає порушення прав та інтересів позивача, а також за захистом яких саме прав та інтересів позивач звернувся до суду.

Крім того, суд вважає також звернути увагу, що згідно із частиною 1 статті 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Частиною 2 статті 8 Закону України «Про судовий збір» також встановлено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Відповідно до частини 1 стаття 133 Кодексу адміністративного судочинства суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Враховуючи той факт, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що на теперішній час існують перешкоди для сплати останнім судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі, тобто, не підтверджено наявності обставин, які б давали суду можливість переконатись у скрутному матеріальному становищі позивача, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення вказаного клопотання.

Більш того, суд зауважує, що відповідно до приписів чинного законодавства чітко встановлено, що суд не наділений повноваженнями самостійно обирати, або звільнити позивача від сплати судового збору, або відстрочити його сплату, або надати розстрочку у його сплаті.

Щодо клопотання позивача про надання позивачу двомовного службовця апарату суду для допомоги в оформленні позовної заяви, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Нормою частини 4 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства передбачено, що на прохання позивача службовцем апарату адміністративного суду може бути надана допомога в оформленні позовної заяви.

Водночас дана норма не свідчить про існування у суду обов`язку з надання позивачу безоплатної правової допомоги, в тому числі з оформлення позовної заяви, адже право на безоплатну правову допомогу, порядок реалізації цього права, підстави та порядок надання безоплатної правової допомоги, державні гарантії щодо надання безоплатної правової допомоги визначені Законом України "Про безоплатну правову допомогу".

З цього приводу в результаті розгляду подібного клопотання Верховним Судом в ухвалі від 01.09.2021 у справі № 9901/314/21 висловлено наступний висновок:

"<...> у тому разі, якщо заявники не мають спеціальних знань у сфері права для належного й ефективного судового захисту своїх прав, держава гарантує надання відповідних правових послуг за кошти Державного бюджету України, місцевих бюджетів та інших джерел для соціально незахищених верств населення.

Зі змісту пункту 3 частини другої статті 13 Закону України №3460-VI випливає, що безоплатна вторинна правова допомога включає такі види правових послуг як складення документів процесуального характеру.

Отже, на законодавчому рівні закріплені державні гарантії щодо надання безоплатної правової допомоги і для реалізації своїх прав Особа_1 може звернутися по правову допомогу до відповідного центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги.

Разом з тим, таке право позивач може реалізувати на етапі складання тексту позовної заяви, а не після її направлення до суду першої інстанції."

Суд зауважує, що позивач у відповідності до присів Закону України "Про безоплатну правову допомогу" має право звернутись до відповідного центру з надання безоплатної правової допомоги з питанням щодо юридичних консультацій та допомоги з оформлення належним чином позовної заяви у відповідності до вимог процесуального законодавства.

Згідно з пунктом 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Виявлені судом недоліки позбавляють суд можливості відкрити провадження в цій справі. У позивача був достатній строк для усунення недоліків. Відкриття провадження без усунення недоліків, описаних в ухвалі суду про залишення позовної заяви без руху є неможливим, недоліки не усунуті в повному обсязі, відтак позовна заява підлягає поверненню.

На підставі вищевикладеного, керуючись пунктом 1 частини 4 статті 169, статтями 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 - повернути.

2. Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

3. Копію ухвали разом з позовною заявою і доданими до неї документами надіслати особі, яка подала позовну заяву.

Ухвала набирає законної сили згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

СуддяН.В. Клочкова