Рішення № 106161600, 07.09.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2022 року м. Київ № 640/32070/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Каракашьяна С.К., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Національного агентства з питань запобігання корупції (бул. Дружби Народів, 28,Київ 103,01103, код ЄДРПОУ40381452) поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов ОСОБА_1 , в якому позивач просить суд :

" Визнати незаконним та скасувати наказ Національного агентства з питань запобігання корупції від 07 квітня 2020 року № 328-к/тр про звільнення ОСОБА_1 .

Поновити ОСОБА_1 на аналогічній посаді (головного спеціаліста) з 07 квітня 2020 року.

Стягнути з Національного агентства з питань запобігання корупції (код СДРПОУ 40381452, адреса: 01103, м. Київ, бул. Дружби народів, 28) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) заробітну плату за час вимушеного прогулу з 07.04.2020 року по дату винесення рішення по даній справі.

Допустити до негайного виконання постанову суду в частині поновлення ОСОБА_1 на аналогічній посаді (головного спеціаліста) та стягнення середнього заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.

Стягнути з Національного агентства з питань запобігання корупції (код СДРПОУ 40381452, адреса: 01103, м. Київ, бул. Дружби народів, 28) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) 25 000 (двадцять п`ять тисяч) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди."

Позовні вимоги мотивовано посиланнями на те, що позивачу не було запропоновано іншу, рівнозначну посаду при звільненні, що є порушенням принципу державної служби, закріпленого у п. 7 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну службу», ч. 2 ст. 40 Кодексу законів про працю України.

Відповідачем позовні вимоги заперечуються з підстав дотримання ним вимог законодавства, яке діяло на момент звільнення позивача, зокрема, редакції пункту 1 частини 1 та частини 4 статті 87 Закону України «Про державну службу».

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, та не заперечується сторонами, Наказом Національного агентства від 10.06.2019 № 245-к/тр ОСОБА_1 був призначений на посаду головного спеціаліста відділу контролю та архівних справ Управління документального забезпечення та контролю, з 11.06.2019.

Наказом Відповідача від 28.02.2020 № 74/20 «Про упорядкування структури Національного агентства з питань запобігання корупції» ліквідовано Управління документального забезпечення та контролю.

Листом від 02.03.2020 №100-18/7217/20 ОСОБА_1 повідомлено про ліквідацію Управління документального забезпечення та контролю та попереджено про наступне звільнення у зв`язку із скороченням займаної ним посади.

Наказом Національного агентства від 07.04.2020 № 328-к/тр «Про звільнення ОСОБА_1 » позивача звільнено 07.04.2020 з посади головного спеціаліста відділу контролю та архівних справ Управління документального забезпечення та контролю у зв`язку із скороченням посади на підставі п. 1 ч.І ст. 87 Закону України «Про державну службу» (далі - Закон № 889-VIII) (скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу).

Вважаючи даний наказ протиправним, позивач звернувся до суду.

Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частина шоста статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України від 10 грудня 2015 року N 889-VIII "Про державну службу", в редакції чинній на момент звільнення позивача, (далі - Закон N 889-VIII).

Згідно з частинами другою, третьою статті 5 Закону N 889-VIII відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.

Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

В силу пункту 4 частини першої статті 83 Закону N 889-VIII, державна служба припиняється за ініціативою суб`єкта призначення (статті 87, 87-1 цього Закону).

Приписами частини першої статті 87 Закону N 889-VIII визначено, що підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є:

1) скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу;

1-1) ліквідація державного органу;

2) встановлення невідповідності державного службовця займаній посаді протягом строку випробування;

3) отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності;

4) вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення.

Відповідно до частини третьої статті 87 Закону N 889-VIII, суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.

Суб`єкт призначення приймає рішення про припинення державної служби з підстав, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої цієї статті, у п`ятиденний строк з дня настання або встановлення відповідного факту.

Державний службовець, якого звільнено на підставі пункту 1 частини першої цієї статті, у разі створення в державному органі, з якого його звільнено, нової посади чи появи вакантної посади, що відповідає кваліфікації державного службовця, протягом шести місяців з дня звільнення за рішенням суб`єкта призначення може бути призначений на рівнозначну або нижчу посаду державної служби, якщо він був призначений на посаду в цьому органі за результатами конкурсу.

Як вбачається з матеріалів справи, 2 березня 2020 року позивача попереджено про зміни організаційно-штатної структури та скорочення посади, яку він обіймає, про що свідчить особистий підпис останнього на бланку ознайомлення з попередженням.

У даному випадку звільнення позивача зумовлене скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури та штатного розпису державного органу, та створення нових підрозділів в органі.

Ураховуючи те, що про наступне звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону України №889-VIII позивача було повідомлено у письмовій формі не пізніше, ніж за 30 календарних днів до звільнення, запропоновано вакантну посаду державної служби, від переведення на яку останній відмовився, відповідач не порушив визначену спеціальним законом процедуру припинення державної служби.

На момент прийняття оскаржуваного наказу діяла редакція Закону № 889-VIІI, якою чітко врегульована процедура звільнення державних службовців у зв`язку з припиненням державної служби за ініціативою суб`єкта призначення.

За змістом частини першої статті 87 Закону № 889-VIIІ, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців є підставою для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення.

Отже, наведена правова норма пов`язує припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення не лише зі скороченням чисельності або штату державних службовців, а й зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців.

Слід зазначити, що редакція статті 87 Закону № 889-VIIІ зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 19 вересня 2019 року № 117-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади", які набули чинності з 25 вересня 2019 року, була чинною на момент прийняття оскаржуваного наказу про звільнення та підлягала застосуванню.

Разом з цим слід зауважити, що аналіз положень Закону № 889-VIII, яким визначалася підстава припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення на момент прийняття оспорюваного наказу, свідчить, що суб`єкт призначення не зобов`язаний був пропонувати позивачу іншу рівнозначну посаду державної служби, а в разі відсутності такої - іншу роботу (посаду державної служби) у цьому державному органі.

Зазначену правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 21 грудня 2021 року, у справі №200/7446/20-а.

При цьому, вжите у частині третій статті 87 Закону N 889-VIII слово "може", означає, що на суб`єкта призначення або керівника державної служби не покладається обов`язок з працевлаштування працівників, що вивільняються. Вирішення питання пропонувати державному службовцю вакантну посаду чи ні законодавець залишив на розсуд суб`єкта призначення.

За змістом роз`яснення Національного агентства України з питань державної служби від 20 лютого 2020 року N 86р/з при скороченні чисельності або штату державних службовців, скороченні посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізації державного органу пропонування державному службовцю вакантної посади державної служби є правом суб`єкта призначення або керівника державної служби, а не обов`язком.

Таким чином, процедура звільнення державних службовців у зв`язку з припиненням державної служби за ініціативою суб`єкта призначення на момент звільнення позивача із займаної посади врегульована положеннями Закону N 889-VIII.

При цьому, жодною нормою вищезазначеного Закону не обмежено максимальний строк, протягом якого може відбутися звільнення після попередження, натомість, мінімальний строк обмежено місяцем.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем дотримано встановленого порядку звільнення позивача.

З урахуванням того, що судом не вбачається протиправності в діях відповідача, судом вбачаються відсутніми підстави для задоволення вимог про стягнення моральної шкоди, у зв`язку з чим, керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя С.К. Каракашьян