Ухвала суду № 106161582, 07.09.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху після відкриття провадження у справі

07 вересня 2022 рокум. Київ№ 640/19192/18

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі: головуючого судді Гарника К.Ю., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом

Приватного підприємства «Фомальгаут-Волинь»

до Державної служби геології та надр України

про визнання протиправним та скасування наказу в частині, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного підприємства «Фомальгаут - Волинь» (далі по тексту позивач), адреса: 45034, Волинська область, Ковельський район, смт Люблинець, вулиця Заводська, будинок 1 до Державної служби геології та надр України (далі по тексту відповідач), адреса: 03057, місто Київ, вулиця Антона Цедіка, будинок 16, в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби геології та надр України №5 від 11 січня 2017 року з 01 лютого 2017 року в частині зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами №4057 від 17 жовтня 2006 року на видобування крейди у Городелецькому родовищі на території Волинської області та спеціального дозволу на користування надрами №5129 від 03 лютого 2010 року на видобування піску у Городелецькому родовищі на території Волинської області, власником яких є Приватне підприємство Фомальгаут-Волинь;

- виключити спеціальний дозвіл на користування надрами №4057 від 17 жовтня 2006 року на видобування крейди у Городелецькому родовищі на території Волинської області та спеціальний дозвіл на користування надрами №5129 від 03 лютого 2010 року на видобування піску у Городелецькому родовищі на території Волинської області, власником яких є Приватне підприємство Фомальгаут-Волинь з переліку, наведеного у додатку №3 до наказу Державної служби геології та надр України №5 від 11 січня 2017 року з 01 лютого 2017 року.

Підставами позову позивач вказує порушення суб`єктом владних повноважень прав позивача внаслідок прийняття ним оскаржуваного наказу в частині.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 листопада 2018 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснити розгляд за правилами загального позовного провадження.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 березня 2019 року, яке залишено без змін на підставі постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2019 року, позовні вимоги Приватного підприємства «Фомальгаут-Волинь» задоволені.

Постановою Верховного Суду від 10 серпня 2022 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 листопада 2018 року та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2019 року скасовані, а справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи судові рішення першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд у своїй постанові від 10 серпня 2022 року вказав на те, що для правильного вирішення цього спору суду необхідно у першу чергу вирішити питання щодо наявності або відсутності підстав для поновлення строку звернення до суду з даним позовом.

Згідно з частиною 13 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Згідно із частиною 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Зазначена норма встановлює загальний строк звернення до адміністративного суду в публічно-правових спорах. Водночас, за умови використання позивачем досудового порядку вирішення спору у випадках, коли законом передбачена така можливість або обов`язок, Кодексом адміністративного судочинства України встановлено скорочений строк звернення до суду.

Так, відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень. Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивач просить суд скасувати наказ Державної служби геології та надр України №5 від 11 січня 2017 року з 01 лютого 2017 року в частині зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами №4057 від 17 жовтня 2006 року на видобування крейди у Городелецькому родовищі на території Волинської області та спеціального дозволу на користування надрами №5129 від 03 лютого 2010 року на видобування піску у Городелецькому родовищі на території Волинської області, власником яких є Приватне підприємство Фомальгаут-Волинь.

При цьому, судом встановлено, що про винесення відповідачем оскаржуваного наказу позивачу було відомо з 09 березня 2017 року, тобто, з дня отримання листа №4023/13/14-17 від 23 лютого 2017 року (Т.1, арк. 67,68).

В той же час, з вказаною позовною заявою до адміністративного суду позивач звернувся 16 листопада 2018 року (Т.1, арк. 45).

Обгрунтовуючи своєчасність звернення до адміністративного суду, представник позивача у відповіді на відзив на позовну заяву послалась на те, що позивач звертався зі скаргами безпосередньо до Державної служби геології та надр України, а також до Міністерства екології та природних ресурсів України як вищого органу. За результатами розгляду скарг Держгеонадра була надана відповідь за №20673/03/14-18 від 12 жовтня 2018 року, яка отримана позивачем 18 жовтня 2018 року. (Т.1, арк. 82-83).

Між тим, слід відзначити, що матеріали справи не містять жодних доказів того, що позивач дійсно звертався до Державної служби геології та надр України, а також до Міністерства екології та природних ресурсів України з відповідними скаргами на наказ Державної служби геології та надр України від 11 січня 2017 року №5, натомість, представником відповідача разом з відзивом на позовну заяву надано копію листа №20673/03/14-18 від 12 жовтня 2018 року, яким Державна служба геології та надр України повідомила про опрацювання листів Приватного підприємства «Фомальгаут-Волинь» від 11 серпня 2018 року №11 та від 11 серпня 2018 року №12 щодо скасування та визнання протиправними наказів від 11 січня 2017 року №5 та від 01 лютого 2017 року №50.

Суд ще раз звертає увагу, що матеріалами справи підтверджено обізнаність позивача про наявність оскаржуваного наказу в частині ще 09 березня 2017 року, проте, з листами (а не з відповідними скаргами, як стверджує представник позивача у відповіді на відзив на позовну заяву), позивач звернувся до відповідача лише у серпні 2018 року, тобто, майже через півтора роки після того, як він був обізнаний про винесення оскаржуваного ним наказу.

Наведене в сукупності свідчить, що в даному випадку застосуванню підлягають саме положення абзацу 1 частини 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, а не положення частини 4 цієї ж статті, оскільки позивачем не доведено, а судом не встановлено того факту, що позивач дійсно звернувся до відповідача саме зі скаргою щодо прийняття оскаржуваного наказу в частині у строки, встановлені законодавством, тобто, що позивач дійсно скористався досудовим порядком вирішення спору.

Також, на переконання суду, звернення позивача до відповідача з листами №11 та №12 щодо скасування та визнання протиправними наказів від 11 січня 2017 року №5 та від 01 лютого 2017 року №50 у серпні 2018 року до Державної служби геології та надр України свідчить виключно про спробу позивача ввести суд в оману в частині своєчасного звернення до суду з посиланням на норми частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України. Водночас, як вже зазначалось судом, в даному випадку, строк звернення до адміністративного суду є загальним, тобто, шість місяців з дня, коли позивач дізнався про порушення своїх прав та інтересів.

З урахуванням викладеного, строк звернення до адміністративного суду у позивача сплинув 10 вересня 2017 року.

Таким чином, позивач звернувся до адміністративного суду з порушенням строків для такого звернення.

Відповідно до частини 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Між тим, позивачем разом з позовною заявою такої заяви подано не було.

Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази того, що про порушення своїх прав внаслідок прийняття оскаржуваного наказу в частині ще 09 березня 2017 року, та зважаючи на те, що до адміністративного суду з цією позовною заявою позивач звернувся 16 листопада 2018 року, тобто, з пропуском встановленого шестимісячного строку звернення до суду за захистом своїх прав, з урахуванням вимог статей 122,123 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про необхідність надання позивачу десятиденного строку для подання заяви про поновлення строку для звернення до адміністративного суду з вказаними позовними вимогами, в якій слід зазначити підстави пропуску строку звернення до суду, а також для надання доказів поважності причин його пропуску та після надходження від останнього цих документів розглянути клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.

Керуючись статтями 122, 123, частиною 13 статті 171, статтею 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

1. Прийняти до свого провадження адміністративну справу №640/19192/18.

2. Позовну заяву Приватного підприємства «Фомальгаут-Волинь» залишити без руху.

3. Встановити позивачу десятиденний строк з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків.

4. Попередити позивача про те, що у випадку неусунення недоліків позовної заяви позовна заява буде залишена без розгляду відповідно до частини 14 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України.

5. Копію ухвали невідкладно надіслати особі, що беруть участь у справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя К.Ю. Гарник