Рішення № 10615915, 12.07.2010, Харцизький міський суд Донецької області

Справа № 2-1390/2010р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2010 року м. Харцизьк

Харцизький міський суд Донецької області в складі:

головуючого судді - Кодолова В.О.

при секретарі - Парамоновій Г.Ю.

з участю адвоката - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харцизьку цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ЗАТ «Донгорбанк» в особі відділення № 1 ЗАТ «Донгорбанк» м. Харцизька, треті особи ОСОБА_3, ОСОБА_4, приватний нотаріус Харцизького міського нотаріального округу Старко Ольга Петрівна, про захист прав споживачів фінансових послуг, визнання кредитного договору, додаткової угоди до кредитного договору, договору іпотеки, недійсними та за зустрічним позовом ПАТ «Донгорбанк» в особі Відділення № 1 ПАТ «Донгорбанк» у м. Харцизьку до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки, -

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ЗАТ «Донгорбанк» в особі відділення № 1 ЗАТ «Донгорбанк» м. Харцизька, який в судовому засіданні підтримав і пояснив, що в 17 червня 2008 року за кредитним договором № 23-НЕДВ122 він отримав в відділенні № 1 ЗАТ «Донгорбанк» м. Харцизька кредит в сумі 24900 доларів США для оплати навчання сина. В забезпечення виконання зобовязання того ж дня між ним, ОСОБА_3, ОСОБА_4 з однієї сторони і банком з іншої сторони був укладений іпотечний договір, за яким в іпотеку була передана їхня трикімнатна квартира, розташована за адресою: ОСОБА_4. На час одержання кредиту він мав високооплачувану роботу і був платоспроможний. До цього він вже брав кредит в цьому ж банку, має добру кредитну історію і справно виконував свої обовязки перед банком. Але в вересні 2009 року він втратив роботу і залишився без джерела доходу. Він не відмовляється оплачувати кредит та зараз не може це зробити. Він разом з дружиною звертався до банку з приводу «банківських канікул», які в звязку з кризою можуть надаватися, але банк їм назустріч не пішов.

Нещодавно він дізнався, що, можливо, банк не має необхідного дозволу на ведення банківських операцій з іноземною валютою, і тому вважає, що укладений кредитний договір є недійсним. В звязку з цим просить суд визнати кредитний і іпотечний договори недійсними та зобовязати нотаріуса виключити з реєстру заборон відчуження нерухомого майна, переданого ним, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 в іпотеку.

Треті особи ОСОБА_4 і ОСОБА_3 в судовому засіданні повністю підтримали доводи ОСОБА_2 При цьому ОСОБА_3 доповнила, що під час укладання кредитного договору в банку їх запевняли, що брати кредит в іноземній валюті вигідніше, та поряд не було юриста банку, який міг би дати кваліфіковану допомогу у вирішенні такого питання.

Представник позивача ОСОБА_6 підтримала позовні вимоги і пояснила суду, що в 2008 році вона особисто була присутня під час укладання кредитного договору між ПАТ «Донгорбанк» і ОСОБА_2 Вона вважає, що з боку банку були порушені права ОСОБА_2 як споживача фінансових послуг, оскільки йому не була надана своєчасна, повна та достовірна інформація про одержання кредиту в іноземній валюті, наслідки такого зобовязання. В той момент курс долара США знижався і банківські працівники запевняли, що такий кредит дуже вигідний. Крім того, через два тижні після отримання кредиту банк запропонував підписати якісь документи про витрати на нотаріуса, оцінку майна предмету іпотеки та інше. Вважає неправомірними дії банку і просить задовольнити позов.

Адвокат ОСОБА_1 в судовому засіданні просила задовольнити позов і вважала кредитну угоду між ПАТ «Донгорбанк» і ОСОБА_2 недійсною. Мотивувала свою позицію тим, що з боку банку було порушено право ОСОБА_2 на отримання повної достовірної і своєчасної інформації для свідомого і компетентного вибору. Ця угода була укладена під впливом омани, оскільки споживачу не були розяснені всі переваги та недоліки валютного кредитування. Працівники банку повинні були повідомити позичальника про те, що всі ризики коливання курсу валют покладаються на нього, також зобовязані були розяснити методику розрахунку валютного курсу, наслідки зміни курсу долару, оскільки він не стабільний, внаслідок чого може бути збільшене зобовязання перед банком. Таким чином, банк замовчав обставини, що мали істотне значення для укладання угоди.

Крім того, кредит був виданий не в гривні, як того вимагає діюче законодавство України, а в іноземній валюті доларах США. Виконання зобовязання банк вимагає також проводити в указаній валюті, а не в гривнях за відповідним курсом Нацбанку, як того вимагає діюче законодавство. Також зауважила, що банк не має відповідної ліцензії на здійснення таких операцій.

Третя особа - приватний нотаріус Харцизького міського нотаріального округу Старко Ольга Петрівна в судове засідання не прибула, надала суду заяву з проханням розглянути справу в її відсутність.

Представник ПАТ «Донгорбанк» в особі Відділення № 1 ПАТ «Донгорбанк» у м. Харцизьку позов ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що Публічне акціонерне товариство «Донгорбанк» з 26 листопада 2009 року є правонаступником прав та зобовязань Закритого акціонерного товариства «Донгорбанк». Позов ОСОБА_2 вона не визнала і пояснила наступне.

На момент видачі кредиту ОСОБА_2 банк здійснював свої права на підставі ліцензії № 85 від 15.03.2002 року і відповідних дозволів до неї, яка була видана Нацбанком України. При цьому представник зауважила, що індивідуальної ліцензії потребують операції з отримання чи надання резидентами кредитів в іноземній валюті у тому разі, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі. Оскільки до теперішнього часу будь-які обмеження відносно граничного розміру сум та строків повернення кредитів в іноземній валюті діючим законодавством не встановлено, тому здійснення таких операцій не потребує індивідуальної ліцензії НБУ.

Умови використання іноземної валюти при здійсненні розрахунків на території України за зобовязаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом. Використання іноземної валюти як засобу платежу дозволяється, якщо ініціатором або одержувачем за валютною операцією є уповноважений банк, який має відповідну ліцензію. Оскільки ПАТ «Донгорбанк» має таку ліцензію, то має право здійснювати розрахунки і одержувати платежі в іноземній валюті.

Представник також зауважила, що підставою визнання правочину недійсним є недодержання стороною в момент вчинення правочину вимог законодавства. Так, 23 травня 2008 року позивач з дружиною звернулися в банк з клопотанням про надання кредиту і заповнили анкету, в якій обоє особисто підписалися про ознайомлення з умовами його надання, їм також в усній формі були надані необхідні розяснення. Ця подія відбулася більш, ніж за двадцять днів до фактичного укладання договору і отримання ними кредиту, тому, вважає, що за такий досить тривалий час, якщо позичальнику було б щось не зрозуміло, він міг би звернутися до банку за додатковими розясненнями та не звертався. Виконання зобовязань за договором проводилось з моменту його укладання червня 2008 року до листопада 2009 року і протягом цього періоду з боку позичальника ніяких нарікань з приводу порушень його прав не надходило.

Крім того, представник зауважила, що позивач ОСОБА_2 залишив поза увагою суду факт того, що на момент звернення до банку з заявою про отримання кредиту він вже мав кредитне зобовязання у гривні, строк якого ще не скінчився, але висловив бажання укласти кредитний договір в доларах США. При цьому саме позивач наполягав на виборі саме цієї валюти та доводив до відома банку, що його інформацією через декілька місяців курс долара буде значно нижчим, що надасть йому можливість достроково погасити кредит. ОСОБА_2 сам вказав в анкеті валюту долар США, в якій би він бажав отримати кредит і діяв він без будь-якого примушення.

Стабільність курсу іноземних валют законодавчо не закріплена і на кожну дату курс валют встановлюється НБУ окремо, тому ризик використання іноземної валюти завжди присутній. Оскільки позивач свідомо сам вибрав саме такий вид кредитування, то всі ризики, які охоплюються ним, в тому числі збільшення зобовязання, покладаються на нього і не звільняють від виконання зобовязання.

На підставі викладеного просила відмовити ОСОБА_2 в задоволенні позову.

Одночасно представник ПАТ «Донгорбанк» Непран О.П. звернулася до суду з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки, яку в судовому засіданні підтримала та пояснила наступне.

Між ПАТ «Донгорбанк» і ОСОБА_2 17 червня 2008 року був укладений кредитний договір № 23-НЕДВ122, за яким банк надав ОСОБА_2 відповідачу кредит в сумі 24900 доларів США з терміном повернення згідно встановленого графіку до 16.06.2023 року зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14,5% річних. В забезпечення виконання зобовязань за кредитом того ж дня був укладений іпотечний договір № 23-НЕДВ122, за яким ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, що є власниками в рівних долях, передали в іпотеку нерухоме майно - трикімнатну квартиру, розташована за адресою: АДРЕСА_1. Зазначений договір був посвідчений приватним нотаріусом Харцизького міського нотаріального округу Старко Ольга Петрівна і накладена заборона відчуження цієї квартири.

За умовами договору позичальник зобовязаний був періодично згідно графіку погашати кредит та сплачувати проценти за користування ним, але в порушення умов договору з 18 грудня 2008 року він своєчасно не здійснював необхідні платежі, у звязку з чим станом на 13.03.2010 року утворилася заборгованість за кредитом в загальній сумі 28460,80 доларів США, в тому числі:

- 23007,06 доларів США заборгованість за кредитом;

- 1150,40 доларів США прострочена заборгованість за кредитом;

- 395,25 доларів США заборгованість за нарахованими процентами;

- 3908,09 доларів США прострочена заборгованість за процентами.

Заборгованість із сплати пені за прострочення слати процентів за курсом НБУ на 13.03.2010 року складає 3013,45 грн.

На підставі ЗУ «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем зобовязань, встановлених договором, іпотекодержатель вправі вимагати дострокового виконання основного зобовязання, а у разі його невиконання звернути стягнення на предмет іпотеки. В звязку з викладеним, просила в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором у вищевказаному розмірі звернути стягнення на квартиру предмет іпотеки шляхом її продажу ПАТ «Донгорбанк» від свого імені з укладанням договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з правом отримання витягу з Державного реєстру прав власності у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором. Також просила судові витрати в розмірі 1820 грн. покласти на відповідачів за даним позовом.

ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 в судовому засіданні позов ПАТ «Донгорбанк» не визнали і аналогічно пояснили, що не відмовлялися оплачувати кредит і платили, коли були спроможні. Однак в дійсний час вони опинилися в скрутному матеріальному стані і тимчасово не можуть виконувати належним чином свої обовязки перед банком, виплати проводили за можливості з одержаної пенсії. Вони неодноразово зверталися до ПАТ «Донгорбанк» з клопотанням про надання їм «банківських канікул» або реструктуризацію боргу, які можуть бути їм надані в звязку з економічною кризою, та банк ніяким чином не пішов їм назустріч. Крім того, банк вимагає звернути стягнення на трикімнатну квартиру, яка є їхнім єдиним житлом і у разі його втрати їм просто ніде буде жити. Звертають увагу на те, що ОСОБА_3 є інвалідом другої групи. Просили відмовити в позові ПАТ «Донгорбанк».

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснила, що працює економістом відділення № 1 банку ПАТ «Донгорбанк» в м. Харцизьку. Вона знайома з ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4, оскільки вони брали кредит в їхньому відділенні під заставу нерухомості. Вона займалася підготовкою документів та видачею їм кредиту. Ці люди вже брали кредит в гривнях в 2007 році і в 2008 році звернулися за збільшенням суми кредиту, з якої мали намір зразу сплатити існуючий кредит, оскільки вартість їх нерухомості збільшилася. Попередній їхній кредит вів інший економіст і вони звернулися безпосередньо до нього.

На той момент було суттєве зниження курсу долару США і клієнти наполягали на отриманні кредиту саме в цій валюті. Спеціалістом були надані розяснення і розрахунок по відсоткам в різних валютах, при цьому зазначалося, що обовязковою умовою надання кредиту в іноземній валюті є його оплата в тій валюті, в якій надавався. Клієнтам було запропоновано отримати кредит в гривні, оскільки попередній кредит вже був оформлений в гривні і на курсових коливаннях вони нічого б не втратили.

Свідок ОСОБА_9 пояснила суду, що працює економістом відділення № 1 банку ПАТ «Донгорбанк» в м. Харцизьку. Вона знайома з ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4, як позичальниками банку. Вона працює разом з ОСОБА_8 і була присутньою при укладанні договору з ОСОБА_2 Дружина позичальника наполягала на виданні кредиту в доларах США, оскільки курс долару знижувався і їй хтось порадив взяти кредит саме в доларах.

Зясувавши доводи сторін, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, суд знаходить позов, заявлений ОСОБА_2 необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, а позов ПАТ «Донгорбанк» в особі Відділення № 1 ПАТ «Донгорбанк» у м. Харцизьку, таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін і інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 17 червня 2008 року між ЗАТ «Донгорбанк» в особі Відділення № 1 ЗАТ «Донгорбанк» у м. Харцизьку і ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 23-НЕДВ122 на суму 24900 доларів США, яка повинна бути повернута банку до 16.06.2023 року згідно з графіком. Також між сторонами був укладений іпотечний договір № 23-НЕДВ122, предметом якого є трикімнатна квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Судом встановлено, і ніхто з сторін не заперечує, що з боку ЗАТ «Донгорбанк» умови договору були виконані належним чином, тобто банк видав, а ОСОБА_2 одержав суму кредиту, яка складає 24900 доларів США.

В позовних вимогах ОСОБА_2 і його представники посилаються на те, що з боку ЗАТ «Донгорбанк» були порушені його права, як споживача фінансових послуг, оскільки банк надав кредит в іноземній валюті, хоча не мав відповідної ліцензії, і вимагає сплачувати внески для погашення кредиту в такій самій валюті, крім того, договір про надання кредиту укладений під впливом омани внаслідок замовчування банком умов суттєвих для виконання договору. Ці посилання суд вважає необґрунтованими з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 215 ЦК України підставою недійсності угоди є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою, шостою статті 203 ЦК України.

Згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи А01 № 434107 від 26.11.2009 року після заміни найменування ПАТ «Донгорбанк» є правонаступником прав та зобовязань ЗАТ «Донгорбанк».

Повноваження ЗАТ «Донгорбанк» щодо проведення банківських операцій з валютою на момент укладання вищевказаного договору підтверджуються банківською ліцензією № 85 від 15 березня 2002 року, дозволом № 85-2 від 08.08.2005 року з додатком, такі повноваження на теперішній час підтверджуються банківською ліцензією № 85 від 14.12.2009 року, дозволом № 85-4 від 14.12.2009 року з додатком, копії яких залучені до справи.

Відповідно до п.п.«в» п.4 ст. 5 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 року № 15-93 індивідуальної ліцензії потребують операції по надаванню та отриманню резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо строки і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі.

Згідно розяснень НБУ від 29.05.2001 року № 28-313/2178 до теперішнього часу будь-які обмеження відносно граничного розміру сум та строків повернення кредитів в іноземній валюті діючим законодавством не встановлені, тому здійснення таких операцій не потребує індивідуальної ліцензії Національного Банку України.

Таким чином, ПАТ (ЗАТ) «Донгорбанк» здійснював і здійснює свою діяльність відповідно до вимог діючого законодавства і має право на видачу кредиту й одержання платежів в іноземній валюті.

Доводи ОСОБА_2 з приводу укладання угоди під впливом омани, суд вважає безпідставними і надуманими, оскільки вони спростовуються поясненнями самих ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4, а також свідків ОСОБА_8 і ОСОБА_9

Так, відповідно до п.2.4. «Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» перед укладанням кредитного договору ОСОБА_2 і ОСОБА_3 були повідомлені у письмовій формі про умови кредитування. Цей факт підтвердили в судовому засіданні свідки ОСОБА_8 і ОСОБА_9, які безпосередньо спілкувалися з клієнтами та оформляли кредитну угоду. Крім того, в судове засідання для огляду представником ПАТ «Донгорбанк» була представлена заява-анкета ОСОБА_2 № 360/1-024 від 23 травня 2008 року про надання кредиту, в якій зазначено: «з інформацією про умови кредитування в письмовій формі ознайомлений». Ця анкета підписана власноруч ОСОБА_2 і ОСОБА_3, і вони не заперечували в суді факту її підписання.

Представники ОСОБА_2 вказують на настання певних подій, повязаних з підвищенням курсу долара США, що може збільшити зобовязання перед банком, як на несправедливу умову, яка може призвести до дисбалансу прав та обовязків. Тим більше, що позичальник не розуміється в питаннях економіки та дії її ризиків. Суд не приймає до уваги ці доводи, оскільки позичальник добровільно, без примушення з боку банку, підписав кредитну угоду, і таким чином, погодився з її умовами.

Суд критично оцінює заяву ОСОБА_3 про те, що працівники банку їх запевнили, що кредити в 2008 році стали надаватися лише у валюті і їм, як позичальникам, це буде вигідно, а також заяву представника ОСОБА_1 про недосвідченість ОСОБА_2 і ОСОБА_3 в питаннях економіки та ризиків, повязаних з коливанням курсу валют. Ці факти не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні і були спростовані поясненнями свідків економістів банку, які прямо зазначили, що сама ОСОБА_3 наполягала на одержанні кредиту в доларах США за порадою знайомої особи. Крім того, законодавством не передбачено, що недосвідченість та незнання закону може бути підставою для визнання правочину недійсним.

Враховуючи наведене, а також те, що кредитний договір був укладений 17 червня 2008 року, тобто через більш, ніж через двадцять днів після ознайомлення з умовами кредитування, суд вважає, що ПАТ «Донгорбанк» були повністю додержані вимоги діючого законодавства і при укладанні кредитного договору надано своєчасну, повну та достовірну інформацію, необхідну для свідомого і компетентного вибору.

Отже, суд вважає, що ОСОБА_2 не довів обґрунтованість своїх вимог і підстави для визнання недійсним кредитного договору № 23-НЕДВ122 від 17.06.2008 року відсутні, тому в задоволенні його позову слід відмовити.

В судовому засіданні також був встановлений і сторонами не заперечувався факт прострочення ОСОБА_2 виконання зобовязання за кредитним договором щодо сплати періодичних платежів, графік внесення яких зазначений у додатку до договору, починаючи з грудня 2008 року.

Згідно ст. 526 ЦК України зобовязання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник повинен повернути позикодавцю позику в строк та порядку, встановленому договором. При цьому позика вважається повернутою в момент передачі позикодавцю речей або позиченої грошової суми на його банківський рахунок.

Згідно розрахунку економіста ПАТ «Донгорбанк», за позичальником ОСОБА_2 станом на 13.03.2010 року мається заборгованість за кредитним договором, починаючи з 18.12.2008 року, яка складає 28460,80 доларів США, а також нарахована пеня в сумі 3013,45 грн.

Враховуючи строк, з якого враховується заборгованість, суд вважає, що ОСОБА_2 суттєво порушив умови договору, і причини невиконання відповідачем грошових зобовязань правового значення для справи не мають на підставі ст. 625 ЦК України.

З приводу заяви ОСОБА_3 про те, що вони з чоловіком неодноразово зверталися до банку з приводу надання їм «банківських канікул» чи реструктуризації боргу, але ПАТ «Донгорбанк» не задовольнив їх клопотання, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України з метою подолання негативних наслідків фінансової кризи» від 23.06.2009 року комерційним банкам надано право проводити за погодженням з кожним позичальником у термін до 31.12.2010 року реструктуризацію заборгованості за кредитами позичальників фізичних осіб. За реструктуризованими договорами комерційні банки мають звільнити позичальників від сплати будь-яких штрафних санкцій за несвоєчасне виконання умов кредитних договорів, що виникли до дати такої реструктуризації.

Отже, проведення реструктуризації заборгованості за кредитом є правом, а не обовязком комерційного банку.

Згідно ст.ст. 12, 33 ч. 1 ЗУ «Про іпотеку» при порушенні іпотекодавцем зобовязань, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель вправі вимагати дострокового виконання зобовязання, а у разі його невиконання задовольнити свої вимоги за основним зобовязанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

З договору обміну квартирами, посвідченого 08.12.1998 року приватним нотаріусом Харцизького міського нотаріального округу Старко Т.П. вбачається, що трикімнатна квартира, розташована за адресою: ОСОБА_4, перейшла в особисту власність ОСОБА_3, ОСОБА_2 і ОСОБА_4, оскільки була набута попередніми власниками в результаті реалізації права на приватизацію житла.

З огляду на вказане вимоги ПАТ «Донгорбанк» в частині звернення стягнення на предмет іпотеки підлягають задоволенню.

Реалізація предмету іпотеки здійснюється шляхом продажу предмета іпотеки іпотеко держателем від свого імені будь-якій особі покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому ст. 38 ЗУ «Про іпотеку» або шляхом продажу з прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження.

Згідно зі ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобовязання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобовязання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у звязку із предявленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1 ст. 591 ЦК України реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом. Порядок реалізації предмета застави з публічних торгів встановлюється законом.

Таким чином, реалізація заставленого (іпотечного) майна може бути реалізована в примусовому порядку лише з прилюдних торгів.

Отже, вимоги ПАТ «Донгорбанк» про звернення стягнення на предмет іпотеки підлягають частковому задоволенню. Стягнення на предмет іпотеки - трикімнатну квартиру, розташовану за адресою: Донецька область, ОСОБА_4, слід звернути шляхом проведення прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження.

Посилання ОСОБА_3 на те, що вона є інвалідом, а квартира, що виступає предметом іпотеки, є єдиним житлом для неї і її сімї, а також посилання представника ОСОБА_1 на те, в дійсний час діє мораторій на примусове виселення із житла, в якому зареєстрована фізична особа іпотекодавець, якщо це житло є єдиним, суд не приймає до уваги, оскільки ПАТ «Донгорбанк» не були заявлені вимоги щодо примусового виселення зареєстрованих в квартирі осіб.

Згідно вимог ст. 88 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ПАТ «Донгорбанк» в рахунок повернення документально підтверджених і сплачених ним при зверненні до суду з позовом судових витрат пропорційно задоволених вимог: судовий збір в сумі 1700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи судом в сумі 120 грн. Всього підлягає стягненню 1820 грн., які слід стягнути з відповідачів в рівних долях, тобто по 606,67 грн. з кожного.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 526, 625, 1049 ЦК України, ст.ст. 12, 33, 40 ЗУ «Про іпотеку», ст.ст. 60, 77, 88, 169, 207, 212-215, 218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_2 до ЗАТ «Донгорбанк» в особі відділення № 1 ЗАТ «Донгорбанк» м. Харцизька, треті особи ОСОБА_3, ОСОБА_4, приватний нотаріус Харцизького міського нотаріального округу Старко Ольга Петрівна, про захист прав споживачів фінансових послуг, визнання кредитного договору, додаткової угоди до кредитного договору, договору іпотеки, недійсними відмовити.

Позов ПАТ «Донгорбанк» в особі Відділення № 1 ПАТ «Донгорбанк» у м. Харцизьку до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 23-НЕДВ122 від 17.06.2008 року в розмірі 28460,80 доларів США і 3013,45 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки трикімнатну квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, що належить в рівних частках ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, шляхом проведення прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження.

Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ПАТ «Донгорбанк» (86700, м. Харцизьк, вул. С.Лазо, буд. 17, р/р 290291145980, МФО 334970, код ОКПО 20365318) в рахунок повернення витрат, повязаних з поданням позову до суду по 606,67 грн. з кожного.

В решті вимог позову ПАТ «Донгорбанк» в особі Відділення № 1 ПАТ «Донгорбанк» у м. Харцизьку відмовити.

Повний текст рішення виготовлено «16» липня 2010 року.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Харцизький міський суд. Заява про оскарження рішення може бути подана протягом 10 днів з дня складання рішення, а апеляційна скарга - протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження або протягом 10 днів без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: