Рішення № 10615692, 19.07.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" липня 2010 р. Справа № 38/153-10

вх. № 4506/5-38

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - не з"явився;

відповідача - Мирошниченко Ю.Ю. за довіренністю №22/09 від 16.01.2009р.;

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МТК", м. Луганськ;

до Закритого акціонерного товариства "Лозівський молочний завод " м. Лозова;

про стягнення 109792,22 грн.

ВСТАНОВИВ:

Розглядається вимога про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по договору поставки молочної продукції № 320/09/01 від 30.04.2009 року в сумі 109792,22 грн.

Ухвалою заступника голови господарського суду Харківської області від 29.06.2010р., у зв"язку з відпусткою судді Жельне С.Ч., справу було передано судді Прохорову С.А.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29.06.2010р. розгляд справи був відкладений на 19.07.2010р.

07 липня 2010 року позивач надав до канцелярії суду клопотання (б/н від 02.07.2010р.), в якому просить суд долучити до матеріалів справи подані ним документи.

Надані документи були досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

Ухвалою заступника голови господарського суду Харківської області від 19.07.2010р., у зв"язку з відпусткою судді Прохорова С.А., справу було передано судді Тихому П.В.

16 липня 2010 року позивач надав до канцелярії суду клопотання, в якому вказує, що підтримує позовні вимоги повністю та просить суд розглянути справу без участі представника позивача.

Представник позивача у судове засідання не з"явився.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечує частково, визнає суму основного боргу в розмірі 106386,40 грн.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розгляд справи за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю “МТК” (позивач) та Закритим акціонерним товариством “Лозівський молочний завод” (відповідач) був укладений Договір від 30 квітня 2009 р. №320/09/01.

Відповідно до цього Договору, постачальник (позивач) зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, поставити молоко знежирене, а покупець (відповідач) зобов'язується прийняти та оплатити такий товар (п. 1.1 Договору). Найменування, одиниця виміру, кількість, ціна молока знежиреного вказується в накладній на відпуск товару (п. 1.2. Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору купівлі-продажу від 30 квітня 2009р. № 320/09/01, позивач поставив відповідачу товар - молоко знежирене 0,05 % на загальну суму 116008,70грн., що підтверджується видатковими накладними від 06.03.2010р. за № РП 0000000043 на суму 45390,80грн. та від 09.03.2010р. за № РП-0000000046 на суму 70617,90грн. (довіреність №264 від 01.03.2010р.)

Відповідно до п. 4.1. вищезазначеного Договору, розрахунки за кожну поставлену партію товару, яка визначається накладною, здійснюється в безготівковому порядку на умовах попередньої оплати.

Як вказує позивач в своїй позовній заяві, за товар, поставлений за накладними від 06.03.2010р. за № РП 0000000043 на суму 45390,80грн. та від 09.03.2010р. за № РП-0000000046 на суму 70617,90грн. була здіснена відповідачем часткова оплата, в розмірі 9622,30 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні, підтвердив, що за товар, поставлений за накладними від 06.03.2010р. за № РП 0000000043 та від 09.03.2010р. за № РП-0000000046 ним була здіснена оплата в розмірі 9622,30 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 106386,40 грн.

Враховуючи, що у відповідності до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов’язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строках, приймаючи до уваги викладені обставини; доведеність з боку позивача факту порушення відповідачем умов договору та діючого законодавства та недоведеність з боку відповідача факту повного розрахунку з позивачем за отриманий товар, - суд визнає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 56008,70грн. обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення 3405 грн. пені, суд, визнав їх необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки, встановив відсутність у договорі сторін такої відповідальності на випадок порушення зобов"язань з боку відповідача, а саме п.7.1. договору (розділ 7 Відповідальність сторін) сторони визначили, що за порушення умов даного договору винна сторона відшкодовує спричинені цим збитки в порядку, передбаченому чинним законодавством. Посилання ж позивача у позовній заяві на статті 230 та 231 Господарського кодексу України, як на підставу, стягнення неустойки, суд не приймає до уваги, оскільки зазначені норми визначають господарські санкції та встановлють лише розмір такої неустойки, який нараховується та стягується, відповідно до тлумачення ч. 5 зазначеної статті, лише у випадку встановлення сторонами угоди про неустойку.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи викладене, суд покладає судові витрати на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.124,129 Конституції України, ст. ст. 526, 530, 610, 611 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства “Лозівський молочний завод” (64600, Харківська область, м. Лозова, вул. Червоногвардійська, 45А, код ЄДРПОУ 00447310) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МТК" (91042, м. Луганськ, Возрожденія, 2а, код ЄДРПОУ 31595065) заборгованість у розмірі 106386,4 грн.; 1063,86 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні позову в частині 3405,82 грн. пені відмовити.

Суддя