Рішення № 10615681, 20.07.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" липня 2010 р. Справа № 16/84-10

вх. № 5629/6-16

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Карабіло С.І., доручення №01/3-610 від 08.06.10 р.;

відповідача - Ладікова О.П., довіреність №38/29/801 від 04.01.10 р.;

розглянувши справу за позовом Криворізького воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувальний) загону, м. Кривий Ріг

до Комунального підприємства "Виробничо-технологічне підприємство "Вода", м. Харків

про стягнення 35096,93 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою в якій з просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 35096,93 грн., також до стягнення заявлено судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням з боку відповідача умов договору №97/01/432- Д від 03.08.2009р.,

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримує в повному обсязі, надав пояснення по справі, акти виконаних робіт за квітень-травень 2010 р.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечує, всі витребувані судом документи не надав. Надав пояснення по справі та клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки бухгалтер відповідача знаходиться у відпустці, у зв’язку з чим відповідач не має змоги надати акт звірки з позивачем.

Представник позивача вирішення питання щодо клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи покладає на розсуд суду.

Суд відхиляє клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи.

Вивчивши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.

Між Криворізьким воєнізованим гірничорятувальним (аварійно-рятувальний) загоном та Комунальним підприємством "Виробничо-технологічне підприємство "Вода" було укладено договір № 97/01/432-Д від 03.08.2009р. на постійне та обов'язкове аварійно-рятувальне обслуговування відповідача з протоколом розбіжностей до нього та 21.10.2009р. додаткову угоду №1 до цього договору .

Відповідно п. 4.1. Договору та протоколу розбіжностей до нього відповідач зобов'язався оплачувати вартість функціонування структурних підрозділів позивача у режимі постійної готовності для виконання необхідного комплексу аварійно-рятувальних робіт. Щомісячно платіж на період з 01 вересня 2009р. складав 2026,59 грн.; згідно з додатковою угодою №1 від 01.10.2009р. щомісячно: з 01.10.2009р. по 31.12.2009р. по 3500,48 грн.; з 01.01.2010р. по 4513,78 грн.

Згідно з пунктом 4.3. відповідач повинен перераховувати кошти щомісячно в термін до 10 числа місяця, що слідує за звітним.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач щомісячно одержував акти виконання умов договору № 97/01/432-Д від 03.08.2009р. (а.с. 21-27), підписував їх, але оплату не здійснював.

Заборгованість відповідача за період з 01.09.2009р. по 01.06.2010р. складає 35096,93 грн.; доказів, що підтверджували б її сплату відповідач суду не надав.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до частини першої статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи викладене, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 35096,93 грн. суми боргу, належно обґрунтованими, доведеними матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Частиною 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень .

Згідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору; ці дані встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Відповідно ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційне-технічне забезпечення покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 11, 525, 526, 530, 629, 901 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Комунального підприємства "Виробничо-технологічне підприємство "Вода", код ЄДРПОУ 33206804 (61052, м. Харків, вул. Червоножовтнева, 90 (у т.ч. р/р 2600810035 в ПАТ "Мегабанк", МФО 351629) на користь Криворізького воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону, код ЄДРПОУ 33873405 (50002, м. Кривий Ріг, вул. Кобилянського, 223а (у т.ч. р/р 26004228946400 в Дніпропетровській обласній дирекції ВАТ "Райффайзен Банк"Аваль", МФО 305653) - 35096,93 грн. заборгованості, 350,97 державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Повний текст рішення складено та підписано 23.07.2010 р.