Рішення № 10615664, 21.07.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" липня 2010 р. Справа № 50/129-10

вх. № 5561/2-50

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Васильєва Н.С., дов. від 05.01.2010 р.

відповідача - не з"явився

розглянувши справу за позовом ПП "Логістік-Центр", м. Харків

до ПП "Будар", с. Землянки

про стягнення 532345,78 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача 409496,75 грн. основного боргу та 122849,03 грн. штрафу у зв’язку з невиконанням останнім умов укладених договорів купівлі-продажу.

В судовому засіданні 21.07.2010 року представник позивача у повному обсязі підтримала заявлені позовні вимоги та зазначила, що між позивачем та відповідачем було укладено 07.04.2010 року Договір купівлі-продажу з відстрочкою постачання № 070410-КПБ на постачання на умовах передплати ячменю 3 класу врожаю 2010 року та 26.04.2010 року Договір купівлі-продажу з відстрочкою постачання № 260410-КПБ на постачання соняшнику врожаю 2010 року. Позивач за вищевказаними договорами виконав свої зобов’язання зі сплати передплати за товар, натомість відповідач не виконав зобов’язання з укладання погоджених договорів застави, що повинні були забезпечувати виконання відповідачем зобов’язань з постачання товару. Пунктом 2.3.3. Договору купівлі-продажу з відстрочкою постачання № 260410-КПБ від 26.04.2010 року та п. 2.3.3. Договору купівлі-продажу з відстрочкою постачання № 070410-КПБ від 07.04.2010 року передбачений обов’язок відповідача повернути суму отриманої передплати у випадку не укладання договорів застави та сплатити штрафні санкції у розмірі 30% від суми отриманої передплати. Такий обов’язок відповідачем виконано не було.

Відповідач у судове засідання 21.07.2010 року не з`явився, проте надав до суду відзив на позовну заяву, в якому підтвердив наявність заборгованості перед позивачем зі сплати 409496,75 грн. основного боргу та 122849,03 грн. штрафу та визнав позов у повному обсязі, а також зазначив про неможливість прибуття до суду та не заперечував проти розгляду справи без його участі.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи та надані документи, суд встановив наступне.

07.04.2010 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір купівлі-продажу з відстрочкою постачання № 070410-КПБ (далі - Договір №1), відповідно до умов якого відповідач зобов’язувався передати у власність позивача у строк до 15.07.2010 р. ячмінь 3 класу в заліковій вазі врожаю 2010 року за ціною, встановленою цим договором, а позивач зобов"язався прийняти та оплатити цей товар.

Відповідно до п.1.2. Договору №1, загальна сума договору складає 150000,00 грн.

Відповідно до п.1.3 Договору №1, продавець в рахунок за цим договором має право за узгодженням сторін поставити на адресу покупця озиму пшеницю 3,4,5,6 класу, про що сторони укладають додаткову угоду, в якій зазначається кількість та на яку суму постачається товар.

Згідно п.1.4.2. Договору №1 ціна однієї тони, по якій продавець продає ячмінь складає 75% від ціни, укладеної з розрахунку довідкової середньозваженої ринкової ціни попиту на вказаний товар на умовах франко-елеватор Харківської області. Розрахунок вартості однієї тони здійснюється за формулою: ринкова ціна попиту на умовах франко-елеваторів Харківської області з урахуванням 20% ПДВ помножити на 75%. Кількість постачаємого товару розраховується за формулою: загальна сума договору поділити на ціну однієї тони.

Окрім того, відповідно до п.2.3.3. зазначеного договору відповідач у забезпечення виконання зобов’язань по поставці товару або у випадку невиконання або неналежного виконання зобов"язань щодо повернення суми отриманої передплати, зазначеної в п.4.1, а також уплати передбачених діючим договором та законом штрафних санкцій. Продавець зобов"язаний укласти з позивачем договір застави (нотаріальне посвідчення договору застави за узгодженням сторін здійснюється приватним нотаріусом ХДНО Котляровою О.Н.) . В якості предмета застави сторони визначили посіви та майбутній врожай 2010 р. ячменя ярового на полях площею 200 га на території Резніківського та Землянського сільських рад Вовчанського району в строк до 30.04.2010 р., а у разі невиконання такої дії з будь-яких причин – у строк до 05.05.2010 року повернути суму отриманої передплати та сплатити штраф у розмірі 30% від суми отриманої передплати.

Позивач свої зобов’язання щодо здійснення попередньої оплати у сумі 150000,00 грн. виконав в повному обсязі, що підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів № 70 від 07.04.2010 р. на суму 10000,00 грн., № 71 від 08.04.2010 р. на суму 10000,00 грн., № 72 від 12.04.2010 р. на суму 10000,00 грн., № 73 від 13.04.2010 р. на суму 10000,00 грн., № 74 від 22.04.2010 р. на суму 8000,00 грн., № 81 від 06.05.2010 р. на суму 4062,72 грн., угодою про залік зустрічних вимог на суму 97937,28 грн. (всього на суму 150000,00 грн.), доданими до матеріалів справи.

Проте, відповідач свого обов’язку щодо укладання договору застави не здійснив, чим порушив умови Договору №1, що стало підставою для звернення позивача до суду.

Крім того, 26.04.2010 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір купівлі-продажу з відстрочкою постачання № 260410-КПБ (далі - Договір №2), відповідно до умов якого відповідач зобов’язувався в строк до 15.09.2010 р. передати у власність позивача соняшник в заліковій вазі врожаю 2010 р. за ціною зазначеною цим договором, а покупець зобов"язався прийняти та оплатити цей товар.

Відповідно до п.1.2 Договору №2, загальна сума договору складає 300000,00 грн.

Згідно п.1.3.2. Договору №2 ціна однієї тони постачаємого товару повинна була бути розрахована за формулою: ринкова ціна попиту на умовах франко-елеваторів Харківської області з урахуванням 20% ПДВ помножити на 75%. Кількість постачаємого товару розраховується за формулою: загальна сума договору поділити на ціну однієї тони.

Окрім того, відповідно до п.2.3.3. зазначеного договору відповідач у забезпечення виконання зобов’язань по поставці товару мав укласти з позивачем у строк до 15.05.2010 року договір застави майбутнього врожаю 2010 року, а у разі невиконання такої дії без будь-яких підстав – у строк до 20.05.2010 року повернути суму отриманої передплати та сплатити штраф у розмірі 30% від суми отриманої передплати. За погодженням сторін нотаріальне посвідчення договору застави повинно було бути здійснено приватним нотаріусом ХМНО Котляровою О.М. Предмет застави – майбутній врожай 2010 року соняшника з посівів на полях площею не менш ніж 800 га на території Резніківської та Землянської сільської ради Вовчанського району Харківської області.

Позивач свої зобов’язання щодо здійснення попередньої оплати виконав, що підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів № 75 від 26.04.2010 р. на суму 10000,00 грн., № 76 від 27.04.2010 р. на суму 10000,00 грн., № 77 від 28.04.2010 р. на суму 10000,00 грн., № 78 від 29.04.2010 р. на суму 10000,00 грн., № 79 від 30.04.2010 р. на суму 8820,00 грн., № 80 від 05.05.2010 р. на суму 6000,00 грн., № 82 від 07.05.2010 р. на суму 10000,00 грн., № 83 від 11.05.2010 р. на суму 7327,28 грн., № 84 від 19.05.2010 р. на суму 6000,00 грн., № 85 від 20.05.2010 р. на суму 6000,00 грн., № 86 від 21.05.2010 р. на суму 5000,00 грн., № 87 від 27.05.2010 р. на суму 10000,00 грн., № 88 від 01.06.2010 р. на суму 10000,00 грн., № 89 від 04.06.2010 р. на суму 5000,00 грн., угодою про залік зустрічних вимог на суму 145349,47 грн. (всього на суму 259496,75 грн.) доданими до матеріалів справи.

Проте відповідач свого обов’язку щодо укладання договору застави не здійснив, чим порушив умови Договору №2, що стало підставою для звернення позивача до суду.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст.173 ГК України та ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Відповідно до ст.174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 ЦК України, частиною 2 статті 20 ГК України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі).

Відповідно до ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність для використання його у підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти і сплатити за нього грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.265 ГК України, за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Відповідно до ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття тоєаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений іншій строк оплати товару.

Відповідно до ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до 4-3 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 22 ГПК України, сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право, в тому числі, подавати докази.

Згідно ст.43 ГПК; України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Отже, враховуючи вищевикладене, а також те, що відповідач не виконав покладені на нього умовами договорів зобов"язання щодо укладання договорів застави, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення неповернутої попередньої оплати в сумі 150000,00 грн. основного боргу за договором №1 та 259496,75 грн. основного боргу за Договором №2 (в загальній сумі 409496,75 грн.) обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 статті 548 ЦК України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Пунктом 2.3.3 Договору №1 та Договору №2 сторонами за взаємним погодженням була встановлена відповідальність за невиконання відповідачем обов’язку з укладання договору застави, а саме сплата штрафу у розмірі 30% від суми перерахованої попередньої оплати.

У зв’язку з не укладанням договору застави відповідно до Договору №1 відповідач мав сплатити штраф у розмірі 30% від суми отриманої передплати, а саме 45 000,00 грн.

У зв’язку з не укладанням договору застави відповідно до Договору №2 відповідач мав сплатити штраф у розмірі 30% від суми отриманої передплати, а саме 77849,03 грн.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Враховуючи, що відповідач не виконав прийнятий на себе обов'язок по укладанню договорів застави в термін, встановлений Договором №1 та Договором №2 визначений позивачем штраф в сумі 45000,00 грн. за Договором №1 та 77849,03 грн. за Договором №2 (у загальній сумі 122849,03 грн.) відповідає вимогам укладених договорів купівлі-продажу та діючому законодавству України та підлягає стягненню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, суд вважає за необхідне державне мито у розмірі 5323,46 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відшкодувати позивачу за рахунок відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19,55, 124, 129 Конституції України, статтями 15, 16, 525, 526, 530, 546, 548, 610, 611, 612, 625, 626, 627, 712, 692, 693, Цивільного кодексу України, статтями 173, 174, 179, 193, 232, 265, 266, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 32, 33, 43|44, 49, п.4 ст.80, ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства «Будар» (62512, Харківська обл., Вовчанський р-н, с. Землянки, вул. Центральна, 250; Код ЄДРПОУ 33803851; р/р 26005188301 в ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 380805, м. Київ) на користь Приватного підприємства «Логістік-Центр» (61037, м. Харків, проспект Московський, 247; р/р 260040132885 в ВАТ «Сбербанк России», г. Киев, МФО 320627; Код ЄДРПОУ 35585925) 150000,00 грн. передплати та 45000,00 грн. штрафу по Договору купівлі-продажу з відстрочкою постачання № 070410-КПБ від 07.04.2010 року та 259496,75 грн. передплати та 77849,03 грн. штрафу по по Договору купівлі-продажу з відстрочкою постачання № 260410-КПБ від 26.04.2010 року 5323,46 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процессу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя