Рішення № 10615660, 19.07.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" липня 2010 р. Справа № 29/188-10

вх. № 6226/5-29

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - не з"явився;

відповідача - Таран Д.П. за довіреністю від 23.03.2010р.;

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Кастор", м. Харків;

до Харківської міської ради, м. Харків;

про визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд визнати за товариством з обмеженою відповідальністю фірмою “Кастор” право власності на реконструйовану нежитлову будівлю в літ. “А-1”, загальною площею 41,8 кв.м за адресою: проспект 50-річчя ВЛКСМ, 5-Б у м.Харкові; визнати за товариством з обмеженою відповідальністю фірмою “Кастор” право власності на реконструйовану нежитлову будівлю в літ. “П-1”, загальною плошею 36,9 кв.м за адресою: вул.Блюхера,21 у м.Харкові.

Ухвалою суду від 12.07.10 було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 19.07.10.

Представник позивача у судове засідання не з"явився.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував, але відзив на позов та документи витребувані судом не надав.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розгляд справи за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши у судовому засіданні пояснення представника відповідача, суд встановив наступне.

09 серпня 1999р. між Харківською міською радою (відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою “Кастор” (позивач) був укладений договір оренди земельної ділянки строком до 01.12.2003р. для проектування, будівництва та експлуатації двох павільйонів побутового обслуговування населення по пр. 50-річчя ВЛКСМ.

У травні 2002 року позивачем було завершено будівництво двох павільйонів побутового обслуговування населення, загальною площею 41,8 кв.м., розташованих за адресою пр.50-річчя ВЛКСМ, 5-Б. За Актом Державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об'єкту в експлуатацію від 05.06.2002р. вищевказані нежитлові приміщення були прийняті до експлуатації. Рішенням Харківської міської ради від 10.07.2002р. за №777 був затверджений Акт державної технічної комісії від 05.06.2002р.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.04.2002р. МіськБТІ був складений технічний паспорт на побутові павільйони нежитлові приміщення в літ. “А-1 ”.

Рішенням ХІVІ сесії IV скликання Харківської міської ради від 06.03.2006р. № 61/06 позивачу була надана в оренду та у постійне користування земельна ділянка строком до 01.11.2010р., площею 0.0053 га по пр.50-річчя ВЛКСМ (в районі ст.м. Барабашова) для експлуатації та обслуговування павільйонів побутового обслуговування населення.

У 2009 році позивачем, у зв'язку з виробничою необхідністю була самовільно зроблена реконструкція павільйонів за вищевказаною адресою, а саме: демонтована цегляна перегородка між приміщеннями “1”, площею 21,5 кв.м. та приміщенням “2”, площею 13,5 кв.м.

Згідно технічного паспорту на нежитлову будівлю в літ. “А-1”, складеного КП “ХМБТІ” від 25.05.2010р., загальна площа нежитлової будівлі в цілому складає 41,8 кв.м.

Згідно Висновку експертного будівельно-технічного дослідження № 4878 від 15.06.2010р., складеного Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса:

-демонтаж цегляної перегородки між приміщеннями № 1 та № 2 не впливає на несучу здатність будівельних конструкцій нежитлової будівлі в літ. “А-1”по пр.50-річчя ВЛКСМ (район ст.м. Барабашова);

-нежитлова будівля в літ. “А-1 ”, загальною площею 41,8 пр. 50-річчя ВЛКСМ у м.Харкові не є тимчасовою, а є капітальною та відноситься до II групи капітальності;

-виконані будівельні роботи з реконструкції будівлі відповідають вимогам будівельних, протипожежних та санітарних норм.

У липні 2002 р. позивачем було завершено будівництво торгового павільйону, загальною площею 36,9 кв.м., розташованого за адресою: вул. Блюхера, 21. За Актом Державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об'єкту в експлуатацію від 01.08.2002р. вищевказане нежитлове приміщення було прийнято до експлуатації.

Рішенням Харківської міської ради від 29.08.2002р. за № 895 був затверджений Акт державної технічної комісії від 01.08.2002р.

03.07.2002р. МіськБТІ був складений технічний паспорт магазину - нежитлове приміщення в літ. “П-1”.

Рішенням XXV сесії IV скликання Харківської міської ради від 06.10.2004р. № 153104 позивачу була надана в оренду та у постійне користування земельна ділянка строком до 01.09.2009р.. площею 0,0053га по вул.Блюхера, 21 для експлуатації торговельного павільйону.

24 лютого 2005 р. між позивачем та відповідачем був укладений договір оренди землі строком до 01.09.2009р. для обслуговування торговельного павільйону по вул. Блюхера, 21.

В 2009 році позивачем, у зв'язку з виробничою необхідністю, була самовільно зроблена реконструкція торговельного павільйону за вищевказаною адресою, а саме: демонтована цегляна перегородка між приміщеннями “1”, площею 34,0кв.м. та приміщенням “2”, площею 2,9кв.м.

Згідно технічного паспорту на нежитлову будівлю в літ. “П-1 ”, складеного КП “ХМБТІ” від 25.05.2010р., загальна площа нежитлової будівлі в цілому складає 36,9 кв.м.

Згідно Висновку експертного будівельно-технічного дослідження № 4879 від 17.06.2010р., складеного Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім.Засл.проф. М.С.Бокаріуса:

-демонтаж цегляної перегородки між приміщеннями № 1 та № 2 не впливає на несучу здатність будівельних конструкцій нежитлової будівлі в літ. “П-1” по вул. Блюхера, 21 ;

-нежитлова будівля в літ. “П-1”, загальною площею 36,9 по вул.Блюхера, 21 у м.Харкові не є тимчасовою, а є капітальною та відноситься до II групи капітальності;

-виконані будівельні роботи з реконструкції будівлі відповідають вимогам будівельних, протипожежних та санітарних норм.

У результаті зробленої реконструкції нежитлові будівлі в літ. “А-1” за адресою: пр.50-річчя ВЛКСМ, 5-Б права інших осіб, власників приміщень не порушуються.

Згідно пропозицій КП “ХМБТІ” від 29.06.2010р. за № 1690171 може бути присвоєна поштова адреса нежитловій будівлі літ. “А-1 ”, загальною площею 41,8 кв.м. проспект П'ятдесятиріччя ВЛКСМ, 5-Б (біля станції метро Барабашова): проспект П'ятдесятиріччя ВЛКСМ, 5-Б

У результаті зробленої реконструкції нежитлової будівлі в літ. “П-1”за адресою: вул.Блюхера. 21 права інших осіб, власників приміщень не порушуються.

Згідно ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) цією особою, якщо інше не передбачено договором або законом.

Згідно ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, а відповідно до ч.2 ст. 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільного права є його визнання. Також, слід зазначити, що підставою для проведення державної реєстрації прав власності на нерухоме майно відповідно до п. 10 додатку № 1 до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно затвердженого наказом Мін'юсту № 7/5 від 07.02.2002 р. є рішення судів, третейських судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна, про передачу безхазяйного нерухомого майна до комунальної власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Зміст права власності становлять три складові (ст. 317 ЦК України): право володіння, користування та розпорядження своїм майном. Володіння майном - це юридично закріплена можливість фактично мати майно, впливати на нього в будь-який момент, здійснювати щодо такого майна свою волю.

Право користування полягає в юридично закріпленій можливості власника використовувати корисні якості майна для себе, мати з цього певний зиск та вигоду. Право розпорядження - це можливість власника установлювати, змінювати та припиняти юридичне існування майна.

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, з правочинів.

Частина 5 статті 11 Цивільного кодексу України визначає, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати за рішенням суду.

Згідно ч. 2 ст. 386 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільного права є його визнання

Згідно п. 5 ст. 376 ЦК України суд може визнати за користувачем земельної ділянки право власності на нерухоме майно, самочинно побудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зважаючи на викладене вище, суд, визнав позовні вимоги обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного. Відповідно до ч. 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Проте, згідно ч. 2 статті 49 Господарського процесуального кодексу України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору. В даному разі матеріали справи свідчать, що вини відповідача у виникненні спору немає. Натомість вбачається, що підставою виникнення спору стали неправильні дії позивача (самочинне будівництво та реконструкція спірного нерухомого майна). З урахуванням цього, суд покладає судові витрати у справі на позивача.

За таких обставин, керуючись ст. ст. 319, 321, 328, 331, 376 ЦК України, ст. 41 Конституції України, ст. ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати за товариством з обмеженою відповідальністю фірмою “Кастор” (61023, м.Харків, вул.Сумська, 73, кв.41, код 22644436) право власності на реконструйовану нежитлову будівлю в літ. “А-1”, загальною площею 41,8 кв.м за адресою: проспект 50-річчя ВЛКСМ, 5-Б у м.Харкові.

Визнати за товариством з обмеженою відповідальністю фірмою “Кастор” (61023, м.Харків, вул.Сумська, 73, кв.41, код 22644436) право власності на реконструйовану нежитлову будівлю в літ. “П-1”, загальною плошею 36,9 кв.м за адресою: вул.Блюхера, 21 у м.Харкові.

Суддя (підпис)