Рішення № 10615612, 26.07.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" липня 2010 р. Справа № 15/106-10

вх. № 4062/3-15

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Богомолов О.О. відповідача - Бубенко С.О. 3-ї особи Осадча В.В.

розглянувши справу за позовом Філія Українського державного центру Транспортного сервісу "ЛІСКІ" на Південної Залізниці, м. Харків

до ТОВ "Сінтафарм", м. Харків 3-я особа -Харкіська митниця

про стягнення 464592,64 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач після уточнень до позову просить суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 464592,64 грн., у тому числі плату за користування контейнером ВСDU 2155674 (належності Білоруській залізниці)16651,44 грн. за період з 20.04.2008 року по 15.07.2008 року, плату за зберігання контейнера ВСDU 2155674 (належності Білоруській залізниці) -13295,52 грн.за період з 20.04.2008 року по 15.07.2008 року, плату за користування контейнером UZUU 0004127 (належності Укрзалізниці)-143348,40 грн. за період з 15.07.2008 року по 13.04.2010 року, плату за зберігання контейнера UZUU 0004127 (належності Укрзалізниці) 69337,80 грн. за період з 15.07.2008 року по 13.04.2010 року, 0,5 % пені у сумі 218369,84 грн. та 3% річних від простроченої суми заборгованості у розмірі 3589,64 грн. Стягнути з відповідача витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. З метою забезпечення позову накласти арешт в межах суми позову на грошові кошти, які знаходяться на банківських рахунках та майно відповідача. Зобов'язати відповідача здійснити декларування та митне оформлення товару "лактоза", ввезеного на митну територію України в контейнері № ВСDU 2155674 (належності Білоруській залізниці), а після проведення митного огляду перевантаженого у контейнер належності Укрзалізниці № UZUU 0004127. Зобов'язати відповідача звільнити контейнер належності Укрзалізниці № UZUU 0004127, посилаючись на укладений договір від 13.02.2008 року № 81-ТЕ.

21.06.2010 року відповідач надав відзив на позовну заяву, у якій вважає що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Ухвалами від 01.06.2010 року та від 22.06.2010 року суд витребував у сторін документи, необхідні для об'єктивного розгляду справи. Сторони частково виконали вимоги суду. На підставі статті 75 ГПК суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні оголошена перерва з 21.07.2010 року до 26.07.2010 року до 10 години для підготовки повного тексту рішення по справі.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані суду докази, вислухавши пояснення уповноважених представників сторін, суд встановив наступне.

13.02.2008 року між філією Українського державного центру транспортного сервісу "Ліски" на Південній залізниці (позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Сінтафарм" (відповідач) був укладений договір транспортно-екпедиційного обслуговування вантажів № 81-ТЕ.

У відповідності до пункту 1.1 зазначеного договору Замовник (відповідач) доручив, а Експедитор (позивач) прийняв на себе обов'язки від свого імені та за рахунок Замовника здійснювати транспортно-експедиційне обслуговування вантажів залізничним транспортом по території України, країн СНД та інших держав. Перелік, обсяги, термін доставки та маршрут прямування вантажів зазначено в Додатках до договору, які є його невід'ємною частиною (п.1.2 договору).

Сторони за спірним договором також узгодили, що їх діяльність регламентується діючими правилами СМГС, міжурядовими та прикордонними залізничними угодами, національними та міжнародним транспортним правом, законодавчими актами України.

Пунктом 1.4 договору сторони передбачили, що виконуючи обов'язки за договором, Експедитор (позивач) уповноважений надавати послуги, пов'язані з перевезенням вантажів згідно Доповненню з узгодження ставок зборів за додаткові послуги при перевезенні вантажів (Додаток № 2), завантаженням та розвантаженням згідно Протоколу на вантажно-розвантажувальні роботи (Додаток № 3), складуванням, зберіганням, митним оформленням вантажів Замовника, а також здійснювати всі дії, необхідні для доставки вантажу до місця призначення на підставі Доручення, яке є невід'ємною частиною договору.

Згідно пункту 2.1.1 договору Експедитор (позивач) зобов'язався на підставі письмового запиту про перевезення вантажу, направленого Замовником (відповідачем) особисто або факсимільним зв'язком, узгоджувати з Замовником маршрут та умови перевезення вантажів та направляти йому для підписання Протокол погодження договірної ціни (додатко № 1, який є невід'ємною частиною Договору.

Відповідно до умов договору (п.2.1.7) позивач зобов'язався надавати Замовнику (відповідачу) Акт виконаних робіт.

До обов'язків відповідача відповідно до умов договору від 13.02.2008 року транспортно-екпедиційного обслуговування вантажів № 81-ТЕ віднесено:

- узгоджувати умови перевезення вантажу та підписувати Протокол погодження договірної ціни на протязі 2-х днів з моменту отримання його по факсу або електронним зв'язком (п. 2.2.2);

- здійснювати своєчасно оплату згідно умов договору, а також відшкодовувати витрати, які здійснив Експедитор (позивач), виконуючи надані Замовником доручення (п.2.2.4);

- додавати до залізничних документів на перевезення всі документи, необхідні для виконання митних, фіто-санітарних та інших формальностей на прикордонних станціях (п.2.2.8);

-сплачувати Експедитору витрати, що пов'язані з перевіркою вантажів митними та іншими контролюючими органами, інші витрати, які нараховані залізницею, за наявності документального підтвердженн (п.2.2.11);

- щомісяця підписувати двосторонній Акт виконаних робіт (п.2.2.12).

Відповідно до пункту 3.5 договору загальна його вартість визначається як загальна вартість послуг, наданих Замовнику, згідно актів виконаних робіт.

Договором також передбачено, що Замовник (відповідач) здійснює 100% попередню оплату в розмірі заявленого обсягу транспортно-експедиційних послуг шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Експедитора на підставі виставлених рахунків на протязі 3-х банківських днів (п.4.1.).

Сплата за додаткові послуги пов'язані з перевезенням вантажів, а також з завантаженням та розвантаженням вантажів здійснюється шляхом попередньої оплати згідно рахунку-фактури наданого Експедитором та додатків № 2, 3, які є невід'ємною частиною договору (п. 4.4 та 4.5 договору).

Додатковою угодою від 21.04.2008 року сторони узгодили, що розмір плати за контейнеро-операцію при переробці 20-тн контейнеру складає 73 грн. без урахування ПДВ 20%, починаючи з 21 квітня 2008 року.

20.04.2008 року на залізничну станцію Харків-Ліски на Південній залізниці (Структурний підрозділ позивача) зі станціх Драугисте-Порт Литовської залізниці, відповідно до дорожньої відомості № 557073 на адресу вул. Кузнечна, 36 UA 61003, м. Харків, Україна отримувач ТОВ "Сінтафарм" (Sintafapm JSC) 04.04.2008 року було відправлено контейнер BCDU 2155674 (належності Білоруській залізниці) з вантажем "лактоза".

Позивач у позовній заяві зазначає про те, що з метою виконання умов договору, проведення дій по розмитненню вантажу, відповідні документи позивачем були надані відповідачу, складений акт загальної форми № 4172 від 20.04.2008 року про затримку контейнера для проведення митного контролю, відкрита пам'ятка № 213 та відомість плати за користування вагонами (контейнерами) № 5601165. Суд ззазначає, що акт загальної форми № 4172 від 20.04.2008 року складений без участі представника відповідача. Крім того в акті відсутні відомості в присутності яких осіб цей акт складено. Акт підписано невідомими особами Запорожченко та Васильєвою.

24.04.2008 року відповідач з метою митного оформлення товару подав до Харківської митниці вантажну митну декларацію № 800000014/8/469668.

В судовому засіданні представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору –Харківська митниця, пояснив, що під час проведення контролю заявленої митної вартості задекларованого товару, відділом контролю митної вартості було здійснено митну оцінку вартості від 06.05.2008 року № 821/2008. Згідно даної довідки митну вартість товару визначено на рівні 64000,00 USD, заявлена ж митна вартість товару становила 25400,00 USD. Харківською митницею 07.05.2008 року було видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленню чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 800000014/2008/000287.

25.06.2008 року позивач направив лист № 336 начальнику Харківської митниці щодо вирішення питання звільнення транспортного засобу іншої держави (контейнеру) та перевантаження вантажу у контейнер належності Укрзалізниці. 10.07.2008 року позивач звернувся до Харківської митниці повторно для вирішення питання перевантаження вантажу.

Спільним наказом Державної митної служби України й Міністерства транспорту України від 28 травня 2004 р. N 399/442 (чинним на той час) затверджено ПОРЯДОК взаємодії митних органів і залізниць України під час переміщення через митний кордон України товарів (вантажів) залізничними вантажними поїздами (надалі Порядок). Цим Порядком передбачено, що транспортні засоби з товаром (вантажем), що прибули на станцію призначення й перебувають під митним контролем, розміщуються на цій станції та перебувають під охороною залізниці. Про прибуття товару (вантажу) посадова особа станції призначення повідомляє митницю призначення та вантажоодержувача. на залізничній станції, на якій розташовано підрозділ митниці призначення, повідомлення здійснюється шляхом передання посадовою особою цієї станції ДКД, перевізних і супровідних документів цьому підрозділу. Цей факт реєструється в спеціальному журналі залізничної станції з обов'язковим зазначенням дати й часу п.3.10). Крім того, п.3.11 Порядку визначено, що посадова особа митниці призначення після отримання документів від посадової особи залізничної станції або вантажоодержувача чи вповноваженої ним особи проставляє відбитки штампа "Під митним контролем" у встановленому порядку.

Пунктом 3.12. Порядку передбачено, що у разі неможливості здійснити декларування товару (вантажу) в обраний митний режим вантажоодержувач може розмістити товар (вантаж) згідно з вимогами Положення про склади тимчасового зберігання, затвердженого наказом Держмитслужби України від 07.10.2003 N 674 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.11.2003 за N 1061/8382, й Порядку роботи складу митного органу, затвердженого наказом Держмитслужби України від 05.12.2003 N 835 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.12.2003 за N 1186/8507. З метою вивільнення транспортних засобів іноземних держав дозволяється перевантажувати товар (вантаж), що перебуває під митним контролем, в інші вагони (контейнери) під контролем митного органу, у зоні діяльності якого відбувається перевантаження.

15.07.2008 року на лист позивача та на підставі п.3.12. вищезазначеного Порядку Харківською митницею був проведений митний огляд товару, який прибув за відправкою № 557073. За результатами огляду був складений акт розкриття від 15.07.2008 року та акт про проведення митного огляду товарів від 15.07.2008 року. Після проведення митного огляду, вантаж був перевантажений в контейнер належності Укрзалізниці UZUU 0004127.

15.07.2008 року позивачем був складений акт загальної форми № 4217, у якому зазначається про те, що вантажоодержувач на перевантаження вантажу в контейнер української приналежності та підписання пам'ятки не з'явився. Однак, доказів направлення відповідачу повідомлення про необхідність перевантаження вантажу у інший транспортний засіб та прибуття для складення акту позивач не надав.

За результатами перевантаження пам'ятка № 213 та відомість плати за користування вагонами (контейнерами) № 5601165 закриті.

Також 15.07.2010 року позивачем були складені акти загальної форми №№ 4218 (арк.с. 25), 2076 (арк.с. 26), 2075 (арк.с.27) та відкрита пам'ятка № 375.

20.02.2009 року позивач звернувся до начальника Харківської митниці з листом № 50 щодо сприяння для вирішення питання одержання вантажу або подальшого розпорядження ним у відповідності до чинного законодавства України. Позивач ще неодноразово звертався до Харківської митниці листами від 24.03.2009 року та 13.04.2009 року з запитом щодо митного оформлення товару відповідачем.

Позивач у уточненій позовній заяві зазначив, що з Харківської митниці отримано відповідь № 10/03-5326 щодо відсутності можливості прийняття та розміщення вантажу "лактоза" на складі Харківської митниці.

10.08.2009 року позивачем складений акт № 4166 про те, що представник відповідача Бірюкова відмовилась від підпису пам'яток № 213, 375, накопичувальних карток № 6601483, 6601320 та відомостей плати за користування контейнерами № 5601165, 560114.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що він відмовився від отримання вантажу, надіславши на адресу Харківської митниці та відповідача листа від 14.08.2008 року № 120 про відмову від вантажу “лактози”, що надійшла згідно інвойсу № 52-0192/2008 від 25.03.2008 року згідно залізничній накладній № 557073 згідно контракту № MLM 52/08/07 від 27.08.2007 року та з проханням повернути вантаж на адресу та за рахунок відправника Chemopharma Chemikalien und Pharmazeutikal Handelsges, m.b.H (Вена, Австрія). До цього листа додано Додаткову угоду від 11.08.2008 року, у якій відправник погодився на прийняття вантажу.

В якості доказу відправки цього листа відповідач надав витяг з реєстру вихідної кореспонденції. Але суд критично ставиться до цього доказу, оскільки в книзі-реєстрі вихідної кореспонденції зазначається дата "14.08. 2008 - лист № 120 "Харьковская таможня", № 120 "ГП Лиски", 19.08.08 - № 122 "ГНИ Червонозаводского района", № 120/1 "Институт Монокристаллов", № 121- ООО ТПКФ "Планета-Сервис-К", № 122-1 "Клекнер Пентапласт" , а далі- нумерація з 123 по 133 правильно, без будь-яких рисок. Крім того, у додатковій угоді від 11.08.2008 року не відомо, якої партії товару здійснює возврат Продавець, поставленої на адресу Покупця (яке найменування, за якою накладною" та яку партію товару не заперечує повернути Покупець та яким чином "Продавец производит возврат поставленной в адрес Покупателя партии товара". Крім того, з додаткової угоди не вбачається з якої дати повинен нести витрати Продавець, пов'язані з поверненням та зберіганням товару" і що значить "с момента в Харьков".

Ухвалою господарського суду від 01.06.2010 року у відповідача витребувано документи, зокрема докази відмови від вантажу, оскільки у відзиві він посилається на те, що лист з відмовою він направив позивачу, а позивач з невідомих обставин не відправив вантаж на адресу Продавця та з власної ініціативи продовжував його зберігати. На ухвалу суду позивач надав копію відповіді Харківської дирекції Поштампт- Центр поштового зв'язку № 1 від 08.06.2010 року № 7-31 про те, що надати копії реєстрів поштових відправллень від 14.08.2008 року не має можливості, тому що згідно зі ст. 419 "Переліку документів зі строками зберігання" виробнича документація зберігається 1 рік.

На вищезазначену ухвалу суду відповідач надав відзив на позовну заяву, у якому зокрема зазначив, що на підставі додаткової угоди від 11.08.2008 року до контракту № MLM 52/08/07 від 27.08.2007 року отримувачем та власником вантажу (лактози харчової) є Хемофарма Хемикалиен-унд Фармацойтика Хандельсгез. М.б.Х., Вена, Австрия. Суд зазначає, що угоду укладено на російській мові, підписано директором по експорту та угода містить штамп Chemopharma Chemikalien und Pharmazeutikal Handelsges, m.b.H/ Відповідач не надав суду оригінал контракту, повноважено директору по експорту на підписання цієї угоди та не пояснив чому на угоді стоїть не печатка підприємства, а штамп з зазначенмя адреси та номерів телефону та факсу.

Також у цьому відзиві (арк.с. 142 том 1) відповідач зазначив про те, що позивачем у тексті уточнень до позовної заяви невірно розрахована сума позовних вимог, не вірно проведено розрахунок суми пені та 3 % річних та визначив, що з урахуванням уточнень сума позовних вимог повинна дорівнювати 283677,52 грн.

02.09.2009 року позивач направив на адресу відповідача претензію № 343 про сплату заборгованості на суму 145703,10 грн., у тому числі про стягнення за користування контейнером за період з 20.04.2008 року по 15.07.2008 року 13876,20 грн., за зберігання вантажу за період з 20.04.2008 року по 15.07.2008 року –11079,60 грн., плати за користування контейнером –з 15.07.2008 року по 10.08.2009 року – 71533,80 грн., за зберігання вантажу за період з 15.07.2008 року по 10.08.2009 року - 49213,50 грн. Однак, відповідач відмовився прийняти рекомендавний лист № 79907, направлений позивачем на його адресу.

Відповідно до статей 909 ЦК України, 307 ГК України, статті 22 СМГС, статті 22 Статуту залізниць України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення конкретного вантажу підтверджується складенням транспортної накладної. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди про перевезення вантажу, яка укладається на бланку встановленої форми між відправником та залізницею на користь третьої особи - одержувача і одночасно є договором застави вантажу як гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за дане конкретне перевезення.

Відповідно до статті 119 Статуту залізниць України за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під’їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами –суб’єктами підприємницької діяльності вноситься плата.

Порядок користування вагонами і контейнерамивстановлено Правилами користування вагонами і контейнерами, що затвердженні наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №113, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 за №165/3458, відповідно до якого облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46 (додаток 1), Відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к (додаток 11), які складаються на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45 (додаток 2), Пам'яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к (додаток 8), Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами (додаток 12), Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а (додаток 3), Актів загальної форми ГУ-23 (додаток 6).

Пункт 8 Правил користування вагонами встановлює, що у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. Складений на станції призначення Акт загальної форми ГУ-23 повинен містити відомості про час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.

Відповідно до пункту 13 Правил користування вагонами( контенерами), плата за користування стягується з вантажовласника також у разі затримки вагонів під час перевезення в усіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці.

Суд зазначає, що плата за користування вагонами не є мірою відповідальності, яка може застосовуватись лише за наявності вини сторони у зобов'язанні. Крім того, відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов’язання. Суд вважає, що відповідач не навів доказів відстуності своєї вини.

Підстави звільнення вантажовласника від плати за користування вагонами передбачені в статті 121 Статуту залізниць України, та у пункті 16 Правил користування вагонами і контейнерами та є вичерпними.

Перевезення вантажу по відправці № 557073 є міжнародним перевезенням, а відтак суд застосовує для вирішення спрору положення Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (далі - УМВС).

Так, параграфом 7 статті 21 розділу 4 УМВС передбачено, що якщо під час перевезення чи видачі вантажу з вини відправника або отримувача виникають перешкоди для його перевезення чи видачі, то залізниці сплачуються всі витрати, пов'язані з його затримкою. При цьому якщо перешкоди при перевезенні чи видачі вантажу виникли не з вини відправника або отримувача, то залізниці оплачуються всі витрати, які виникли в результаті того, що відправник або отримувач на запит залізниці у зв'язку з перешкодами при перевезенні не надав вказівок щодо вантажу.

Стаття 11 ЦК України підставами для виникнення цивільних прав і обов'язків визначає, зокрема, як договори та інші правочини, так і те, що цивільні права і обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Стаття 908 ЦК України, яка кореспондується із статтею 307 ГК України, встановлює, що умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Таким чином, суд зазначає, що права і обов'язки сторін виникають не лише з умов укладеного ними договору, а й на підставі норм, установлених актами законодавства, в тому числі нормативно-правових актів, які регулюють взаємовідносини у певних випадках.

Стаття 46 Статуту встановлює, що одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами зберігання вантажів, затверджених наказом Мінтрансу України від 21.11.2000 № 644 (з наступними змінами та доповненнями). Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

Вказаними Правилами встановлено, що збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо). Якщо залізниця не повідомить про прибуття вантажу, одержувач звільняється від внесення плати за користування вагонами (контейнерами) і за зберігання вантажу до того часу, як буде надіслано повідомлення (пункт 4 Правил видачі вантажів). Як встановлено судом, відповідач був повідомлений належним чином про прибуття вантажу.

Термін безоплатного зберігання обчислюється:

- якщо на станції призначення вивантаження здійснюється засобами: залізниці - з 24-ої години дати вивантаження вантажів; одержувача - з 24-ої години дати подавання вагонів під вивантаження;

- при переадресуванні - після двох годин з моменту повідомлення про прибуття вантажу;

- при затримці - з моменту затримки.

Пунктом 9 Правил зберігання вантажів встановлено, що за зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у т.ч. під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки. Факт затримки вантажу засвідчується актом загальної форми, який складається для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, і підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами, відповідно до Правил складання актів, Правил користування вагонами і контейнерами.

Збірник тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України (Тарифне керівництво № 1) в пункті 2 розділу 2 встановлює розміри зборів за зберігання вантажів, таким чином, збір за зберігання вантажів є регульованим тарифом і не потребує додаткового погодження сторонами.

Позивач обгрунтував ставки та тарифи на зберігання вантажу та за користування контейнерами (арк.с. 137-141 том 1).

Норми пункту 46 Статуту залізниць України, Правил зберігання вантажів та Тарифного керівництва № 1 не передбачають обов’язкового укладання окремого договору на зберігання вантажу, який перевозиться за договором перевезення (накладної), як і не передбачають винятку щодо зберігання вантажів у вагонах, які належать іншим країнам.

Пункт 7 Правил зберігання вантажів встановлює, що на прохання вантажовласників залізниця може надавати їм місця в смузі відведення, на відкритих майданчиках та складах станцій для зберігання вантажів на строк, більший граничного терміну зберігання. Умови такого зберігання вантажів і плата за нього визначаються окремою угодою між залізницею і вантажовласником. За умовами такої самої угоди можуть зберігатись вантажі у вагонах і контейнерах. В цих випадках, плата за зберігання визначається за вільними тарифами на умовах цієї окремої угоди. Судом встановлено, що така угода на зберігання сторонами не укладалась, а тому слід виходити з тарифів, встановлених залізницею.

Стаття 926 ЦК України, частина шоста статті 315 ГК України встановлюють, що позовна давність, порядок пред'явлення позовів у спорах, пов'язаних з перевезеннями у закордонному або міждержавному сполученні, встановлюються міжнародними договорами України, транспортними кодексами (статутами).

У вирішенні спорів, пов'язаних з перевезенням вантажів у прямому міжнародному сполученні, слід враховувати приписи параграфа 4 статті 29 СМГС, які мають застосовуватись господарським судом з урахуванням частини третьої статті 4 ГПК України, яка встановлює, що якщо в міжнародних договорах України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору.

У п.2.5 роз’яснення Президії ВГСУ від 29.09.2008 N 04-5/225 “Про внесення змін та доповнень до роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 N 04-5/601 “Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею”зазначалося зокрема про те, що при пред'явленні позовів, що виникають з перевезення вантажів на підставі міжнародних угод, господарським судам слід враховувати, що Угодою з міжнародного залізничного вантажного сполучення (СМГС) передбачено обов'язковий претензійний порядок врегулювання спору.

Частина п'ята статті 315 ГК України та стаття 136 Статуту встановлюють шестимісячний строк для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення.

Строки, встановлені статтею 315 ГК України та статтею 136 Статуту, не поширюються на перевезення вантажів у міжнародному сполученні, які регулюються Угодою про міжнародне залізничне вантажне сполучення та Конвенцією про міжнародні залізничні перевезення.

Параграфом 1 розділу IV Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (УМВС) передбачено, що “Претензии и иски отправителя или получателя к железным дорогам по договору перевозки, а также требования и иски железных дорог к отправителям или получателям об уплате провозных платежей, штрафов и о возмещении ущерба могут быть заявлены в течение 9 месяцев, за исключением претензий и исков о просрочке в доставке груза, для предъявления которых установлен 2-месячный срок”.

Стаття 58 Конвенції про міжнародні залізничні перевезення (КОТІФ) строк позовної давності для позовів, що ґрунтуються на договорі перевезення, встановлює в один рік, а в передбачених у цій статті випадках - 2 роки, які призупиняються на час розгляду залізницею заявленої до неї претензії.

Тобто, встановлені УМВС та КОТІФ строки позовної давності є пресічними та не можуть бути поновлені судом навіть за наявності поважних причин.

Згідно зі ст.ст. 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність- це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Для правильного обчислення позовної давності важливим є визначення її початкового моменту, оскільки від нього залежить правильне обчислення строку позовної давності і в кінцевому результаті –захист порушеного права.

Статтею 261 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно із Параграфом 2 (п.4) Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (УМВС) строки відраховуються від дня встановлення обставин, що слугують підставою для їх пред’явлення.

Позивач про порушене право дізнався 20.04.2008 року. 14.01.2009 та 23.01.2009 року позивач направив на адресу відповідача листи з вимогою вирішити питання щодо отримання вантажу та оплати належних залізниці вантажів. 20.02.2009 року направив на адресу відповідача претензію.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Однак, відповідач не скористався приписами Цивільного кодексу України та не заявив про застосування строку позовної давності у данному спорі.

Позивач після уточнень до позовної заяви просить суд стягнути 242633,16 грн. плати за користування контенерами та зберігання вантажу, але у розрахунку до позовної заяви (арк.с. 9 том 2) зазначає, що з урахуванням травня 2010 року слід стягнути з відповідача 253801,80 грн. суми боргу, пені 59355,08 грн. річних 8211,85 грн. та інфляційні втрати 36457,17 грн., а всього 357825,90 грн. Однак , позивач не скористався правом , передбаченим статтею 22 ГПК України та не звернувся до суду з заявою про зміну (уточнення позовних вимог), визначених у розрахунку (уточненому до позову).

Таким чином, суд з урахуванням уточненої позовної заяви поданої до суду 31.05.2010 року (арк.с.89 том 1) вважає, що позовні вимоги позивача в частині стягнення збору за користування контенерами та зберігання вантажу є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково в сумі 237642,00 грн.

Щодо стягнення пені в сумі 218369,84 грн. суд зазначає, що в уточненій позовній заяві, яка прийнята судом, позивач не навів підстав для нарахування пені в розмірі 0,5%.

Суд зазначає, що в силу приписів частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні, встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк, а відповідно до статті 525 цього ж Кодексу одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та договору, яке в силу вимог статті 599 Цивільного кодексу України та статті 202 Господарського кодексу України припиняється виконанням, проведеним належним чином. Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно приписів ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов"язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Плата за користування контейнерами та за зберігання вантажу здійснюється згідно тарифів встановлених залізницею.

Зважаючи на вищезазначене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову в частині стягнення пені в сумі 218369,84 грн.

Позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню частково в сумі 1612,17 грн. за період з 29.04.2010 року до 20.07.2010 року

Згідно статті ЗЗ ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 530, 610, 611 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 44, 47,49, 75, 82-85, ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінтафарм" (61003 м Харків, вул. Кузнечна, 36 фактична адреса 61004 м. Харків, вул.Примакова, 46 р/ р 26000261490011 в Публічне АТ АКБ "Базіс" МФО 350716 код ЄДРПОУ 32439942) на користь Державного підприємства "Український державний центр транспортного сервісу "Ліски" в особі Філіїиї УДЦТС "Ліски" на Південній залізниці (61030, м Харків вул.Біологічна, 6 р9р 26000000128207 в ФВАТ "Державний експортно-імопртний Банк України" в м. Харкові МФО 351618 код ЄДРПОУ 26524769) основний борг в сумі 237642 грн., 3% річних - 1621,17 грн., державне мито в сумі 2392, 63 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 236 грн. В іншій частині позову в сумі 225392,47 грн. відмовити.

Наказ видати після набранням рішення законної сили.

Суддя

рішення підписане 26.07.2010 року.