Рішення № 10615605, 22.07.2010, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" липня 2010 р.Справа № 6/53-893 Господарський суд Тернопільської області

у складі

Розглянув справу

За позовом Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку" (вул. Машинобудівна, 44, м. Київ, 03680)

до відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

про cтягнення 70 000 грн. неповернутого кредиту, 12975,75 грн. відсотків, 6146,08 грн. пені, 899,43 грн. 3% річних, 379,18 грн. втрат від інфляції..

за зустрічним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, (АДРЕСА_1).

до Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку", (вул. Машинобудівна, 44, м.Київ,03680)

про розірвання кредитного договору №126/Т від 22.04.2008 року

За участю:

АК "Банк регіонального розвитку" Семирко В.Б.

СПД ОСОБА_2 не зявився

Суть справи:

Акціонерний банк "Банк регіонального розвитку" звернувся в господарський суд Тернопільської області з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення 70 000 грн. неповернутого кредиту, 12975,75 грн. відсотків, 6146,08 грн. пені, 899,43 грн. 3% річних, 379,18 грн. втрат від інфляції.

Свої вимоги банк мотивував невиконанням позичальником (ОСОБА_2.) умов кредитного договору №126/Т від 22.04.2008 року.

В процесі розгляду справи, підприємець ОСОБА_2 подав зустрічний позов про розірвання кредитного договору №126/Т від 22.04.2008 року.

За змістом зустрічного позову, заявник майнові вимоги банку визнав повністю та просив суд розірвати кредитний договір посилаючись на фінансову кризу в країні, яка, на його думку, є істотною зміною обставин. А також просив здійснювати розгляд справи без його участі.

В усних поясненнях представник банку проти зустрічного позову заперечив, посилаючись на його безпідставність.

Судове засідання, призначене вперше на 24 червня 2010 року, було відкладено на 09 липня 2010 року, а пізніше на 22 липня 2010 року.

В розпочатому судовому засіданні, представнику банку розяснено належні йому права та обовязки, передбачені ст.ст. 20,22,81-1 ГПК України.

За відсутності відповідного клопотання аудіозапис судового засідання не здійснювався.

Визнання відповідачем первісного позову не суперечить законодавству, не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, а від-так, згідно ст.22,78 ГПК України є підставою для задоволення позову.

Обґрунтованість заявлених вимог підтверджується також і зібраними у справі доказами. Так, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, судом встановлено:

- 22 квітня 2008 року між Акціонерним банком "Банк регіонального розвитку" в особі відділення №4 Львівської філії та субєктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 укладено кредитний договір №126/Т.

За змістом договору та додаткових угод до нього, банк зобовязувався відкрити позичальнику відновлювальну кредитну лінію лімітом 70000 грн. для поповнення обігових коштів, а позичальник (відповідач) брав на себе зобовязання повертати кредит по 10000 грн. щомісячно починаючи з жовтня 2009 року з остаточним строком повернення кредиту не пізніше 21 квітня 2010 року та сплачувати відсотки за користування кредитом у розмірі 25%.

У відповідності до умов кредитного договору, меморіальними ордерами №№44 від 23 квітня 2008 року, 3 від 24 квітня 2008 року АБ "Банк регіонального розвитку" видало підприємцю ОСОБА_2 70000 грн.

Зауважень щодо відступів від положень угоди від позичальника не надходило. Від одержання кредиту останній не відмовлявся.

У звязку з порушенням відповідачем своїх договірних зобовязань, банк направив позичальнику вимоги №№181 від 20.08.09р., 287 від 16.11.09р., про повернення кредитних коштів. Останні залишені боржником без відповіді та задоволення.

Невиконання позичальником своїх зобовязань по кредитному договору стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про відновлення його порушеного права.

Оцінивши зібрані у справі докази, суд прийшов до висновку про задоволення вимог за первісним позовом.

Так, стаття 509 ЦК України, визначає, що зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку .

Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, стаття 525 ЦК України, встановлює недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Приписи ст.ст.1048, 1054 ЦК України, ст. 346 ГК України встановлюють, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).

Статтею 1049 ЦК України на позичальника покладено обовязок повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Зважаючи на невиконання підприємцем своїх договірних зобовязань, визнання позову, приписи перелічених норм, Законів України «Про банки та банківську діяльність», вимоги про стягнення 70000 грн. боргу по кредиту та 12975,75 грн. відсотків за користування кредитом, обрахованих за період з квітня 2008 року по квітень 2010 року підлягають задоволенню як обґрунтовані і визнані відповідачем.

За порушення прийнятих на себе зобовязань стосовно повернення кредитних коштів, пунктом 10.1 кредитного договору передбачено нарахування пені в розмірі 0,2 % від суми протермінованого платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, за кожен день прострочення.

Враховуючи положення п. 10.1 договору, приписи ст.ст.546-549 ЦК України, ст. ст.231,232 ГК України, ст.ст.1,3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, суму боргу та період нарахування, стягненню підлягають 6146,08 грн. пені.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, у випадку прострочення виконання грошових зобовязань боржник на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу, з врахуванням у індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення.

Зважаючи на дату виникнення у відповідача грошових зобовязань, розрахунок позовних вимог, встановлений індекс інфляції, інші обставини справи, заявлені до стягнення 899,43 грн. 3% річних, 379,18 грн. втрат від інфляції підлягають задоволенню.

Щодо поданого підприємцем ОСОБА_2 зустрічного позову про розірвання кредитного договору №126/Т від 22.04.2008 року то в його задоволенні слід відмовити, з огляду на таке:

Відповідно до ч.1 ст. 652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Змістом ч.2 ст. 652 ЦК України, визначено, що у разі коли сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Вимагаючи розірвання договору, на підставі статті 652 ЦК України, у відповідності до змісту пункту 4 частини 3 статті 129 Конституції України, ст.ст.4-3, 33 ГПК України, на заявника покладається, обов'язок довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.

Підприємцем ОСОБА_2 не доведено наявності всіх чотирьох умов, необхідних для розірвання кредитного договору у зв'язку із істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.

Не є істотною зміною обставин фінансово-економічна криза, на яку посилається позивач за зустрічним позовом.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відсутність у боржника необхідних коштів (неотримання очікуваного прибутку) не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, як це передбачено статтею 617 ЦК України.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України).

Отже, позивач за зустрічним позовом зобов'язаний виконувати кредитний договір у відповідності до його умов та законодавства.

Відповідно до ст.ст. 44,49 ГПК України, судові витрати по справі відшкодовуються за рахунок відповідача за первісним позовом.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1, 2, 4-3, 12, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Первісний позов задовольнити повністю.

1. Стягнути з субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1)

на користь Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку", (вул. Машинобудівна, 44, м.Київ, код 19338316) 70 000 грн. неповернутого кредиту, 12975,75 грн. відсотків, 6146,08 грн. пені, 899,43 грн. 3% річних, 379,18 грн. втрат від інфляції, 904,01 грн. сплаченого держмита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

2. В задоволенні зустрічного позову відмовити.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення 28 липня 2010р., через місцевий господарський суд.

Суддя