Рішення № 10615491, 26.07.2010, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26.07.10           Справа № 10/84-10.

Господарський суд Сумської області, у складі судді Малафеєвої І.В. при секретарі судового засідання Дябелко Т.М. розглянувши матеріали справи №10/84-10

за позовом:           товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім «Реахім», м. Горлівка

до відповідача:           товариства з обмеженою відповідальністю «БАКС»,

м. Шостка

про стягнення 25410,39грн.

За участю представників сторін:

від позивача:          не з’явився

від відповідача:          не з’явився

Суть спору: позивач просить стягнути з відповідача 25410,39 грн. заборгованості, як попередньої оплати за поставку товару (в т.ч. 25365,01 грн. основного боргу, 45,38 грн. 3% річних), а також судові витрати, пов’язані з розглядом справи.

Відповідач в судове засідання не з’явився, проте 16.06.2010 року надіслав відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що з позивачем було узгоджено поставку товару на умовах 100% попередньої оплати, тоді як позивачем перераховано лише 50% вартості товару. Отже, відповідач вважає, що саме позивач має перед ним зобов’язання щодо перерахування попередньої оплати в повному обсязі і тільки після цього у відповідача виникнуть зобов’язання по поставці товару.

Позивач в судове засідання не з’явився , проте подав своє пояснення на заперечення відповідача. Так позивач зазначає, що на протязі 1,5 років відповідач жодного разу не повідомив, що він не поставляє продукцію тому, що не сплачена повна вартість товару . Крім того, листом від 01.12.2009 року відповідач пропонував відвантажити товар за ціною, відмінною від зазначеної в рахунку, що на думку позивача, є односторонньою зміною умов договору.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив.

Як зазначено в позові і не заперечується відповідачем, відповідно до домовленості між сторонами, товариство з обмеженою відповідальністю «Бакс» було зобов’язано поставити на адресу товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім «Реахім» товар (спирт бутіловий нормальний технічний) у кількості 5,7 т., а товариство з обмеженою відповідальністю Торговий Дім «Реахім» прийняти та оплатити цей товар.

27.02.2009 року товариству з обмеженою відповідальністю Торговому Дому «Реахім» був виставлений рахунок фактура № 74 від 27.02.2009 року на суму 50730,02 грн.

Відповідно до домовленості, платіжним дорученням № 13 від 02.03.2009 року сума попередньої оплати в розмірі 25365,01 була перерахована на рахунок відповідача.

Не отримавши товар, 24.11.2009 року позивач направив на адресу відповідача вимогу про поставку товару у порядку ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, надавши відповідачу 7 денний термін на виконання .

У листі № 912/01-314 від 01.12.2009р. товариство з обмеженою відповідальністю «Бакс» визнало наявність зобов'язання перед позивачем по поставці спирту бутілового, проте запропонувало відвантажити продукцію за більшою вартістю, а саме 12 100грн за тону.

06.01.2010р. товариство з обмеженою відповідальністю Тогрговий Дім «Реахім» направив відповідь на лист товариства з обмеженою відповідальністю «Бакс» №912/01-314 від 01.12.2009р., в якому просило поставити спирт бутіловий нормальний технічний з урахуванням внесеної передплати у розмірі 50% за ціною вказаною у рахунку фактурі №74 від 27.02.2009р. та попередило, що у випадку невиконання зобов'язання з поставки товару товариство з обмеженою відповідальністю Торговий Дім «Реахім» наполягатиме на припиненні зобов'язання та подальшому поверненні суми попередньої оплати у розмірі 25365,01 грн.

15.04.2010р. позивач направив на адресу відповідача лист №048/04 з вимогою у порядку статті 530 Цивільного кодексу України та з урахуванням положень ч.2 ст. 693 Цивільного кодексу України повернути суму попередньої оплати у розмірі 25365грн.

Відповідно до положень ст. ст. 174-175, 181, 193 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійснені господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання ії обов'язку.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Суб'єкти господарювання та інші учасників господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

З вищевикладеного вбачається, що між сторонами виникли правовідносини на підставі наданого відповідачем рахунку – фактури, в якому зазначено найменування, кількість і ціна товару, та здійсненої позивачем часткової передплати товару.

Суд не може погодитись з позицією відповідача, оскільки жодні інші умови договору, крім ціни та найменування товару узгоджені не були. Відповідачем дійсно було направлено рахунок № 74 від 27.02.2009 року на суму 50730,02 грн. Позивачем же сплачено 50% - 25365,01. Будь – якого листування або інших доказів домовленості сторін щодо порядку, умов і строків оплати та поставки товару суду не подано. Лише в грудні 2009 року після звернення позивача, відповідач зазначив, що визнає наявність зобов’язання перед ним, але звернув увагу на сплату позивачем лише 50% вартості товару, одночасно запропонувавши поставити товар на отриману суму передоплати за значно вищою ціною.

Статтею 538 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання свого обов’язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов’язку, є зустрічним виконанням зобов’язання. При зустрічному виконанні зобов’язання сторони повинні виконувати свої обов’язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов’язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов’язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. У разі невиконання однією із сторін у зобов’язанні свого обов’язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов’язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов’язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

З врахуванням цієї норми, позивачем також були додержані вимоги ст.ст. 530, 693 Цивільного кодексу України щодо вимоги повернення суми попередньої оплати.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення 25365,01 грн. суд вважає правомірними, обґрунтованими і такими що підлягають задоволенню.

Що стосується стягненню 45,38 грн. - 3% річних, слід зазначити наступне:

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В даному ж випадку йдеться не про прострочення грошового зобов’язання, а про неповернення передоплати, що регулюється іншою нормою - ч. 3 ст. 693 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов’язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Частиною 2 статті 536 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Отже, по правовідносинам, які виникли між сторонами у справі, позивач не має підстав для стягнення 3% річних і в цій частині позов задоволенню не підлягає.

Згідно ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 253,74 грн.. витрат по сплаті державного мита та 235,57 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, ,80, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, –

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Бакс» (41100, м.Шостка, вул. Леніна, 10, і.к. 23054636) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Торгового Дому «Реахім» (84609, м.Горлівка, вул. Баженова, 1Б, і.к. 36276523) 25365,01 грн. заборгованості, а також 253,74 грн. витрат по сплаті державного мита, 235,57 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позовних вимог – відмовити.

4.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СУДДЯ                                                                                 І.В.МАЛАФЕЄВА

Суддя