Рішення № 10615165, 20.05.2010, Господарський суд Полтавської області

36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

20.05.2010р.                                                                                          Справа № 14/66

          за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інстал", вул. Міщенка, 2, м. Полтава 36011

до Полтавського дочірнього підприємства № 545 Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавабудреммонтаж", вул. Визволення, 22, м. Полтава, 36009

про стягнення 40203,67 гривень

                                         Суддя Іваницький О.Т.

Представники:

від позивача: Панченко О.О., дов. № 6 від 22.03.2010 р.

від відповідача: Пономаренко С.К., директор, наказ № 29-К від 01.06.2006 р.

          СУТЬ СПОРУ: розглядається позовна заява про стягнення з Полтавського дочірнього підприємства № 545 Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавабудреммонтаж" 36058,34 гривень заборгованості за отриману продукцію, 3% річних у сумі 311,18 гривень, збитків від інфляції у сумі 1334,15 гривень та витрати на послуги адвоката в сумі 2500,00 гривень, а всього 40203,67 гривень.

          Позивач та його представник в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримує, вважає їх підтвердженими належними по справі доказами та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.          

          Відповідач та його представник в судовому засіданні заявлені позивачем вимоги визнає в повному обсязі, що підтвердив у відзиві на позовну заяву № 04/137 від 18.05.2010 р. (вхід. № 06855д від 18.05.2010 р. канцелярії суду).

          Розглянувши матеріали справи, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши подані сторонами докази, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, в їх сукупності, керуючись законом, заслухавши представників сторін, суд встановив, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інстал", м. Полтава (надалі Позивач) та Полтавським дочірнім підприємством № 545 Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавабудреммонтаж" (надалі Відповідач) було укладено договір купівлі - продажу у спрощений спосіб.

          Позивач у період з 30.05.2008 р. по 10.09.2008 року передав у власність Відповідача, а останній отримав товар в асортименті на загальну суму 37428,84 гривень, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами, а саме: видатковими накладними, довіреностями, податковими накладними (копії в матеріалах справи).

          Відповідач частково провів оплату за отриманий товар у розмірі 1370,50 гривень, що підтверджується копіями банківських виписок (в матеріалах справи).

          Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

          Статтями 202, 205 ЦК України закріплено загальне поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

          Згідно зі статями 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту.

          Відповідно до положень статей 638 - 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

          Статтею 626 ЦК визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

          Частина 1 статті 181 Господарського кодексу України (надалі ГК України) визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

          Статтею 193 ГК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання недопустима.

          Згідно зі статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

          Відповідно до частини 1 статті 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

          Згідно з частиною 1 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

          Частиною 2 статті 530 ЦК України передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

          Так як договір купівлі - продажу було укладено у спрощений спосіб, строки проведення розрахунків сторонами договору не були визначені.

          З метою мирного врегулювання спору, 17.12.2009 р. Позивач направив Відповідачу лист № 16/12-09/03 від 16.12.2009 р., до якого прикладалась претензія № 16/12-09/01 щодо стягнення заборгованості у сумі 36058,34 гривень, а також Акт звірки взаємних розрахунків станом на 16.12.2009 р. Останнім днем, коли Відповідач повинен був оплатити заборгованість за поставлені матеріали 25.12.2009 р. Відповідач жодним чином не відреагував на вказану претензію.

          Позивач направив на адресу Відповідач лист - вимогу за вих. № 22/03-10/1 від 22.03.2010 р., в якому запропонував провести повне погашення існуючої заборгованості протягом 7 (семи) календарних днів з моменту отримання листа на поточний рахунок Позивача. Відповідач отримав 26.03.2010 року лист - вимогу за вих. № 22/03-10/1 від 22.03.2010р., що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення цінного з повідомленням поштового відправлення № 288770.

          На момент розгляду справи Відповідачем не було подано доказів про проведення погашення існуючої заборгованості.

          Відповідно до статей 526-527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

          Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

          Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

          Вимоги Позивача в частині стягнення з Відповідача суми боргу в розмірі 36058,34 гривень підтверджені наявними у справі доказами та підлягають задоволенню в повному обсязі.

          Відповідно ст. 625 Цивільного Кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Сума збитків від інфляції за період січень - лютий 2010 р. становить 1334,15 гривень (розрахунок в матеріалах справи). 3% річних за період з 25.12.2009 р. по 08.04.2010 р. становить 311,18 гривень (розрахунок в матеріалах справи). Вимоги Позивача в цій частині підтверджені наявними у справі доказами та підлягають задоволенню в повному обсязі.

          Крім того, Позивач просить суд стягнути з Відповідача витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 2500,00 гривень.

          Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрат на

          В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

          Відповідно до частини 3 статті 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

          Поняття особи, котра є адвокатом наводиться в статті 2 Закону України "Про адвокатуру", яка зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю (наявне в матеріалах справи) та прийняв присягу адвоката України.

          Відповідно до ст. 12 Закону України "Про адвокатуру" оплата послуг адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатом чи адвокатським об'єднанням.

          Позивачем відповідно до договору № 11 від 22.03.2010 р. про надання юридичних послуг сплачено 2500,00 гривень (квитанція № 1994 від 06.04.2010 р. на суму 2500,00 грн.), які підлягають відшкодування за рахунок Відповідача. Таким чином, на підставі наданих доказів, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення витрат на оплату послуг адвоката є правомірною.

          Відповідно до статті 32 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

          Стаття 33 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

          Згідно зі статтею 34 ГПК України Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

          Стаття 36 ГПК України передбачає, що письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Позивачем у відповідності до положень статей 32-34, 36 ГПК України суду подані належні докази, що містяться в матеріалах справи, які дають підстави заявлені позовні вимоги задовольнити їх повністю та стягнути з Відповідача на користь Позивача 36058,34 гривень заборгованості за отриману продукцію, 3% річних у сумі 311,18 гривень, збитків від інфляції у сумі 1334,15 гривень та 2500,00 гривень витрат на послуги адвоката.

          Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином на користь Позивача підлягає стягненню з Відповідача сума державного мита в розмірі 402,04 гривень та 236,00 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          В ході розгляду справи судом було встановлено, що Позивачем платіжним дорученням № 121 від 08.04.2010 р. сплачено 377,04 гривень державного мита, що є меншим від того, яке необхідно було сплатити при подачі позовної заяви (загальна сума позовних вимог склала 40203,67 гривень). П.п. а) п. 2 ч. 1 ст. 3 Декрету КМУ "Про державне мито" від 21.01.1993 р. № 7-93 визначено, що із заяв майнового характеру сума позову складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Таким чином, Позивачем при подачі позовної заяви до суду повинно було бути сплачене державне мито в сумі 402,04 гривень і до стягнення з Позивача підлягає недоплачене ним державне мито в сумі 25,00 гривень.

Відповідно до п. 4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/422 від 10.12.1996 р. (із змінами і доповненнями) "Про судове рішення" у відповідності з статтею 4 ГПК України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом.

          Враховуючи викладене, матеріали справи, керуючись статтями 32-34, 36, 38, 43, 44, 45, 471, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

          1. Позов задовольнити повністю.

          2. Стягнути з Полтавського дочірнього підприємства № 545 Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавабудреммонтаж" (вул. Визволення, 22, м. Полтава, 36009, ідентифікаційний код 01414206) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інстал" (вул. Міщенка, 2, м. Полтава, 36011, ідентифікаційний код 31562140) 36058,34 гривень заборгованості за отриману продукцію, 3% річних у сумі 311,18 гривень, збитків від інфляції у сумі 1334,15 гривень, 2500,00 гривень витрат на послуги адвоката, суму державного мита в розмірі 402,04 гривень та 236,00 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інстал" (вул. Міщенка, 2, м. Полтава 36011, ідентифікаційний код 31562140) в доход Державного бюджету України (УДКУ у м. Полтава, ЗКПО 34698804, банк: ГУДКУ у Полтавській області, м. Полтава, МФО 831019, р/р 31118095700002, КБК 22090200, символ звітності банку 095) суму недоплаченого державного мита в розмірі 25,00 гривень.

          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          СУДДЯ                                                                                Іваницький О.Т.