Рішення № 10613823, 01.06.2010, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2010 р.Справа № 5/269

За позовом Фермерського господарства "Травневе", вул. Жовтнева, буд. 65, кв. 11, смт. Чутове, Полтавська область, 38800

до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, АДРЕСА_1

Треті особи без самостійних вимог на предмет спору:

1. Чутівська районна державна адміністрація Полтавської області, вул. Леніна, 4, смт. Чутове, Полтавська область, 38800

2. Чутівська селищна рада Чутівського району Полтавської області, вул. Набережна, 9, смт. Чутове, Полтавська область, 38800

про стягнення 28824,12 грн.

та за зустрічним позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, АДРЕСА_1

до Фермерського господарства "Травневе", вул. Жовтнева, буд. 65, кв. 11, смт. Чутове, Полтавська область, 38800

про визнання договору купівлі-продажу урожаю озимої пшениці 2008 року недійсним

Суддя Гетя Н.Г.

Представники:

від позивача: Коваль В.Ф., Рибалко Ю.В. (керівник)

від відповідача: ОСОБА_1

від третіх осіб: не з'явились

Рішення виноситься в умовах перерви, оголошеної в судовому засіданні 06.05.2010 року.

Суть справи: розглядається позовна заява про 26500,41 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу урожаю озимої пшениці 2008 року від 3 липня 2008 року та зустрічна позовна заява про визнання договору купівлі-продажу недійсним.

Представники позивача за первісним позовом підтримали позовні вимоги в повному обсязі (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог), проти задоволення зустрічного позову заперечують, посилаючись на його необґрунтованість.

Відповідач за первісним позовом проти задоволення позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що право на використання спірної земельної ділянки перейшло до нього згідно Угоди про спільний обробіток землі від 10.08.2007 року, а також на те, що позивач не має жодного відношення до вирощування та збирання урожаю озимої пшениці 2008 року, а право власності на зібраний урожай належить ПП ОСОБА_1, зустрічний позов підтримує в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив:

28.12.2007 року між Чутівською районною державною адміністрацією Полтавської області та Фермерським господарством "Травневе" (позивач) був укладений договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 31,7 га, в т.ч. 31,2 га ріллі та 0,5 га польових шляхів (кадастровий № 53254555100:00:002:0082), розташованої на території Чутівської селищної ради Чутівскього району Полтавської області за межами населених пунктів.

У відповідності до п. 7 вказаного договору строк оренди земельної ділянки встановлено у 49 років, тобто до 31.12.2056 року.

Згідно ч. 8 ст. 93 ЗК України, правовідносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Законом України "Про оренду землі" № 161-XIV від 06.10.1998 року.

У відповідності до ст. 5 Закону України "Про оренду землі", орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом; орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у спільній власності територіальних громад, є районні, обласні ради та Верховна Рада Автономної Республіки Крим у межах повноважень, визначених законом; орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є районні, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та Кабінет Міністрів України в межах повноважень, визначених законом.

Необхідною умовою укладення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній або комунальній власності, є наявність рішення відповідного органу про надання земельної ділянки (п. 3.4.5. Рекомендацій Вищого господарського суду України "Про практику застосування господарськими судами земельного законодавства" № 04-06/15 від 02.02.2010 року).

Як вбачається з матеріалів справи, договір оренди землі 28.12.2007 року був укладений на підставі рішення виконавчого комітету Чутівської селищної ради Чутівського району Полтавської області № 4.3 від 18.12.2007 року та розпорядження Чутівської районної державної адміністрації Полтавської області № 852 від 18.12.2007 року (з урахуванням змін, внесених розпорядженням Чутівської районної державної адміністрації Полтавської № 98 від 27.02.2008 року).

03.07.2008 року між позивачем та Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 (відповідач) був укладений договір купівлі-продажу урожаю озимої пшениці 2008 року (далі - договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача урожай озимої пшениці на площі 31,2 га на загальну суму 19500,00 грн., а відповідач - зібрати урожай та провести його повну оплату з урахуванням відстрочки платежу у строк до 05.08.2008 року.

На виконання умов договору відповідачем (з дотриманням позивачем абз. 2 договору) був зібраний урожай озимої пшениці, що підтверджується, зокрема, накладними № 31 від 12.07.2008 року та № 32 від 16.07.2008 року, а також постановою Чутівського РВ ГУМВС України в Полтавській області про відмову в порушенні кримінальної справи від 10.07.2009 року, але оплату за зібраний урожай у передбачений договором строк не здійснив.

08.08.2008 року та 15.08.2008 року позивачем на адресу відповідача були направлені претензії за № 1-08 та № 2-08 відповідно з вимогою про сплату суми заборгованості в розмірі 19500,00 грн. Вказані претензії були отримані відповідачем 09.08.2008 року та 15.08.2008 року відповідно (копії повідомлень про вручення поштового відправлення в матеріалах справи), але залишені без відповіді.

Таким чином, сума заборгованості відповідача за договором від 03.07.2008 року складає 19500,00 грн.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 174 ГК України підставою виникнення господарських зобовязань є, зокрема, господарські договори та інші угоди, передбачені законом.

Згідно ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 656 ЦК України, предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до ст. ст. 509, 510 ЦК України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України. Зобовязання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України зобовязання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається.

Згідно ст. 193 ГК України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

У відповідності до вимог ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до договору оренди земельної ділянки від 28.12.2007 року, орендарем спірної земельної ділянки (землекористувачем), як було зазначено вище, є позивач.

Згідно ст. 95 ЗК України, право власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур належить землекористувачу.

Будь-яких умов вирощування та збирання урожаю озимої пшениці 2008 року, окрім того, що урожай збирається відповідачем без участі позивача, а позивач не чинить останньому жодних перешкод при збиранні урожаю, договором від 03.07.2008 року не передбачено.

За даних обставин посилання відповідача на те, що позивач не має жодного відношення до вирощування та збирання урожаю озимої пшениці 2008 року, а також на те, що позивач не має права власності на вказаний урожай, судом до уваги не приймається.

Не приймаються судом до уваги й доводи відповідача щодо перебування спірної земельної ділянки у нього на правах оренди на підставі договору оренди від 28.12.2008 року, оскільки сторонами за даним договором є Чутівська районна державна адміністрація Полтавської області (орендодавець) та Фермерське господарство "Травневе" (орендар).

Безпідставними є також ствердження відповідача стосовно того, що право користування спірною земельною ділянкою перейшло до нього на підставі Угоди про спільний обробіток землі від 10.08.2007 року з огляду на відсутність необхідного причинно-наслідкового зв'язку між даною угодою та договором купівлі-продажу урожаю озимої пшениці 2008 року. Крім того, враховуючи положення ч. 1 ст. 93 ЗК України та ст. ст. 1130, 1131 ЦК України, Угода про спільний обробіток землі від 10.08.2007 року, як договір про спільну діяльність, не породжує правових наслідків у вигляду переходу права оренди земельної ділянки до відповідача.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 19500,00 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу урожаю озимої пшениці 2008 року підлягають задоволенню в повному обсязі.

У відповідності до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача, сума 3% річних за період з 06.08.2008 року по 31.03.2010 року складає 939,12 грн., а сума інфляційних нарахувань за період з 06.07.2008 року по 31.03.2010 року - 4680,00 грн.

Враховуючи, що кінцевим строком погашення заборгованості за договором є 05.08.2008 року, суд, перевіривши правильність нарахування позивачем суми 3% річних та інфляційних витрат за період з 06.08.2008 року по 31.03.2010 року, дійшов висновку про задоволення позовних вимог в цій частині в повному обсязі.

Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача штраф за період з 06.08.2008 року по 31.02.2010 року, що складає, згідно розрахунку позивача, 3705,00 грн.

У відповідності до ст. 549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, нарахована позивачем до стягнення сума штрафу, як триваюча санкція, є за своєю правовою природою пенею (у розумінні ст. 549 ЦК України).

За змістом ст. ст. 216, 218, 229, 230, 231 ГК України боржник несе господарсько-правову відповідальність за невиконання ним грошового зобовязання шляхом застосування до нього господарських санкцій.

Згідно ст. ст. 546, 549, 550 ЦК України, зобовязання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штрафом або пенею) - грошовою сумою або іншим майном, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

У відповідності до ст. ст. 547-548 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобовязання вичиняється у письмовій формі. Виконання зобов'язання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно абз. 3 договору, штрафні санкції щодо несплати у строк до 05.08.2008 року (суми заборгованості) складають 1% за кожний прострочений місяць.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З урахуванням вищевикладеного, приймаючи до уваги вимоги ч. 3 ст. 549 ЦК України щодо обчислення пені у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (0,03% за день), судом було здійснено власний перерахунок суми пені, яка склала 1082,25 грн.

Таким чином, на підставі наданих доказів суд дійшов висновку про часткове задоволення первісних позовних вимог, стягненню підлягають 19500,00 грн. основного боргу, 939,12 грн. 3% річних, 4680,00 грн. інфляційних нарахувань та 1082,25 грн. пені (штрафу за текстом договору).

У задоволенні зустрічного позову суд вважає за необхідне відмовити з огляду на наступне.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог позивач посилається, зокрема, на те, що право на використання спірної земельної ділянки перейшло до нього згідно Угоди про спільний обробіток землі від 10.08.2007 року, а також на те, що відповідач за зустрічним позовом не має жодного відношення до вирощування та збирання урожаю озимої пшениці 2008 року, а право власності на зібраний урожай належить ПП ОСОБА_1

Згідно ст. 1130 ЦК України, за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.

Відповідно до ч. 2 ст. 1131 ЦК України, умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

У відповідності до ч. 1 ст. 93 ЗК України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, договорів оренди (суборенди) спірної земельної ділянки між позивачем та відповідачем не укладалося, будь-яких домовленостей щодо передання спірної земельної ділянки в оренду позивачу за зустрічним позовом та виникнення у нього права власності на зібраний урожай при укладенні Угоди про спільний обробіток землі від 10.08.2007 року не досягалося, причинно-наслідковий зв'язок між даною угодою та договором купівлі-продажу урожаю озимої пшениці 2008 року відсутній.

За даних обставин посилання позивача за зустрічним позовом на те, що право користування спірною земельною ділянкою перейшло до нього на підставі Угоди про спільний обробіток землі від 10.08.2007 року є необґрунтованим.

Сторонами за договором купівлі-продажу урожаю озимої пшениці 2008 року є Чутівська районна державна адміністрація Полтавської області (орендодавець) та Фермерське господарство "Травневе" (орендар), тобто землекористувачем за спірним договором в даному випадку є саме Фермерське господарство "Травневе".

Згідно ст. 95 ЗК України, право власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур належить землекористувачу.

В силу ст. 658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару.

Будь-яких додаткових умов вирощування та збирання урожаю озимої пшениці 2008 року, окрім того, що урожай збирається відповідачем без участі позивача, а позивач не чинить останньому жодних перешкод при збиранні урожаю, спірним договором не передбачено.

Отже, посилання позивача на те, що відповідач за зустрічним позовом не має жодного відношення до вирощування та збирання урожаю озимої пшениці 2008 року, а право власності на зібраний урожай належить ПП ОСОБА_1 є безпідставним.

Таким чином, господарський суд, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з'ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спорів, дійшов висновку про часткове задоволення первісного позову та відмову у задоволенні зустрічного позову.

Судові витрати підлягають стягненню зі сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Первісний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Фермерського господарства "Травневе" (38800, Полтавська область, смт. Чутове, вул. Жовтнева, буд. 65, кв. 11, р/р 26007000193001 у філії "Полтавська дирекція" АТ "Індекс-банк", МФО 331661, код ЄДРПОУ 13964291) 19500,00 грн. - основного боргу, 1082,25 грн. - пені, 4680,00 грн. - інфляційних витрат, 939,12 грн. - 3% річних, 262,01 - державного мита та 214,53 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині первісного позову відмовити.

4. У задоволенні зустрічного позову відмовити.

Суддя Гетя Н.Г.