Постанова № 106137180, 07.09.2022, Нововодолазький районний суд Харківської області

справа № 631/469/22

провадження № 3/631/278/22

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2022 року селище міського типу Нова Водолага

Суддя Нововодолазького районного суду Харківської області Трояновська Т. М., розглянувши адміністративний матеріал, що надійшов від Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , рядового мотопіхотного батальйону Військової частини НОМЕР_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 172-11 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

07 вересня 2022 року до Нововодолазького районного суду Харківської області від командира мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_2 для розгляду по суті надійшов адміністративний матеріал, складений відносно ОСОБА_1 .

Зі зміступротоколу провійськове адміністративнеправопорушення А1008№ 468,складеного 19серпня 2022року командироммотопіхотного батальйонувійськової частини НОМЕР_1 майором ОСОБА_2 ,вбачається,що 11серпня 2022року від командира мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 надійшла доповідь про факт самовільного залишення району зосередження мотопіхотного батальйону командира відділення взводу зв`язку рядового ОСОБА_3 .

Попередньо встановлено,що рядовий ОСОБА_3 ,який відповіднодо розпорядженнякомандира батальйонувибув вскладі рекогностувальноїгрупи 08серпня 2022року вХарківську областьдля визначеннярайону зосередженнямотопіхотного батальйону,10серпня 2022року близько18години 30хвилин самовільнозалишив район,а саме південнуоколицю населеногопункту СтаровірівкаКрасноградського (колишньогоНововодолазького)району Харківськоїобласті тавибув донаселеного пунктуКрасноград Харківськоїобласті,де близько19годин 30хвилин 10серпня 2022року бувзатриманий місцевимиспівробітниками військовоїслужби правопорядкута територіальногоцентру комплектуваннята соціальноїпідтримки.11серпня 2022року близько10години 00хвилин співробітникивійськової службиправопорядку відпустилираніше затриманоговійськовослужбовця.Однак,рядовий ОСОБА_3 ,не з`явивсяу місцерозташування свогопідрозділу.13серпня 2022року відкомандира мотопіхотногобатальйону військовоїчастини НОМЕР_1 майора ОСОБА_2 ,надійшла доповідьпро фактповернення дорозташування мотопіхотногобатальйону військовоїчастини НОМЕР_1 в районзосередження населеногопункту СтаровірівкаХарківської областікомандира відділеннявзводу зв`язкумотопіхотного батальйонувійськової частини НОМЕР_1 рядового ОСОБА_3 ,який 10серпня 2022року самовільнозалишив районзосередження,в умовахособливого періоду.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за частиною 4 статті 173-11 Кодексу України про адміністративні правопорушення, тобто самовільне залишення військової частини в районі зосередження в умовах особливого періоду.

У судовому засіданні ОСОБА_3 свою провину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 172-11 Кодексу України про адміністративні правопорушення, визнав у повному обсязі, у скоєному щиро розкаявся, пояснивши що дійсно 10 серпня 2022 року близько 18 години 30 хвилин самовільно залишив південну околицю населеного пункту Старовірівка та вибув до населеного пункту Красноград.

Суддя, вислухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, прийшов до наступного висновку.

Положення частин 1 та 2 статті 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

У відповідності до вимог частини 1 статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушенняадміністративне правопорушення (проступок) це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свобод громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 23 Кодексу України про адміністративне правопорушення передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (стаття 245 Кодексу України про адміністративне правопорушення).

При цьому, положеннями статті 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 Кодексу України про адміністративні правопорушеннявстановлено, що доказами в справі проадміністративне правопорушенняє будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюютьсяпротоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності,потерпілих,свідків, висновкомексперта, речовими доказами, показаннями технічних приладівта технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі,чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючимив автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом провилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Водночас, положеннями статті 252 Кодексу України про адміністративні правопорушенняпередбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення основним доказом про вчинення особою адміністративного правопорушення є протокол про адміністративне правопорушення, який повинен відповідати вимогам, визначеним у статті 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення та містити перелік всіх обов`язкових реквізитів протоколу.

Протокол проадміністративне правопорушеннязаймає провіднемісце вчислі засобів,за допомогоюяких встановлюютьсяфактичні дані,на підставіяких увизначеному закономпорядку посадовіособи встановлюютьнаявність чивідсутність адміністративногоправопорушення,вину особив йоговчиненні таінші обставини,що вказуютьсяу статті280Кодексу Українипро адміністративніправопорушення імають значеннядля правильноговирішення справи. Протокол складається у кожному випадку виявлення адміністративного правопорушення, він є єдиною формою документу, в якому фіксується факт вчинення допущеного порушення.

Протокол про адміністративне правопорушення це комплексне джерело доказової інформації. Однак, він набуває значення доказу в таких випадках, коли: по-перше, протокол складений уповноваженою на те посадовою особою; по-друге, складений не пізніше термінів, передбачених для накладення адміністративного стягнення; по-третє, зміст протоколу відповідає усім вимогам, передбаченим у статті 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

У відповідності до приписів статті 254 Кодексу України про адміністративні правопорушення, одним із найважливіших джерел доказів у справі про адміністративне правопорушення є протокол про вчинення адміністративного правопорушення, який повинен містити ознаки правопорушення, передбаченого відповідними статтями Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Так, у протоколі серії А1008 № 468 від 19 серпня 2022 року про військове адміністративне правопорушення, передбачене частиною 4 статті 172-11 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено фактичні обставини правопорушення, скоєного ОСОБА_3 10 серпня 2022 року.

Оцінюючи наданийдоказ,суд вважаєйого належнимта допустимим,оскільки вінскладений уповноваженоюособою командиром мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 майором ОСОБА_2 , його зміст в цілому відповідає вимогами статті 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення, вказаний протокол містить підписи особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та особи, яка його склала, у тому числі й відомості про роз`яснення ОСОБА_3 змісту статті 63 Конституції України та його прав, передбачених статтею 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Протокол про військове адміністративне правопорушення не містить жодних зауважень з боку ОСОБА_3 ,натомість уграфі «пояснення військовослужбовця, який притягується до адміністративної відповідальності» останній власноруч підтвердив факт того, що дійсно у період з 18 години 30 хвилин 10 серпня 2022 року до 08 години 00 хвилин 13 серпня 2022 року проводив на власний розсуд в населеному пункті Красноград Харківської області в умовах особливого періоду.

Диспозиція статті 172-11 Кодексу України про адміністративні правопорушення, зокрема частина 1 встановлює відповідальність за самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем строкової служби, а також не з`явлення його вчасно без поважних причин на службу у разі звільнення з частини, призначення або переведення, нез`явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до трьох діб;частина 3 за самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем (крім строкової військової служби), а також військовозобов`язаним та резервістом під час проходження зборів, а також нез`явлення його вчасно без поважних причин на військову службу у разі призначення або переведення, нез`явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до десяти діб.

Відповідальність за частиною 4 наведеної статті настає за діяння, передбачені частинами першою або третьою цієї статті, вчинені в умовах особливого періоду.

Об`єктом правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 172-11 Кодексу України про адміністративні правопорушення, є суспільні відносини у сфері військової дисципліни, належне несення військової служби. При цьому кваліфікуючою ознакою правопорушення є його вчинення в умовах особливого періоду.

У статті1Закону України№ 1932-ХІІвід 06грудня 1991року «Прооборону України»надано роз`ясненнятерміну особливийперіод,яким є період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Особливий період період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій (абзац 5 статті 1 Закону України № 354-ХІІ від 21 жовтня 1993 року «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).

Згідно з частиною 8 статті 4 Закону України № 354-ХІІ від 21 жовтня 1993 року «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», з моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, що затверджений Законом України № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оброни України введений воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Крім того, 24 лютого 2022 року набрав чинності Указ Президента України № 29/2022 від 24 лютого 2022 року «Про загальну мобілізацію». Мобілізація проводиться протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.

Указом Президента України № 133/2022 від 14 березня 2022 року, затвердженим Законом України № 2119-ІХ від 15 березня 2022 року, у зв`язку із триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оброни України продовжено строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

Указом ПрезидентаУкраїни №259/2022від 18квітня 2022року,затвердженим ЗакономУкраїни №2212-ІХвід 21квітня 2022року,у зв`язкуіз триваючоюширокомасштабною збройноюагресією РосійськоїФедерації протиУкраїни напідставі пропозиціїРади національноїбезпеки іоброни Українипродовжено строкдії воєнногостану з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України № 341/2022 від 17 травня 2022 року, затвердженим Законом України № 2263-ІХ від 22 травня 2022 року, у зв`язку із триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оброни України продовжено строк дії воєнного станув Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Указом Президента України № 573/2022 від 12 серпня 2022 року «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України № 2500-ІХ від 15серпня 2022 року, у зв`язку із триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оброни України продовжено строк дії воєнного станув Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.

Відповідно до статті 1 Закону України № 389-VІІІ від 12 травня 2015 року «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Виходячи із вищевикладеного вбачається, що особливий період охоплює собою мобілізацію, воєнний час та частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Таким чином, починаючи з 24 лютого 2022 року та по теперішній час в Україні діє режим воєнного стану, який є особливим періодом.

Наведене є безумовною підставою задля висновку про те, що вказаний період часу в України, з огляду на зміст глави 13-Б «Військові адміністративні правопорушення» Кодексу України про адміністративні правопорушення, є особливим періодом.

А отже, як визначає імперативний зміст частини 4 статті 172-11 Кодексу України про адміністративні правопорушення «самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем строкової служби, а також нез`явлення його вчасно без поважних причин на службу у разі звільнення з частини, призначення або переведення, нез`явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до трьох діб» вчинені в умовах особливого періоду, слід кваліфікувати саме за цією нормою права.

За загальним правилом суб`єктом військового адміністративного та військового дисциплінарного деліктів, до яких відносяться й адміністративні правопорушення, передбачені статтею 172-11 Кодексу України про адміністративні правопорушення, є особа, яка перебуває на військовій службі.

У частині 9 статті 1 Закону України № 2232-ХІІ від 25 березня 1992 року «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, що військовослужбовці це особи, які проходять військову службу.

Військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби:

1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять);

2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби;

3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника);

4) під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою;

5) під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку (частина 4 статті 24 Закону України № 2232-ХІІ від 25 березня 1992 року «Про військовий обов`язок і військову службу»).

Як убачається з військового квитка серії НОМЕР_3 , виданого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 перебуває на військовій службі у Військовій частині НОМЕР_1 з 25 лютого 2022 року.

Отже з наявних у матеріалах справи документів вбачається, що ОСОБА_3 є військовослужбовцем і перебуває на військовій службі в Збройних Силах України, а отже є суб`єктом адміністративної відповідальності за статтею 172-11 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до преамбули Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України № 551-ХІV від 24 березня 1999 року «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України», цей Статут визначає сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.

Усі військовослужбовці Збройних Сил України незалежно від своїх військових звань, службового становища та заслуг повинні неухильно керуватися вимогами цього Статуту.

Дія цього Статуту поширюється на військовослужбовців Служби зовнішньої розвідки України, Служби безпеки України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Управління державної охорони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.

Як вжезазначалося вище,адміністративна відповідальністьза частиною4статті 172-44Кодексу Українипро адміністративніправопорушення настає за самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем строкової служби, а також нез`явлення його вчасно без поважних причин на службу у разі звільнення з частини, призначення або переведення, нез`явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до трьох діб, або за самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем (крім строкової військової служби), а також військовозобов`язаним та резервістом під час проходження зборів, а також нез`явлення його вчасно без поважних причин на військову службу у разі призначення або переведення, нез`явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до десяти діб, вчинене в умовах особливого періоду

У судовому засіданні із пояснень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та матеріалів справи установлено, що 10 серпня 2022 року близько 18 години 30 хвилин ОСОБА_3 самовільно залишив південну околицю населеного пункту Старовірівка та вибув до населеного пункту Красноград, де перебував до 13 серпня 2022 року.

Так, факт самовільного залишення військової частини (район зосередження) рядовим ОСОБА_3 підтверджується сукупністю доказів, що містяться в матеріалах справи, зокрема:

- доповіддю № 1631 про факт самовільного залишення місця служби (зі зброєю) військовослужбовцями військової частини НОМЕР_1 (район виконання бойових завдань) майором ОСОБА_4 та рядовим ОСОБА_3 , складеною 12 серпня 2022 року тимчасово виконуючим обов`язки командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_5 ;

- доповіддю №1700 про факт повернення до розташування військової частини військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 (район виконання бойових завдань) майора ОСОБА_4 та рядового ОСОБА_3 , складеною 19 серпня 2022 року тимчасово виконуючим обов`язки командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_5 ;

- пояснювальною запискою рядового ОСОБА_3 від 19 серпня 2022 року з якої вбачається, що ОСОБА_3 , командир відділення взводу зв`язку мотопіхотного батальйону у період з 18 години 30 хвилин 10 серпня 2022 року до 08 години 00 хвилин 13 серпня 2022 року проводив час на власний розсуд в населеному пункті Красноград Харківської області;

- пояснювальною запискою заступника командира мотопіхотного батальйону з МПЗ Військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_6 , який підтвердив факт того, що ОСОБА_3 10 серпня 2022 року близько 18 години 30 хвилин самовільно залишив район, а саме південну околицю населеного пункту Старовірівка Харківської області та вибув до населеного пункту Красноград Харківської області. Близько 19 годин 30 хвилин 10 серпня 2022 року був затриманий місцевими співробітниками військової служби правопорядку та територіального центру комплектування та соціальної підтримки. 11 серпня 2022 року близько 10 години 00 хвилин рядового ОСОБА_3 було відпущено, однак останній не з`явився у місце розташування свого підрозділу, а з`явився лише 13 серпня 2022 року ;

- пояснювальною запискою командира взводу зв`язку мотопіхотного батальйону Військової частини НОМЕР_1 сержанта ОСОБА_7 , який підтвердив факт того, що рядовий ОСОБА_3 10 серпня 2022 року близько 18 години 30 хвилин самовільно залишив район, а саме південну околицю населеного пункту Старовірівка Харківської області та вибув до населеного пункту Красноград Харківської області. Однак рядовий ОСОБА_3 не з`явився у місце розташування свого підрозділу на телефонні дзвінки не відповідав. 13 серпня 2022 року від командира мотопіхотного батальйону з МПЗ Військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_2 надійшла доповідь про факт повернення до розташування мотопіхотного батальйону військової частини ОСОБА_3 ;

- рапортом командира мотопіхотного батальйону майора ОСОБА_8 про те, що помічник начальника штабу начальник розвідки мотопіхотного батальйону майор ОСОБА_4 та командир відділення взводу зв`язку мотопіхотного батальйону рядовий ОСОБА_3 10 серпня 2022 року близько 18 години 30 хвилин самовільно залишили район, а саме південну околицю населеного пункту Старовірівка Харківської області та вибув до населеного пункту Красноград Харківської області, де були затримані в нетверезому стані місцевими співробітниками військової служби правопорядку та територіального центру комплектування та соціальної підтримки. 11 серпня 2022 року співробітники військової частини відпустили раніше затриманих військовослужбовців, однак майор ОСОБА_4 та ОСОБА_3 не з`явились у місце розташування свого підрозділу.

Окрім зазначеного, факт самовільного залишення військової частини при виконанні обов`язків військової служби також підтверджується поясненнями правопорушника, наданими у судовому засіданні, в яких останній зазначає, що дійсно 10 серпня 2022 року близько 18 години 30 хвилин самовільно залишив південну околицю населеного пункту Старовірівка Красноградського (колишнього Нововодолазького) району Харківської області та вибув до населеного пункту Красноград Харківської області по власних справах.

Судом не встановлено обставин, якими б стверджувалося, що вказані пояснення ОСОБА_3 писав під тиском військовослужбовців або з їх сторони було необ`єктивне ставлення до нього.

Слід також зауважити, що будь-яких заперечень щодо відомостей, які зазначені в протоколі командира мотопіхотного батальйону Військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ані в протоколі, ані в окремих поясненнях не зазначив; останній не висловлював те, що не згоден із встановленим відносно нього факту самовільного залишення району зосередження.

Також належить взяти до уваги й те, що протокол про військове адміністративне правопорушення складений уповноваженою особою і дії особи, яка його складала, в порядку передбаченому чинним законодавством, ОСОБА_3 не оскаржувалися, а саме: позовної заяви до суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, заяв до правоохоронних органів в порядку, передбаченомуКримінаьним процесуальним кодексом України, останній не подавав.

Відтак, у судовому засіданні встановлено, що військовослужбовець, рядовий ОСОБА_3 10серпня 2022року близько18години 30хвилин самовільнозалишив районзосередження,а саме південнуоколицю населеногопункту СтаровірівкаХарківської областіта вибувдо населеногопункту КрасноградХарківської області,де бувзатриманий місцевимиспівробітниками військовоїслужби правопорядкута територіальногоцентру комплектуваннята соціальноїпідтримки вумовах особливогоперіоду,що самопо собіявляє склададміністративного правопорушення,передбаченого частиною4статті 172-11 КодексуУкраїни проадміністративні правопорушення.

Отже, оцінивши матеріали справи та наведені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, своєчасному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, вважаю факт вчинення ОСОБА_3 правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 172-11 Кодексу України про адміністративні правопорушення доведеним, а тому він підлягає притягненню до адміністративної відповідальності.

Згідно з частиною 2 статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

При накладенні стягнення за військове адміністративне правопорушення, суддя враховує характер його вчинення, ступінь вини, майновий стан, особу правопорушника, а також наявність обставин, які пом`якшують та обтяжують відповідальність.

В силу пункту 1 частини 1 статті 34 Кодексу України про адміністративні правопорушення суддя визнає обставиною, яка пом`якшує відповідальність ОСОБА_3 щире розкаяння винного. Крім того, майнової шкоди проступком не заподіяно.

Обставин, що обтяжує відповідальність, ОСОБА_3 відповідно до статті 35 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддею не вбачається.

Вирішуючи питання щодо міри адміністративного стягнення, яке необхідно призначити ОСОБА_3 суддя зазначає наступне.

Керуючись принципом верховенства права, з урахуванням вимог статей 33, 245, 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з метоюзапобігання вчиненняу подальшомунових правопорушеньта досягненнямети адміністративногопокарання,беручи доуваги характерскоєного адміністративногоправопорушення,особу правопорушниката ступеньйого вини,суддя вважаєза необхіднезастосувати до ОСОБА_3 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в мінімальних межах санкції частини 4 статті 172-11 Кодексу України про адміністративні правопорушення України, з урахуванням вимог статтей 34 та 35 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Саме ця міра покарання, на думку суду, буде достатньою для виправлення порушника та запобігання вчинення ним нових адміністративних правопорушень.

В порядку частини 5 статті 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення суд вирішує питання про стягнення судового збору з особи, на яку накладається адміністративне стягнення.

Так, відповідно до вимог статті 40-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення, судовий збір сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. При цьому розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Таким законом, що встановлює правові засади справляння судового збору, є Закон України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VІ, частина 1 та пункт 5 частини 2 статті 4 якого передбачають, що у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення справляється судовий збір у сумі, яка дорівнює 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому він справляється.

Статтею 7 Закону України № 1928-ІХ від 02 грудня 2021 року «Про Державний бюджет України на 2021 рік» з 1 січня 2022 року встановлений прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб в сумі 2481 гривня 00 копійок.

В зв`язкуз вищевикладеним,вважаю занеобхідне стягнутиіз ОСОБА_3 судовий збір по справі про адміністративне правопорушення у розмірі 496 гривні 20 копійок, зарахувавши його до спеціального фонду Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 9 11, 23, 24, 25, 27, 33 35, частиною 2 статті 38, статтею 40-1, частиною 4 статті 172-11, статтями 245, 246, 249 252, частиною 1 статті 255, частиною 2 статті 268, частиною 2 статті 277, статтями 280, 283 285, частиною 2 статті 287, статтями 294, 298, частинами 1 і 2 статті 299 та частиною 1 статті 303 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні військового адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 172-11 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі сто сорокап`яти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що дорівнює 2465 (дві тисячі чотириста шістдесят п`ять) гривень 00 копійок, який стягнути на користь держави (номер рахунку (IBAN): UA 948999980313010106000020559, код класифікації доходів бюджету: 21081100, отримувач: ГУК Харків обл/СТГ Нова Вод/21081100, код отримувача (ЄДРПОУ): 37874947, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП електронне адміністрування податку).

Відповідно до Закону України «Про судовий збір» стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір у розмірі 496 гривень 20 копійок (отримувач: ГУК у м. Києві/м. Київ/ 22030106, код отримувача (ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП електронне адміністрування податку), номер рахунку (IBAN) UA 908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Копію постанови вручити ОСОБА_3 та направити до Військової частини НОМЕР_1 для відома.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1Кодексу України про адміністративні правопорушення, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

В разі не сплати штрафу у строк встановлений частиною 1 статті 307Кодексу України про адміністративні правопорушення у порядку примусового виконання постанови стягується штраф у подвійному розмірі, що буде складатиме 4930 гривень 00 копійок.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення особою, яку притягнуто до відповідальності, її законним представником, захисником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною 5 статті 7 та частиною 1 статті 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення, шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Нововодолазький районний суд Харківської області. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Якщо апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку, у разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Строк пред`явлення до виконання протягом трьох місяців.

Суддя: Т. М. Трояновська