Рішення № 106128483, 08.09.2022, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" вересня 2022 р. Cправа № 902/587/22

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Маслія І.В., розглянувши без виклику сторін за наявними матеріалами в порядку спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом: Заступника керівника Вінницької окружної прокуратури (пров. Цегельний, 8, м. Вінниця, 21020) в інтересах держави в особі

Державної служби України з безпеки на транспорті (пр. Перемоги, буд. 14, м. Київ, 01135)

до: Приватного підприємства "Янтас" (вул. Лісова, 6, с. Підлісне, Тростянецький район, Вінницька обл., 24330)

про стягнення 18970,53 грн. плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом

В С Т А Н О В И В :

Заступник керівника Вінницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовом до Приватного підприємства "Янтас" про стягнення 18970,53 грн. плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.07.2022 дану справу передано на розгляд судді Маслію І.В.

Ухвалою суду від 08.07.2022 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/587/22 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Даною ухвалою встановлено сторонам строки для вчинення процесуальних дій, зокрема, на подання відповідачем відзиву на позовну заяву.

08.08.2022 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позову заперечує та просить відмовити в задоволені позовних вимог.

12.08.2022 від заступника керівника Вінницької окружної прокуратури до суду надійшла відповідь на відзив, в якій останній спростовує твердження відповідача та просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав.

Розглядаючи дану справу, суд з урахуванням ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" приймає до уваги припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

07.05.2021 посадовими особами Подільського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки виявлено факт перевезення вантажу (яловичини) із перевищенням встановлених габаритно-вагових норм - без відповідного дозволу, виданого компетентними уповноваженими органами, або документа про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів - у разі неподільного вантажу, встановлених Правилами дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306.

На підставі направлення на рейдову перевірку від 30.04.2021 №002252 посадовими особами Подільського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки на а/д М-12 Стрий-Знам`янка (423км + 647м), 07.05.2021 проведено перевірку транспортних засобів: автомобіля марки MAN TGA 18.480, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та причепу марки KRONE SD, державний номерний знак НОМЕР_2 .

За даним фактом посадовими особами складено акт від 07.05.2021 №285512 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, акт від 07.05.2021 №0064247 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, розрахунок плати за проїзд великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту №0064247 від 07.05.2021 та довідку №0053747 про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 07.05.2021.

Факт порушення вагових обмежень також підтверджується результатом зважування від 07.05.2021 талон №1, час 15:32, режим динамічний, № авто НОМЕР_3 , з якого вбачається, що фактичне навантаження на одну одиничну вісь становить 7570, 12600, 5340, 5490 та 5480 тон, при допустимих 11 тон.

Таким чином, було зафіксовано перевищення вищевказаним транспортним засобом, нормативних вагових параметрів, саме на одиничну вісь.

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, транспортний засіб MAN TGA 18.480, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та свідоцтва про реєстрацію причепу марки KRONE SD, державний номерний знак НОМЕР_2 належить ПП «Янтас», зареєстрованого за адресою: вул. Лісова, 6, с. Підлісне, Тростянецький район, Вінницька область.

У товарно-транспортній накладній № ПП-0000585 від 07.05.2021 зазначено, що автомобіль марки MAN TGA 18.480, держ. № НОМЕР_1 та причеп KRONE SD, держ. № НОМЕР_2 , перевізник ПП «Янтас» під керуванням водія ОСОБА_1 прямував до вул. В.Сухомлинського, буд 76 смт Слобожанське, Дніпровський район, Дніпропетровська область для ТОВ «М`ясна фабрика «Фаворит Плюс» (Вантажоодержувач).

На підставі складених у ході здійснення габаритно-вагового контролю матеріалів посадовими особами Подільського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки складено розрахунок №0064247 від 07.05.2021 плати за проїзд великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування згідно ТТН від 07.05.2021 № ПП-0000585 та нараховано плату за проїзд у розмірі 567,81 євро, що за перерахунком згідно офіційного курсу валют Євро до Гривні Національного банку України станом на 07.05.2021 еквівалентно 18970,53 грн. (на день проведення розрахунку, а саме на 07.05.2021 курс гривні до 100 євро становив 3341,29 гривень).

13.05.2021 Подільське міжрегіональне Управління Укртрансбезпеки направило на адресу ПП «Янтас» лист № 34944/21.1/24-21, в якому повідомило про необхідність здійснення оплати проїзду у розмірі 18970,53 грн до 07.06.2021.

Зважаючи на те, що визначена контролюючим органом плата за проїзд відповідачем в добровільному порядку і у встановлені чинним законодавством строки не сплачена, а Укртрансбезпекою України, як контролюючим органом, на якого покладено здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства на автомобільному транспорті та габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування, до теперішнього часу не здійснено заходів щодо стягнення нарахованої відповідачу плати, прокурор звернувся до суду з відповідним позовом.

У відзиві на позовну заяву відповідач проти задоволення позову заперечив, зазначивши, що за результатами зважування було сформовано талон зважування, з якого було зроблено висновок про перевантаження на одну з вісей. При цьому загальна вага автомобіля з вантажем залишилась в межах допустимих вагових параметрів. Відповідачем перевозився подільний вантаж, тобто такий, що при завантаженні може бути поділений на окремі частки без втрати або пошкодження її властивостей. З огляду на не передбачення на законодавчому рівні можливості отримання особою дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, які перевозять подільні вантажі з перевищенням габаритно-вагових параметрів, на особу не може бути накладений штраф відповідно до абзацу 15 частини 1 статті 60 Закону № 2344-IIІ за відсутність такого дозволу. Відтак, всупереч викладеному в позовній заяві, відповідач не міг отримати дозволу на здійснення руху автомобільними дорогами України.

Також відповідач у відзиві зазначає, що з розрахунку №0064247 від 07.05.2021 року незрозуміло, яким чином здійснювався розрахунок плати за проїзд. В позовній заяві наведено наступний розрахунок : П= 0,27 х 701 х 3 = 567,81 євро. З даного розрахунку вбачається, що 0,27 - розмір плати за проїзд одного кілометру автомобільної дороги, 701 - відстань, яку було пройдено автомобілем Відповідача, 3 - коефіцієнт збільшення плати за проїзд, у разі перевищення хоча б одного вагового чи габаритного параметру.

Отже, Позивач зазначає, що автомобіль Відповідача, як перевізника подолав відстань у 701 км, тобто від адреси завантаження : вул. Лісова, 6, с. Підлісне, Тростянецького р-ну, Вінницької обл., до адреси відвантаження: вул. Сухомлинського, 76, смт. Слобожанське, Дніпровського р-ну, Дніпропетровської обл.

Відповідач із вказаним не погоджується з наступних підстав. Як вже було зазначено вище, маршрут Відповідача був чітко прописаний у ТТН та інших супровідних документах. У відповідності до подорожнього листа вантажного автомобіля № 84 від 07.05.2021 року, вантажний автомобіль MAN TGA 18.480 д.н.з. НОМЕР_3 з причіпом KRONE SD НОМЕР_2 прямував з с. Підлісне, Тростянецького р-ну, Вінницької обл. до смт. Слобожанське, Дніпровського р-ну, Дніпропетровської обл., при цьому відстань між точкою завантаження та точкою відвантаження становить 561 км, у відповідності до даної відстані було виділено пальне (від точки завантаження до точки відвантаження і назад). Тому, виходячи з формули розрахунку, запропонованої Позивачем, плата за проїзд мала б становити 454,41 євро, що еквівалентно 14 918, 28 грн. ( П= 0,27 х 561 х 3 = 454,41 євро ).

Таким чином, враховуючи вищевикладене відповідач ПП «Янтас» вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, та просить прийняти рішення, яким в задоволенні таких позовних вимог відмовити.

У відповіді на відзив прокурор зазначив, що доводи відповідача викладені у відзиві на позовну заяву, не спростовують обставин та доказів, якими підтверджено правомірність вимог прокурора, а відтак позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд керується наступним.

Статтею 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладено представництво інтересів держави в суді у визначених законом випадках.

Відповідно до статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Підставою представництва інтересів держави в судах є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних і інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

«Не здійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень, який усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. Аналогічна позиція викладена в ухвалі Верховного Суду у справі №822/1169/17 від 19.07.2018.

Статтею 53 ГПК України встановлено, що прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі №1-1/99, державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших нормативно-правових актів. З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання, в тому числі й територіальних громад.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 №422 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, шляхом злиття Державної інспекції з безпеки на морському та річковому транспорті та Державної інспекції з безпеки на наземному транспорті.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 затверджено положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі - Положення), відповідно до п. 1 якого Державна служба України з безпеки на транспорті (далі - Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Відповідно до п. 4 Положення одним з основних завдань Укртрансбезпеки є реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (далі - автомобільний транспорт), міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.

Також, Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському річковому транспорті; габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; нарахування плати та вживає заходи щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю ( пп.2, 15, 27 п. 5 Положення).

Отже, виходячи з наведеного, Державну службу України з безпеки на транспорті наділено повноваженнями звернення до суду щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Пунктом 2 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі Порядок №1567) визначено, що усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України підлягають державному контролю. Згідно з п. 3 Порядку органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансінспекція та її територіальні органи.

Отже, Укртрансбезпека здійснює функції з управління автомобільними дорогами загального користування та має право вимагати дотримання законодавчих та нормативних актів з питань дорожнього руху.

Судом встановлено, що несплата коштів ставить під загрозу своєчасне та повне фінансування Державної цільової економічної програми розвитку автомобільних доріг загального користування державного значення на 2018-2022 роки, метою якої є забезпечення відновлення і розвитку автомобільних доріг загального користування державного значення для інтеграції їх до європейської транспортної системи та підвищення на них рівня безпеки руху, швидкості, комфортності та економічності перевезень.

В даному випадку відповідач уникнув виконання обов`язку щодо внесення плати та в добровільному порядку не сплатив плату за проїзд, нараховану йому органом контролю у відповідності до вищезазначених вимог законодавства.

Факт не виконання відповідачем обов`язку щодо внесення в добровільному порядку плати за проїзд підтверджуються листом Подільського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки № 34944/21.1/24-21 від 13.05.2021.

Незважаючи на вказане, Державною службою України з безпеки на транспорті, за наявності підстав, жодних заходів щодо захисту інтересів держави з метою надходження коштів до Державного бюджету України не вжито, що свідчить про неналежне виконання уповноваженим органом своїх повноважень та підтверджується листом Державної служби України з безпеки на транспорті № 2228/86.3/15-22 від 31.05.2022.

Доцільність пред`явлення позову прокурором в даному випадку обумовлена актуальністю питань збереження автомобільних доріг від руйнування, забезпечення безпеки перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, наповнення дохідної частини бюджету, оскільки дані дії відповідача завдають збитків державному бюджету України, порушують економічні інтереси держави, ускладнюють належну реалізацію функцій держави щодо забезпечення державної політики у сфері охорони безпеки дорожнього руху.

Ураховуючи викладене та те, що факт несплати коштів тягне за собою ненадходження коштів до спеціального фонду Державного бюджету України та, відповідно, до зменшення коштів на фінансування розвитку мережі та утримання автомобільних доріг загального користування, що суттєво порушує економічні інтереси держави, Вінницька окружна прокуратура звернулася до суду із даним позовом.

З огляду на викладене прокурором підтверджено належним чином підстави для представництва.

За своєю правовою природою плата за проїзд великоваговим транспортним засобом є не штрафною санкцією, а сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування. Аналогічну правову позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.06.2018 у справі №820/1203/17.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

При цьому, юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад правопорушення, елементами якого є шкода, вина та протиправна поведінка заподіювача шкоди, причинний зв`язок між шкодою і протиправною поведінкою.

Частинами 1, 4 ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Статтею 33 Закону України «Про автомобільні дороги» передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно ч. 2 ст. 29 Закону України «Про дорожній рух» з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, з наступними змінами, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь -11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Подільний вантаж - це вантаж, який під час навантаження (розвантаження) та перевезення, має конструктивну можливість розподіляти його на складові частини; для сипучих та інших матеріалів - регулювати їх кількість (масу) на транспортній одиниці, що, у свою чергу, надає можливість перевізнику забезпечити перевезення подільних вантажів без перевищення вищезазначених параметрів.

Правила перевезення неподільного та подільного вантажів у випадку перевищення вагових або габаритних параметрів є різними: - перевезення неподільного вантажу допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі; - перевезення подільного вантажу з перевищенням вагових параметрів не допускається взагалі.

Відповідно до п.п. 1, 3, 6 Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної інспекції з безпеки на наземному транспорті та її територіальних органів, зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів (далі - транспортний засіб), під час проведення рейдових перевірок здійснюється посадовою особою Укртрансінспекції або її територіального органу (далі - посадова особа) у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла). Зупинення транспортного засобу здійснюється для проведення рейдової перевірки посадовою особою в будь-який час на маршруті руху. У разі виявлення порушень правил перевезення великогабаритних, великовагових і небезпечних вантажів посадові особи складають акти за формою згідно з додатками 2 і 3 до цього Порядку та повідомляють відповідний підрозділ МВС про такі порушення.

Відповідачем порушено вимоги вказаних вище нормативних актів, що встановлено актом Управління від 07.05.2021 № 0064247 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, довідкою від 07.05.2021 № 0053747 про результати здійснення габаритно-вагового контролю, талоном про зважування від 07.05.2021 №1.

Доказів отримання у встановленому порядку дозволу на участь у дорожньому русі належного відповідачу транспортного засобу, загальна вага та навантаження на осі якого перевищувала нормативні параметри відповідачем не подано оскільки перевезення подільного вантажу з перевищенням вагових параметрів не допускається взагалі.

Відтак, відповідачем вчинено правопорушення, яке має своїм наслідком спричинення державі збитків у вигляді некомпенсованого руйнування автомобільних доріг.

Процедура здійснення габаритно-вагового контролю регламентується Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 (далі Порядок № 879).

Зазначений нормативно-правовий акт встановлює порядок обчислення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, яка за своїм правовим змістом є сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування.

Згідно пп. 3 п. 2 Порядку № 879, великовагові та великогабаритні транспортні засоби транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306. При цьому, транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.

Згідно п. 30 Порядку № 879, плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою: П = (Рзм + Рнв + Рг)хВ, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; В - відстань перевезення, кілометрів. Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між зближеними (суміжними) осями не перевищує 2,5 метра.

Пунктом 31 Порядку № 879 передбачено, що при визначенні розміру плати за проїзд транспортних засобів з осьовим сполученням більше трьох береться до рахунку схема, що спричиняє більші руйнування доріг з комбінацій одно-, двох- та трьохосьових сполучень, а найбільша сума навантаження на суміжні осі припадає на максимальну колісну формулу.

Для строєних осей з одиночними шинами плата за перевищення допустимих навантажень на вісь (осі) збільшується у два рази.

Відповідно п. 31-1 Порядку № 879, якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п`ятикратному розмірі.

У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням.

Перевізник зобов`язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

З аналізу наведених норм слідує, що у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру плату за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу має вносити саме перевізник.

У розділі 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, (затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568), перевізником є фізична або юридична особа суб`єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.

Як встановлено судом, перевезення вантажу здійснювалось транспортним засобом автомобілем MAN TGA 18.480 д.н.з. НОМЕР_3 з причіпом KRONE SD НОМЕР_2 , які згідно свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу належать відповідачу.

В матеріалах справи наявні усі передбачені Порядком № 879 документи, зокрема акт проведення перевірки №285512 від 07.05.2021, довідка про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 07.05.2021 № 0053747, акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 0064247 від 07.05.2021, розрахунок плати за проїзд № 0064247 від 07.05.2021, які були складені працівниками Подільського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки, у зв`язку з виявленням під час габаритно-вагового контролю невідповідності фактичних вагових параметрів нормам і правилам перевезення вантажу відповідачем.

Розмір плати за проїзд позивачем визначено у відповідності до вимог зазначених вище норм Порядку № 879 та відповідно до ставок плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879).

Як вбачається з розрахунку плати за проїзд № 0064247 від 07.05.2021 пройдена відстань автомобілем відповідача становить - 701 км, перевищення навантаження на одиничну вісь - 1600 т. = 12600 т.(фактичне) - 11000 т.(допустиме), плата за проїзд за перевищення нормативних параметрів (євро/км) - 0,27, перевищення параметрів від нормативу у % складає - 14,55% тобто коефіцієнт збільшення плати за проїзд К=3 (від 10% до 40%).

З викладеного вбачається, що розрахунок проведено відповідно до затвердженої формули П=0,27х701х3=567,81 євро.

Крім того, п. 27 Порядку № 879 передбачено, що плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку. Оскільки, відповідачем не здійснено оплату нарахованої суми відшкодування (567,81 євро), позивачем здійснено її розрахунок в гривнях, за офіційним курсом гривні до євро станом на момент вчинення правопорушення (07.05.2021), що складає 18970,53 грн.

Заперечення відповідача викладені у відзиві на позовну заяву, щодо невірно визначеної відстані, яку покладено в розрахунок контролюючими особами як у актах про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, так і у розрахунках плати за проїзд, яка враховувалась при обчисленні плати за проїзд, судом оцінюються критично з огляду на наступне.

Як вбачається, з Акту №0064247 від 07.05.2021 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, пунктом 7 якого визначено маршрут руху із зазначенням пройденої відстані дорогами загального користування, а саме: початок руху - с. Підлісне Тростянецького р-н, Вінницька обл. - проміжний пункт Вінниця - кінцевий пункт - смт Слобожанське Дніпровського р-н, Дніпропетровська обл.

Відповідач у відзиві зазначає, що транспортний засіб відповідно до подорожнього листа №84 від 07.05.2021 вибув з с. Підлісне Тростянецького р-н, Вінницька обл. та прибув до смт Слобожанське Дніпровського р-н, Дніпропетровська обл. відстань між якими становить 561 км.

Так судом здійснено роздруківку з сайту della.com.ua., з якої вбачається що відстань між с. Підлісне Тростянецького р-н, Вінницька обл. до смт Слобожанське Дніпровського р-н, Дніпропетровська обл. складає 561 км, як зазначено відповідачем, а відстань між с. Підлісне Тростянецького р-н, Вінницька обл. до смт Слобожанське Дніпровського р-н, Дніпропетровська обл. з проміжним пунктом Вінниця складає 701 км, як зазначено в розрахунку плати за проїзд № 0064247 від 07.05.2021.

Крім того, судом здійснено роздруківку з автомобільної дороги М-12 (Стрий-Знам`янка), а саме 423 км даної дороги, де саме було здійснено перевірку посадовими особами Подільського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки транспортного засобу відповідача, зданої роздруківки вбачається що ваговий контроль транспортного засобу відповідача проводився поблизу смт Вороновиця.

З викладеного вбачається, що якби транспортний засіб відповідача їхав за вказаним в ТТН та подорожньому листі маршрутом він би ніяким чином не міг потрапити на 423 км. автомобільної дороги М-12 (Стрий-Знам`янка) (поблизу смт Вороновиця) де проводився ваговий контроль і лише якщо транспортний засіб їхав з проміжним пунктом м. Вінниця він міг потрапити на дану перевірку.

Суд враховує, що співробітники Укртрансбезпеки не позбавлені права визначати відстань перевезень за допомогою будь-яких баз даних, в тому числі й інтернет ресурсу della.com.ua, який є найбільш розповсюдженим для використання з цією метою.

З огляду на встановлені вище факти, суд дійшов висновку, що транспортний засіб відповідача здійснив маршрут с. Підлісне Тростянецького р-н, Вінницька обл. до смт Слобожанське Дніпровського р-н, Дніпропетровська обл. з проміжним пунктом Вінниця і відстань цього маршруту складає 701 км, що підтверджується Актом №0064247 від 07.05.2021 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та роздруківкою з сайту della.com.ua.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд вважає необґрунтованим та безпідставним твердження відповідача щодо невірно визначеної відстані, яку покладено в розрахунок контролюючими особами як у актах про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, так і у розрахунках плати за проїзд, яка враховувалась при обчисленні плати за проїзд.

Таким чином, розрахунок здійснений посадовими особами Подільського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки відповідно до норм Порядку та відповідно до ставок плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879).

Пунктом 37 Порядку № 879 визначено, що учасники відносин у сфері габаритно-вагового контролю несуть відповідальність згідно із законодавством.

Зважаючи на те, що визначена контролюючим органом плата за проїзд, відповідачем в добровільному порядку і у встановлені чинним законодавством строки не сплачена, така набуває статусу заборгованості перед Державним бюджетом України, а відтак підлягає стягненню в судовому порядку.

Приймаючи до уваги наведене, суд констатує, що у даному випадку державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування у зв`язку з перевезенням вантажу з порушенням вимог чинного законодавства завдано шкоду, яка підлягає відшкодуванню відповідачем у повному обсязі.

Відповідно ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відтак оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки, підтверджені належними та допустимими доказами, на підставі яких встановлено обставини, які входять до предмету доказування.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Окрім того, господарський суд, при вирішення даної справи враховує висновки, наведені Європейським судом з прав людини у справі "Проніна проти України", яким було вказано, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З урахуванням висновків, до яких дійшов суд при вирішенні даного спору, суду не вбачається за необхідне надавати правову оцінку кожному із доводів наведених прокурором в обґрунтування заявлених позовних вимог, а також заперечень відповідача, оскільки їх оцінка не може мати наслідком спростування висновків, до яких дійшов господарський суд під час вирішення даного спору.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись статтями 2, 3, 7, 13, 42, 46, 73, 74, 76-80, 86, 91, 113, 118, 120, 129, 165, 178, 219, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Янтас" (вул. Лісова, 6, с. Підлісне, Тростянецький район, Вінницька обл., 24330, код ЄДРПОУ 36892221) 18970,53 грн., що еквівалентно 567,81 євро відповідно до офіційного курсу встановленого Національним банком України на день проведення розрахунку 07.05.2021 в дохід Державного бюджету України (УК у м. Вінниці/отг м. Вінниця/22160100; код ЄДРПОУ 37979858, Казначейство України (ЕАП) МФО 899998, номер рахунку UA 838999980313171216000002856, призначення платежу: Плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом).

3. Стягнути з Приватного підприємства "Янтас" (вул. Лісова, 6, с. Підлісне, Тростянецький район, Вінницька обл., 24330, код ЄДРПОУ 36892221) на користь Вінницької обласної прокуратури (вул. Монастирська, 33, м. Вінниця, 21050, код ЄДРПОУ 02909909) 2481,00 грн. витрат на сплату судового збору.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

5. Примірник повного судового рішення надіслати відповідачу рекомендованим листом та на відомі суду електронні адреси учасників: прокуратурі vinnytsiaprok02@gmail.com, позивачу contact@dsbt.gov.ua, відповідачу jastlera94@gmail.com.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (ч.1 ст.256 ГПК України).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано (ч.1 ст.241 ГПК України).

Апеляційна скарга подається у порядку, визначеному ст. 256, 257 ГПК України.

Повне рішення складено 08 вересня 2022 р.

Суддя Ігор МАСЛІЙ

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу (вул. Лісова, 6, с. Підлісне, Тростянецький район, Вінницька обл., 24330)