Рішення № 106128482, 30.08.2022, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" серпня 2022 р. Cправа № 902/1091/21

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука Василя Васильовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Державного підприємства "Одеський авіаційний завод" (проспект Небесної Сотні, 32-А, м. Одеса, 65121)

до: Державного підприємства "Науково-дослідний інститут "ГЕЛІЙ" (вул. Ватутіна, 18, м. Вінниця, 21100)

про стягнення 65 100 грн., розірвання договору та зобов`язання до вчинення дій

за участю секретаря судового засідання Марущак А.О.,

представників сторін:

позивача Шепітько О.Ю. згідно витягу з ЄДРПОФОП та ГФ (в режимі відеоконференції);

відповідача Севастьянов В.В. згідно витягу з ЄДРПОФОП та ГФ.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Державного підприємства "Одеський авіаційний завод" з вимогами до Державного підприємства "Науково-дослідний інститут "ГЕЛІЙ" про:

- стягнення з Державного підприємства "Науково-дослідний інститут "ГЕЛІЙ" на користь Державного підприємства "Одеський авіаційний завод" за порушення умов Договору від 22.07.2021 № 58/225-03-204/ВДВ-21 пеню у розмірі 35 700,00 грн. та 29 400,00 грн. - штраф за прострочення виконання зобов`язання понад тридцять днів;

- розірвання Договору від 22.07.2021 № 58/225-03-204/ВДВ-21 щодо надання послуг з дослідного капітального ремонту літака Л-39м серійний № 934670, укладеного між Державним підприємством "Одеський авіаційний завод" та Державним підприємством "Науково-дослідний інститут "ГЕЛІЙ";

- зобов`язання Державне підприємство "Науково-дослідний інститут "ГЕЛІЙ" вчинити певні дії, а саме повернути дослідний зразок багатофункціонального індикатора МФИ-БТК-10,4 (МФИ-2) №03, шляхом підписання акту приймання-передачі.

Ухвалою суду від 05.11.2021 позовну заяву Державного підприємства "Одеський авіаційний завод" (№1)" залишено без руху на підставі ч.1 ст.174 Господарського процесуального кодексу України та встановлено позивачу строк для усунення виявлених недоліків протягом п`яти днів з дня вручення цієї ухвали.

Заявою № б/н від 12.11.2021 позивачем усунено недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 12.11.2021 за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 902/1091/21 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 0912.2021.

У визначену судом дату (09.12.2021) судове засідання у даній справі не відбулося, у зв`язку з перебуванням судді Матвійчука В.В. на лікарняному, за закінченням якого ухвалою суду від 20.12.2021 підготовче засідання призначено на 08.02.2022, про що учасників справи повідомлено в порядку визначеному ст.ст. 120, 121 Господарського процесуального кодексу України.

За наслідками судового засідання 08.02.2022, суд, протокольною ухвалою продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів, підготовче засідання відклав на 03.03.2022.

02.03.2022 до суду надійшло клопотання відповідача № 58/3-3-2 від 02.03.2022 про залишення позовної заяви позивача без розгляду з підстав запровадження в Україні воєнного стану, та з огляду на наявність похибки в розрахунку штрафних санкцій. Одночасно відповідач зазначає, що повернути дослідний зразок багатофункціонального індикатора МФИ-БТК-10,4 (МФИ-2) №03, шляхом підписання акту приймання-передачі планується до виконання на протязі 10 днів після закінчення впровадженого в Україні воєнного стану.

Розглянувши в судовому засіданні 03.03.2022 клопотання відповідача про залишення позовної заяви до розгляду, суд відмовив в його задоволенні з огляду на те, що обставини на які посилається останній, не є підставами залишення позову без розгляду. Також судом зауважено про те, що вирішення питання залишення позову без розгляду відноситься до прерогативи суду.

Ухвалою суду від 03.03.2022 підготовче засідання у справі відкладено на 07.04.2022.

09.03.2022 до суду надійшла заява позивача № б/н від 23.02.2022 (вх. № 01-34/2050/22 від 09.03.2022) про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до прохальної частини якої позивач збільшує розмір пені, нарахованої за період з 04.08.2021 по 23.02.2022 та заявляє до стягнення пеню у розмірі 85 260,00 грн.

Дослідивши, в судовому засіданні 07.04.2022, заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог судом встановлено відповідність її вимогам чинного процесуального законодавства, та прийнято її до розгляду як таку, що відповідає вимогам п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України. Таким чином ціна позову, з урахуванням збільшення розміру позовних вимог, становить 114 660,00 грн.

За наслідками судового засідання 07.04.2022 підготовче засідання відкладено на 12.05.2022, про що постановлено відповідну ухвалу.

Ухвалою суду від 12.05.2022 підготовче засідання відкладено на 31.05.2022.

30.05.2022 до суду надійшло клопотання відповідача № 58/3-5-28 від 28.05.2022 про залишення позовної заяви позивача без розгляду з підстав запровадження в Україні воєнного стану, та з огляду на наявність похибки в розрахунку штрафних санкцій. Одночасно, з означеним клопотанням відповідачем подано пояснення по справі та відзив на позовну заяву.

Ухвалою суду від 31.05.2022 в задоволенні клопотання відповідача № 58/3-5-28 від 28.05.2022 відмовлено, пояснення останнього та відзив на позовну заяву залишено без розгляду.

Виконавши завдання підготовчого провадження, судом закрито дану стадію господарського процесу та призначено справу до розгляду по суті на 30.06.2022, про що 31.05.2022 постановлено відповідну ухвалу.

В судовому засіданні по розгляду справи по суті 30.06.2022 судом оголошено перерву до 14.07.2022, про що постановлено ухвалу у протокольній формі.

11.07.2022 на електронну адресу суду надійшли додаткові пояснення б/н від 11.07.2022 (вх. № 01-34/5613/22) скріплені електронним цифровим підписом представника позивача Слободянюка В.Ю.

14.07.2022 до суду надійшли додаткові пояснення б/н від 14.07.2022 (вх. № 01-34/5749/22) за підписом представника ДП "Науково-дослідний інститут "ГЕЛІЙ" Лапутько О.М., які за своїм змістом є запереченнями на позовну заяву.

При цьому, суд, дослідивши означені пояснення, зауважив, що за своїм змістом пояснення є запереченнями на позовну заяву, подання яких виключається на стадії розгляду справи по суті.

У визначену судом дату (14.07.2022) справу знято з розгляду у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги у Вінницькій області та ракетним обстрілом м. Вінниця.

Ухвалою суду від 14.07.2022 судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 30.08.2022.

Ухвалою суду від 29.07.2022, з урахуванням ухвали від 08.08.2022, судове засідання у справі призначене на 30.08.2022 постановлено провести в режимі відеоконференції, забезпечивши участь представника позивача в судовому засіданні поза межами приміщення суду з використанням власник технічних засобів.

29.08.2022 до суду надійшли пояснення відповідача № 58/3-8-29 від 29.08.2022 з наведенням причин неподання доказів, у спосіб та строки визначені законом та судом.

На визначену судом дату з`явились представники позивача та відповідача.

В судовому засіданні 30.08.2022 прийнято судове рішення.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Після виходу суду з нарадчої кімнати 30.08.2022 представники сторін не з`явилися, у зв`язку з чим вступна та резолютивна частина рішення долучена до матеріалів справи без її проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що 17.12.2020 між Державним підприємством «Одеський авіаційний завод» та Міністерством оборони України в особі Центрального управління забезпечення авіації та протиповітряної оборони Озброєння Командування Сил логістики Збройних Сил України укладено державний контракт № 370/3/5/6/1/40 про закупівлю послуг за державні кошти (гриф «таємно»).

Додатковою угодою № 4 від 23.06.2021 до Контракту визначено Державне підприємство «Науково-дослідний інститут «ГЕЛІЙ», як співвиконавця щодо надання послуг з дослідного капітального ремонту літака Л-38М серійний №934670, а саме: 1. Дослідження технічного стану МФИ-БТК-10,4» (МФИ-2) №03; 2. Усунення недоліків у роботі МФИ-БТК-10,4 (МФИ-2) №03 згідно розділів 4.2, 4.4 Акту за результатами Державних випробувань дослідного зразка учбово-тренувального літака Л-39М від 30.09.2013 № 1/М (гриф «таємно»).

На виконання Контракту з Міністерством оборони України, 22.07.2021 між Державним підприємством «Одеський авіаційний завод» та Державним підприємством «Науково-дослідний інститут «ГЕЛІЙ», укладено договір № 58/225-03-204/ВДВ-21 щодо надання послуг з дослідного капітального ремонту літака Л-39М серійний номер № 934670.

Відповідно до п.п. 1.1., 4.4. Договору, Виконавець зобов`язався у термін до 03.08.2021 провести роботи по дослідженню технічного стану і усуненню недоліків дослідного зразка багатофункціонального індикатора МФИ-БТК-10,4 (МФИ-2) № 03 (далі - МФИ).

Згідно п. 4.2. Договору передача МФИ-БТК-10,4 (МФИ-2) № 03 від Замовника до Виконавця здійснювалася на підставі накладної № 168 від 07.12.2017 у встановленому порядку.

Проте, всупереч умовам Договору, вказані роботи у встановлений Договором строк Державним підприємством «Науково-дослідний інститут «ГЕЛІЙ» не виконані, дослідний зразок Замовнику не повернутий, тоді як строк виконання зобов`язання сплинув 03.08.2021.

Ухилення від виконання Договору за державним замовленням, за доводами позивача, створює передумови до його зриву, є порушенням господарського законодавства і тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Поряд з цим позивач вказує, що порушення відповідачем строків виконання зобов`язання за Договором, є порушенням істотних умов Договору, а також не вживання останнім вичерпних заходів щодо усунення порушень, є підставою для розірвання договору та повернення позивачу дослідного зразка багатофункціонального індикатора МФИ-БТК-10,4 (МФИ-2) № 03.

Відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, тому суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ч.9 ст.165, ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України, за наявними у справі матеріалами.

При розгляді справи в судових засіданнях представник відповідача заперечив проти позовних вимог посилаючись зокрема на те, що дата укладення Договору, про яку вказує позивач, не відповідає дійсності, позаяк Договір було укладено 25.08.2021, а саме датою Протоколу розбіжностей до Договору від 25.08.2021 року №58/225-03-204 ВДВ- 21 від 12.08.2021.

Крім того відповідач заперечив щодо розміру та періоду нарахування штрафних санкцій, посилаючись на те, що при розрахунку штрафних санкцій позивач виходив з орієнтовної вартості робіт, та визначав період прострочення без врахування положень Договору що визначають порядок здавання та приймання робіт.

Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що 17.12.2020 між Державним підприємством «Одеський авіаційний завод» та Міністерством оборони України в особі Центрального управління забезпечення авіації та протиповітряної оборони Озброєння Командування Сил логістики Збройних Сил України укладено державний контракт № 370/3/5/6/1/40 про закупівлю послуг за державні кошти (Контракт) (гриф «таємно»).

23.06.2021 між Міністерством оборони України та Державним підприємством «Одеський авіаційний завод», на підставі пункту 11.1 Договору про закупівлю послуг за державні кошти від 17.12.2020 № 370/3/5/6/1/40, укладено Додаткову угоду (надалі - Угода) до Договору (Контракту), відповідно до п. 1 якої доповнено таблицю «Перелік співвиконавців щодо надання послуг з дослідного капітального ремонту літака Л-39М серійний №934670» додатку 6 Договору рядком 9, та визначено Державне підприємство «Науково-дослідний інститут «ГЕЛІЙ» співвиконавцем в частині: дослідження технічного стану МФИ-БТК-10,4» (МФИ-2) №03; усунення недоліків у роботі МФИ-БТК-10,4» (МФИ-2) №03 згідно розділів 4.2, 4.4 Акту за результатами Державних випробувань дослідного зразка учбово-тренувального літака Л-39М від 30.09.2013 №1/М.

22.07.2021 між Державним підприємством «Одеський авіаційний завод» (позивач, за Договором Замовник) та Державним підприємством «Науково-дослідний інститут «ГЕЛІЙ» (відповідач, за Договором Виконавець) укладено Договір №58/225-03-204/ВДВ-21 щодо надання послуг з дослідного капітального ремонту літака Л-39М серійний №934670. (надалі Договір)

Згідно з предметом Договору Виконавець зобов`язується провести роботи по дослідженню технічного стану та усунення недоліків дослідного зразка багатофункціонального індикатора МФИ-БТК-10,4 (МФИ-2) №03, згідно розділів 4.2, 4.4 Акту за результатами Державних випробувань дослідного зразка учбово-тренувального літака Л-39М від 30.09.2013 №1/М.

Відповідно до п. 1.2. Договору Замовник зобов`язується прийняти і оплатити зазначені роботи на умовах даного Договору згідно Специфікації (Додаток №1 до Договору, що є невід`ємною частиною цього Договору).

Вказані роботи проводяться в рамках Додаткової угоди № 4 до Договору від 17.12.2020 №370/3/5/6/1/10 про закупівлю послуг за державні кошти від 23.06.2021. (п. 1.3. Договору)

Згідно п. 2.1. Договору Виконавець повинен виконати роботи згідно Програми проведення робіт по МФИ-БТК-10,4 (МФИ-2) №03, рік випуску-2010, паспорт РАЛС.467846.001 ПС (Додаток №2 до Договору, що є невід`ємною частиною цього Договору).

У пункті 3.1. Договору Сторонами погоджено, що орієнтована вартість робіт зазначених у Специфікаціях (Додаток №1) до цього Договору) на момент укладення Договору з урахуванням податку на додану вартість складає 420 000,00 грн, у тому числі податок на додану вартість - 70 000,00 грн та підтверджується Протоколом погодження орієнтовної ціни.

Відповідно до п. 3.2. Договору вартість робіт за Договором не може бути перевищена Виконавцем.

Розрахунки за Договором здійснюються протягом 15-ти банківських днів, які рахуються з дня підписання Сторонами Протоколу погодження договірної ціни, за умови надходження коштів від Міністерства оборони України за Договором від 17.12.2020 № 370/3/5/6/1/40. (п. 3.4. Договору)

Відповідно до п. 3.9. Договору розрахунки здійснюються за фактом виконання робіт, шляхом перерахування коштів у розмірі суми фактичних витрат по виконанню робіт, на розрахунковий рахунок Виконавця за умов надходження Замовнику від філії 4277 ВП МОУ підтвердження суми фактичних витрат та «Посвідчення Військового представництва, яким підтверджується відповідність виконаних робіт» на підставі наступних документів: рахунку та Акту здачі-приймання виконаних Робіт (Додаток №4 до Договору), оформленого у трьох примірниках.

Після виконання Сторонами зобов`язань за Договором Сторони в термін 10 днів складають та підписують Акт про виконання умов та документальної звірки взаєморозрахунків за виконані роботи (Додаток №5 до Договору). (. 3.11. Договору)

За змістом розділу 4 Договору Сторонами погоджено порядок виконання робіт.

Доставка МФИ-БТК-10,4 (МФИ-2) №03 для виконання робіт з території Замовника до Виконавця та в зворотному напрямку здійснюється Виконавцем власним транспортом та за власний рахунок. (п. 4.1.)

Передачі МФИ-БТК-10,4 (МФИ-2) №03 здійснюється на підставі накладної №168 від 07.12.2017 у встановленому порядку. (п. 4.2.)

Термін виконання робіт - 03 серпня 2021 року. (п. 4.4. Договору)

Усі ризики втрат або ушкоджень (збереження) МФИ-БТК-10,4 (МФИ-2) №03, переходять від Виконавця до Замовника з моменту отримання представником Замовника вказаного виробу. (п. 4.5.)

Дата підписання Акту здачі-приймання виконаних робіт Замовником є даток закінчення виконання робіт. (п. 4.10)

Відповідно до п. 5.3.1. Договору Виконавець зобов`язаний забезпечити виконання робіт у строки, встановлені цим Договором.

У пункті 6.1. Договору визначено, що за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором Сторони несуть відповідність згідно з чинним законодавством України на умовами Договору.

За порушення умов даного Договору до винної Сторони застосовуються санкції передбачені статтею 231 ГКУ. (п. 6.2. Договору)

Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 31.12.2021 року, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань. (п. 10.1. Договору)

Договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками, у встановленому порядку Договір не оспорений та не визнаний недійсним.

Таким чином, Договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.

На виконання п. 4.2. Договору Замовником, на підставі накладної № 168 від 07.12.2017, передано Виконавцю МФИ-БТК-10,4 (МФИ-2) № 03.

Як вказує позивач, всупереч умовам Договору, вказані роботи у встановлений Договором строк відповідачем не виконані, дослідний зразок Замовнику не повернутий, тоді як строк виконання зобов`язання сплинув 03.08.2021.

Наведені обставини стали підставою звернення позивача з позовом до суду про стягнення з відповідача штрафних санкцій, розірвання Договору та повернення дослідного зразка.

Таким чином виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 Господарського кодексу України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України зарахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) визначено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За приписами ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договір.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою укладений позивачем та відповідачем Договір №5825503-204/ВДВ-21 від 22.07.2021 про надання послуг з дослідного капітального ремонту літака Л-39М серійний №934670 є договором про надання послуг.

Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що позивачем зобов`язання за Договором в частині передачі відповідачу МФИ-БТК-10,4 (МФИ-2) № 03 виконано.

Пунктом 4.4. Договору Сторони узгодили строк виконання робіт - 03 серпня 2021 року.

Разом з тим, відповідач, покладеного на нього обов`язку по виконанню робіт по дослідному капітальному ремонту МФИ-БТК-10,4 (МФИ-2) № 03 не виконав. Доказів зворотного до суду не надав.

Листом № 2206/ВДВ від 06.09.2021 позивач звернувся до відповідача з вимогою терміново повернути МФИ-БТК-10,4 (МФИ-2) № 03 до 13.09.2021.

Також, 09.09.2021 позивач направив відповідачу претензію за № 2250/ЮВ про порушення строків надання послуг за Договором № 58/225-03-204/ВДВ-21 від 22.07.2021.

Відповідач, в листі 13.09.2021 за № 58/3-31, повідомив про те, що повернення з ремонту МФИ-БТК 10,4 № 03 планується 22.09.2021.

20.09.2021 позивач, листом за № 2353/ВДВ, звернувся до відповідача з вимогою підтвердити відвантаження 22.09.2021 МФИ-БТК 10,4 № 03 на ДП «ОАЗ».

Листом від 22.09.2021 за № 58/3-39 відповідач повідомив позивача, що в зв`язку з новими обставинами щодо забезпечення працездатності МФИ-БТК-10,4 № 03 при використанні нової елементної бази та фінансових питань відвантаження виробу затримується.

Листом від 23.09.2021 за № 2406/ВДВ позивач вчергове звернувся до відповідача з вимогою терміново здійснити постачання МФИ-БТК-10,4 № 03 не пізніше 24.09.2021 та повідомив, що у випадку порушення строку поставки буде вимушено звернутися до суду з позовом про стягнення штрафних санкцій.

Відповідач, в листі від 24.09.2021 за № 58/3-44 повідомив позивача про те, що в даний час йде завершальний етап підготовки виробу для проведення приймально-здавальних випробувань військовим представництвом. Орієнтовний термін поставки виробу - листопад 2021 року.

Проте, на момент ухвалення рішення у даній справі матеріали справи не містять і відповідачем не надано доказів передачі позивачу МФИ-БТК-10,4 № 03, у зв`язку з чим позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню в розмірі 85 260,00 грн за період з 04.08.2021 по 23.02.2022 та 29 400,00 грн штрафу.

Розглядаючи зазначені вимоги, суд виходить з наступного.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (ч. 1 ст. 218 ГК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Частиною 1 ст. 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За порушення умов даного Договору до винної Сторони застосовуються санкції передбачені статтею 231 ГКУ. (п. 6.2. Договору)

Відповідно до частин 1,2 статті 231 Господарського кодексу України, законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Верховний Суд у постанові від 25.06.2018 у справі №912/2483/17 зазначив, що сторони договору, за відсутності встановлених спеціальними законами обмежень, не позбавлені права передбачити у договорі господарську санкцію, що стягується за прострочення негрошового зобов`язання у відсотках до суми невиконаного зобов`язання за кожен день прострочення, та звернутися з вимогою про її стягнення у зв`язку з простроченням зобов`язання.

Застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, штрафних санкцій у вигляді пені або штрафу, передбачених ч.4 ст. 231 ГК України, є можливим, оскільки суб`єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечити виконання господарських зобов`язань встановленням договірної санкції за невиконання або неналежне виконання таких зобов`язань і пеня застосовується за порушення будь-яких господарських зобов`язань, а не тільки за невиконання грошового зобов`язання. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29.05.2018 у справі №910/23003/16, від 23.04.2019 у справі №904/3565/18, від 19.09.2019 у справі №904/5770/18.

Таким чином, з огляду на вищезазначене, заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача пені та штрафу за порушення строків надання послуг з дослідного капітального ремонту літака є правомірними та обґрунтованим, оскільки відповідають умовам укладеного Договору та чинного законодавства України.

Перевіривши розрахунок штрафу судом не виявлено помилок, що є підставою задоволення вимоги про стягнення 29 400,00 грн штрафу.

При цьому, розглядаючи вимогу позивача про стягнення 85 260,00 грн пені, нарахованої за період з 04.08.2021 по 23.02.2022, судом виявлено помилку, яка полягає в наступному.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Отже, законодавець передбачив право сторін визначати в договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Згідно з статтею 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Статтею 252 Цивільного кодексу України передбачено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Згідно положень пункту 6.2 Договору за порушення умов даного Договору до винної Сторони застосовуються санкції передбачені статтею 231 ГКУ.

При цьому, пункт 6.2 Договору не містить ні іншого строку, відмінного від встановленого частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, наприклад, який є меншим або більшим шести місяців, ні вказівки на подію, що має неминуче настати, ні зазначенням "до дати фактичного виконання", тощо.

Отже, умову, передбачену у пункті 6.2. Договору неможливо визнати такою, що встановлює інший строк нарахування штрафних санкцій, ніж передбачений частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верхового Суду від 15.11.2019 у справі № 904/1148/19 та від 12.12.2019 у справі № 911/634/19.

За наведених обставин, зважаючи на нарахування пені поза межами строку, визначеного ч. 6 ст. 236 ГК України, судом проведено власний розрахунок з періодом нарахування з 04.08.2022 по 04.02.2022, розмір якої склав 77 280,00 грн.

За наведеного, вимога позивача про стягнення 85 260,00 грн пені підлягає частковому задоволенню, в сумі 77 280,00 грн.

Доводи відповідача щодо невірного визначення позивачем дати укладення Договору та розміру і періоду нарахування штрафних санкцій судом відхиляються з огляду на наступне.

Укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Суб`єкти господарювання, які забезпечують споживачів, зазначених у частині першій цієї статті, електроенергією, зв`язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у випадках, передбачених законом, також інші суб`єкти зобов`язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг). Законодавством можуть бути передбачені обов`язкові умови таких договорів.

Відповідно до положень норм ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Пункт 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України визначає серед загальних засад цивільного законодавства свободу договору. Поряд з цим, ч. 3 ст. 6 ЦК України передбачено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Згідно з ч.ч. 1, 2, 3 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

Разом з тим ч.ч. 4, 5, 6, 7 ст. 181 ГК України передбачено, що за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов`язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони. У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо). Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов`язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

Наведене свідчить про можливість узгодження сторонами положень проекту договору шляхом підписання протоколу розбіжностей.

Тоді як в даному випадку, Договір № 58/225-03-204/ВДВ-21 підписано сторонами 22.07.2021.

Протокол розбіжностей, про який вказує відповідач, останнім направлено позивачу 12.08.2021 і підписано ним 25.08.2021, що не відповідає порядку узгодження розбіжностей, приписам наведених вище норм.

Поряд з цим суд зазначає, що докази внесення змін до Договору, як в частині строку завершення робіт, так і в частині строку дії самого Договору відсутні.

За таких обставин позивачем доведено, а відповідачем не спростовано, порушення останнім умов Договору № 58/225-03-204/ВДВ-21 від 22.07.2021, в частині дотримання строку виконання робіт.

Розглядаючи вимоги позивача про розірвання Договору № 58/225-03-204/ВДВ-21 від 22.07.2021 та зобов`язання відповідача повернути дослідний зразок багатофункціонального індикатора МФИ-БТК-10,4 (МФИ-2) № 03, шляхом підписання акту приймання-передачі, суд виходить з наступного.

Розірвано може бути лише чинний договір, тобто такий, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення (Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду у справах №910/16750/18, №911/991/19, №911/1442/19).

Відповідно до ч.1 ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

У пункті 10.1. Договору Сторонами погоджено, що Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 31.12.2021, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань.

З огляду на те, що сторонами погоджено продовження строку дії Договору до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань, тому Договір є чинним станом на час розгляду справи.

Відповідно до ст. 907 ЦК України, договір про надання послуг може бути розірваний, у т.ч. шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Частиною 1 ст. 598 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Загальний порядок для розірвання договорів визначений ст. 188 ГК України.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 188 ГК України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Частиною 5 ст. 188 ГК України вказано, що якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 653 ЦК України, якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду законної сили.

При цьому, ч. 2 ст. 651 ЦК України, визначено, що під істотним розуміється таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Так, підставою для розірвання спірного Договору, позивачем визначено невиконання відповідачем зобов`язань за Договором від 22.07.2021 № 58/225-03-204/ВДВ-21 щодо надання послуг з дослідного капітального ремонту літака Л-39М серійний номер № 934670, що ставить під загрозу виконання державного замовлення, є істотним порушенням умов цього Договору.

Беззаперечно, така протиправна поведінка відповідача значною мірою позбавляла позивача того, на що він розраховував при укладенні Договору, у зв`язку з чим, суд визнає допущене відповідачем порушення зобов`язань, у спірних правовідносинах, істотним.

Враховуючи вищенаведене вимога позивача про розірвання Договору від 22.07.2021 № 58/225-03-204/ВДВ-21 щодо надання послуг з дослідного капітального ремонту літака Л-39М серійний номер № 934670, укладеного між Державним підприємством "Одеський авіаційний завод" та Державним підприємством "Науково-дослідний інститут "ГЕЛІЙ", є обґрунтованою та задовольняється судом.

Поряд з цим, оскільки укладений між позивачем та відповідачем Договір від 22.07.2021 № 58/225-03-204/ВДВ-21 щодо надання послуг з дослідного капітального ремонту літака Л-39М серійний номер № 934670 розірвано судом, то відсутні правові підстави для виконання відповідачем ремонтних робіт щодо предмета Договору та відповідно знаходження цього предмета в розпорядженні відповідача, тому суд вважає цілком обґрунтованими вимоги позивача про зобов`язання відповідача повернути дослідний зразок багатофункціонального індикатора МФИ-БТК-10,4 (МФИ-2) №03, шляхом підписання акту приймання-передачі.

У відповідності до статті 7 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Дана норма кореспондується зі ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення передбачають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

У відповідності до статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до вимог частитни 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою (ч.2 ст.74 ГПК України).

Відповідно до приписів частини 3 та 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Пунктами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.

Керуючись Рішенням ЄСПЛ від 18.07.2006 року у справі "Проніна проти України", аналізуючи повноту дослідження судами обставин справи, колегія суддів зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції не зобов`язує національні суди надавати детальну відповідь на кожен аргумент заявника (сторони у справі). Суди зобов`язані давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Питання чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає з статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки в світлі конкретних обставин справи (пункти 21, 23 Рішення).

Також Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Отже, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є доказово обґрунтованими та нормативно безпідставними, а тому підлягають частковому задоволенню, з наведених вище мотивів.

Решта доводів учасників процесу, їх пояснень, поданих до матеріалів справи документів та наданих усних пояснень представників сторін були ретельно досліджені судом, і наведених вище висновків суду не спростовують.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позовні вимоги судом задоволено частково на відповідача покладаються витрати позивача зі сплати судового збору в розмірі 6 652,01 грн.

Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Науково-дослідний інститут "ГЕЛІЙ" (вул. Ватутіна, 18, м. Вінниця, 21100; код ЄДРПОУ 14312022) на користь Державного підприємства "Одеський авіаційний завод" (проспект Небесної Сотні, 32-А, м. Одеса, 65121; код ЄДРПОУ 07756801) 77 280 грн. 00 коп. - пені; 29 400 грн. 00 коп. - штрафу та 6 652 грн. 01 коп. - витрат зі сплати судового збору.

Розірвати Договір від 22.07.2021 № 58/225-03-204/ВДВ-21 щодо надання послуг з дослідного капітального ремонту літака Л-39М серійний № 934670 укладений між Державним підприємством «Одеський авіаційний завод» (проспект Небесної Сотні, 32-А, м. Одеса, 65121; код ЄДРПОУ 07756801) та Державним підприємством «Науково-дослідний інститут «ГЕЛІЙ» (вул. Ватутіна, 18, м. Вінниця, 21100; код ЄДРПОУ 14312022).

Зобов`язати Державне підприємство «Науково-дослідний інститут «ГЕЛІЙ» (вул. Ватутіна, 18, м. Вінниця, 21100; код ЄДРПОУ 14312022) повернути Державному підприємству «Одеський авіаційний завод» (проспект Небесної Сотні, 32-А, м. Одеса, 65121; код ЄДРПОУ 07756801) дослідний зразок багатофункціонального індикатора МФИ-БТК-10,4 (МФИ-2) № 03, шляхом підписання акту приймання-передачі.

В решті позовних вимог відмовити.

Примірник рішення направити учасникам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, та на відомі суду адреси електронної пошти: позивача - urist@avirs.ua; відповідача - olona@ukr.net.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне рішення складено 08 вересня 2022 р.

Суддя Василь МАТВІЙЧУК

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (проспект Небесної Сотні, 32-А, м. Одеса, 65121)

3 - відповідачу (вул. Ватутіна, 18, м. Вінниця, 21100)