Рішення № 10612793, 13.07.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 47/31713.07.10 За позовом Приватного підприємства «Трейд-Інновація»

До Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»

про стягнення 30201,95 грн.

Суддя Станік С.Р.

Представники:

Від позивача Борисенко А.М. –представник за довіреністю

Від відповідача Дренін А.В. –представник за довіреністю

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення, 3% річних 6117,42 грн., втрати від інфляції 24084,53 грн., а також відшкодування витрат по сплаті державного мита –302,02 грн. та витрат інформаційно –технічного забезпечення судового процесу –236,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.06.2010р. було порушено провадження у справі № 47/325 та призначено її до розгляду на 13.07.2010р.

Представник позивача позовні вимоги підтримував у повному обсязі. Просив суд позов задовольнити, посилаючись на те, що рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 33/575 за позовом ПП «Трейд-Інновація»до КП «Київжитлоексплуатація»про стягнення заборгованості по договору субпідряду № 11/08-08 від 11.08.2008р., задоволено позовні вимоги позивача, а саме: 279079,15 грн. основного боргу, 3 % річних за період з 11.02.2009 року по 01.09.2009 року в розмірі 7801,97 грн., втрат від інфляційних за період з 01.02.2009 року по 01.07.2009 року в розмірі 32363,06 грн., та надано розстрочку виконання рішення строком на один рік.

Постановою вищого господарського суду України від 17.05.2010р. розстрочку виконання рішення суду № 33/575 скасовано, в іншій частині рішення господарського суду міста Києва № 33/575 від 26.11.09 року залишив без змін, а тому просив в порядку статті 625 ЦК України, стягнути з відповідача 3 % річних в сумі –6117,42 грн. за період з 02.09.2009р. 03.06.2010р., суму втрат від інфляції в розмірі –24084,53 грн. за період з 01.09.2009р. по 31.03.2010р.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву проти, проти заявлених вимог заперечував, посилаючись на те, що рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2009р. у справі № 33/575 не було виконано, оскільки 17.05.2010р. постановою Вищого Господарського суду України зазначене рішення в частині надання розстрочки було скасовано, а справу в цій частині передано на новий розгляд. 05.07.2010р. рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 33/575-27/224 у клопотанні відповідача про надання розстрочки було відмовлено, однак станом на день розгляду справи № 47/325 рішення в справі № 33/575-27/224 не набрало законної сили, відповідач має намір оскаржити його в апеляційному порядку, а тому відповідно і рішення суду в частині сплати відповідачем заборгованості не набрало законної сили.

Розглянувши надані учасниками процесу документи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується справа, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

          ВСТАНОВИВ:           

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.11.2009 в справі № 33/575 з відповідача –КП «Київжитлоспецексплуатація»було присуджено до стягнення на користь позивача –ПП «Трейд-Інновація» суму основного боргу 279079,15 грн., 3 % річних за період з 11.02.2009 року по 01.09.2009 року в розмірі 7801,97 грн., втрат від інфляції за період з 01.02.2009 року по 01.07.2009 року в розмірі 32363,06 грн., державне мито в розмірі 3192,44 грн. та витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн. Всього: 322672,62 грн., а також надано розстрочку виконання рішення на 12 місяців.

Постановою Вищого Господарського суду України від 17.05.2010р. розстрочку виконання рішення суду у справі № 33/575 було скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд, в іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2009р. у справі № 33/575 залишено без змін.

Рішення суду мотивоване тим, що у відповідача перед позивачем існує непогашена заборгованість в сумі 279079,15 грн. по договору субпідряду № 11/08-08 від 11.08.2008 року, а тому суд задовольнив вимогу позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості за виконані позивачем, прийняті але не оплачені відповідачем роботи в розмірі 279079,15 грн. Також, за прострочення виконання відповідачем свого зобов’язання по оплаті основної заборгованості судом присуджено 3 % річних за період з 11.02.2009 року по 01.09.2009 року в розмірі 7801,97 грн., втрат від інфляції за період з 01.02.2009 року по 01.07.2009 року в розмірі 32363,06 грн.

Відповідачем долучено до матеріалів справи рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2010р. у справі № 33/575-27/224, яким в задоволенні клопотання відповідача про надання розстрочки відмовлено повністю.

Згідно статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

У рішенні від 25.07.2002 по справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Оскільки обов’язковою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб’єктний склад спору, а в справі № 33/575 брали участь ті самі сторони, що й у даній справі, суд приходить до висновку, що факти, встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 26.11.2009 у справі № 33/575, залишеним без змін постановою Вищого Господарського суду України від 17.05.2010р., не підлягають доказуванню, зокрема: наявності у відповідача перед позивачем непогашеної заборгованості в сумі 279079,15 грн. та невиконання відповідачем у обумовлений строк своїх зобов’язань згідно умов договору субпідряду № 11/08-08 від 11.08.2008 по оплаті заборгованості, строк оплати якої настав, і наявність зазначеної заборгованості у період з 11.02.2009 по 01.09.2009.

Відповідно до статті 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов’язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов’язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно зі статтею 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.11.2008 р. N 01-8/685 «Про практику застосування у вирішенні спорів деяких норм чинного законодавства (за матеріалами справ, розглянутих Верховним Судом України)», чинне законодавство не заперечує звернення кредитора до господарського суду з вимогою щодо стягнення з боржника суми, на яку заборгованість за грошовим зобов'язанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за період після прийняття судом рішення про стягнення відповідної заборгованості.

Згідно зі статтями 598 - 609 ЦК України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов'язання.

Водночас, приписи статті 625 ЦК України не заперечують звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, суми, на яку заборгованість за грошовим зобов'язанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за невиконання грошового зобов'язання, зокрема, за період після прийняття судом відповідного рішення (постанова Верховного Суду України від 30.09.2008 N 1/384-07).

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Твердження відповідача про те, що оскільки рішення суду від 05.07.2010р. у справі № 33/575-27/224 щодо відмови у задоволенні клопотання про надання розстрочки не набрало законної сили, а тому і рішення суду в частині сплати відповідачем заборгованості не набрало законної сили, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог у справі № 47/317, судом відхиляються, оскільки предметом спору в справі № 33/575-27/224 є надання розстрочки виконання рішення, в іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2009р. у справі № 33/575 постановою Вищого Господарського суду України від 17.05.2010р. залишено без змін, отже факт наявності заборгованості та порушення строків оплати судами встановлено, та не заперечується сторонами, предметом дослідження в справі № 33/575-27/224 є вирішення питання щодо доцільності надання розстрочки вже встановленого боргу та застосованих штрафних санкцій за період 11.02.2009 по 01.09.2009, а предметом спору у справі № 47/317 є застосування відповідальності за порушення грошового зобов’язання передбаченого статтею 625 Цивільного кодексу України на встановлену суму боргу рішенням Господарського суду міста Києва від 26.11.2009 у справі № 33/575, залишеним без змін постановою Вищого Господарського суду України від 17.05.2010р., а саме: інфляційних втрат за період прострочення з 02.09.2009 по 01.07.2009р., та 3% річних за період з 01.09.2009 по 01.07.2009р..

Таким чином, суд дійшов висновку, що наявність у відповідача непогашеної заборгованості в сумі 279079,15 грн. внаслідок невиконання відповідачем зобов’язань в частині невиконання оплата у обумовлений строк згідно умов договору субпідряду № 11/08-08 від 11.08.2008 року, строк якої настав, і наявність періоду прострочення зазначеної заборгованості з 11.02.2009 по 01.09.2009 - встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 26.11.2009 у справі № 33/575, залишеним без змін постановою Вищого Господарського суду України від 17.05.2010р., яке набрало законної сили.

Також, оскільки рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2009 у справі № 47/575, залишеним без змін постановою Вищого Господарського суду України від 17.05.2010р., яке набрало законної сили, виконано не було, а тому заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 279079,15 грн. по договору субпідряду № 11/08-08 від 11.08.2008 існувала і в період з 02.09.2009 (оскільки до 02.09.2009 здійснювалось нарахування згідно рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2009 в справі № 33/575) по 31.03.2010р. (дата визначена позивачем самостійно) щодо нарахування втрат від інфляції, та по 03.06.2010р. щодо нарахування 3% річних.

З огляду на наведене, враховуючи те, що позивачем заявлено до стягнення з відповідача інфляційних втрат за період прострочення з 02.09.2009 по 03.06.2010р., та 3% річних за період з 01.09.2009 по 31.03.2010р., враховуючи те, що у зазначений період у відповідача існувала заборгованість перед позивачем в сумі 279079,15 грн., що встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 26.11.2009 в справі № 33/575, доказів погашення заборгованості станом на момент розгляду справи суду надано не було, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних за дані періоди прострочення.

Згідно розрахунку суду втрат від інфляції за період прострочення з 02.09.2009 по 31.03.2010р.

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за період?Інфляційне збільшення суми боргу?Сума боргу з врахуванням індексу інфляції?

01.09.2009 - 31.03.2010279079.151.08624000.81303079.96

Таким чином, враховуючи те, що розмір втрат від інфляції за розрахунками суду складає 24000,81 грн., а позивачем заявлено до стягнення з відповідача 24084,53 грн., суд дійшов висновку що вимога позивача про стягнення з відповідача втрат від інфляції є законною обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, однак такою що підлягає задоволенню частково в сумі –24000,81 грн.

Згідно розрахунку суду розмір 3% річних за період з 01.09.2009 по 03.06.2009р. складає:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

279079.1502.09.2009 - 03.06.20102753 %6307.95

Таким чином, враховуючи те, що загальна сума 3% річних за розрахунками суду складає 6307.95 грн., однак враховуючи те, що позивачем заявлено до стягнення з відповідача 6117,42 грн., суд дійшов висновку що вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних, є законною обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, однак такою що підлягає задоволенню не виходячи за межі позовних вимог в сумі –6117,42 грн.

З огляду на викладене, вимоги позивача підлягають задоволенню частково , а саме: втрат від інфляції складає -24000,81 грн., 3% річних 6117,42 грн.

Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»(код ЄДРПОУ 03366500, місцезнаходження: 01034, м. Київ, вул. Володимирська, 51А) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь приватного підприємства «Трейд Інновація»(код ЄДРПОУ 34402935, місцезнаходження: 09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Щорса, 45, кв. 83) 3% річних у розмірі 6117 (шість тисяч сто сімнадцять) грн. 42 коп., витрат з урахуванням індексу інфляції –24000 (двадцять чотири тисячі) грн. 81 коп., а також 301 (триста одна) грн. 18 коп. витрат по сплаті державного мита та 235 (двісті тридцять п’ять) грн. 36 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову –відмовити.

3.          Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

4.          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                 С.Р. Станік

Дата підписання рішення –30.07.10