Рішення № 10612536, 12.07.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 6/22712.07.10 За позовом                     Державного підприємства “Поліграфічний комбінат “Україна” повиготовленню цінних паперів” До відповідача           Міністерства внутрішніх справ України

Про           стягнення заборгованості та суми штрафних санкцій

Суддя Ковтун С.А.

Представники сторін:

від позивача Козир А.О. (за дов.)

від відповідача Грінцов М.М. (за дов.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До господарського суду міста Києва звернулося з позовом державне підприємство Поліграфічний комбінат “Україна” по виготовленню цінних паперів до Міністерства внутрішніх справ України про стягнення заборгованості та штрафних санкцій.

Позовні вимоги мотивовані тим, що всупереч умов укладеного між сторонами договору № 24/ЦП-9/86ю від 30.03.2009 р., відповідач частково оплатив виготовлені за його замовленням бланки суворої звітності.

Ухвалою суду від 19.04.2010 р. порушено провадження у справі № 6/227.

У судовому засіданні представником позивача було подано заяву, відповідно до якої просить:

- стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором №24/ЦП-9/86ю від 30.03.2009 р. у сумі 3600800,00 грн.;

- припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за договором №24/ЦП-9/86ю від 30.03.2009 р. в розмірі 37300,00 грн. у зв’язку зі сплатою цієї заборгованості 06.04.2010 р.;

- стягнути з відповідача на користь позивача суму інфляційних витрат у розмірі 140032,50 грн.;

- стягнути з відповідача на користь позивача суму санкцій у розмірі трьох процентів річних, що становить 27454,61 грн.;

- покласти судові витрати на відповідача, для чого стягнути з відповідача на користь позивача державне мито у розмірі 25500,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення у розмірі 236,00 грн.

Представниками сторін подано спільне клопотання про продовження строку розгляду справи на підставі ч. 4 ст. 69 ГПК України.

Ухвалою суду від 22.06.2010 р. було продовжено розгляд справи та призначено її розгляд на 12.07.2010 р..

Як вбачається із доданих позивачем до матеріалів справи документів, а саме: копії свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серія, довідки є ЄДРПОУ А01 625959 серія АА № 278029 від 10.06.2010 р. державне підприємство “Поліграфічний комбінат “Україна” по виготовленню цінних паперів” є правонаступником державного підприємство Поліграфічний комбінат “Україна” по виготовленню цінних паперів, яке звернулось до суду з даним позовом, а відтак, відповідно до вимог ст. 25 ГПК України державне підприємство Поліграфічний комбінат “Україна” по виготовленню цінних паперів підлягає заміні, в зв’язку з правонаступництвом, державним підприємством “Поліграфічний комбінат “Україна” по виготовленню цінних паперів”.

Відповідач письмового відзиву на позов не подав.

Представник в судовому засіданні проти боргу не заперечив та просив про відстрочку до кінця вересня 2010 р..

Клопотання судом відхилено з підстав наведених нижче.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

30.03.2009 р. між державним підприємством Поліграфічний комбінат “Україна” по виготовленню цінних паперів (правонаступник - державне підприємство «Поліграфічний комбінат “Україна” по виготовленню цінних паперів”) (виконавцем) та Міністерством внутрішніх справ України (замовником) було укладено договір № 24/ЦН-9/86ю про закупівлю бланків суворої звітності (далі - Договір), згідно з яким виконавець зобов’язався виготовити та поставити у 2009 році бланки суворої звітності, а саме: бланк паспорта громадянина України тиражем 494057 примірників (далі - продукція), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити вартість продукції на умовах Договору.

Відповідно до п. 5.2 Договору продукція виготовляється та поставляється виконавцем протягом 60 календарних днів з дати одержання від замовника відповідної рознарядки.

Пунктом 6.1 Договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 05.11.2009 р.) передбачено, що загальна вартість виготовлення, пакування, маркування та доставки продукції згідно зі специфікацією становить 7 455 435, 00 грн.

Відповідно до п. 6.2 Договору встановлено, що замовник протягом 20 календарних днів від дати отримання готової продукції здійснює оплату за доставлену продукцію згідно з товарно-транспортними накладними та виставленими виконавцем рахунками.

Строк дії Договору, відповідно до п. 11.2, встановлений до 19.12.2009 р., в частині розрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов’язань.

На виконання направлених замовником рознарядок, виконавець виготовив та поставив замовнику продукції у кількості 994057 примірників, що підтверджується товарно-транспортними накладними, наданими в матеріали справи.

Таким чином, виконавець свої зобов'язання щодо виготовлення, пакування, маркування та поставки продукції за Договором виконав у повному обсязі, також ним були направлені замовнику рахунки на оплату на загальну суму 7455435 грн.

Замовник зобов'язання за Договором виконав частково, а саме: станом на 06.04.2010 р. сплатив на користь виконавця 3817335 грн.

Після звернення позивача до суду відповідачем було сплачено заборгованість в розмірі 37300 грн., тобто заборгованість становить 3600800 грн.

Станом на день розгляду справи заборгованість в розмірі 3600800 грн. відповідачем не сплачена.

Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов’язання одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно з приписами статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 3600800 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований.

Відтак, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу підлягають задоволенню в сумі 3600800 грн.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Оскільки відповідачем було частково погашена заборгованість після звернення позивача до суду на суму 37300 грн., суд вважає за необхідне припинити провадження у справі в частині стягнення 37300 грн.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник на вимогу кредитора у випадку прострочення грошового зобов’язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних з простроченої суми, що передбачено ст. 625 Цивільного кодексу України.

Остання партія продукція була отримана відповідачем 17.12.2009 р., тобто в силу п. 6.2 Договору датою остаточного розрахунку є 08.01.2010 р.

Відповідно до здійсненного позивачем розрахунку, який судом перевірено та прийнято як вірний, три проценти річних складають 27454,61 грн., інфляційна складова боргу складає 140032,50 грн. (3740832,50 грн. борг з урахуванням індексу інфляції).

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті ст. 33 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем доведено, що відповідач не повному обсязі виконав свої зобов’язання за Договором, чим порушив права позивача.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення заборгованість є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в частині 3740832,50 грн. боргу з урахуванням індексу інфляції, 27454,61 грн. трьох процентів річних.

В частині стягнення 37300 грн. боргу провадження підлягає припиненню відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може розстрочити виконання рішення.

Відповідно до пункту 2 роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України № 02-5/333 від 12.09.1996 «Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України»підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Враховуючи матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, тривалість невиконання зобов’язання відповідачем, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відстрочення виконання рішення суду.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Міністерства внутрішніх справ України (01024, м. Київ, вул. Богомольця, 10, код 00032684) на користь державного підприємства “Поліграфічний комбінат “Україна” по виготовленню цінних паперів” (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 38-44, код 16286441) 3740832,50 грн. боргу з урахуванням індексу інфляції, 27454,61 грн. трьох процентів річних, 25500 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В частині стягнення 37300 грн. провадження у справі припинити.

Суддя С.А.Ковтун

Рішення підписано 29.07.2010 р..