Рішення № 106123501, 31.08.2022, Іванківський районний суд Київської області

Справа № 366/295/22

Провадження № 2/366/299/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.08.2022 року смт. Іванків

Іванківський районний суд Київської області, у складі головуючої судді Гончарука О.П., за участю секретаря судового засідання Фещенко А.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в смт. Іванків цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

17 лютого 2022 року позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в обґрунтування якого зазначив, що 20 лютого 2018 року між Акціонерним товариством «Кредобанк» (далі АТ «Кредобанк»), та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір №CL-93370 (далі Договір), відповідно до якого позивач зобов`язувався надати у власність відповідача грошові кошти на умовах поворотності, строковості та цільового характеру використання, а відповідач зобов`язувався використати кредит на цілі, вказані у кредитному договорі, повернути кредит, сплати проценти та інші платежі у строк та на умовах, визначених у кредитному договорі.

Позивач виконав умови Договору та надав відповідачу 20 лютого 2018 року кредит на загальну суму 80000,00 гривень терміном до 17 лютого 2023 року, зі сплатою відсотків за користуванням криту у розмірі 44,9 % річних. Відповідачем було допущено прострочення по погашенню основної суми кредиту, сплаті відсотків за користування кредитом і комісії за управління кредитом, у зв`язку з чим у нього виникла прострочена заборгованість за договором кредиту. З метою досудового врегулювання спору та керуючись умовами Договору, позивач 01 листопада 2021 року звернувся до відповідача з досудовою вимогою щодо погашення простроченої заборгованості за Договором, проте відповідачем не було вчинено дій спрямованих на погашення заборгованості у повному обсязі. Таким чином, відповідач не повернув у повному обсязі кредитні кошти, не сплатив у повному обсязі відсотки за користування кредитом та комісією за управління кредитом, чим порушив зобов`язання за кредитним договором. Так, на момент звернення до суду у відповідача перед позивачем наявна заборгованість по поверненню кредиту, сплаті нарахованих відсотків за користування кредитом на суму 55576,44 гривень, з яких: 48852,68 гривень заборгованість за тілом кредиту; 6723,76 гривень заборгованість за відсотками. У зв`язку з викладеним, просить стягнути з відповідача заборгованість у загальній сумі 55576,44 гривень, витрати по сплаті судового збору у сумі 2481, 00 гривень та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 5557,64 гривень.

Згідно правил частини шостої статті 19 ЦПК України зазначений спір є малозначним, а тому відповідно до вимог статті 274 ЦПК України справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.

Після виконань вимог частини шостої статті 187 ЦПК України, ухвалою суду від 6 липня 2022 року відкрито провадження у цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників провадження. Розгляд справи призначено на 12:30 2 серпня 2022 року.

У судове засідання, призначене на 2 серпня 2022 сторони не з`явилися. Розгляд справи відкладено на 31 серпня 2022 року 12:30 год.

В судове засідання представник позивача не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, звернувся 03 серпня 2022 року до суду з заявою про розгляд справи без участі представника АТ «Кредобанк», позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач у судовому засіданні вимоги визнала.

Відповідно до частини восьмої статті 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Положеннями статті 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Заслухавши пояснення відповідача, дослідивши письмові матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного.

Відповідно до статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. У статті 12 ЦПК України, зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що 20 лютого 2018 року між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір №CL-93370, за умовами якого банк видав позичальнику кредит у розмірі 80000,00 грн. на строк до 17 лютого 2023 року.

Згідно із Розділом 1 «Предмет Кредитного договору» банк зобов`язується надати у власність Позичальникові грошові кошти (надалі кредит) на умовах поворотності, строковості та цільового використання, а Позичальник зобов`язується використати кредит на цілі, вказані в цьому Кредитному договорі, повернути кредит, сплатити проценти та інші платежі в строк та на умовах, визначених цим Кредитним договором. Кредит видається виключно на цілі зазначені в цьому Кредитному договорі.

Відповідно до п. 2.4 Договору, позичальник доручає Банкові здійснити переказ кредитних коштів на наступні цілі: на поточні потреби.

Відповідно до п. 2.5 Договору, для обліку наданих кредитних коштів Банк відкриває позичковий рахунок № НОМЕР_1 .

Відповідно до п. 4.1 договору, за користування кредитом позичальник сплачує Банку відсотки, за процентною ставкою 44,99 % річних.

Відповідно до п. 6.1, 6.2 Договору, позичальник зобов`язаний повернути Банку кредиту у повному обсязі в порядку і терміни, передбачені цим договором та/або додатками до нього. Позичальник здійснює погашення заборгованості за цим договором відповідно до графіку платежів. Всього позичальник зобов`язаний здійснити 60 щомісячних платежів по 3399,00 грн. щомісячно, кожного останнього числа відповідного місяця, продовж 60 місяців з дати укладення Кредитного договору.

Згідно з наданим представником позивача розрахунком заборгованість за Кредитним договором CL-93370 від 20 лютого 2018 року станом на 04 лютого 2022 року становить 55576,44 грн., яка складається з наступного: 48852,68 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 6723,76 грн. - заборгованість за відсотками.

Між сторонами виник спір стосовно не належного виконання відповідачем ОСОБА_1 , як позичальником, взятих на себе кредитних зобов`язань.

За змістом статті 526ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1049ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 610ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 530ЦК України передбачає, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписамичастини першоїстатті612ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

З аналізу норм ст. статті 1048, частини другої статті 1050ЦК України вбачається, що пред`явленням вимоги до позичальника є як направлення йому вимоги про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором, так і пред`явлення до нього позову.

Як убачається з матеріалів справи, 01 листопада 2021 року представник АТ «Кредобанк» звертався до відповідача із досудовою вимогою про дострокове стягнення заборгованості через неналежне виконання грошових зобов`язань за Кредитним договором, проте відповідачем не було вчинено дій спрямованих на погашення заборгованості у повному обсязі

Позивач реалізував своє право на стягнення усієї заборгованості за Кредитним договором № CL-93370 від 20 лютого 2018 року, шляхом пред`явлення позову до суду.

Стаття 13ЦПК України встановлює, що суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 76ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Саме на позивача покладено процесуальний обов`язок довести заявлені позовні вимоги.

У зв`язку з тим, що відповідачем не надано до суду заперечень проти позову, доказів в підтвердження того, що нею належним чином виконувалися умови кредитного договору, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення заборгованості за кредитним договором є обґрунтованими, такими, що підлягають задоволенню.

Судом перевірений розрахунок заборгованості наданий представником позивача, який суд вважає вірним.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, оцінивши зібрані докази у сукупності, суд вважає, що позов слід задовольнити стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за Кредитним договором № CL-93370 від 20 лютого 2018 року у розмірі 55576,44 гривень.

Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені врішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Пунктом 4 частини 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За змістом ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі та до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Тобто, розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, слід виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Такий правовий висновок було зроблено Верховним Судом в постанові від 06.03.2019 року у справі № 922/1163/18.

На підтвердження судових витрат на професійну правничу допомогу представник позивача АТ «Кредобанк», адвокат Павленко Сергій Валерійович, надав до суду копію договору про надання правової допомоги від 11 лютого 2019 року, у якому сторони домовились, що вартість правничої допомоги (складання та подання позовної заяви, представництво у судовому процесі та отримання рішення) складає 5557,64,00 грн., є фіксованою сумою, і не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.

Отже, позивач підтвердив обсяг наданих послуг і виконаних робіт та їх вартість, яка підлягає розподілу за результатами розгляду справи, оскільки розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, який не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу, а отже є визначеним в розмірі 5557,64 грн., який підлягає розподілу за результатами розгляду справи (правова позиція Верховного Суду викладена у постанові від 28.12.2020 № 640/18402/19).

Відповідно до статті 141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням розміру задоволених позовних вимог згідно статті 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору в розмірі 2481,00 грн.

Керуючись статтями 207, 526, 626, 628,629, 634, 638, 639, 1054, 1066, 1067, 1069, ЦК України, статтями 12, 13, 76-77, 81, 141, 263-265, 354 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Кредобанк заборгованість за кредитним договором № CL-93370 від 20.02.2018 року у сумі 55576,44грн., що складається із 1). Заборгованість за тілом кредиту 48852,68 грн.; 2). Заборгованості за відсотками 6723,76 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Кредобанк» суму сплаченого судового збору в розмірі 2481.00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Кредобанк» суму витрати на професійну правову допомогу у розмірі 5557,64 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 07.09.2022.

Повне найменування сторін:

Позивач: Акціонерне товариство «Кредобанк» (79026, м. Львів, вул. Сахарова, 78, ЄДРПОУ 09807862).

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , місце проживання: невідомо).

Суддя О.П.Гончарук