Рішення № 10612318, 09.06.2010, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "09" червня 2010 р.Справа № 10/472

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Прядко О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Сабадир Р.Є., довіреність від 18.05.2010р.

від відповідача: не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кемь" (м. Житомир)

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (м. Житомир)

про стягнення 5426,77 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом про стягнення на свою користь з відповідача 5426,77 грн., з яких 1202,57 грн. основного боргу за поставлений товар згідно договору купівлі-продажу товарів №10194 від 16.09.09р., 137,48 грн. пені, 201,35 грн. 30% річних, 110,69 грн. інфляційних нарахувань, 166,97 грн. збитків, 3607,71 грн. штрафу.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач відзиву на позов не подав, свого представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином.

Ухвали господарського суду, що були направлені відповідачу за адресою, вказаною позивачем у позовній заяві (АДРЕСА_1), повернулися до суду з відміткою поштового зв'язку "за закінченням терміну зберігання".

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Відповідно до ст.75 ГПК України справа розглядалась за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив наступне.

Відповідно до укладеного між ТОВ "Кемь" (далі-позивач) та підприємцем ОСОБА_2 (далі-відповідач) договору купівлі-продажу товарів №10194 від 16.09.09р. (а.с. 13-14) відповідач отримав від позивача товари на загальну суму 1597,58 грн., що підтверджується видатковими накладними: № К_00026203, № К_00026204, № К_00026205, № К_00026206 від 17.09.09р., (а.с.15-18).

Згідно пп.1.1 продавець (позивач) зобов'язався протягом дії договору передати покупцю (відповідач) товари народного споживання (надалі товар) окремими партіями в асортименті (номенклатурі), кількості та по цінах, котрі узгоджуються сторонами на кожну партію товару, а покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його на умовах, встановлених договором.

Відповідно до п. 1.2. договору асортимент (номенклатура), кількість та ціни (в гривнях) кожної партії товару визначаються сторонами в рахунках (при попередній оплаті) та накладних (на момент прийому передачі) або в інших розрахункових документах, що є невід'ємною частиною договору.

Згідно п.1.3. договору загальний обсяг та загальна сума товару, що продається по договору, визначається протягом стоку дії договору з врахуванням асортименту (номенклатури), кількості та цін по всіх переданих у відповідності з умовами договору окремим партіями товару.

Відповідно до пп.4.1 договору термін оплати кожної партії товару становить 14 (діб) календарних днів з дня її прийому-передачі.

Згідно зі ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідач свої зобов'язання по оплаті поставленого йому товару виконав лише частково.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, утворилась заборгованість перед позивачем, яка станом на день судового розгляду справи становить 1202,57 грн., що підтверджується підписаним сторонами актом звірки розрахунків (а.с.19) та іншими матеріалами справи.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання повинен на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пп.5.3.2 договору покупець на вимогу продавця виплачує йому суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочки оплати (ст. 625 ЦКУ), а також 30 (тридцять) процентів річних від простроченої суми за весь період прострочки (ст. ст. 536 та 625 ЦКУ).

Відповідно до п. 5.3.3. покупець сплачує продавцю неустойку: а) штраф в розмірі 300 (триста) процентів від суми простроченого боргу та б) пеню, нараховану на неоплачену суму за кожен день прострочення оплати по подвійній обліковій ставці НБУ, що діяла у відповідні періоди ( ст. ст. 549-552, 611 та 624 ЦКУ).

Згідно розрахунків позивача розмір пені, 10% штрафу, інфляційних нарахувань та 3% річних, становлять, відповідно, 179,08 грн., 487,84 грн., 182,17 грн. та 26,21 грн. (а.с.24,25).

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки пені, 10% штрафу, інфляційних нарахувань та 3% річних, суд вважає, що вказані суми нараховані обґрунтовано та відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.175 Господарського кодексу майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Штрафними санкціями, згідно ч.1 ст.230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

При цьому, згідно ч.1 ст.217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

Згідно з ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України встановлено загальне правило про те, що кредитор має право на стягнення неустойки незалежно від наявності у нього збитків, завданих боржником у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

Разом з тим, ч.3 ст.551 ЦК України передбачає можливість зменшення за рішенням суду розмір неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Так, згідно вимог ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч.2 ст.233 ГК України у разі, якщо порушення зобовязання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з п.3 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Таким чином, аналіз наведених правових норм чинного законодавства свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Господарський суд вважає, що у даному випадку, наявні підстави для застосування судом права щодо зменшення розміру штрафу, зокрема невідповідність розміру штрафу наслідкам порушення.

Крім того, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню з відповідача, ґрунтується на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ст.3 ЦК України).

Приймаючи до уваги вищевказане, розглянувши всі обставини справи в їх сукупності та оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, керуючись законом і користуючись наданим суду правом, а також надавши юридичну оцінку співвідношенню заявлених до стягнення санкцій і наслідків допущеного відповідачем порушення, господарський суд дійшов висновку про необхідність зменшення належного до сплати штрафу до 1202,57 грн.

Відповідно до п. 5.3.4. Покупець, окрім сплати сум, зазначених в п. п. 5.3.2. та 5.3.3. договору, зобов'язаний відшкодувати кредитору завдані збитки (відсотки за користування кредитами продавцем на неоплачену покупцем суму за кожен день прострочки оплати, оплата третім особам за послуги, викликані неналежним виконанням умов договору тощо) в повному розмірі (ст. ст. 611, 623 та 624 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 232 ГК України якщо за невиконання або неналежне виконання зобов'язання встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санкціями.

Позивачем не надано доказів того, що заявлені ним до стягнення 166,97 грн. збитків у вигляді витрат на сплату банківських відсотків були завдані йому внаслідок невиконання відповідачем договірних зобов'язань, а також не є покритими штрафними санкціями.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст.ст.525 і 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач позов не оспорив, доказів сплати боргу суду не надав.

За таких обставин, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і укладеного договору та такими, що підлягають задоволенню частково в сумі - 2854,06 грн., з яких 1202,57 грн. основного боргу за поставлений товар згідно договору купівлі-продажу товарів №10194 від 16.09.09р., 137,48 грн. пені, 201,35 грн. 30% річних, 110,69 грн. інфляційних нарахувань, 1202,57 грн. штрафу.

В частині стягнення 166,97 грн. збитків відмовити у зв'язку з необґрунтованістю.

Судові витрати по сплаті державного мита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ст.ст.175,179,193,198,217,230,232,233 Господарського кодексу України, ст.ст.524,525,526,533,550,551,625,655 ЦК України, керуючись ст.ст.33,34,44,48,49,82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зменшити розмір штрафу до 1202,57 грн.

3. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, яка зареєстрована за адресою: 11301, АДРЕСА_1, ідентифікаційний № НОМЕР_1:

- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кемь", 10019, м.Житомир, вул.Комерційна, 4, ідентифікаційний код 36389780 - 1202,57 грн. основного боргу за поставлений товар згідно договору купівлі-продажу товарів №10194 від 16.09.09р., 137,48 грн. пені, 201,35 грн. 30% річних, 110,69 грн. інфляційних нарахувань, 1202,57 грн. штрафу, 53,65 грн. державного мита, 124,14 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. В частині стягнення 166,97 грн. відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 ГПК України.

СуддяПрядко О.В.

Дата підписання рішення 21.06.10р.

Віддрукувати:

1 - в справу

2,3 - сторонам