Рішення № 10612311, 15.06.2010, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

————————————————————————————————————————

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "15" червня 2010 р.Справа № 8/543

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді

судді Давидюка В.К.

судді

за участю представників сторін

від позивача Марченко О.В. - дов. №28 від 20.01.10р.

від відповідача Сьомко І.В. - дов. №122 від 04.02.10р.

Розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельна компанія "Полімерцентр" (м. Київ)

до Публічного акціонерного товариства "Пиво-безалкогольний комбінат "Радомишль" (м.Радомишль)

про стягнення 51312,18 грн.

В судовому засіданні 08.06.10р. оголошувалась перерва до 15.06.10р. на підставі ст. 77 ГПК України.

Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з відповідача на свою користь 51312,18 грн. заборгованості згідно договору поставки №СС 1208-0159 від 16.01.09р., з яких 7030,00 грн. - сума боргу за поставлений товар, 830,14 грн. - пеня, 121,48 грн. - 3% річних, 712,00 грн. - інфляційні, 1658,81 грн. - штраф та 40959,75 грн. збитки.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в частині стягнення 530,00 грн. основного боргу, 830,14 грн. пені, 121,48 грн. 3-ох% річних, 712,00 грн. інфляційних, 1658,81 грн. штрафу та 40959,75 грн. збитків. Просив суд задовольнити позовні вимоги в цій частині. Крім того, зазначив, що відповідач під час розгляду справи в суді частину суми основного боргу в розмірі 6500,00 грн. сплатив позивачеві.

Представник відповідача в засіданні суду позовні вимоги визнав в частині стягнення основного боргу в сумі 530,00 грн., а також в частині стягнення пені, штрафу, 3-ох% річних та інфляційних. Пояснив, що відповідач погасив перед позивачем частину основного боргу в сумі 6500,00 грн. В підтвердження надав копії платіжних доручень та банківських виписок. Проти позовних вимог в частині стягнення 40959,75 грн. збитків заперечував та просив суд відмовити в задоволенні позову в цій частині.

Суд дослідив в судовому засіданні документи, а саме: договір №СС 1208-0159 від 16.01.09р., розрахунок суми боргу, замовлення, видаткову накладну, довіреність, претензію, платіжні доручення, банківські виписки, відзив, свідоцтва про державну реєстрацію, довідку про включення до ЄДРПОУ.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

16.01.09р. між сторонами був укладений договір №СС1208-0159 від 16.01.09 (а.с.8-11), відповідно до умов якого позивач (постачальник) зобов'язується постачати відповідачеві (покупцю) товар (термозбіжну плівку), а відповідач зобов'язаний прийняти даний товар та оплатити його вартість на умовах даного договору (п.п.1.1, 1.2 договору).

Відповідно до п.3.1 договору, поставки товару відбуваються на умовах DDP м. Радомишль Житомирської області, вул. Микгород, 71, згідно Інкотермс 2000.

Згідно з п. 4.1 даного договору, ціна товарів вказана в додатку №1 до цього договору і включає вартість тари і пакувального матеріалу та всі витрати на виробництво і доставку товару.

Як передбачено п. 5.1 договору, оплата в сумі повної вартості партій поставленого та прийнятого товару має бути здійснена покупцем на рахунок постачальника протягом 30 календарних днів з дати поставки на підставі оригіналу рахунку-фактури постачальника.

Датою поставки товару вважається дата отримання товару, яка вказується у відповідних товаросупровідних документах та оформлення товарно-транспортної накладної представником покупця (п.5.2 договору).

На виконання умов даного договору, позивач поставив відповідачеві товар на суму 16588,15 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0004981 від 02.12.09р. та довіреністю ПБК00829 від 02.12.09р. (а.с.14-15).

Проте, відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної оплати товару виконав частково, сплативши позивачеві 9558,15 грн., про що свідчать банківські виписки від 15.03.10р., 16.03.10р. та від 16.04.10р. (а.с.16-18).

Тому, станом на день звернення з позовом до суду у відповідача існувала заборгованість перед позивачем в сумі 7030,00 грн. (16588,15 грн. - 9558,15 грн.).

Разом з тим, після подачі позову до суду відповідач сплатив позивачеві 6500,00 грн. основного боргу, що підтверджується платіжними дорученнями №6214 від 03.06.10р., №232 від 08.06.10р., №6284 від 09.06.10р. та банківською випискою і не заперечувалось представником позивача в засіданні суду.

Відповідно до п.1-1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про припинення провадження у справі в частині стягнення 6500,00 грн. основного боргу за відсутністю предмета спору на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК України.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст. 712 ЦК України).

Згідно з вимогами ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 530,00 грн. (7030,00 грн. - 6500,00 грн.) основного боргу обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а в частині стягнення 6500,00 грн. основного боргу суд припиняє провадження у справі на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України, про що зазначав вище.

Позивач в позовній заяві також просить суд стягнути з відповідача на свою користь 121,48 грн. 3% річних, 712,00 грн. інфляційних, 830,14 грн. пені та 1658,81 грн. штрафу.

Відповідно до п.9.3 договору, в разі затримки оплати винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несвоєчасно сплаченої партії товару за кожен день затримки оплати.

Пунктом 9.8 договору передбачено, що в разі затримки оплати отриманого товару більше 5 банківських днів постачальник має право вимагати від покупця оплати штрафу в сумі 10% від суми заборгованості.

Згідно зі ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.2 ст. 549 ЦК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки вказаних зобов'язань, суд вважає, що 3% річних, інфляційні, пеня та штраф нараховані правильно та відповідно до вимог чинного законодавства і підлягають задоволенню.

Крім того, позивач в позовній заяві просить суд стягнути з відповідача на свою користь 40959,75 грн. збитків, понесених позивачем внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо своєчасної оплати товару.

Позивач обгрунтовує понесені збитки тим, що на замовлення відповідача було виготовлено 2100,50 кг плівки поліетиленової вартістю 40959,75 грн., яку до цього часу відповідачеві не поставлено у зв'язку з несвоєчасною оплатою поставленого товару.

Разом з тим, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову в частині стягнення збитків, враховуючи наступне:

Дійсно, згідно ст. 611 Цивільного кодексу України, в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: і відшкодування збитків.

А збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) та доходи, які особа могла б реально одержати, якби її право не було порушено (упущена вигода) (ст.22 ЦК України).

Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.614 ЦК України).

Відповідно до ст.224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або одержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню, відносяться: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів, понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (ст.225 ГК України).

Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Цивільно-правова відповідальність завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю виникає за наявності: збитків, протиправності дій (вини), безпосереднього причинного зв'язку між збитками і протиправними діями - вини.

Таким чином, тільки за наявності усіх перелічених вище підстав відповідач повинен відшкодувати збитки (неодержані доходи) позивачеві.

Про що і зазначено у п.2 постанови Пленуму Верховного суду України №6 від 27.03.1992р. "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" крім застосування принципу вини шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка заподіяла шкоду, і самою шкодою. Відсутність хоча б одного з елементів складу цивільного правопорушення виключає настання відповідальності, передбаченої статтею 1166 Цивільного кодексу України.

Матеріали справи свідчать про відсутність вини відповідача щодо причинення збитків позивачеві, оскільки відповідно до умов укладеного між сторонами договору, позивач повинен був поставити відповідачеві замовлений товар.

Як суд зазначав вище, поставки товару відбуваються на умовах DDP м. Радомишль Житомирської області, вул. Микгород, 71, згідно Інкотермс 2000 (п.3.1 договору).

Поставка означає доставку товару і передачу права власності на товар покупцеві.

Строк поставки кожної партії товару становить 15 днів від дати розміщення замовлення (п. 3.6 договору).

Як передбачено п. 6.1 договору, передача (прийом-здача) товару здійснюється за адресою: м. Радомишль Житомирської області, вул. Микгород, 71, тобто за адресою відповідача.

Крім того, відповідно до п.4.3 договору, постачальник має право змінювати ціну товару на наступну поставку за згодою сторін, в залежності від зміни цін на сировину та від зміни інших економічних процесів в Україні, про що повідомляє покупця за 15 днів до зміни ціни. Ціна не може бути змінена, якщо постачальник підтвердив замовлення покупця.

Отже, позивач не мав права в односторонньому порядку змінювати вартість виготовленої продукції.

Враховуючи вимоги зазначених вище норм законодавства, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову в частині стягнення 40959,75 грн. збитків.

Відповідно до вимог ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів повного розрахунку з позивачем суду не надав, у відзиві на позовну заяву та в судовому засіданні позовні вимоги в частині стягнення основного боргу, пені, штрафу, 3% річних та інфляційних визнав.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст.193 Господарського кодексу України, згідно якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 530,00 грн. основного боргу, 830,14 грн. пені, 121,48 грн. 3% річних, 712,00 грн. інфляційних та 1658,81 грн. штрафу обгрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи та підлягають задоволенню. В частині стягнення 6500,00 грн. основного боргу суд припиняє провадження у справі на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК України за відсутністю предмета спору. А в частині стягнення 40959,75 грн. збитків відмовляє в задоволенні позову.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно до обгрунтовано заявлених позовних вимог, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

На підставі ст.ст. 509, 525, 526, 549, 625, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, п.1-1 ст. 80, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Пиво-безалкогольний комбінат "Радомишль", 12201, Житомирська область, м. Радомишль, вул. Микгород, 71, р/р 26004010032395 в ВАТ "Укрексімбанк", м. Київ, МФО 322313, код ЄДРПОУ 05418365

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельна компанія "Полімерцентр", 04080, м. Київ, вул. Тульчинська, 6, р/р 260004015027840 в КРД "Райффайзен банк Аваль", МФО 322904, код ЄДРПОУ 21640229

- 530,00 грн. - основного боргу;

- 830,14 грн. - пені;

- 121,48 грн. - 3% річних;

- 712,00 грн. - інфляційних;

- 1658,81 грн. штрафу;

- 102,09 грн. - витрат, пов'язаних зі сплатою державного мита;

- 47,61 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Припинити провадження у справі в частині стягнення 6500,00 грн. основного боргу.

4. Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення 40959,75 грн. збитків.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного терміну з дня його прийняття.

СуддяДавидюк В.К.

Віддрукувати: 1 - в справу

2 - позивачу

3 - відповідачу.