Рішення № 106122984, 08.09.2022, Миколаївський районний суд Одеської області

Миколаївський районний суд Одеської області

Справа № 508/381/22

Номер проведження 2/508/175/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2022 року Миколаївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Корсаненкової О.О.

за участю секретаря Сівачової І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у смт.Миколаївка Одеської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 508/381/22 за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплачених сум пенсійних виплат,

встановив:

У липні 2022 року Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області звернулось до суду із вказаним позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 надміру виплачені суми пенсійних виплат у розмірі 2 524, 00 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що відповідач перебувала на обліку в Березівському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Одеської області, правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, та отримувала пенсію по втраті годувальника відповідно до Закону України «Про загальнообов`язковедержавне пенсійнестрахування» від 14.10.2014 року. Правовою підставою отримання пенсії по втраті годувальника ОСОБА_2 є факт її навчання за денною формою навчання у вищому професійному училищі морського туристичного сервісу. На підставі довідки № 1579 від 14.09.2016 року, наданої ДНЗ «Одеське вище професійне училище морського туристичного сервісу», було продовжено виплату пенсії та встановлено термін її виплати з 01.11.2016 року по 31.01.2017 року. Під час подачі заяви ОСОБА_2 була особисто повідомлена про її обов`язок щодо своєчасного повідомлення органів, що призначають пенсію, про будь які обставини, що можуть вплинути на пенсійне забезпечення, а саме прийняття на роботу, зміни в складі сім`ї, виїзд за кордон, та інше, в тому числі переведення на іншу форму навчання або припинення навчання. Після закінчення терміну виплати пенсії для підтвердження правомірності її виплати ДНЗ «Одеське вище професійне училище морського туристичного сервісу» був направлений запит про надання інформації стосовно підтвердження факту навчання відповідача. На запит № 511/05 від 24.02.2017 року на адресу управління надійшов лист № 94 від 07.03.2017 року, відповідно до якого ОСОБА_2 дійсно навчалась у ДНЗ «Одеське вище професійне училище морського туристичного сервісу» за денною формою навчання та була відрахована за власним бажанням з навчального закладу наказом№ 39 « В-УДЗ» від 31.10.2016 року. Про обставини відрахування відповідач не повідомила управління та продовжувала отримувати пенсійні виплати. Таким чином, відповідач, як отримувач пенсії до уточнення факту навчання безпідставно отримувала пенсію по втраті годувальника за період з 01.11.2016 року по 31.01.2017 року, внаслідок чого утворилась переплата пенсії у розмірі 3 624, 00 грн. Після встановлення зазначених обставин управлінням було винесене рішення про утримання надміру виплачених сум пенсій № 16 від 20.03.2017 року за період з 01.11.2016 року по 31.01.2017 року включно на загальну суму 3 624, 00 грн. Відповідач була запрошена до управління, де визнала борг та надала письмову заяву про добровільне його погашення, а також частково сплатила борг у сумі 1 100, 00 грн., тому залишок заборгованості за даною переплатою складає 2 524, 00 грн. Після цього, ОСОБА_2 неодноразово запрошувалася до управління, проте остання не з`являлася, наразі телефонний зв`язок відсутній, інші засоби зв`язку невідомі. З урахуванням наведених обставин позивачем були вжиті всі можливі заходи для врегулювання спору в досудовому порядку. Відповідачем сума переплати пенсій станом на дату подачі позовної заяви до суду добровільно не повернута, у зв`язку з чим управління було змушене звернутися до суду із позовною заявою про стягнення зазначеної суми у примусовому порядку. Також, представник позивача просить поновити пропущений процесуальний строк для подання даної позовної заяви, оскільки відповідач ухилялась від добровільної сплати заборгованості.

Ухвалою суду від 26 липня 2022 року було відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

В судове засідання представник позивача не з`явилась, заявою від 08.09.2022 року просила розглянути справу за її відсутності.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, надала до суду заяву від 01.08.2022 року, в якій зазначила, що з позовом не згодна, просить застосувати строки позовної давності та відмовити в задоволенні позовних вимог. Також просила справу розглянути за її відсутності. До своєї заяви відповідач долучила докази зміни прізвища.

Згідноіз ст. 247 ч. 2 ЦПК України,у зв'язку з неявкою в судове засідання сторін, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено такі факти та відповідні ним правовідносини.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебувала на обліку у Березівському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Одеської області, правонаступником якого є Головне управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області, та отримувала пенсію по втраті годувальника відповідно до Закону України«Про загальнообов`язковедержавне пенсійнестрахування» від 14.10.2014 року.

Згідно із довідкою ДНЗ «Одеське Вище професійне училище морського туристичного сервісу» № 1579 від 14.09.2016 року, ОСОБА_2 навчалася на ІІ курсі денної форми навчання у ДНЗ «Одеське Вище професійне училище морського туристичного сервісу» за професією «спеціальністю» кухар, офіціант судновий з 11.09.2015 року, термін закінчення навчання 27.02.2017 року.

24.02.2017 року Березівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області звернулося до ДНЗ із запитом щодо продовження навчання ОСОБА_2 .

З довідки ДНЗ «Одеське Вище професійне училище морського туристичного сервісу» № 94 від 07.03.2017 року вбачається, що ОСОБА_2 дійсно навчалась у ДНЗ «Одеське вище професійне училище морського туристичного сервісу» за денною формою навчання з 01.09.2015 року по 31.10.2016 року, за наказом № 39 «В-УЗД» від 31.10.2016 року відрахована за власним бажанням. Зазначену довідку управління отримало 14.03.2017 року, що підтверджується вхідним № 641/2.

15.03.2017 року за вих № 34/05, ОСОБА_2 була запрошена до Березівського об`єднаного управління ПФУ Одеської області управління для вирішення питання щодо виплати пенсій.

Рішенням Березівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області № 16 від 20.03.2017 року про утримання надміру виплачених сум пенсій, було розглянуло пенсійну справу та особовий рахунок № НОМЕР_1 ОСОБА_2 , яка мешкає за адресою АДРЕСА_1 , та одержувала пенсію, встановлено, що сума переплати у розмірі 3 624, 00 грн. згідно із довідкою головного спеціаліста сектору з питань нарахування і виплати пенсій, утворилася за період з 01.11.2016 року по 31.01.2017 року, у зв`язку з відрахуванням з навчального закладу (довідка ДНЗ № 94 від 07.03.2017 року). Сума переплати у розмірі 3 624, 00 грн. підлягає поверненню ОСОБА_2 .

Зазначене також підтверджується протоколом від 20.03.2017 року індивідуального перерахунку за особовим рахунком № НОМЕР_1 ОСОБА_2 .

Відповідно до заяви від 27.04.2017 року, ОСОБА_2 зобов`язалась погасити створену переплату у розмірі 3 624, 00 грн., щомісячно на рахунок пенсійного фонду, але не менше ніж 900, 00 грн. на місяць, до повного погашення переплати.

Згідно із рішенням Миколаївського районного суду Одеської області від 12.05.2021 року, шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , зареєстрований 18.06.2016 року Миколаївським районним відділом ДРАЦС Головного територіального управління юстиції в Одеській області, актовий запис № 17, було розірвано. Після розірвання шлюбу ОСОБА_3 залишено прізвище « ОСОБА_5 ».

Згідно із свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 , 10.09.2021 року ОСОБА_6 зареєстрував шлюб із ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , прізвище дружини після державної реєстрації шлюбу « ОСОБА_8 ».

Відповідно дост. 15 ЦК України,кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідноіз ст. 16 ЦК України,кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини 1, 2ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межахзаявлених неювимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом ч.1 ст.36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні.

Згідно із п.2 ч.2 ст.36 вказаного Закону, непрацездатними членами сім`ї вважаються,зокрема,діти (утому числідіти,які народилисядо спливу10місяців здня смертігодувальника)померлого годувальника,які недосягли 18років абостарші цьоговіку,якщо вонистали інвалідамидо досягнення18років. Діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та діти-сироти - до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні.

Відповідно до ст.50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Положеннями ч. 3ст. 49 Закону визначено, у разі виявлення недостовірних даних у документах та відомостях, на підставі яких було встановлено та/або здійснюється виплата пенсії, рішенням територіального органу Пенсійного фонду України розмір та підстави для виплати пенсії переглядаються відповідно до цьогоЗаконубез урахування таких даних.

Згідно із ч. 2 ст.73 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», забороняється використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом.

Відповідно до ст.102 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсіонери зобов`язані повідомляти орган, що призначає пенсії, про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати. У разі невиконання цього обов`язку і одержання у зв`язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу, що призначає пенсії, заподіяну шкоду.

Механізм повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, регулюється Порядком відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, затвердженимпостановою правління Пенсійного фонду України від 21.03.2003 року № 6-4.

Пунктом 3 вказаного Порядку передбачено, що суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку відповідно достатті 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Рішення про стягнення приймає територіальний орган Пенсійного фонду України, в якому пенсіонер перебуває на обліку як одержувач пенсії.

За положеннями ч. 1 ст.1212 ЦК особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи ( потерпілого ) без достатньої правової підстави ( безпідставно набуте майно ), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно зі статтею 1215 ЦК України, не підлягає поверненню безпідставно набуті:

1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача;

2) інше майно, якщо це встановлено законом.

Отже, закон встановлює два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата вказаних платежів є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; по-друге, у разі недобросовісності з боку набувача.

Тобто, виходячи з викладених норм, безпідставно набуте майно не підлягає поверненню за відсутності рахунком помилки при виплаті коштів, а також добросовісності з боку набувача.

Правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, отже, зазначене у статті 1215 ЦК України майно підлягає поверненню у разі наявності цих фактів.

Така правова позиція викладена Верховним Судом України в постановах від 02 липня 2014 року у справі 6-91цс14 та від 22 січня 2014 року у справі 6-151цс13.

Із досліджених судом доказів вбачається, що відповідач ОСОБА_1 на підставі ст.36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» отримувала пенсію по втраті годувальника, оскільки навчалась у ДНЗ «Одеське вище професійне училище морського туристичного сервісу» за денною формою навчання з 01.09.2015 року, термін закінчення навчання 27.02.2017 року. У зв`язку з чим, Березівським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Одеської області було встановлено термін виплати їй пенсії з 01.09.2016 року по 31.01.2017 року.

Проте, 31.10.2016 року, за наказом № 39 «В-УЗД» від 31.10.2016 року, відповідач була відрахована з навчального закладу за власним бажанням. Про зазначене ОСОБА_1 управління пенсійного фонду не повідомила, внаслідок чого продовжувала отримувати пенсійні виплати без достатньої правової підстави.

Про безпідставність цих виплат позивачу стало відомо 14.03.2017 року, після отримання довідки ДНЗ «Одеське Вище професійне училище морського туристичного сервісу» № 94 від 07.03.2017 року.

Рішенням Березівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області № 16 від 20.03.2017 року було встановлено суму переплати пенсії у розмірі 3 624, 00 грн., яку відповідач визнала та зобов`язалася виплатити, що підтверджується її заявою від 27.04.2017 року.

Позивачем також зазначено, що ОСОБА_1 було сплачено 1100 грн. в рахунок погашення цієї переплати, у зв`язку з чим із останньої підлягає стягненню 2524 грн. надміро виплаченої суми пенсійних виплат.

Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, судом встановлено, що переплата пенсії по втраті годувальника утворилася внаслідок недобросовісності відповідача, яка не повідомила управління про відрахування з навчального закладу та продовжувала отримувати виплати, що свідчить про порушення прав позивача та наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Позивачем також було поставлено питання про поновлення пропущеного процесуального строку для подання вказаної позовної заяви до суду, який було пропущено через ухилення відповідача від добровільної сплати заборгованості.

Разом із тим, ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою від 29.07.2022 року (зареєстровано 01.08.2022 року) про застосування строку позовної давності та відмові у позові з цих підстав.

Відповідно до статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України.

Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). А за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята цієї статті). При цьому, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Аналіз практики Європейського суду з прав людини свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

Згідно із роз`ясненнями, викладеними у п.11 постанови Пленуму Верховного Суду «Про судове рішення» від 18.12.2009 року №14, встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Як встановлено судом, управління пенсійного фонду дізналося про наявну переплату грошових коштів на користь відповідача 14.03.2017 року, отримавши довідку ДНЗ «Одеське Вище професійне училище морського туристичного сервісу» № 94 від 07.03.2017 року ( а.с. 11), наслідком чого став початок перебігу позовної давності.

Отже, з дня отримання вищезазначеної довідки позивач не був обмежений у праві звернутися до суду за стягненням надміро виплачених пенсійних виплат. Проте, протягом трьох років (загального строку позовної давності) правом на звернення до суду позивач не скористався, а звернувся з позовом до суду лише 01.07.2022 року (поштовий конверт а.с.26), тобто більш ніж через п`ять років.

Належних доказів поважності причин пропущення строку позовної давності позивач суду не надав, у зв`язку з чим підстави для поновлення цього строку відсутні.

За таких обставин, заява відповідача про застосування строку позовної давності є гарантованим правом, що спрямовано на захист власного майнового інтересу, а при відсутності підстав для поновлення строку позовної давності, є підставою для відмови у задоволенні позову.

Отже, дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності та проаналізувавши положення чинного законодавства з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, враховуючи наявність підстав для задоволення позовних вимог, зважаючи на заяву відповідача про застосування позовної давності, подану до винесення судового рішення, та відсутність підстав для поновлення цього строку, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити у зв`язку зі спливом строку позовної давності.

В порядку ч.1 ст.141 ЦПК України, судові витрати відносяться за рахунок позивача.

Керуючись ст.ст.4,5,13,76-81, 141, 263-268, 279 ЦПК України, суд

ухвалив:

У задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплачених сум пенсійних виплат відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення, може бути подана апеляційна скарга до Одеського апеляційного суду через Миколаївський районний суд Одеської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, 65012 м.Одеса вул.Канатна, 83, ЄДРПОУ 20987385.

Відповідач ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя Олена КОРСАНЕНКОВА