Ухвала суду № 106121923, 08.09.2022, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/13598/21

Провадження № 1-кп/219/710/2022

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

8 вересня 2022 рокуАртемівський міськрайонний суд Донецької області у складі: головуючого судді Худіної О.О.,

при секретарі Орищиної І.А.,

за участі прокурора Яковенко О.С.,

захисника Коломієць О.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відео конференції об`єднане кримінальне провадження, що зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань № 12021052150001136 від 04 листопада 2021 року за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бахмут Донецької області, громадянина України, не одруженого, на утриманні неповнолітніх та малолітніх дітей не має, не працює, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

02 грудня 2021 року до Артемівського міськрайонного суду Донецької області надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні за № 12021052150001136 від 4 листопада 2021 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186 КК України.

Ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 24 січня 2022 року по справі було призначено судове засідання, а також об`єднано матеріали кримінального провадження.

У судове засідання призначене на 8 вересня 2022 року не з`явились потерпілі.

Прокурор, захисник та обвинувачений заявили про неможливість розгляду кримінального провадження по суті за відсутності потерпілих.

Суд, заслухавши думку учасників провадження, вважає за необхідне відкласти судове засідання, виклик учасників провадження повторити.

Також судом вирішено питання щодо здійснення запиту до Міністерства соціальної політики інформацію (персональні дані) про осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення, щодо потерпілих по даному кримінальному провадженні.

Крім того, прокурор заявив суду письмове клопотання про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 . Мотивуючи клопотання, прокурор вказує, що органом досудового розслідування у кримінальному провадженні встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 03 листопада 2021 року о 17 годині 00 хвилин, рухаючись через двори багато поверхневих будинків вул.. 1-ї Залізничної м. Бахмут в напрямку залізничного вокзалу ст.. Бахмут проходячи поряд з магазином «Ситий Кум», розташованого біля житлового будинку № 41 по вул.. 1-ї Залізничної, побачив раніше не знайому жінку, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканку АДРЕСА_2 , яка йшла попереду нього у напрямку свого місця мешкання, тримаючи в правій руці належну їй жіночу сумку із шкіро замінника чорного кольору, в середині якої знаходились особисті речі останньої.

В цей час у ОСОБА_1 виник злочинний умисел спрямований на незаконне відкрите заволодіння чужим майном.

Реалізуючи свій злочинний умисел, діючи умисно, повторно, керуючись раптово виниклим корисливим мотивом направленим на відкрите заволодіння чужим майном, усвідомлюючи протиправність і соціально небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх шкідливі наслідки і свідомо бажаючи настання таких наслідків, ОСОБА_1 порівнявся з ОСОБА_2 обличчям до останньої, вхопився правою рукою за її жіночу сумку, та ривком вирвав її, від чого ОСОБА_2 впала на коліна перед собою на поверхню землі, в цей час ОСОБА_1 скориставшись безпорадним станом ОСОБА_2 відкрито вкрав майно останньої, а саме:

- жіночу сумку із шкіро замінника чорного кольору вартістю 280 грн. 00 коп.;

- шкіряний гаманець по типу жіночого бордового кольору вартістю 140 грн. 00 коп.;

- 11 дисконтних карток різноманітних магазинів, блокнот для записів, косметичка з особистими речами гігієни та інші речі, які для потерпілої не якої цінності не представляють.

Після чого, ОСОБА_1 з місця вчинення кримінального правопорушення з викраденим майном зник та розпорядився ним на власний розсуд. В результаті умисних, злочинних, протиправних дій ОСОБА_1 , потерпілій ОСОБА_2 спричинено матеріальну шкоду на загальну шкоду суму 500 грн. 00 коп.

Таким чином ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, тобто у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), вчиненому повторно.

Причетність ОСОБА_1 до скоєння зазначених кримінальних правопорушень повністю підтверджується матеріалами досудового розслідування, а саме протоколами огляду місця події, свідченнями свідків, висновками експертиз, показами потерпілих.

Прокурор вказує, що з урахуванням даних про особу, фактичні обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 може переховуватись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_1 строку тримання під вартою обумовлюється відповідними ризиками, передбаченими ст.. 177 КПК України, а саме тим, що обвинувачений ОСОБА_1 спроможний переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Неможливість застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 , у вигляді особистого зобов`язання пов`язана з тим, що особисте зобов`язання є найбільш м`яким запобіжним заходом, а його застосування не достатнє для забезпечення виконання обвинуваченим його обов`язків у цьому кримінальному провадженні, оскільки сам ОСОБА_1 , з метою уникнути покарання, зможе переховуватися від органів досудового розслідування та суду, що підтверджується викладеними обставинами. Згідно п. 2 ст. 179 КПК України однією з ознак виконання особистого зобов`язання є те що обвинувачений зобов`язується не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду. ОСОБА_1 , постійного місця роботи не має, не одружений, стійких соціальних зв`язків не має, є особою, яка раніше вже вчиняла кримінальні правопорушення проти власності. У зв`язку з викладеними обставинами, це унеможливлює виконання ним особистого зобов`язання.

Неможливість застосування запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_1 у вигляді домашнього арешту пов`язана з тим, що він перебуваючи на волі може вчинити іншій злочин, або вчинити протиправні дії відносно свідків та потерпілої у вказаному кримінальному провадженні, що дає підстави вважати що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту не забезпечить покладених на нього обов`язку, і також не виключається можливість переховування ОСОБА_1 в іншій області та в інших місцях, крім того відносно ОСОБА_1 в рамках кримінального провадження ЄРДР № 12021052150000613 від 30.06.2021 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 186, ч. 2 ст. 186 КК України відповідно ухвали суду від 19.10.2021 року № 219/8040/21 відносно обвинуваченого ОСОБА_1 було обрано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком на 60 діб, тобто до 17.12.2021 року включно, який останнім було порушено та 03.11.2021 року вчинено інше корисне кримінальне правопорушення передбачене кримінальним кодексом України, що свідчить про неможливість застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Неможливість застосування запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , у вигляді особистої поруки пов`язана з тим, що до суду не було звернення із письмовим зобов`язанням про те, що особа поручається за виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, відповідно до ст.. 194 КПК України, і зобов`язується за необхідністю доставити його до органу досудового розслідування, чи в суд на першу вимогу.

Враховуючи викладене, застосування більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти цим ризикам, також суворість покарання за кримінальне правопорушення та особистість обвинуваченого свідчить про те, що наслідки та ризик втечі для обвинуваченого у цьому випадку можуть бути визнані ним менш небезпечними ніж кримінальне переслідування.

Підставою продовження застосування запобіжного заходу є те, що вищевказані ризики на теперішній час не усунуті та існують, які дають достатні підстави вважати, що ОСОБА_1 може здійснити вищезазначені дії.

В зв`язку з вказаним, з метою забезпечення виконання ОСОБА_1 покладених на нього процесуальних обов`язків, прокурор просить постановити ухвалу про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому.

У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання про продовження строку застосування запобіжного заходу.

У судовому засіданні захисник Коломієць О.В. заперечила проти клопотання прокурора. Вказала, що на теперішній час усі наведені ризики є необґрунтованими та голослівними, її підзахисний має стійкі соціальні зв`язки, намагається довести свою позицію по даному кримінальному провадженні, адже вину він визнає частково, переховуватися від суду не має наміру, просила змінити запобіжний захід на особисте зобов`язання.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 заперечував проти клопотання прокурора, повністю підтримав позицію захисника.

Прокурор заперечував проти зміни запобіжного заходу.

Суд, вислухавши думку сторін кримінального провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження, дійшов висновку, що клопотання прокурора щодо продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, підлягає задоволенню, з таких підстав.

Згідно ч.3 ст.331 КПК України, до спливу двомісячного строку тримання під вартою, суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу, незалежно від наявності клопотань.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченомуглавою 18 цього Кодексу(частина другастатті 331 КПК України).

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті (частина другастатті 177 КПК України).

Відповідно до пункту третього частини першоїстатті 176 КПК Українидо запобіжних заходів відноситься тримання під вартою.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимстаттею 177 цього Кодексу(частина першастатті 183 КПК України).

Ризики вчинення обвинуваченим дій, передбачених частиною першоюстатті 177 КПК України, вважаються наявними за умови встановлення судом обґрунтованої ймовірності реалізації ним таких дій. Чинне законодавство не вимагає підтвердження того, що обвинувачений обов`язково здійснюватиме такі дії. Однак суду необхідно встановити, чи обвинувачений наразі має об`єктивну можливість їх реалізації в майбутньому.

Відповідно до ч. 3ст. 199 КПКоднією з підстав для продовження строку тримання під вартою особи є наявність обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Суд зазначає, що під час розгляду вказаного кримінального провадження обвинуваченому ОСОБА_1 ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. В подальшому обраний раніше запобіжний захід було продовжено. Строк дії спливає 12.09.2022 року. Враховуючи неможливість до спливу строку обраного раніше обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою закінчити судовий розгляд кримінального провадження та прийняти остаточне рішення суд, керуючись зазначеними нормами процесуального права, зобов`язаний розглянути та вирішити заявлене прокурором клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою.

ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186 КК України, яке відноситься до тяжкого злочину, відповідно до вимог ст.12 КК України, та за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до 6 років.

Кримінальне провадження знаходиться на стадії судового розгляду, метою якого відповідно до глави 28КПК України є встановлення поза розумним сумнівом винуватості або невинуватості особи у зазначеному прокурором в обвинувальному акті кримінальному правопорушенні за наслідками безпосереднього дослідження і оцінки доказів судом, що виключає можливість оцінки судом обґрунтованості підозри у розумінні п. 175 рішення Європейського суду з прав людини «Нечипорук і Йонкало проти України» та інших рішень Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» і «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства»). Разом з тим, оцінці судом на зазначеній стадії кримінального провадження підлягають характер, тяжкість та наслідки кримінального правопорушення, а також наявність та/або продовження існування наведених прокурором ризиків, передбачених п. п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Вирішуючи питання продовження строку подальшого тримання особи під вартою, суд має встановити продовження існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки такої особи та можливість запобігти цим ризикам шляхом застосування менш суворого запобіжного заходу.

В ході розгляду даного клопотання суд дійшов висновку, що встановленні при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ризики не зменшились, продовжують існувати, та у судовому засіданні прокурором доведено наявність обставин, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.

Так, з урахуванням змісту та обсягу обвинувачення, конкретних обставин тих кримінальних правопорушень, які інкриміновані ОСОБА_1 , а саме вчинення тяжкого злочину, за яке, в разі доведеності вини, може бути призначене покарання до 6 років позбавлення волі, дає суду достатні підстави для продовження застосування до обвинуваченого такого суворого виду запобіжного заходу, як тримання під вартою, оскільки потенційна загроза відбування тривалого строку покарання у вигляді позбавлення волі обумовлює продовження існування ризику того, що ОСОБА_1 перебуваючи не в умовах попереднього ув`язнення, може здійснити спробу переховуватися від суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності. ОСОБА_1 неодружений, не має на утриманні неповнолітніх дітей, раніше судимий, на території України ніде не працює, не має офіційних джерел доходу, у період дії запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, умови відбування останнього порушив, вчинив інше кримінальне правопорушення.

За таких обставин, суд приходить до висновку про неможливість запобігти встановленим ризикам шляхом застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 менш суворого запобіжного заходу ніж тримання під вартою. Суд, зазначає, що тримання під вартою завжди є законним, якщо є достатні підстави вважати, що існує необхідність у запобіганні вчиненню особою правопорушення чи ухиленню від правосуддя після вчинення злочину, з тією метою, щоб особа, яка обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочинів, постала перед компетентними органами.

Крім того, суд зауважує, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Суд зазначає, що тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_1 , у разі визнання його винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 186 КК України, з огляду на вірогідність переховування від суду та вчинення іншого кримінального правопорушення, спростовують доводи захисника про відсутність ризиків, передбачених ч.1ст.177 КПК Українита посилання обвинуваченого.

Щодо стану здоров`я обвинуваченого ОСОБА_1 , то судом дані обставини були перевірені та ніяких протипоказань щодо його перебування у слідчому ізоляторі, не встановлено.

З огляду на викладене, суд приходить до переконання, що наведені прокурором ризики є дійсними та триваючими, і вони виключають на даний час можливість зміни міри запобіжного заходу щодо обвинуваченого на більш м`який, а тому клопотання захисника та обвинуваченого з цього приводу не підлягає задоволенню.При цьому, є достатні підстави для задоволення клопотання прокурора та застосування обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.176-178,184,193-199,616 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Відкласти судове засідання по кримінальному провадженню за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186 КК України на 21 жовтня 2022 року на 13 годину 30 хвилин.

Повідомити учасників кримінального провадження про дату, час та місце проведення судового розгляду.

Клопотання прокурора Бахмутської окружної прокуратури Яковенко О.С. про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 діб строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Строк дії ухвали суду про запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обчислювати з 08.09.2022 року по 06.11.2022 року, включно.

У задоволенні клопотання захисника адвоката та обвинуваченого щодо зміни запобіжного заходу - відмовити.

Витребувати з Міністерства соціальної політики (01601, м. Київ, вул. Еспланадна, 8/10) відомості з Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб (в розумінні Постанови КМУ № 646 від 22.09.2016) інформацію (персональні дані) про осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення, щодо потерпілих по даному кримінальному провадженні.

Ухвала в частині застосування запобіжного заходу може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом 7 днів з дня її проголошення.

Ухвала в іншій частині оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 08.09.2022 року.

08.09.22

Суддя О.О. Худіна