Рішення № 10611967, 29.06.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

29 червня 2010 р.           Справа 8/75-10

Господарський суд Вінницької області у складі: судді Залімського І.Г. при секретарі судового засідання Кучер Р.П., розглянув матеріали справи

за позовом: Закритого акціонерного товариства "Славолія", код ЄДРПОУ 00333569, юрид. адреса: вул. Зрошувальна, 5, м. Київ, 02099, пошт. адреса: пр. Ілліча, 99, м. Донецьк, 83059

до: Дочірнє підприємство Торговий дім "Вінніфрут" Відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут", код ЄДРПОУ 30807627, вул. Фрунзе, 45, м. Калинівка, Вінницької області, 22400

про стягнення 119379,11 грн.

За участю представників сторін:

позивача : Мастер П.В., представник за дорученням

відповідача : Марченко С.І., представник за дорученням

ВСТАНОВИВ :

Закритим акціонерним товариством "Славолія" подано позов про стягнення 119379,11 грн. з Дочірнього підприємства Торговий дім "Вінніфрут" Відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут".

Ухвалою суду від 28.04.2010 р. вказану справу було прийнято до свого провадження суддею Залімським І.Г. та призначено до розгляду в судовому засіданні на 15.06.2010 р., яке за клопотанням позивача та з огляду на відсутність заперечень з цього приводу представника відповідача було відкладено на 29.06.2010 р.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач у відзиві на позовну заяву та уповноважений представник в судовому засіданні, посилаючись на обставини викладені у відзиві, проти позовних вимог заперечував. Зокрема, ДП "Торговий дім "Вінніфрут" ВАТ "Вінніфрут", мотивуючи свою відмову, зазначає про безпідставність обгрунтування позивачем власних позовних вимог дистриб"юторським договором поставки № Т/1-204 від 04.08.2007 р., оскільки дія останнього закінчилась 31.01.2008 р. До того ж, з огляду на той факт, що після 31.01.2008 р. між сторонами жодного договору не укладалось, всі поставки здійсненні після вказаної дати мали бездоговірний характер. Окрім того, відповідач зазначає про відсутність причинного зв"язку між Кредитним договором, укладеним позивачем з банком, його обов"язком сплачувати нараховані відсотки за користування кредитом та несвоєчасною оплатою поставленого позивачем відповідачу товару, що також засвідчується тим фактом, що вказаний кредитний договір було укладено 28.09.2007 р., а договір поставки № Т/1-204 04.08.2007 р.

Представниками позивача та відповідача подано клопотання про незастосування технічної фіксації судового процесу, яке підлягає задоволенню як таке, що не суперечить вимогам ч.7 ст.81-1 ГПК України.

Заслухавши представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, надавши юридичну оцінку наявним доказам, в судовому засіданні встановлено наступне.

04.08.2007 р. між сторонами був укладений дистриб"юторський договір поставки № Т/1-204 (далі Договір), відповідно до умов якого ЗАТ "Славолія" (Постачальник) на умовах передбачених цим договором, передає товар ДП "Торговий дім "Вінніфрут" ВАТ "Вінніфрут" (Дистриб"ютор), який в свою чергу зобов"язується здійснювати своєчасну оплату отриманого від Постачальника Товару.

Відповідно до п.п. 6.1, 6.2 Договору ціна на Товари, що поставляються за даним договором встановлюються в українських гривнях та зазначається в накладних та Специфікаціях, які є невід"ємною часткою даного договору. Оплата за кожну отриману партію товару здійснюється Дистриб"ютором Постачальнику в безготівковій формі протягом 30 днів з моменту отримання товару Дистриб"ютором. Дата отримання товару зазначається в накладній.

Також, пунктом 11.1 Договору сторони погодили, що у випадку, якщо Дистриб"тор, у термін визначений даним договором, не оплатив отриманий товар, він зобов"язаний сплатити Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який нараховується пеня, від суми боргу за кожний календарний день прострочення оплати.

Як вбачається з наявних матеріалів справи відповідачем не виконувались взяті на себе умовами дистриб"юторського договору зобов"язання щодо вчасної оплати отриманого товару, внаслідок чого, за останнім утворилась заборгованість перед позивачем, яка станом на 01.05.2008 р. становила 498 880,21 грн.

Обгрунтовуючи власні позовні вимоги позивач посилається на ту обставину, що в зв"язку з невиконанням відповідачем взятих на себе умовами дистриб"ютерського договору зобов"язань та оплати отриманого товару у ЗАТ "Славолія" виник дефіцит обігових коштів внаслідок чого останній був змушений укласти з ВАТ "Кредитпромбанк" (Банк) кредитний договір № 3.3ДС/306/2007-КЛТ від 28.09.2007 р. відповідно до якого позивачу було надано кредитів в межах загальної суми 50 000 000 грн. для подальшого їх використання на оплату за товари, сировину, матеріали, обладнання, оплату векселів та інших затрат, пов"язаних з господарською діяльністю підприємства.

В свою чергу, пунктом 3.4.3 Кредитного договору визначений обов"язок Позичальника - ЗАТ "Славолія" сплачувати Банку нараховані проценти за кредитом, при розрахунку яких, у відповідності до п. 2.8.3 даного договору, береться фактична кількість календарних днів користування кредитами у розрахунковому періоді та фактична кількість днів у поточному році.

Відповідно до п. 2.3 вказаного договору підставою для надання кредитів є Додаткові угоди, що укладаються тільки за взаємною згодою сторін після надання Банку письмової заявки Позичальника, в якій вказується сума кредиту, конкретна ціль кредитування з посиланням на договір (контракт, угоду, додаток, рахунок-фактуру). Банк має право відмовити в укладанні чергової Додаткової угоди у разі неналежного виконання/невиконання Позичальником умов цього договору та вже укладених в рамках цього договору Додаткових угод, у разі неподання Позичальником відомостей, що стосуються його фінансового стану, надання Банку недостовірної інформації та звітності, погіршання фінансового стану Позичальника, використання кредитів не за цільовим призначенням, недостатності забезпечення зобов"язань Позичальника за цим Договором.

Разом з тим, в результаті вивчення поданих сторонами та наявних в матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку, що останні спростовують твердження позивача, що сплачені у період з 01.05.2008 р. по 04.06.2008 р. відсотки за користування отриманого на умовах кредитного договору № 3.3ДС/306/2007-КЛТ від 28.09.2007 р. відсотки необхідно розглядати як збитки понесенні ЗАТ "Славолія" внаслідок невиконання ДП "Торговий Дім "Вінніфрут" ВАТ "Вінніфрут" зобов"язань взятих на себе умовами дистриб"юторського договору № Т/1 204 від 04.08.2007 р.

Відповідно до ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування ж господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Збитками ж в розумінні положень ч. 2 ст. 22 ЦК України є:

втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Стаття 224 ГК України встановлює обов"язок учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками, положеннями вказаної статті, розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

В свою чергу, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (ст. 218 ГК України).

Разом з тим, суд звертає увагу позивача, що господарсько-правова відповідальність застосовуються лише за наявності певних підстав (умов) для її застосування, які на разі, складаються з чотирьох елементів: наявність господарського правопорушення; протиправність поведінки господарського порушника, дія або бездіяльність останнього, що порушують правову норму, умови договору тощо; причинний зв'язок між протиправною поведінкою порушника і завданими потерпілому збитками та вина господарського правопорушника.

На відміну від застосування до правопорушника неустойки (штрафу, пені), де необхідним є наявність лише двох елементів - факту господарського правопорушення та протиправності поведінки порушника, то для застосування такої форми господарсько-правової відповідальності, як відшкодування збитків, необхідна наявність усіх чотирьох умов.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що позивач не довів правомірність заявлених вимог та факту понесених ним збитків в сумі 119 379,11 грн. Також, позивачем не доведено наявність будь-якого причинного зв'язку між поведінкою ДП ВАТ "Вінніфрут" в частині виконання умов дистриб"юторського договору № Т/1-204 від 04.08.2007 р. та фактом укладення 28.09.2007 р. кредитного договору № 3.3ДС/306/2007-КЛТ з ВАТ "Кредитпромбанк".

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Господарський суд оцінює доказ за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об‘єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об‘єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

З урахуванням викладеного, у задоволенні позову, з заявлених у ньому підстав, слід відмовити.

На підставі ст. 49 ГПК України судові витрати підлягають покладенню на позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82-84, 115, 116 ГПК України, -

ВИРІШИВ :

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Копію рішення направити сторонам.

Суддя

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 05 липня 2010 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу вул. Зрошувальна, 5, м. Київ, 02099

пр. Ілліча, 99, м. Донецьк, 83059

3 - відповідачу вул. Фрунзе, 45, м. Калинівка, Вінницької області, 22400