Постанова № 10611792, 26.07.2010, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

26 липня 2010 р. № 11/195

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, судді

суддівКота О.В.

Демидової А.М.

Шевчук С.Р.

розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпромхолдінг"

на рішення господарського суду Рівненської області від 22 січня 2010 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12 квітня 2010 року

у справі № 11/195

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпромхолдінг"

простягнення 129 095 848,37 грн.

за участю представників:

позивача: Діденко С.М.

відповідача: Сухомлин А.О.

в с т а н о в и в:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 22 січня 2010 року по справі №11/195 (суддя Грязнов В.В.) позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" в доход Державного бюджету України 25500 грн. державного мита. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпромхолдінг" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" 93468000грн. заборгованості по розрахунках за отриманий кредит, 23689292,84 грн. процентів за користування кредитом станом на 19 листопада 2009 року, 11938547,53 грн. пені за період з 30червня 2009 року по 17 грудня 2009 року, 25 500 грн. витрат по сплаті державного мита та 236грн. плати за послуги з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12 квітня 2010 року (Мирутенко О.Л., Гнатюк Г.М., Кравчук Н.М.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Не погоджуючись із прийнятими судовими актами Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерпромхолдінг" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та постанову господарських судів і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, оскільки судами було порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема ст. 57 Господарського процесуального кодексу України та ст. 1 Закону України "Про іпотеку".

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Господарськими судами встановлено, що 27 грудня 2006 року ЗАТ "Український промисловий банк" та ТзОВ "Інтерпромхолдінг" уклали кредитний договір на відкриття відновлювальної кредитної лінії № 383/К-06.

Згідно даного договору банк відкрив відновлювальну відкличну кредитну лінію з 27 грудня 2006 року по 3 грудня 2007 року з лімітом кредитування 50000000грн. з метою поповнення позичальником обігових коштів. За користування кредитними коштами позичальник до 28 числа кожного місяця повинен сплачувати відсотки за ставкою 18,5% річних. Договір діє до повного виконання сторонами зобов'язань (п.10.1 договору). Договір підписано начальником Департаменту кредитування корпоративного бізнесу та директором ТзОВ "Інтерпромхолдінг", скріплено відбитками печаток сторін.

В період з 6 лютого 2007 року по 25 грудня 2008 року сторони внесли зміни до договору шляхом укладення 16-ти додаткових угод, згідно яких поступово збільшували ліміт кредитування та строк кредитної лінії.

26 лютого 2006 року ЗАТ "Український промисловий банк" –іпотекодержатель та ТзОВ "Нафта-Україна" –іпотекодавець, який виступив майновим поручителем позичальника –ТзОВ "Інтерпромхолдінг", уклали іпотечний договір №383/Zкіп-07-1. Іпотекою забезпечуються вимоги іпотекодержателя за договором, згідно яких позичальник повинен повернути кредит у сумі 97000000грн.; предметами іпотеки є комплекси нежитлових будівель нафтобази, адмінбудівлі, нежитлові будівлі, автозаправочні станції, які розташовані у Чернівецькій області, загальну вартість яких сторони визначили в 40 390 000 грн.

Надалі, через суттєві зміни умов договору, іпотекодержатель та іпотекодавець вносили зміни і до іпотечного договору, якими загальну вартість предмету іпотеки визначили в сумі 78 364 000 грн.

20 квітня 2007 року ЗАТ "Український промисловий банк" –іпотекодержатель та ТзОВ "Нафта-Україна" –іпотекодавець, який виступив майновим поручителем позичальника –ТзОВ "Інтерпромхолдінг", уклали іпотечний договір № 383/Zкіп-07-2. Іпотекою забезпечуються вимоги іпотекодержателя за договором, згідно яких позичальник повинен повернути кредит у сумі 97000000грн.; предметом іпотеки є комплекс автозаправочної станції № 2, що в с.Чагор Глибоцького району Чернівецької області, вартість якої сторони визначили в 6 060 000 грн.

Надалі, через зміни умов договору іпотекодержатель та іпотекодавець вносили зміни до іпотечного договору, якими загальну вартість предмету іпотеки збільшили до 7 079 000 грн.

Крім того, 11 червня 2007 року ЗАТ "Український промисловий банк" –іпотекодержатель та ТзОВ "Нафта-Україна" –іпотекодавець, який виступив майновим поручителем позичальника –ТзОВ "Інтерпромхолдінг" уклали іпотечний договір №383/Zкіп-07-3. Іпотекою забезпечуються вимоги іпотекодержателя за договором, згідно яких позичальник повинен повернути кредит у сумі 97000000грн.; предметом іпотеки є комплекс автозаправочної станції № 10, що в с.Стерче Глибоцького району Чернівецької області, вартість якої сторони визначили в 6870000грн.

Через зазначені вище зміни умов договору іпотекодержатель та іпотекодавець вносили зміни до іпотечного договору, якими загальну вартість предмету іпотеки збільшили до 8 025 000 грн. та доповнили предмет іпотеки трьома спорудами загальною вартістю 840 000 грн.

На виконання кредитного договору, банк перерахував позичальнику 171000000грн. платіжними дорученнями.

Часткове погашення кредиту та сплата відсотків здійснювалась позичальником протягом 2007-2008 років шляхом перерахування коштів на визначені договором розрахункові рахунки банку. Станом на 27 грудня 2008 року заборгованість відповідача складала 93468000грн. Така ж сума основного боргу обліковувалась за ТзОВ "Інтерпромхолдінг" і на 16 квітня 2009 року – строк закінчення кредитної лінії з лімітом 157 000 000 грн., що відповідає банківським випискам.

Національний банк України постановою № 19/БТ від 20 січня 2008 року призначив в ТзОВ "Український промисловий банк" тимчасову адміністрацію, а постановою №291 від 13 травня 2009 року призначив іншого тимчасового адміністратора.

Статтею11 ЦКУкраїни встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 2 ст. 345 ГК України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Згідно ч. 3 ст. 346 ГК України кредити надаються банком під відсоток, ставка якого, як правило, не може бути нижчою від відсоткової ставки за кредитами, які бере сам банк, і відсоткової ставки, що виплачується ним по депозитах.

Відповідно ст.549 ЦКУкраїни неустойкою (штрафом, пенею), є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Суди прийшли до вірного висновку, що вимоги позивача в частині стягнення основного боргу, відсотків та пені підтверджуються матеріалами справи, зокрема договором, додатковими угодами, доказами перерахування позичальнику кредитних коштів, банківськими виписками.

За таких обставин справи позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в загальній сумі 129 095 840,37 грн.

Згідно з пп.2.1.4,2.1.6 іпотечних договорів, у випадку невиконання позичальником основного зобов'язання –іпотекодержатель вправі звернути стягнення на предмет іпотеки.

Однак, суди вірно зазначили, що звернення стягнення на предмет іпотеки є правом, а не обов'язком іпотекодержателя, який відповідно до вимог ЦК України має право обирати самостійно спосіб захисту порушених позичальником прав, і в даному випадку –реалізував це право зверненням до суду з позовною заявою про задоволення своїх вимог безпосередньо за рахунок коштів відповідача.

Матеріали справи свідчать про те, що господарськими судами в порядку ст.43 ГПКУкраїни всебічно, повно і об’єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.

Відповідно до п.1 ст.1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарськими судами норм законодавства при прийнятті рішення та постанови не знайшли свого підтвердження, в зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових актів колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ: Рішення господарського суду Рівненської області від 22 січня 2010 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12 квітня 2010 року у справі №11/95 залишити без змін, а касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпромхолдінг" –без задоволення.

Згідно ст.ст. 125, 129 Конституції України та рішення Конституційного Суду України № 8-рп/2010 від 11 березня 2010 року постанова Вищого господарського суду України касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя                                                             О.Кот

           судді                                                             А. Демидова

                                                                                                     С. Шевчук