Рішення № 106112448, 30.08.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 серпня 2022 року м. Київ № 640/12052/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Келеберди В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання рішення протиправним, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, у якому просить суд:

- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про відмову в здійсненні ОСОБА_1 перерахунку пенсії, відповідно до ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з врахуванням заробітної плати за періоди: 24.10.1994 по 29.09.1995, 01.02.1999 року по 31.01.2000 та з 02.10.1995 по 31.01.1999 рік;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок ОСОБА_1 пенсії, відповідно до ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та з урахуванням заробітної плати за періоди: з 24.10.1994 рік по 29.09.1995 рік, 01.02.1999 року по 31.01.2000 року та за 02.10.1995 рік по 31.01.1999 рік.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач зазначила про протиправність рішення пенсійного органу про відмову в перерахунку пенсії позивача з врахуванням додаткових періодів роботи позивача, адже позивачем було надано всі необхідні довідки та підтвердження нарахування даними підприємствами заробітної плати, водночас, неможливість проведення перевірки достовірності викладеної в довідках інформації, не може позбавляти позивача права на належний рівень пенсійного забезпечення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.05.2021 відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

31.05.2021 до суду від ГУ ПФУ в м. Києві надійшла належним чином завірена копія пенсійної справи ОСОБА_1 .

03.06.2021 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому наголошено на тому, що позивачу було відмовлено у перерахунку пенсії з урахуванням спірних періодів, оскільки підставою для неврахування заробітної плати за уточнюючими довідками стала неможливість проведення перевірки достовірності викладеної в довідці інформації на підставі первинних документів. Відповідачем вчинялися дії про організації та проведенню перевірки на підприємствах, однак, такі залишились не виконаними через відсутність інформації про вказані підприємства та засоби зв`язку з ними.

Вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів даної справи, ОСОБА_1 , у 2005 році звільнилась з роботи у зв`язку з виходом на пенсію за вислугу років.

Окрім цього, позивач вказує на те, що в період з 24.10.1994 року по 29.09.1995, вона працювала за сумісництвом у Громадському фонду безпеки дорожнього руху м. Києва на посаді інспектора. Також, у період роботи з 24.10.1994 року по 29.09.1995 року, отримувала заробітну плату, з якої відповідно до законодавства сплачувалися внески, відповідно довідки від 25.09.2019 року. Відповідно Довідки № 92 від 20.10.2010 року, позивач працювала на підприємстві «БДР - Універсал» благодійної організації КМБВ «За безпеку дорожнього руху» з 01.02.1999 року по 31.01.2000 року, де також отримувала заробітну плату з якої сплачувались внески.

Крім того, відповідно довідки від 25.09.2019 № 1 ТОВ «Дорога», позивач працювала за сумісництвом у Товаристві з обмеженою відповідальністю «ДОРОГА» на посаді оператора з 02.10.1995 року по 31.01.1999 року та відповідно довідки про заробітну плату від 25.09.2019 року № 1 ТОВ «ДОРОГА», отримувала заробітну плату, з якої також сплачувалися страхові внески.

16.05.2008 позивач влаштувалася працювати у Громадському фонду безпеки дорожнього руху м. Києва на посаді інспектора та працювала там до 30.03.2012 року на постійній основі.

Однак, як стверджує позивач, вищезазначені періоди та довідки про заробітну плату, не були враховані при призначенні/нарахуванні її пенсії при досягненні нею пенсійного віку в трудовий та страховий стаж.

У зв`язку з цим, позивач звернулася до відповідача з відповідною заявою про перерахунок пенсії за ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням довідок про заробітну плату за періоди: 24.10.1994 по 29.09.1995, 01.02.1999 року по 31.01.2000 та з 02.10.1995 по 31.01.1999 рік.

У відповідь на звернення позивача від 15.02.2021, відповідач надіслав лист від 19.03.2021 № 6580-4817/Ф-02/8-2600/21, в якому зазначено про відмову в здійсненні перерахунку за ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку з відсутністю копій первинних документів. Відповідач зазначив, що для перевірки достовірності видачі довідок про заробітну плату, управлянням направлено запит на підприємства.

Листи щодо узгодження термінів проведення перевірки від 21.10.2020 № 2600-1055-8/150054 та від 21.10.2020 № 2600-1005-8/15051, направлені на юридичну адресу та адресу зберігання особових рахунків ТОВ «Дорога», повернулися без вручення. Організація не звітує з січня 2007 року, телефонний зв`язок з посадовими особами організації відсутній.

Тому, як вказує відповідач, провести перевірку достовірності видачі зазначеної довідки про заробітну плату від 25.09.2019 року № 1, яка видана ТОВ «Дорога» не має можливості. Про що складено акт про відмову суб`єкта господарювання в проведенні планового, (позапланового) заходу державного нагляду (контролю), щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та оскільки, провести перевірку достовірності видачі зазначеної довідки про заробітну плату не можливо, для повернення до розгляду питання перерахунку пенсії згідно довідки №1 від 25.09.2019 ТОВ «Дорога» відсутні підстави.

Однак, позивач не погоджується з рішенням відповідача, яке викладено у відповіді від 19.03.2021 року, вважає його необґрунтованим та протиправним, що і зумовило її на звернення до суду з даним позовом.

При вирішенні спору, суд виходить з наступного.

Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України, встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення», встановлено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до норм п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

За змістом ч. 1 ст. 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Частиною 1 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», визначено, що страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв`язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.

За приписами ч. ч. 2, 4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

У силу норм ч. 1 ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв. У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж. За вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі. Додатково за бажанням особи можуть бути виключені періоди строкової військової служби, навчання, догляду за особою з інвалідністю I групи або дитиною з інвалідністю віком до 18 років, за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за період з 1 липня 2000 року до 1 січня 2005 року, а також періоди, коли особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до пунктів 7, 8, 9 і 14 статті 11 цього Закону та періоди страхового стажу під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з місяця запровадження карантину у 2020 році та шести календарних місяців після його завершення. У всіх випадках, крім випадку, передбаченого абзацом другим цієї частини, період, за який враховується заробітна плата, не може бути меншим, ніж 60 календарних місяців. Для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини. Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку. У разі якщо за період з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2016 року в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні відомості, необхідні для призначення пенсії військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), поліцейським, особам рядового і начальницького складу, заробітна плата (дохід) обчислюється на підставі довідки про нараховані суми грошового забезпечення та сплачені страхові внески.

Відповідно до приписів ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Вказане положення кореспондується із ст. 48 Кодексу законів про працю України, відповідно до ч. 1 якої, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідно до п. 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженої постановою Державного комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20.06.1974 № 162, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників і службовців. Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, в тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Відповідно до п. 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженої постановою Державного комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20.06.1974 № 162, всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - в день звільнення мають точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

У подальшому, аналогічні умови знайшли своє відображення в Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженій наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення від 29.07.1993 № 58. Пунктом 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення від 29.07.1993 № 58, передбачено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. За приписами п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до п. 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, законодавець чітко визначив, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка і саме за відсутності такої або відповідних записів у ній, стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Так, відповідно довідки № 1 від 25.09.2019 року, що видана Громадський фондом безпеки дорожнього руху м. Києва, підтверджено, що ОСОБА_1 25.10.1994 р. було прийнята на роботу Громадський фонд безпеки дорожнього руху м. Києва на посаду інспектора за сумісництвом наказом від 24.10.1994 року № 25 та була звільнена наказом від 28.09.1995 року, та отримувала заробітну плату, про що свідчить довідка про заробітну плату для обчислення пенсії від 25.09.2019.

Згідно довідки № 1 від 25.09.2019 року, що видана ТОВ «ДОРОГА», позивач була прийнята на роботу в Товариство з обмеженою відповідальністю ДОГРОГА» на посаду оператора за сумісництвом Наказом від 02.10.1995 р. № 9/1 та 31.01.1999, була звільнена наказом № 4 від 31.01.1999 року та отримувала заробітну плату, про що свідчить довідка про заробітну плату для обчислення пенсії від 25.09.2019.

Також, відповідно довідки № 92 від 20.10.2010 року, позивач дійсно працювала на підприємстві «БДР-Універсал» благодійної організації КМБФ «За безпеку дорожнього руху», з 01.02.1999 р. по 31.01.2000 р. та отримувала заробітну плату за вказаний період.

Окрім цього, відповідно до порядку подання та оформлення документів для призначенні (перерахунку пенсій відповідно до Закону України «Про загально обов`язкове страхування», підприємством «БДР-Універсал», було видано довідку про заробітну плату для обчислення пенсії від 09.09.2019 р. та від 26.09.2019 р. за період робити 1999 року.

Вищезазначені довідки, які були подані разом із заявою відповідачу, завірені підписом голови правління, головним бухгалтером та печаткою підприємства, яка містить назву підприємства та ідентифікаційний код юридичної особи. В довідках зазначено, що на всі виплати нараховані страхові внески до Пенсійного фонду України.

Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці/довідці про роботу та нараховану заробітну плату щодо вказаних періодів роботи відповідачем суду не надано, а тому їх безпідставно не взято до уваги відповідачем.

У відповідності до частини 1 статті 44 Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV, заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Частиною 3 цієї ж статті, передбачено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Аналізуючи форму довідки, варто відмітити, що остання містить особливі реквізити документа, що включає: 1) зазначення особи, якій надається довідка; 2) інформацію про суми заробітної плати з розшифруванням (грн) помісячно у відповідні роки; 3) відмітку про нарахування страхових внесків (єдиного внеску) на всі виплати; 4) перелік первинних документів, на підставі яких видано довідку, та їх місцезнаходження; 5) згоду на проведення перевірки первинних документів за період, зазначений у довідці; 6) печатку та підпис керівника та головного бухгалтера.

Як вже було зазначено, ч. 3 ст. 44 Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV, передбачено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Статтею 64 Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV, передбачено, що виконавча дирекція Пенсійного фонду та її територіальні органи мають право, зокрема: 1) отримувати безоплатно від органів державної влади, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання і від фізичних осіб - підприємців відомості, пов`язані з нарахуванням, обчисленням та сплатою страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для виконання ними функцій, передбачених цим Законом та іншими законами України; 2) проводити планові та позапланові перевірки документів для оформлення пенсії, виданих підприємствами, установами та організаціями, а також поданих відомостей про застрахованих осіб, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсійні виплати.

У відповідь на звернення позивача від 15.02.2021, відповідач надіслав лист від 19.03.2021 № 6580-4817/Ф-02/8-2600/21, в якому зазначено, що листи щодо узгодження термінів проведення перевірки від 21.10.2020 № 2600-1055-8/150054 та від 21.10.2020 № 2600-1005-8/15051, направлені на юридичну адресу та адресу зберігання особових рахунків ТОВ «Дорога», повернулися без вручення. Організація не звітує з січня 2007 року, телефонний зв`язок з посадовими особами організації відсутній. Тому, як вказує відповідач, провести перевірку достовірності видачі зазначеної довідки про заробітну плату від 25.09.2019 року № 1, яка видана ТОВ «Дорога» не має можливості.

Водночас, відомостей про вжиття Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві будь-яких інших заходів, спрямованих на перевірку поданих позивачем документів, або докази, що спростовують розрахунки заробітної плати у наданих позивачем довідках, відповідачем надано не було.

Крім того, умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи до 01 липня 2000 року, є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами, зокрема, виписками з особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією.

Суд враховує, що позивач при зверненні до відповідача із заявою про перерахунок пенсії, окрім довідок про роботу та нарахування заробітної плати, надавала і відомості про нарахування заробітної плати по спірним періодам, які засвідчені підписом головного бухгалтера та печаткою підприємства.

Тож, неможливість відповідача провести перевірку відповідності записів довідок первинним документам, не повинна становити надмірний тягар, оскільки довідка видана належним органом та містить усі необхідні реквізити та відомості, а відповідальність за неспроможність органом пенсійного фонду провести таку перевірку за наведених підстав разом з негативними наслідками не може повною мірою покладатись на позивача.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 23.01.2018 року у справі № 583/392/17.

Отже, за висновком суду, підстави для неврахування відповідачем довідок про заробітну плату за періоди: 24.10.1994 по 29.09.1995, 01.02.1999 року по 31.01.2000 та з 02.10.1995 по 31.01.1999 рік та підстави для відмови в перерахунку пенсії відповідно до ч. 1, ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», відсутні.

Однією з підстав достовірності видачі довідки про заробітну плату № 1 - є відомості про нарахування заробітної плати та премій з 1995 року по 1999 рік, що підписані та завірені генеральним директором ТОВ «ДОРОГА» та головним бухгалтером ТОВ «ДОРОГА».

Вказана відмова пенсійного органу порушує право позивача на отримання належного розміру пенсії.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно норм ч. 1 ст. 139 КАС України, сплачена позивачем сума судового збору підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242 - 246, 255, 263 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання рішення протиправним, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про відмову в здійсненні ОСОБА_1 перерахунку пенсії, відповідно до ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з врахуванням заробітної плати за періоди: 24.10.1994 по 29.09.1995, 01.02.1999 року по 31.01.2000 та з 02.10.1995 по 31.01.1999 рік.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок ОСОБА_1 пенсії, відповідно до ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та з урахуванням заробітної плати за періоди: з 24.10.1994 рік по 29.09.1995 рік, 01.02.1999 року по 31.01.2000 року та за 02.10.1995 рік по 31.01.1999 рік, з урахуванням вже виплачених сум.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1816 грн. (одна тисяча вісімсот шістнадцять гривень).

За приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Порядок та строки подання апеляційної скарги врегульовано приписами статей 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ЄДРПОУ 42098368, 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16).

Суддя В.І. Келеберда