Рішення № 10610751, 06.07.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.07.10                                                                                 Справа № 11/119

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАА», м. Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиційна компанія «СхідТрансАвто»», м. Сєвєродонецьк Луганської області, -

про стягнення 27 334 грн. 00 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Мелеховій О.С.,

в присутності представників сторін:

від позивача - Конкін В.В., довіреність № 1/13 від 17.05.2010;

від відповідача - представник не з’явився, -

розглянувши матеріали справи, -

                                                   в с т а н о в и в :

          суть спору: позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за надані йому послуги з автомобільного перевезення вантажу у сумі 27334,00 грн., мотивуючи його тим, що відповідач неналежним чином ставиться до виконання умов договору-доручення № 379 про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжміському та міжнародному сполученні, укладеного між сторонами 31.03.09 року.

          У зв’язку з надходженням позову господарським судом Луганської області порушено провадження у справі № 11/119.

          На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 31.05.10 року до 17.06.10 року та з 17.06.10 року до 06.07.10 року.

Розпорядженням голови господарського суду Луганської області Зубової Л.В. від 05.07.10 року у зв’язку з відпусткою судді Москаленко М.О. справу передано на розгляд судді Середі А.П.

          До початку судового засідання, призначеного на 06.07.10 року, від позивача надійшло клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом задоволено.

          У судовому засіданні позивач позов підтримав у повному обсязі.

          Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов та участь у судовому засіданні не скористався, хоча належним чином був поставлений до відома про дату, час та місце судового слухання, що підтверджується матеріалами справи (а.с.1;44), у т.ч. повідомленням оператора зв’язку про вручення відповідачу ухвали суду про порушення провадження у справі та призначення її до слухання (а.с.35).

          Згідно підпункту 3.6 п.3 роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 року № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування ГПК України»(з подальшими змінами) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві».

          У справі маються такі докази.

          Представник позивача не заперечив проти вирішення спору по суті у цьому судовому засіданні за відсутності відповідача.

          З урахуванням викладеного, враховуючи обставини справи та наявні у ній докази, приймаючи до уваги те, що термін вирішення цього спору, встановлений ч. 1 ст. 69 ГПК України, добігає кінця 07.07.10 року, що унеможливлює подальше відкладення його розгляду, суд, керуючись ст.ст.4-3,ч.3 ст. 22, ст.ст.32-34,43 та 75 ГПК України, вважає за можливе вирішити спір по суті у цьому судовому засіданні за відсутності відповідача, на підставі наявних у справі доказів.

          І. Заслухавши позивача, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

          31.03.09 року між позивачем (експедитор-перевізник) та відповідачем (експедитор-замовник) укладено договір-доручення № 379 про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжміському та міжнародному сполученні, відповідно до якого експедитор-перевізник, діючи за дорученням довірителя-перевізника, уповноважує експедитора-замовника укладати договори на перевезення вантажів з замовниками. У рамках укладених договорів експедитор-замовник є повіреною особою експедитора-перевізника (п.1.1 договору).           Транспортно-експедиційні та інші послуги, пов’язані з перевезенням вантажів у міжміському та міжнародному сполученнях, виконуються у відповідності до чинного законодавства України, міжнародними конвенціями, а також на підставі цього договору (п.1.2).           Перелік послуг за цим договором сторони визначили у п.2.1.

          Конкретні умови за кожним замовленням обумовлюються у заявці, яка є невід’ємною частиною цього договору. Припустимим є отримання заявки засобами факсимільного зв’язку або електронною поштою. (п.2.2).

          Експедитор-перевізник зобов’язаний доставити вантаж у пункт призначення у визначений термін та видати його вантажоодержувачу, вказаному товарно-транспортній документації (п.3.1.7); здійснювати своєчасні розрахунки з транспортними організаціями (п.3.1.10).

          Експедитор-замовник зобов’язаний своєчасно, у обумовлені сторонами строки, здійснити розрахунки з експедитором-перевізником (п.3.2.7).

          Ціни за договором встановлені у гривнях (п.4.1); вони є договірними та узгоджуються для кожного перевезення (групи однорідних перевезень), виходячи з конкретної ситуації на транспортному ринку (п.4.2); розмір, порядок те строки розрахунків обумовлюються у заявках та не може перевищувати 10-ти банківських днів з моменту отримання експедитором-замовником оригіналів рахунку, товарно-транспортної накладної (ТТН, СМR) (п.4.3); оплата послуг експедитора-перевізника здійснюється експедитором-замовником на розрахунковий рахунок експедитора-перевізника (п.4.4).          

В рамках цього договору взаємна відповідальність сторін регулюється Конвенцією про договір міжнародного перевезення вантажів (КДПВ), законодавчими та нормативними актами України та ким договором (п.6.1).

У випадку затримки з оплатою рахунків експедитору-перевізнику експедитор-замовник сплачує пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми платежу (п.6.9).

01.10.09 року відповідач подав на адресу позивача договір-заявку № 62 на здійснення перевезення вантажу автопоїздом «Мерседес», державний номерний знак (далі - д.н.з) 10846 АР/14073АМ, за маршрутом «м.Дніпродзержинськ (Україна) - м. Арріах (Австрія), за що замовник повинен сплатити на користь перевізника 1200 євро шляхом безготівкового перерахування впродовж 14-20 банківських днів, за курсом НБУ на день вивантаження (а.с.11).

04.11.09 року відповідач подав на адресу позивача договір-заявку № 67 на здійснення перевезення вантажу автопоїздом «Мерседес», д.н.з 10885 АР/16575АМ, за маршрутом «м. Сєвєродонецьк (Україна) - м. Арріах (Австрія), за що замовник повинен сплатити на користь перевізника 1400 євро шляхом безготівкового перерахування впродовж 14-20 банківських днів, за курсом НБУ на день вивантаження (а.с.12).

Пунктом 17 договорів-заявок передбачено, що перевізник на підтвердження факту перевезення вантажу зобов’язаний надати замовнику оригінали ТТН та ін. документи, з відміткою про передачу вантажу вантажоодержувачу.

Кожен з договорів-заявок підписаний сторонами, скріплений їх печатками та ними не оспорюється.

На підтвердження виконання вищезгаданих перевезень позивач надав до справи:

рахунок-фактуру №200/1031 від 28.10.09 року на суму 14280,00 грн.; СМR накладну А № 065804-200/1031, з доказами отримання вантажу вантажоодержувачем; податкову накладну № 0001487 від 28.10.09 року на таку ж суму; акт виконаних робіт № 200/1031 від 28.10.09 року - про надання послуг з автоперевезення вантажу на суму 14280,00 грн. (а.с.19-22);

рахунок-фактуру № 200/1224 від 27.11.09 року на суму 17507,00 грн.; ТТН від 07.11.09 року; СМR накладну А № 065882-200/1224, з доказами отримання вантажу вантажоодержувачем; податкову накладну №0001692 від 27.11.09 року на таку ж суму; акт виконаних робіт № 200/1224 від 27.11.09 року - про надання послуг з автоперевезення вантажу на суму 17507,00 грн. (а.с.14-18).

Позивач надав до справи документальне підтвердження (поштові квитанції) факту спрямування ним на адресу відповідача пакетів вищезгаданих документів (п.4.3 договору).

Позивач пояснив, що акт виконаних робіт № 200/1224 від 27.11.09 року відповідач отримав разом з іншими документами, однак відмовився від його підписання, посилаючись на те, що у нього відсутні кошти для сплати визначених актом транспортних витрат.

20.01.10 року за вих. № 02 позивач спрямував на адресу відповідача претензію, з якої вбачається, що несплаченими виявилися рахунки-фактури № 200/1031 від 28.10.09 року на суму 14280,00 грн. та № 200/1224 від 27.11.09 року на суму 17507,00 грн., - тобто на загальну суму 31787,00 грн.

Очевидно, мало місце часткове погашення цієї суми боргу, оскільки позивачем заявлено позов на суму 273345,00 грн.

Незважаючи на вимоги суду, викладені в ухвалах по цій справі, позивач не надав належним чином оформлений розрахунок суми позову, а тому суд при вирішенні спору керується наявними у справі доказами, зважаючи також на те, що відповідач суму позову не спростував та не оспорив.

При визначенні предмету спору суд виходить з наступного.

Позивач у тексті позовної заяви посилається на те, що відповідач на його адресу спрямував три договори-заявки, однак факт несплати вартості послуг мав місце тільки щодо перевезень за договорами-заявками №62 від 01.10.09 року та №67 від 04.11.09 року, - з огляду на що судом спір вирішується з урахуванням останньої обставини.

Отже, предметом спору по справі є сума основного боргу у розмірі 27334,00 грн.

ІІ. Заслухавши представника позивача, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) зобов'язання для фізичних та юридичних осіб виникають внаслідок вчинення ними дій, передбачених цим Кодексом, у т.ч. - укладення договорів.

          Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ), який є обов’язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).

          Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 ст.509 ЦКУ).

          Закон –ст.525 ЦКУ – не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов'язань, а згідно ст.526 ЦКУ зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

          Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

          Як сказано у частині 1 ст. 530 ЦКУ, якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          Правовідносини, які існують між сторонами за цим спором, належать до договору про надання автотранспортних послуг з перевезення вантажу.

          Згідно ст.908 ЦКУ перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.           Статтею 909 ЦКУ встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

          Сторони дотрималися вищенаведених вимог закону.

          Згідно частинам 1 та 2 ст.916 ЦКУ за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата. Плата за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти, що здійснюється транспортом загального користування, визначається за домовленістю сторін, якщо вона не встановлена тарифами, затвердженими у встановленому порядку.

          Що стосується транспортного експедирування, то згідно ст. 929 ЦКУ за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником.

Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.           Закон (стаття 931 ЦКУ) визначає, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату. Статтею 932 Цивільного кодексу України передбачено, що експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб.

У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

          Позивач по справі належним чином виконав вимоги ст.ст. 909, 917 та 919 ЦКУ, - тобто здійснив перевезення та видачу вантажу вантажоодержувачу.

Відповідач припустився порушення вимог чинного цивільного законодавства та умов договору, не сплативши вартість наданих йому перевізником послуг з автоперевезень.          

Статтею 920 ЦКУ встановлено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), а статтею 934 ЦКУ встановлено відповідальність експедитора за договором транспортного експедирування, згідно якій за порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу (Правові наслідки порушення зобов’язань. Відповідальність за порушення зобов’язань).

          Отже, з боку відповідача має місце неналежне виконання умов укладеного між сторонами договору (порушення зобов’язань).

          Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

          Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

          З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

          Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки. Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

          Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою. Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків (ст. 624 ЦКУ).

          Таким чином, позовні вимоги суд вважає доведеними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Судові витрати, керуючись ст.ст.44, 45, 47-1 та 49 ГПК України, суд покладає на відповідача як на сторону, яка порушила умови договору, вимоги чинного законодавства та з вини якої спір доведеного до суду.

          На підставі викладеного, ст.ст. 11, 16, 525, 526, 530, 560, 610-612, 614, 623, 908, 909, 916, 917, 919, 921, 929, 931, 932, 934 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 4-3, 22, 32-34, 36, 43, 44, 45, 47-1, 49, 75, п.1-1 ч.1 ст. 80, ст.ст. 82, 84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                            в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиційна компанія «СхідТрансАвто», ідентифікаційний код 32740953, яке знаходиться за адресою: юридична: місто Сєвєродонецьк, вул. Вілєсова, 1. кімн. 108 Луганської області; фактична: місто Сєвєвродонецьк, просп. Радянський, 21, офіс 322-323 Луганської області, - на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАА», ідентифікаційний код 30854788, яке знаходиться за адресою: юридична: місто Київ, вул. Туполєва, 23; поштова: місто Київ, вул. Короленківська, 4, офіс 1, - основний борг за надані автопослуги з перевезення вантажу у сумі 27334 (двадцять сім тисяч триста тридцять чотири) грн. 00 коп., а також судові витрати: державне мито у сумі 273 (двісті сімдесят три) грн. 34 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 06.07.10 року за згодою представника позивача оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного господарського суду у 10-денний термін з дня підписання.

          Рішення складено у повному обсязі та підписано – 09 липня 2010 року.

Суддя                                                   А.П.Середа