Рішення № 10610741, 05.07.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.07.10                                                                                 Справа № 4/128

Розглянувши матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Д-М», м.Краснодон Луганської області

до Комунального підприємства «Краснодонтеплосервіс», м.Краснодон Луганської області

про стягнення 208299 грн. 92 коп.

Суддя          : Батюк Г.М.

секретар судового засідання: Брехунова А.М.

в присутності представників сторін:

від позивача - Кондратьєв В.М., довіреність № 5 від 01.03.2010;

від відповідача –не прибув.

В С Т А Н О В И В:

Суть спору: позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача заборгованість в сумі 130000 грн. 00 коп., 3% річних в сумі 11261 грн. 92 коп., інфляційні нарахування в сумі 67038 грн. 00 коп.

Представник позивача надав до суду заяву, здану до суду 05.07.2010, про зменшення розміру позовних вимог, в порядку ст. 22 ГПК України, та просить суд стягнути з відповідача основного боргу в сумі 130000 грн. 00 коп., 3% річних в сумі 11048 грн. 22 коп., інфляційні нарахування в сумі 66560 грн. 00 коп.

Вказана заява про зменшення розміру позовних вимог, здана до суду 05.07.2010, в порядку ст. 22 ГПК України, прийнята судом, як така, що не суперечить ст. 22 ГПК України. Позовними вимогами слід вважати: вимоги про стягнення з відповідача боргу в сумі 130000 грн. 00 коп., 3% річних в сумі 11048 грн. 22 коп., інфляційні нарахування в сумі 66560 грн. 00 коп.

Учасників судового процесу було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст.ст. 42 , 43 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

Відповідач у судове засідання не прибув, відзиву на позовну заяву не надав.

Неприбуття повторно у судове засідання відповідача, який був належним чином повідомлений про час і місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті згідно положень ст. 75 ГПК України, оскільки до повноважень господарських суддів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб –учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

Тому направлення кореспонденції на адресу другого відповідача відповідно до інформації, що міститься в матеріалах справи є належним доказом виконання господарським судом обов’язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення судом певних процесуальних дій.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд,

в с т а н о в и в :

Заява позивача щодо зменшення розміру позовних вимог підлягає задоволенню.

Позовними вимогами слід вважати вимоги про стягнення з відповідача боргу в сумі 130000 грн. 00 коп., 3% річних в сумі 11048 грн. 22 коп., інфляційні нарахування в сумі 66560 грн. 00 коп.( з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог).

Новою ціною позову (з урахуванням заяв про зменшення позовних вимог) слід вважати: вимоги про стягнення з відповідача боргу в сумі 130000 грн. 00 коп., 3% річних в сумі 11048 грн. 22 коп., інфляційні нарахування в сумі 66560 грн. 00 коп.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що між позивачем та відповідачем був укладений договір безпроцентної цільової позики № 71/09-06ДМ від 07.09.2006 (а.с.10-11).

Відповідно до пунктів 3.3,4.2 договору, позивач надав відповідачу позику в розмірі 130000 грн. 00 коп. шляхом перерахування коштів на рахунок відповідача згідно банківської виписки за особистим рахунком позивача від 12.09.06 на суму 130000 грн. 00 коп.

Згідно п. 2.1 договору, строк надання позики складає 8 місяців з моменту надходження коштів на розрахунковий рахунок відповідача, тобто відповідач повинен був повернути суму позики не пізніше 12 травня 2007 року.

Але, відповідач суму боргу за договором безпроцентної цільової позики № 71/09-06ДМ від 07.09.2006 позивачу не повернув, тому заборгованість відповідача перед позивачем за спірним договором складає 130000 грн. 00 коп., яку позивач просить стягнути на свою користь.

Також, позивачем до стягнення заявлені 3% річних в сумі 11048 грн. 22 коп., інфляційні нарахування в сумі 66560 грн. 00 коп.( з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог), нараховані відповідно до ст. 625 ЦК України.

Позивач на адресу відповідача була направлена претензія № 268 від 01.08.20078 з вимогою про сплату суми боргу 130000 грн. 00 коп., але відповідач відповідь на претензію не надав, грошові кошти не повернув.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, у судове засідання не прибув.

Оцінивши по матеріалам справи доводи представника позивача у їх сукупності, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення повністю, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статті 173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо.

Відповідно до приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог —відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 цього ж кодексу передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами статті 530 згаданого кодексу, зокрема, встановлено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як свідчать матеріали справи, позивач, на виконання умов договору безпроцентної цільової позики № 71/09-06ДМ від 07.09.2006, перерахував відповідачу грошові кошти на рахунок відповідача згідно банківської виписки за особистим рахунком позивача від 12.09.06 суму 130000 грн. 00 коп., які відповідач не повернув, у зв’язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем складає 130000 грн. 00 коп.

Зазначена сума підтверджена матеріалами справи.

Матеріалами справи підтверджено, що на момент звернення із даним позовом у позивача виникло право вимоги заборгованості у сумі 130000 грн. 00 коп. за договором безпроцентної цільової позики № 71/09-06ДМ від 07.09.2006, яка є обґрунтованою, підтверджена матеріалами справи, у тому числі актом звірення взаємних розрахунків станом на 10.06.2010, який підписаний сторонами у справі без доповнень та зауважень, скріплений печатками їх підприємств.

Відповідач доказів оплати зазначеної суми не надав, доводи позивача в цій частині не спростував.

Виходячи з наведеного, позовні вимоги в частині стягнення боргу у сумі 130000 грн. 00 коп. слід задовольнити.

Щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 11048 грн. 22 коп. за період 01.06.07 по 31.03.2010, інфляційні нарахування в сумі 66560 грн. 00 коп. за період з 01.06.07 по 31.03.2010 ( з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) слід зазначити наступне.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В даному випадку інше в договорі сторонами визначено не було.

З урахуванням викладеного слід зазначити, що позивач інфляційні нарахування та 3% річних нарахував правомірно, у зв’язку з чим позовні вимоги в цій частині слід задовольнити.

За таких обставин, позов слід задовольнити повністю та стягнути з відповідача на користь позивача боргу в сумі 130000 грн. 00 коп., 3% річних в сумі 11048 грн. 22 коп., інфляційні нарахування в сумі 66560 грн. 00 коп.( з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог).

Відповідно до ст.ст. 44,49 ГПК України судові витрати слід покласти на відповідача пропорційно задоволених вимог.

Слід звернути увагу позивача на те, що діючим законодавством не передбачено відшкодування судових витрат у випадку зменшення позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 22, 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Краснодонтеплосервіс», м.Краснодон Луганської області, проспект ім. Молодої гвардії,7, код ЄДРПОУ 33425140 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Д-М», м.Краснодон Луганської області, Мікроцентр,3/151, код ЄДРПОУ 34165062 боргу в сумі 130000 грн. 00 коп., 3% річних в сумі 11048 грн. 22 коп., інфляційні нарахування в сумі 66560 грн. 00 коп., витрати по оплаті держмита в сумі 2076 грн. 08 коп., витрати на інформаційне –технічне забезпечення судового процесу в сумі 235 грн. 21 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

          Дата підписання рішення –09.06.2010.

Суддя                                                   Г.М.Батюк

Пом. судді Ю.А.Зайцева